Рішення № 10389773, 13.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/21513.07.10 За позовомЗакритого акціонерного товариства «Отіс» доКомунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційна організація-1»

простягнення 91399,01 грн. Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

від позивача:Мацюк В.В. –представник за довіреністю № 2 від 05.01.2010 року;

від відповідача:Музика О.Г. –представник за довіреністю № 5 від 06.01.2010 року. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Закрите акціонерне товариство «Отіс»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційна організація-1»про стягнення 91399,01 грн.

          Позивач вказує, що відповідно до укладеного між сторонами договору № D2 4М 4001 від 01.09.2008 року в період з жовтня по грудень 2009 року позивачем надано на користь відповідача послуги на загальну суму 312995,43 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що коштів, які надійшли на його поточний рахунок по розщепленню квартирної плати, було недостатньо для повної оплати робіт, проте, відповідач, в порушення умов договору, зобов’язання зі сплати суми, якої не вистачає, не виконав. Посилаючись на порушення відповідачем своїх зобов’язань, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 91399,01 грн.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2010 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 29.06.2010 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 29.06.2010 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 07.06.2010 року, та надав усні пояснення по суті спору.

          Представник відповідача у судове засідання 29.06.2010 року не з’явився, витребувані ухвалою суду від 07.06.2010 року докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2010 року відкладено розгляд справи на 13.07.2010 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 13.07.2010 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 29.06.2010 року, та надав усні пояснення по суті спору.

          Представник відповідача у судовому засіданні 13.07.2010 року подав відзив на позовну заяву та надав усні пояснення по суті спору.

          У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти позовних вимог, посилаючись на недостатність коштів для оплати наданих послуг.

          Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

          01.09.2008 року між Комунальним підприємством «Ремонтно-експлуатаційна організація-1»та Закритим акціонерним товариством «Отіс»(надалі –позивач) укладено договір № D2 4М 4001 на повне технічне обслуговування ліфтів (надалі –договір).

          Згідно з пунктом 1.1 договору позивач зобов’язався виконувати роботи з технічного обслуговування ліфтів за формою повного технічного обслуговування, що включає місячні профілактичні роботи, квартальні профілактичні роботи, технічні нагляди, заміну комплектувальних виробів по мірі їх зносу, звільнення пасажирів з кабін, що зупинилися, та непланові ремонти за викликом у разі несанкціонованої зупинки ліфта.

          На виконання умов договору в період з жовтня по грудень 2009 року позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 312995,43 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних робіт з технічного обслуговування ліфтів № 422М 4001 за жовтень 2009 року на суму 103330,87 грн., № 422М 4001 за листопад 2009 року на суму 103717,42 грн., № 422М 4001 за грудень 2009 року на суму 105945,14 грн., які підписані представниками сторін та скріплені печатками.

          Відповідно до пункту 1.2 договору (зі змінами внесеними згідно з додатковою угодою № 3 від 01.10.2009 року)середньомісячна вартість робіт за договором складає 112359,02 грн.

          Пунктом 4.1 договору сторони передбачили, що відповідач щомісячно до 6-го числа місяця, наступного за звітним, проводить оплату вартості робіт у відповідності до умов пункту 1.2 договору. Оплата за виконані роботи здійснюється шляхом розщеплення плати, яка надходить від мешканців за послуги по утриманню будинків та прибудинкових територій і направляється на розрахунковий рахунок позивача за послуги по технічному обслуговуванню об’єднаних диспетчерських систем в розмірах, що встановлені Головним управлінням цінової політики Київської міськдержадміністрації або розпорядженням Київської міськдержадміністрації.

          У випадку, якщо, коштів, які надійшли позивачу по розщепленню квартирної плати, недостатньо для оплати виконаних робіт, різниця покривається за рахунок відповідача.

          Таким чином, роботи, виконані в жовтні 2009 р., відповідач зобов’язаний був оплатити у термін до 06.11.2009 року, роботи, виконані в листопаді 2009 р., –у термін до 06.12.2009 року та роботи, виконані в грудні 2009 року, –у термін до 06.01.2010 року.

          Згідно з наданими суду відомостями розщеплення сплат форми 3.13 за рахунок плати, яка надійшла від мешканців за послуги по утриманню будинків та прибудинкових територій, в якості оплати робіт, виконаних в період з жовтня по грудень 2009 року, на поточний рахунок позивача було перераховано 221596,42 грн.

          В порушення умов договору, зобов’язання зі сплати суми, якої не вистачає, відповідач не виконав.

          З огляду на вказане, станом на день вирішення спору за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 91399,01 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи актом звірки взаємних розрахунків, який підписаний сторонами у процесі розгляду справи.

          Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

          Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

          Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

          Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Стаття 628 ЦК України визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

          Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором про надання послуг, за яким одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 901 ЦК України).

          Відповідно до частини 1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

          Частина 1 статті 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

          Доказів належного виконання зобов’язань з оплати наданих послуг відповідач не подав.

          Посилаючись на недостатність коштів для оплати наданих послуг, відповідач заперечує проти позовних вимог.

          Статтями 525, 526, 530 ЦК України встановлено, що зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          В силу частини 1 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

          Згідно з частиною 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

          Частиною 1 статті 229 ГК України визначено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов’язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов’язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов’язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

          Таким чином, відповідальність за порушення грошового зобов’язання наступає незалежно від наявності вини.

          За приписами частини 2 статті 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов’язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов’язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

          Наявність чи відсутність у відповідача достатніх коштів не залежить від волі та дій позивача, що порушує його право на отримання коштів за надані послуги за договором.

          З огляду на вказане, посилання відповідача на недостатність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань не заслуговують на увагу.

          Тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 91399,01 грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

          Відповідно до статті 49 ГПК України при задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

          На підставі викладеного, керуючись статтею 193 ГК України, статтями 901, 903 ЦК України, статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційна організація-1»(03134, м. Київ, просп. Академіка Корольова, 10-А; ідентифікаційний код 36114046) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Закритого акціонерного товариства «Отіс»(03062, м. Київ, вул. Чистяківська, 32; ідентифікаційний код 14357579) заборгованість у розмірі 91399 (дев’яносто одна тисяча триста дев’яносто дев’ять) грн. 01 коп., 913 (дев’ятсот тринадцять) грн. 99 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.

СуддяДідиченко М.А. Дата підписання –15.07.2010 року.