Рішення № 10374682, 09.07.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" липня 2010 р.Справа № 6/51-868

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватцентр - Агро" вул. Васильківська, 31/17,м.Київ 22,03022

до відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "АгроЛан" с. Темногайці, Шумський район, Тернопільська область

про стягнення 2157130,74 грн. боргу, 198659,67 грн. пені, 241229,60 грн. відсотків за користування чужими коштами, 30375,34 грн. 3% річних, 136342,75 грн. втрат від інфляції.

за участю представників сторін:

          позивача: Ярчак І.С.

          відповідача: Тарківський А.Д.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватцентр - Агро" звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "АгроЛан" про стягнення, з врахуванням уточнення 2157130,74 грн. боргу, 198659,67 грн. пені, 241229,60 грн. відсотків за користування чужими коштами, 30375,34 грн. 3% річних, 136342,75 грн. втрат від інфляції.

В порядку ст.ст. 66, 67 ГПК України, позивач просив суд застосувати заходи забезпечення позову.

Відповідач, у відзиві на позов та усних поясненнях основний борг визнав повністю, вказав на неправомірне нарахування 3% річних, просив суд в задоволенні клопотання про забезпечення позову відмовити, зменшити штрафні санкції та розстрочити на 6 місяців виконання рішення суду.

Судове засідання, призначене вперше на 24 червня 2010 року було відкладено на 09 липня 2010 року.

В засіданні, учасникам процесу роз’яснено належні їм права та обов’язки, передбачені ст.ст. 20,22,81-1 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання, аудіозапис судового засідання не здійснювався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

03 квітня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Приватцентр-Агро" та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «АгроЛан»укладено договір поставки продукції для сільгоспвиробництва №220-09/з, за змістом якого, Постачальник (позивач) брав на себе зобов’язання постачати товар, а Покупець (відповідач) зобов’язувався прийняти товар, та з врахуванням умов визначених у специфікаціях, оплатити його вартість з частковою передоплатою та остаточним проведенням розрахунку до 01 листопада 2009 року.

На виконання умов договору, на підставі виданих СГ ТОВ «АгроЛан» довіреностей, по видаткових накладних №№РО-0000022 від 05.05.09р., РО-0000046 від 22.05.09р., РО-0000065 від 04.06.09р., РО-0000061 від 01.06.09р., РО-0000062 від 01.06.09р., РО-0000089 від 07.07.09р., представник відповідача отримав від позивача товарно-матеріальні цінності на загальну суму 2981840,26 грн.

Крім того, за усною домовленістю, по накладній №РО-0000109 від 11 серпня 2009 року позивачем здійснено поставку ще на 175290,48 грн.

Зауважень щодо кількості та якості поставленого товару від покупця не надходило.

За змістом ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку .

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

В порядку ч.2 ст. 530 ЦК України, у разі, коли строк виконання зобов’язання не встановлений, боржник повинен виконати його в семиденний термін з дня пред’явлення про це вимоги кредитора.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом з’ясовано, що в порушення умов договору, приписів перелічених норм, а також ст. ст. 11, 14, 629, 655, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, відповідач за отриманий по договору №220-09/з від 03 квітня 2009 року товар розрахувався лише частково, заборгувавши 1981840,24 грн.

Направлену на адресу СГ ТОВ «АгроЛан»вимогу оплати поставки здійсненої по накладній №РО-0000109 від 11 серпня 2009 року на 175290,48 грн., відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Доказів на підтвердження іншого, у т.ч. проведення оплати станом на час розгляду справи в суді, відповідачем не представлено.

За таких обставин, вимоги про примусове стягнення заборгованості в сумі (1981840,24+175290,24) 2157130,75 грн. підлягають задоволенню як обґрунтовані і визнані відповідачем.

У разі прострочення оплати товару в порядку п.3 ст.692, п.5 ст. 694 ЦК України, продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (п.2 ст. 536 ЦК України).

Згідно з п. 8.3.2 договору, ст. 536, ч.3 ст.692, ст. 712 ЦК України, за порушення термінів оплати, покупець зобов’язувався сплачувати 25 % за користування чужими грошовими коштами.

Нарахована за період з 01 листопада 2009 року по 29 квітня 2010 року на 1981840,24 грн. заборгованості по договору сума відсотків за користування чужими коштами, що підлягає задоволенню становить 241229,60 грн.

Пунктом 8.3.1 договору, за несвоєчасне проведення покупцем оплати, передбачено нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Враховуючи положення п. 8.3.1 Договору, приписи ст.ст.546-549 ЦК України, ст. ст.231,232 ГК України, ст.ст.1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, 1981840,24 грн. - договірну заборгованість та період нарахування з 01 листопада 2009 року по 29 квітня 2010 року, розмір пені в сумі 198659,67 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, у випадку прострочення виконання грошових зобов’язань боржник на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу, з врахуванням у індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення.

Зважаючи на періоди прострочення відповідачем оплати вартості отриманих товарно-матеріальних цінностей по договору та за усною домовленістю, суми боргу, встановлений індекс інфляції, розрахунок, задоволенню підлягають 135816,88 грн. втрат від інфляції та 30251,52 грн. 3% річних.

В задоволенні вимог про стягнення 6471,39 грн. втрат від інфляції, 123,82 грн. 3% річних слід відмовити.

Щодо клопотання ТОВ «Приватцентр-Агро»про накладення арешту на майно та грошові суми СГ ТОВ «АгроЛан», то оцінивши надані матеріали, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Так, відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Одним з таких заходів є накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві (п.1 ч.1 ст. 67 ГПК України).

За змістом п.3 Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду №02-5/611 від 23.08.1994р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Обов'язок доведення необхідності вжиття заходів до забезпечення позову, у т.ч. шляхом накладення арешту на грошові суми, його обґрунтованість, покладається законодавцем на заявника, у разі ініціювання ним перед судом розгляду такого клопотання.

Саме заявник у такому випадку повинен обґрунтувати підстави вжиття судом заходів забезпечення позову, з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України (п.1.1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/2776 від 12.12.06р. «Про деякі питання практики забезпечення позову»).

У вирішенні питання про забезпечення позову, відповідно до ч.2 п.1.1 Інформаційного листа №01-8/2776 від 12.12.06р., господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Крім того, приписи перелічених норм вказують на можливість накладення арешту на рахунки та індивідуально визначене майно в межах суми стягнення, а не на всі рахунку та майно, як цього вимагає позивач.

При цьому, зважаючи на приписи ст. 218 ГК України, за змістом яких відсутність у учасника господарський правовідносин необхідних коштів, не є підставою для його звільнення від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності, а також з огляду на заперечення позивача, клопотання відповідача про зменшення суми штрафних санкцій через скрутне фінансова становище товариства, задоволенню не підлягає.

Вказана правова позиція викладена, зокрема у постанові ВГСУ від 24.09.09р. у справі №4/168-3466(5/251-4343).

Суд також критично оцінює твердження відповідача про однорідність вимог про стягнення 3% річних та 25 відсотків за користування чужими коштами, як таке, що не відповідає нормам чинного законодавства, оскільки вказані вимоги різняться за своєю правовою природою.

В той же час, як вбачається зі змісту заяви боржника та долучених до неї документів, зокрема довідки про наявність кредиторської заборгованості, звітності про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2010 року, довідки про залишки коштів на особовому рахунку в банку, інших письмових доказів, а також беручи до уваги вид господарської діяльності відповідача, що носить сезонний характер, суд прийшов до висновку, що існує ряд об’єктивних факторів, які ускладнюють виконання судового рішення і є підставою для його розстрочення.

Разом з тим, зважаючи на тривале невиконання товариством свого обов’язку по оплаті отриманих товарно-матеріальних цінностей, термін розстрочення слід скоротити.

Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України, судові витрати по справі відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1,2,12,4-3,33,34,43,44,49,78,82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

1. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Лан" (вул. Галицька, 108, с. Темногайці, Шумський район, Тернопільська область, код 32807970)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватцентр - Агро" (вул. Васильківська, 31/17, м. Київ, код 34397543) 2157130,74 грн. основного боргу, 198659,67 пені, 241229,60 грн. 25% за користування чужими коштами, 129871,36 грн. втрат від інфляції, 30251,52 грн. 3% річних, 25439,15 грн. сплаченого держмита, 235,43 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

2. В задоволенні вимог про стягнення 6471,39 грн. втрат від інфляції, 123,82 грн. 3% річних відмовити.

3. В задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

4. Розстрочити виконання рішення суду шляхом затвердження графіка погашення боргу:

556563 грн. до 01 серпня 2010 року

556563 грн. до 01 вересня 2010 року

556563грн. до 01 жовтня 2010 року

556563 грн. до 01 листопада 2010 року

556565,47грн. до 01 грудня 2010 року

5. У відповідності до п.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 року №7-93 держмито в сумі 2154,98 грн., сплачене згідно з платіжним дорученням №4072 від 16 квітня 2010 року, підлягають поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю "Приватцентр - Агро" (вул. Васильківська, 31/17, м. Київ, код 34397543), як зайво внесені.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор – апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення 13 липня 2010р., через місцевий господарський суд.

Суддя                                                                                          І.П. Шумський