Рішення № 10390134, 21.04.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" квітня 2010 р.Справа № 14/19-357 Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна торгова компанія" вул. Громницького, 7-А, м.Тернопіль,46001

до відповідача 1 приватного підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_2

відповідача 2 Приватного підприємства "Аерон" вул. Карпенка, 5, кв.41, м.Тернопіль,46018

про cтягнення заборгованості в сумі 35850,66 грн.

За участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_2, довіреність

відповідача 1: не з'явився.

відповідача 2: не з'явився.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Національна торгова компанія" звернулося в господарський суд Тернопільської області з позовом до відповідача 1 приватного підприємця ОСОБА_1 та відповідача 2 Приватного підприємства "Аерон" про, згідно уточнення позовних вимог, cтягнення заборгованості в сумі 2793,51 грн.

Свої позовні вимоги, підтримані в судовому засіданні повноважним представником, позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем 1 зобов'язань щодо оплати вартості поставленої продукції, у зв'язку із чим у останнього виникла заборгованість в сумі 2793,51 грн., яка і є предметом судового розгляду.

Відповідачі в судові засідання не з"явились, причини неявки суду не повідомили хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законодавством порядку ( повідомлення про вручення поштового відправлення у справі). При цьому, від відповідача 2 надійшов відзив, у якому останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог до нього, посилаючись на умови договору поруки укладеного із позивачем по справі.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах.

В судовому засіданні представнику позивача процесуальні права та обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, розяснено.

За відсутності клопотань учасників спору технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено наступне:

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

01 травня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Національна торгова компанія" та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 укладено дистриб'юторський договір №ЧРК03 (далі Договір), відповідно до п.1.1 якого, Товариство бере на себе зобов'язання постачати товар Дистриб'ютору ( відповідачу 1 по справі) згідно замовлення, а Дистриб'ютор - зобов'язання його прийняти та оплатити на умовах, зазначених в даному Договорі.

Відповідно до п.1.2. Договору асортимент, кількість та терміни поставок товару визначаються сторонами на кожну партію окремо.

Своєчасне виконання зобов'язань відповідачем 1 перед позивачем щодо оплати вартості отриманої продукції було забезпечене порукою, яка надана приватним підприємством "Аерон" (відповідач 2), про що 18.05.2009р. між позивачем та відповідачем 2 укладено договір, згідно з п.1 якого Поручитель (відповідач 2) зобов'язується відповідати у обсязі, визначеному в п.2 цього договору, перед Кредитором (позивачем) за виконання Боржником (відповідач 1) своїх зобов'язань, що виникли за Дистриб'юторським договором №ЧРК03 від 01.05.2009р. укладеним між Кредитором та Боржником.

Згідно із п.2 договору поруки, Поручитель поручається за виконання зобов'язання в розмірі 1000 грн.

На виконання взятих на себе по Договору зобов'язань, Товариством поставлено, а Дистриб'ютором прийнято продукції на загальну суму 336 947,26 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних.

Однак, відповідачем здійснено несвоєчасно оплату вартості поставленої по Договору продукції внаслідок чого між учасниками спору і виник спір, що розглядається судом.

В процесі розгляду справи, відповідно до поданої позивачем 21.04.2010 року заяви, останнім здійснено уточнення позовних вимог, а саме позивач відмовився від стягнення заявленої заборгованості до відповідача 1 - Приватного підприємця ОСОБА_1 в сумі 31 892,97 грн., а також відмовився в частині солідарного стягнення із відповідача 2 - 1000 грн. На підставі наведеного, позивач просить стягнути із відповідача 1 нараховані на умовах договору, приписів цивільного та господарського законодавства 1911,89грн. пені, 278,27 грн.3% річних та 767,53 грн. інфляційних втрат.

Позивачу, в порядку ст. 78 ГПК України, роз'яснено наслідки відмови від позовних вимог та перевірено повноваження на вчинення даної процесуальної дії.

Розглянувши подану заяву, заслухавши пояснення представника позивача, суд прийшов до висновку, що остання не суперечать чинному законодавству та не порушує чиї - небудь права та охоронювані законом інтереси, з огляду на що заява про відмову від позову підлягає до задоволення, а провадження у справі в частині позовних вимог до приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення 31 892,97 грн. та до ПП "Аерон" про стягнення 1000 грн. підлягає припиненню на підставі п.4 ст.80 ГПК України.

Стосовно заявлених до стягнення решти сум суд враховує приписи ст. 526 ЦК України, якими визначено, що зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

При цьому суд враховує, що приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

А у відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч.3 ст.692 ЦК України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. із наступними змінами і доповненнями (далі,- Закон), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому, статтею 3 наведеного нормативно-правового акту обумовлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.1. Договору сторони передбачили, що у разі прострочення Дистриб'ютором строків оплати вартості отриманого товару, він зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Згідно розрахунку поданого позивачем розмір пені за прострочення виконання зобов'язання за період з 19.06.2009р. по 02.03.2010р. становить 1768,67 грн.

Оцінивши даний розрахунок пені, суд констатує, що останній здійснений із врахуванням зазначених вище положень законодавчих актів, а відтак приймається судом як належний доказ, відомості якого грунтуються на даних первинних документів, оформлених контрагентами за наслідками спірних фінансово-господарських операцій.

Поряд з цим позивачем, згідно поданого розрахунку в порядку та з дотриманням положень ст. 625 ЦК України нараховано 3% річних в сумі 278,27 грн. та інфляційні втрати в сумі 767,53 грн, які, за відсутності доказів їх сплати, підлягають стягнення із відповідача 1 у повному обсязі.

При вирішенні спору суд враховує, що доведення законності і обґрунтованості своїх вимог з метою захисту власних інтересів є обов'язком кожного із учасників судового процесу (ст.ст. 32-34 ГПК України).

Всупереч вказаних норм, належних та допустимих доказів, які б свідчили про погашення відповідачем заявленої до стягнення суми приватним підприємцем не надано, а судом не здобуто.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна торгова компанія" про стягнення з відповідача 1 - Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 - 1768,67 грн. пені, 3% річних із простроченої суми у розмірі 257,31 грн., інфляційних втрат в розмірі 767,53 грн. за прострочення виконання зобов'язання, підлягають до задоволення як такі, що доведені позивачем у відповідності із ст.ст. 33-34 ГПК України належними і допустимими доказами та не заперечені у встановленому порядку відповідачем.

Державне мито та інші судові витрати згідно ст.ст. 44-49 ГПК України та Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито" відшкодовуються за рахунок відповідача 1 пропорційно до задоволених вимог.

Поряд із цим суд враховує, що відповідно до ст.44 ГПК України судові витрати складаються, поряд із іншим, із витрат по оплаті послуг адвоката.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановлено Законом України "Про адвокатуру".

Вирішуючи питання щодо відшкодування позивачу витрат із оплати послуг адвоката, суд враховує, що останні надавались на підставі договору про надання юридичних (адвокатських) послуг та правове обслуговування №10/01/10, укладеного ТОВ "Національна торгова компанія" із Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою, адвокатом, ОСОБА_2. Доказами надання послуг є акт виконання робіт (копія у справі) та платіжне доручення №76 від 02.03.2010р. про проведення оплати за адвокатські послуги в сумі 3500 грн.

Поряд із цим суд констатує, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин справи, зокрема, ціни позову, обмежує цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи та вважає, що витрати пов'язанні з наданням послуг адвокатом підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача 1 в сумі 500 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, р/р НОМЕР_2 в ВАТ "Універсал Банк", МФО 322001, ід.код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна торгова компанія" (вул.Громницького,7А, м.Тернопіль, ід.код 34950836) - 1768 (одна тисяча сімсот шістдесят вісім) грн. 67 коп. пені, 3% річних із простроченої суми у розмірі 257 (двісті п'ятдесят сім) грн. 31 коп., інфляційних втрат в розмірі 767 (сімсот шістдесят сім) 53 коп. за прострочення виконання зобов'язання.

3. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, р/р НОМЕР_2 в ВАТ "Універсал Банк", МФО 322001, ід.код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна торгова компанія" (вул.Громницького,7А, м.Тернопіль, ід.код 34950836) - 27 (двадцять сім) грн. 93 коп. в рахунок повернення сплаченого державного мита, 18 (вісімнадцять) грн. 40 коп. в рахунок повернення сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 500 (п'ятсот) грн. витрат на правову допомогу адвоката.

4. В решті позовних вимог провадження у справі припинити.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення _____дата_ року через місцевий господарський суд.

Суддя