Рішення № 10390131, 26.03.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" березня 2010 р.Справа № 14/18-356 Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авілон", вул. Леніна, 14, м.Кіровоград, 25000

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровекс", вул. Подільська, 38а, м.Тернопіль, 46006

про cтягнення заборгованості в сумі 27110,30 грн.

За участю представників сторін:

позивача: Черевичний Р.П. - довіреність №05 від 25.03.10р.,

відповідача: не з'явився.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авілон", м. Кіровоград звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровекс", м. Тернопіль про стягнення боргу в сумі 27 110,30 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, підтримані повноважним представником, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по договору купівлі-продажу, що призвело до виникнення боргу, який просить стягнути у судовому порядку.

Відповідач у судове засідання явку свого повноважного представника не забезпечив, відзиву на позов не подав, хоча про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, в порядку ст.64 ГПК України (про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення).

За таких обставин, зважаючи на неподання відповідачем відзиву на позов справа слухається за наявними в ній матеріалами в порядку ст.75 ГПК України.

В судовому засіданні представнику позивача процесуальні права та обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, роз’яснено.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу у відповідності до ст. 81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарським судом встановлено наступне:

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

02 січня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авілон" - Продавець (позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ровекс" - Покупець (відповідач по справі) укладено договір купівлі-продажу №16/07 (надалі - Договір), згідно із п.1.1. якого Продавець зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти і оплатити товар на умовах даного договору.

Згідно із п.2.1. Договору розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Продавця або іншим не забороненим чинним законодавством способом, у тому числі внесенням коштів у касу Продавця. При цьому, оплата провадиться протягом тридцяти днів з моменту поставки кожної окремої партії товару.

Позивачем в свою чергу, зобов'язання по Договору виконано, зокрема передано, а Покупцем прийнято товар згідно умов Договору, що підтверджується наявними у справі копіями видаткових накладних.

Проте, відповідач в порушення договору купівлі-продажу №16/07, не в повному обсязі розрахувався за отриманий товар, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість, яка становить 27 110,30 грн.

14 січня 2010 року позивачем на адресу відповідача направлено претензію із вимогою оплатити допущену по Договору заборгованість, яка, однак, останнім залишена без відповідного реагування та належного виконання.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічна за змістом норма міститься і в ст.509 ЦК України.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. З наведеною правовою нормою кореспондуються і положення ч.1 ст. 193 ГК України. Крім цього наведеною статтею Господарського кодексу України обумовлено, що до вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

          Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору купівлі-продажу, згідно якого та в силу ст. 655 Цивільного кодексу України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Як слідує із матеріалів справи, відповідачем в порушення п.2.1., 2.2. Договору своєчасну оплату вартості отриманого товару не здійснено, у зв'язку із чим в останнього виникла прострочена заборгованість.

За наслідками проведених фінансово -господарських операцій, контрагентами договірних відносин проведено взаємозвірку розрахунків за період 01.06.2009р.-01.01.2010р., яку оформлено підписаним без зауважень та заперечень Актом (копія в матеріалах справи). З даного Акту слідує, що у відповідача станом на 01.01.2010р. існувала заборгованість перед позивачем в сумі 27 110,30 грн.

Відповідно до ч. 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття. Частиною 2 цієї статті передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

А у відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Відповідно до частини 2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В процесі судового розгляду спору відповідачем не подано, а судом не здобуто жодних доказів, які б свідчили про погашення заявленої до стягнення суми заборгованості.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Авілон" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровекс" про стягнення - 27 110,30 грн. заборгованості по оплаті за отриманий товар, підлягають до задоволення як такі, що доведені позивачем у відповідності із ст.ст. 33-34 ГПК України належними і допустимими доказами та не заперечені у встановленому законом порядку відповідачем.

За відсутності достатніх підстав, передбачених ст.66 ГПК України, клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача до задоволення не підлягає.

Державне мито та інші судові витрати згідно ст.ст. 44-49 ГПК України та Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито" відшкодовуються за рахунок відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 43, 49, 66, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровекс" (вул. Подільська, 38-А, м. Тернопіль, п/р 260002503390001 в ТФ КБ "Приватбанк", МФО 338783, код ЄДРПОУ 30690822) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авілон" в особі ТФ ТОВ "Авілон" (р/р 26004770419963 в ХОФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 338783, код ЄДРПОУ 30690822) - 27 110 (двадцять сім тисяч сто десять) грн. 30 коп..

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровекс" (вул. Подільська, 38-А, м. Тернопіль, п/р 260002503390001 в ТФ КБ "Приватбанк", МФО 338783, код ЄДРПОУ 30690822) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авілон" в особі ТФ ТОВ "Авілон" (р/р 26004770419963 в ХОФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 338783, код ЄДРПОУ 30690822) - 271 (двісті сімдесят одну) грн. 10 коп. в рахунок повернення сплаченого державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. в рахунок повернення сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення ______через місцевий господарський суд.

Суддя