Ухвала суду № 103867141, 01.04.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

01 квітня 2022 року Справа № 215/8258/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., перевіривши в м. Дніпрі матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Криворізької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

17 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Криворізької міської ради про:

- визнання протиправною бездіяльності за результатом розгляду заяви від 23.09.2019 р. вх. С-897, яка виявилася у порушенні встановленого порядку ст. 3, 22, 144 Конституції Українита встановити наявність у нього компетенції (повноважень) скласти акт фактичного стану даху генікологічного відділення по вул. Маршака, 1а КУ «Міська лікарня № 7» КМР» для відновлення чи капремонту;

- визнання протиправною бездіяльності за результатом розгляду заяви від 23.09.2019р. вх. С-897, яка виявилася у не винесенні рішення та у порушенні управлінської функції відповідно ст.ст. 3, 19, 144 Конституції України, та зобов`язання прийняти рішення в розумінні п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України;

- визнання протиправною бездіяльності за результатом розгляду заяви від 23.09.2019р. вх. С-897, яка виявилася у не вжитті заходів для надання сум коштів на ліки відповідно до наданих рецептів від 06.09.2019 № 227, № 228, № 229, №230, №231, №232, №233, №234, №235, №236 (10 рецептів) до правової позиції ч. 3 ст. 32, ст. 34 Конституції України, п. «е» ст. 6, ст. 39 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», та встановлення наявності у нього компетенції (повноважень) зазначити 50 % вартості цих ліків;

- визнання протиправною бездіяльності за результатом розгляду заяви від 23.09.2019р. вх. С-897, яка виявилася у відмові надати повідомлення про повноваження осіб які розглядали заяву.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 215/8258/21.

Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23.12.2021 року адміністративну справу №215/8258/21 передано за підсудністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 січня 2022 року справу №215/8258/21 передано на розгляд судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 січня 2022 року по справі №215/8258/21 суд визнав підстави пропуску строку звернення до суду із позовною заявою, викладені у заяві про поновлення строку неповажними, відмовлено у задоволені заяви про звільнення від сплати судового збору за звернення до суду із позовом немайнового характеру, вищезазначену позовну заяву залишив без руху та запропонував позивачу усунути недоліки позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали, шляхом надання доданих до позовної заяви матеріалів для направлення (вручення) відповідачу разом із належним чином завірену заяву від 23.09.2019 вхС-897, яка б містила дату її отримання уповноваженою особою Виконавчого комітету Криворізької міської ради та вхідний номер (докази); обґрунтованого клопотання про звільнення або відстрочення сплати позивачем судового збору із наданням належних та достатніх доказів на підтвердження відповідних доводів доказів (довідка податкового органу про суми виплачених доходів та утриманих податків, також інші докази на підтвердження скрутного матеріального стану: довідка про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, документів про нарахування субсидій, документів про надання соціальної допомоги тощо) або документу про сплату судового збору за подання адміністративного позову із позовними вимогами немайнового характеру у відповідності до Закону України "Про судовий збір" у розмірі 908,00 грн. або в іншому розмірі у випадку зміни розміру позовних вимог у відповідності до положень Закону України "Про судовий збір"; заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску (вказати інші підстави для поновлення строку).

29 березня 2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про відкриття провадження після усунення недоліків, в якій позивач просив поновити строк на звернення до суду у зв`язку з пандемією згідно з п. 3 розділу VI КАСУ, звільнити позивача від сплати судового збору, звільнити від сплати судового збору у зв`язку з тим, що позивач є членом малозабезпеченої сім`ї з доходом 2154,25 гривень, який менше рівня прожиткового мінімуму 2393 грн. та захистом соціальних прав на державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії, надати можливість при відмові в отриманні відповідачем заяви від 23.09.2019 року в судовому засіданні надати лист від 25.09.2019 вхС-897 ОСОБА_2 як доказ направлення його відповідачу. До заяви додано, зокрема, довідка про доходи.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про звільнення його від сплати судового збору, а також дослідивши письмові докази, подані до заяви, суд дійшов висновку про відсутність підстав щодо її задоволення, з огляду на наступне.

До заяви позивач надав довідку про компенсацію за надання соціальних послуг особам з інвалідністю 1 групи за січень-грудень 2021 року - всього 25851,00 грн.

Питання зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат врегульовано ст.133 КАС України, яка кореспондується з приписами частин 1, 2 ст.8 Закону №3674-VІ.

Так, за ст.8 Закону №3674-VІ, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Зазначений перелік підстав є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Щодо посилання у заяві про звільнення від сплати судового збору, позивач зауважує, що є членом малозабезпеченої сім`ї з доходом 2154,25 грн., який менше рівня прожиткового мінімуму 2393 грн.

Відповідно до довідки, що ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ), за період з січня - грудень 2021 року отримав дохід у загальному розмірі 25851,00 грн.

Таким чином, річний дохід позивача - фізичної особи за попередній календарний рік складає 25851,00 грн., відповідно 5 відсотків розміру річного доходу позивача складає - 1292,55 грн., судовий збір складає 908,00 грн., що не перевищує 5% розміру річного доходу ОСОБА_1 , тому з огляду на викладене, суд вважає, що позивач не відноситься до осіб, які звільнені від сплати судового збору, тому повинен сплачувати судовий збір.

Судові витрати це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв`язку із цим, при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов`язані із судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до статей 132, 133 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України № 3674-VІ, а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Приписами статті 129 Конституції України, однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Стаття 133 КАС України передбачає можливість зменшення розміру належних до оплати судових витрат чи звільнення від їх оплати повністю або частково, чи відстрочення або розстрочення сплати судових витрат на визначений строк.

Однак, з урахуванням наведених норм права, єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є майновий стан заявника, тобто фізичної або юридичної особи (довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, податкова декларація про доходи, тощо).

Суд зазначає, що неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що майновий стан особи перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку, розмірі і в строки покладається на цю особу.

Відповідно до п.1 ч.1, ч.2 ст.8 Закону №3674-VI, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Аналіз вказаної норми дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, згідно з ч.1 ст.77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Разом з тим, позивачем не надано до суду доказів на підтвердження обставин того, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору за подання ним позовної заяви у встановленому законом порядку, а саме, що розмір судового збору перевищує 5% розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Оскільки обставини, які зазначив позивач, відповідно до вказаних статей Закону України Про судовий збір, не є умовою для звільнення від сплати судового збору, а сам позивач не надає доказів наявності інших підстав для його звільнення від сплати судового збору, суд не вбачає правових підстав для звільнення його від сплати судового збору, виходячи з наданих ним доказів.

При цьому, суд роз`яснює, що відмова у звільненні від сплати судового збору не позбавляє особу права повторного звернення із таким клопотанням із обов`язковим наданням необхідних доказів.

Крім того, ст.133 КАС України передбачено право, а не обов`язок суду щодо відстрочення, розстрочення, зменшення розміру судового збору або звільнення від сплати судового збору. Сплата ж судового збору за подання позовної заяви до суду, в силу положень ст.161 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, що звертається до суду з позовом.

Оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих письмових доказів в обґрунтування обставин, що унеможливлюють сплату судового збору, підстави для звільнення від сплати судового збору, наведені у заяві не можуть бути визнані поважними, у зв`язку із чим заява задоволенню не підлягає.

Аналогічна правова позиція щодо відмови ОСОБА_1 у звільненні від сплати судового збору наведена в ухвалах Верховного Суду: від 27.01.2020 року справа №215/4776/18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/87205012), від 27.01.2020 року справа №215/3308/18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/87170887), від 27.01.2020 року справа №215/2630/19 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/87170877), від 02.01.2020 року справа №215/3308/18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/86754852), від 27.12.2019 року справа №212/1558/19 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/86717736), від 27.12.2019 року справа №215/3553/17 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/84134173), які в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України, мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Щодо строку звернення до суду.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Поважність причин пропуску строку звернення до суду може бути обґрунтовано та враховано судом у випадку наявності обставин, що є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.

Посилання позивача у заяві на введенні карантинні заходи і практично діють по сьогоднішній день обмежило його можливості вчасно підготувати та подати позов, не свідчить про безумовність поважності причин його пропуску, оскільки позивач не наводить доводів з належним їх підтвердженням, що причини пропуску строку на подання позову зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у Постанові від 31.03.2021 р. у справі № 640/497/20.

Відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" установлено з 12.03.2020 на усій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020 року «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів», запроваджено адаптивний карантин на території України та дію карантину продовжено до 31.07.2020.

Постановами Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №641, від 26.08.2020 №760, від 13.10.2020 №956, від 09.12.2020 №1236, 17.02.2021 №104, від 21.04.2021 №405, від 16.06.2021 №611, від 11.08.2021 №855, від 22 вересня 2021 № 981, від 15 грудня 2021 р. №1336 установлено продовжити на всій території України дію адаптивного карантину до 31 березня 2022 року.

Отже, з червня 2020 року в Україні було пом`якшено карантинні обмеження та запроваджено так званий "адаптивний карантин", під час якого діяли лише окремі обмеження в залежності від встановленого рівня епідеміологічної небезпеки поширення COVID-19, які загалом, на переконання суду, не могли перешкодити позивачеві звернутися до суду.

Саме ж лише покликання на існування певних обставин, не дає суду можливості вважати що обмеження, впроваджені у зв`язку з карантином, були об`єктивно непереборними обставинами щодо неможливості дотримання строку звернення до суду.

Посилаючись на введення в державі карантинних обмежень у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), позивач не надав жодного доказу на підтвердження обставин, пов`язаних із такими подіями, які мали місце у відношенні безпосередньо до позивача та перешкоджали своєчасному зверненню до суду.

Таким чином, посилання позивача, як на поважність причин пропуску строку на звернення до суду через дію карантину, не є не поважними причинами пропуску шестимісячного строку на звернення до суду.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

В тому числі, до суду не надано доказів неможливості надання доданих до позовної заяви матеріалів для направлення (вручення) відповідачу разом із належним чином завіреної заяви від 23.09.2019 вхС-897, яка б містила дату її отримання уповноваженою особою Виконавчого комітету Криворізької міської ради та вхідний номер (докази), згідно ст. 80 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, станом на 01 квітня 2022 року позивач не усунув недоліки позовної заяви належним чином та у визначений судом в ухвалі від 24 січня 2022 року спосіб і строк.

Відповідно до пункту 1 частини 4статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, у разі якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Враховуючи викладене, суддя дійшов висновку, що позовну заяву належить повернути з усіма доданими до неї матеріалами, оскільки позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом спосіб та строк.

Вказана позиція викладена в ухвалі Великої Палати Верховного суду від 27.12.2018 року у справі №9901/8/17, ухвалі Верховного Суду від 21.05.2020 року справа №160/7076/19, від 05.03.2021 р. у справі №682/210/17.

Суд зауважує, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (ч.8 ст.169 КАС України).

Керуючись ст. ст.80, 160,161,169,243,248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Криворізької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачеві, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Роз`яснити, що згідно з ч. 8ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складання ухвали у відповідності до вимогст. 295 Кодексу адміністративного судочинства Українита у порядку, встановленому п.п. 15.5 п. 15 РозділуVІІПерехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили у строки, встановленіст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко