Ухвала суду № 103867142, 01.04.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

01 квітня 2022 року Справа № 215/8168/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., перевіривши в м. Дніпрі матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради про визнання бездіяльності протиправною, встановлення наявності компетенції та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

13 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом та просить суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка проявилася у не належному застосуванні управлінських функцій, у тому числі делегованих повноважень при розгляді його заяви від 16.09.2021 вх№2019; у відмові вирішувати питання місцевого значення в межахКонституції України та встановити наявність у нього компетенції (повноважень) прийняти рішення для належного реагування, відповідно доНаказу Міністерства праці та соціальної політики України від 29.07.1993 №58 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників»; у відмові вирішувати питання місцевого значення в межахст.1 ЗУ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»та встановити наявність у нього компетенції (повноважень) прийняти рішення, щоб забезпечити його карткою криворіжця для проїзду у комунальному транспорті; у відмові надати завірені належним чином дві копії заяви від 16.09.2021 і дві копії заяви від 26.08.2021. Просить встановити наявність у відповідача компетенції (повноважень) для забезпечення для позивача рівня життя не нижчого від прожиткового мінімуму (не нижче 2379 грн.), та встановити повноваження відповідача направити клопотання про необхідність реєстрації позивача для забезпечення його карткою криворіжця, посилається на ст. ст.140,144 Конституції України.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 215/8168/21.

Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21.12.2021 року адміністративну справу №215/8168/21 передано за підсудністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 січня 2022 року справу №215/8168/21 передано на розгляд судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 січня 2022 року по справі №215/8168/21 суд відмовив у задоволені заяви про звільнення від сплати судового збору за звернення до суду із позовом немайнового характеру, вищезазначену позовну заяву залишив без руху та запропонував позивачу усунути недоліки позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали, шляхом надання до суду позовної заяви, оформленої у відповідності до вимог, передбачених статтею 160 Кодексу адміністративного судочинства України із зазначенням у новій редакції позовної заяви уточненого змісту позовних вимог та приведення їх у відповідність до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України; примірників позовної заяви у новій редакції у відповідності до кількості учасників справ; доданих до позовної заяви матеріалів для направлення (вручення) відповідачу разом із примірником уточненої позовної заяви, належним чином завірену заяву за вхідним № 2019 від 16.09.2021, яка б містила дату її отримання та вхідний номер уповноваженою особою Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий ріг ради (докази); обґрунтованого клопотання про звільнення або відстрочення сплати позивачем судового збору із наданням належних та достатніх доказів на підтвердження відповідних доводів доказів (довідка податкового органу про суми виплачених доходів та утриманих податків, також інші докази на підтвердження скрутного матеріального стану: довідка про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, документів про нарахування субсидій, документів про надання соціальної допомоги тощо) або документу про сплату судового збору за подання адміністративного позову із позовними вимогами немайнового характеру у відповідності до Закону України "Про судовий збір".

29 березня 2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про відкриття провадження після усунення недоліків, в якій позивач просив дату отримання заяви від 16.09.2021 року вх. 2019 витребувати у відповідача на умовах пандемії, звільнити позивача від сплати судового збору та зазначив, вважає непотрібним подавати уточнену позовну заяву.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про звільнення його від сплати судового збору, а також дослідивши письмові докази, подані до заяви, суд дійшов висновку про відсутність підстав щодо її задоволення, з огляду на наступне.

До заяви позивач надав довідку від 14 лютого 2022 року № 1245 про компенсацію за надання соціальних послуг особам з інвалідністю 1 групи за січень-грудень 2021 року - всього 25851,00 грн.

Питання зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат врегульовано ст.133 КАС України, яка кореспондується з приписами частин 1, 2 ст.8 Закону №3674-VІ.

Так, за ст.8 Закону №3674-VІ, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Зазначений перелік підстав є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Щодо посилання у заяві про звільнення від сплати судового збору, позивач зауважує, що він отримує дохід 2154,25 грн., який менше рівня прожиткового мінімуму 2393 грн.

Відповідно до довідки, що ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ), за період з січня - грудень 2021 року отримав дохід у загальному розмірі 25851,00 грн.

Таким чином, річний дохід позивача - фізичної особи за попередній календарний рік складає 25851,00 грн., відповідно 5 відсотків розміру річного доходу позивача складає - 1292,55 грн., судовий збір не перевищує 5% розміру річного доходу ОСОБА_1 , тому з огляду на викладене, суд вважає, що позивач не відноситься до осіб, які звільнені від сплати судового збору, тому повинен сплачувати судовий збір.

Судові витрати це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв`язку із цим, при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов`язані із судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до статей 132, 133 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України № 3674-VІ, а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Приписами статті 129 Конституції України, однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Стаття 133 КАС України передбачає можливість зменшення розміру належних до оплати судових витрат чи звільнення від їх оплати повністю або частково, чи відстрочення або розстрочення сплати судових витрат на визначений строк.

Однак, з урахуванням наведених норм права, єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є майновий стан заявника, тобто фізичної або юридичної особи (довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, податкова декларація про доходи, тощо).

Суд зазначає, що неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що майновий стан особи перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку, розмірі і в строки покладається на цю особу.

Відповідно до п.1 ч.1, ч.2 ст.8 Закону №3674-VI, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Аналіз вказаної норми дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, згідно з ч.1 ст.77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Разом з тим, позивачем не надано до суду доказів на підтвердження обставин того, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору за подання ним позовної заяви у встановленому законом порядку, а саме, що розмір судового збору перевищує 5% розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Оскільки обставини, які зазначив позивач, відповідно до вказаних статей Закону України Про судовий збір, не є беззаперечною умовою для звільнення від сплати судового збору, а сам позивач не надає доказів наявності інших підстав для його звільнення від сплати судового збору, суд не вбачає правових підстав для звільнення його від сплати судового збору, виходячи з наданих ним доказів.

При цьому, суд роз`яснює, що відмова у звільненні від сплати судового збору не позбавляє особу права повторного звернення із таким клопотанням із обов`язковим наданням необхідних доказів.

Крім того, ст.133 КАС України передбачено право, а не обов`язок суду щодо відстрочення, розстрочення, зменшення розміру судового збору або звільнення від сплати судового збору. Сплата ж судового збору за подання позовної заяви до суду, в силу положень ст.161 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, що звертається до суду з позовом.

Оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих письмових доказів в обґрунтування обставин, що унеможливлюють сплату судового збору, підстави для звільнення від сплати судового збору, наведені у заяві не можуть бути визнані поважними, у зв`язку із чим заява задоволенню не підлягає.

Аналогічна правова позиція щодо відмови ОСОБА_1 у звільненні від сплати судового збору наведена в ухвалах Верховного Суду: від 27.01.2020 року справа №215/4776/18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/87205012), від 27.01.2020 року справа №215/3308/18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/87170887), від 27.01.2020 року справа №215/2630/19 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/87170877), від 02.01.2020 року справа №215/3308/18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/86754852), від 27.12.2019 року справа №212/1558/19 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/86717736), від 27.12.2019 року справа №215/3553/17 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/84134173), які в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України, мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

В тому числі, до суду не надано доказів неможливості надання належним чином завіреної заяви за вхідним № 2019 від 16.09.2021, яка б містила дату її отримання та вхідний номер уповноваженою особою Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий ріг ради (докази), згідно ст. 80 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, в додатках до заяви про відкриття провадження по справі після усунення недоліків міститься запис про додаток 1. доказ отримання заяви від 16.09.2021 р. - вхідний реєстраційний номер 2019, однак відповідно до Акту від 29 березня 2011 року №193 було виявлено відсутність такого додатка зазначеного в заяві.

Суд зауважує, що саме ж лише покликання на існування певних обставин (пандемії), не дає суду можливості вважати що обмеження, впроваджені у зв`язку з карантином, були об`єктивно непереборними обставинами щодо неможливості отримання/надання до суду заяви від 16.09.2021.

Посилаючись на введення в державі карантинних обмежень у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), позивач не надав жодного доказу на підтвердження обставин, пов`язаних із такими подіями, які мали місце у відношенні безпосередньо до позивача та перешкоджали йому надати до суду належним чином завіреної заяви за вхідним № 2019 від 16.09.2021, яка б містила дату її отримання та вхідний номер уповноваженою особою Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий ріг ради.

В ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 січня 2022 року також було зазначено про надання до суду позовної заяви, оформленої у відповідності до вимог, передбачених статтею 160 Кодексу адміністративного судочинства України із зазначенням у новій редакції позовної заяви уточненого змісту позовних вимог та приведення їх у відповідність до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України; примірників позовної заяви у новій редакції у відповідності до кількості учасників справ.

Однак до суду не надійшло уточненого позову.

Відповідно до ч.2 ст.14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що станом на 01.04.2022 року вимоги ухвали суду від 24.01.2022 року про залишення позовної заяви без руху, позивачем не виконані.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, у разі якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Враховуючи викладене, суддя дійшов висновку, що позовну заяву належить повернути з усіма доданими до неї матеріалами, оскільки позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом спосіб та строк.

Вказана позиція викладена в ухвалі Великої Палати Верховного суду від 27.12.2018 року у справі №9901/8/17, ухвалі Верховного Суду від 21.05.2020 року справа №160/7076/19, від 05.03.2021 р. у справі №682/210/17.

Суд зауважує, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (ч.8 ст.169 КАС України).

Керуючись ст.ст.160,161,169,243,248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради про визнання бездіяльності протиправною, встановлення наявності компетенції та зобов`язання вчинити дії - повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачеві, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Роз`яснити, що згідно з ч. 8ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складання ухвали у відповідності до вимогст. 295 Кодексу адміністративного судочинства Українита у порядку, встановленому п.п. 15.5 п. 15 РозділуVІІПерехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили у строки, встановленіст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко