Постанова № 10382048, 08.07.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2010 р. справа № 2а-10042/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Шальєвої В.А.

при секретарі< Призвище секретаря >

при секретарі Химич М.В.

за участю представника позивача Федотової О.В.

представника відповідача Леонідової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку, по вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Авторадіатор» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання недійсними правових акті індивідуальної дії, визнання дій незаконними,

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство «Авторадіатор» звернулось до суду з адміністративним позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання недійсними правових акті індивідуальної дії, визнання дій незаконними. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2009 року позивачу відмовлено в задоволені позовних вимог про визнання недійсним рішення податкового органу від 27 березня 2008 року № 0000132240 про застосування штрафних санкцій в сумі 111582,46 грн. за порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахункових операцій в іноземній валюті».

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2010 року апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Авторадіатор» залишено без задоволення, постанову без змін, тобто рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про застосування штрафних санкцій набрало законної сили.

Не погодившись з рішеннями судів, позивачем була подана касаційна скарга, проте 8 квітня 2010 року на адресу підприємства надійшла пе5рша податкова вимога № 1/138 від 6 квітня 2010 року з посиланням на вимоги Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків пере бюджетами та державними цільовими фондами».

Із вказаним рішенням позивач не погоджується та вказує, що податкова вимога може надсилатись податковим органом лише при наявності фактів узгодження та несплати податкового зобовязання.

Також позивач вказує, що вичерпний перелік загальнодержавних та місцевих податків і зборів встановлений ст. 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування», в яких пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства України не передбачені, у звязку з чим податковий орган не має повноважень надсилати підприємству податкову вимогу на підставі Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» про сплату штрафних санкцій, передбачених Декретом Кабінету Міністрів «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Просить визнати першу податкову вимогу № 1/138 від 6 квітня 2010 року недійсною

В судовому засіданні представником позивача подана заява про збільшення позовних вимог, в яких позивач просить визнати недійсною першу податкову вимогу № 1/138 від 06.04.2010 року та другу податкову вимогу № 2/178 від 11.05.2008 року, визнати незаконним наказ Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції у м. Маріуполі № 783 від 16.04.2010 року про опис й арешт активів платника податків, визнати дії податкового органу щодо складання акту опису активів № 12 від 11.05.2010 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні позову.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вказуючи на їх безпідставність.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Позивач Відкрите акціонерне товариство «Авторадіатор» є субєктом господарювання, зареєстроване в якості юридичної особи на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, реєстрація проведена виконавчим комітетом Маріупольської міської ради 27.09.1995 року (а.с. 8), включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 00232093.

У відповідності до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Згідно п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції виконують, зокрема, таку функцію, а саме, подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Таким чином, відповідач Жовтнева міжрайонна держава податкова інспекція у м. Маріуполі є субєктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» повноваження.

Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Маріуполі прийнято рішення № 0000132240 від 27 березня 2008 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 111582,76 грн. за порушення норм статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2009 року відмовлено в задоволені позовних вимог Відкритого акціонерного товариства «Авторадіатор» про визнання рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції у м. Маріуполі від 27 березня 2008 року № 0000132240 про застосування штрафних санкцій в сумі 111582,46 грн. недійсним (а.с. 9-10).

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2010 року апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Авторадіатор» залишено без задоволення, постанову без змін (а.с. 11).

Не погодившись з рішеннями першої та апеляційної інстанції, позивачем була подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України (а.с. 12-13).

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

Таким чином, рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції у м. Маріуполі № 0000132240 від 27 березня 2008 року про застосування штрафних санкцій в сумі 111582,46 грн. є чинним та таким, що підлягає виконанню.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У звязку із вказаним, податковим органом була прийнята перша податкова вимога № 1/138 від 06.04.2010 року та спрямована на адресу позивача (а.с. 8) та друга податкова вимога № 2/178 від 11.05.2010 року (а.с. 29).

Відповідно до частини 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкова вимога - письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу.

Підпунктом 6.2.2 пункту 6.2 статті 6 цього Закону передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги

Згідно до п.п 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону, податкові вимоги надсилаються: перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк; друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до вказаних вимог, у другій податковій вимозі вказано про опис активів та орієнтовану дату проведення публічних торгів з продажу активів.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на той факт, що податкові вимоги можуть надсилатись платникам податків лише при наявності фактів узгодження та несплати суми податкового зобовязання, а також на вичерпний перелік загальнодержавних та місцевих податків і зборів (обовязкових платежів), встановлених ст.ст. 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування», до якого пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та штрафні санкції за порушення валютного законодавства України не входять та останні не є податковим зобовязанням, виходячи з наступного.

Підпунктом 1.3 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до абз. «в» п. 2.10 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 р. N 253 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 27 травня 2003 р. N 247), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 6 липня 2001 р. за N 567/5758 податкове зобов'язання платника податків, нараховане податковим органом (якщо такий платник податків у встановлені Законом терміни розпочинає процедуру апеляційного узгодження), вважається узгодженим у день закінчення процедури адміністративного оскарження або у день прийняття судом рішення по суті, а в разі оскарження платником податків рішення суду в апеляційному порядку (за умови прийняття апеляційної скарги апеляційним господарським судом до провадження) у день прийняття відповідної постанови апеляційним господарським судом.

Як вказувалось раніше, рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції у м. Маріуполі № 0000132240 від 27 березня 2008 року про застосування штрафних санкцій в сумі 111582,46 грн. є чинним таким, що підлягає виконанню, відповідно до постанови Донецького окружного адміністративного суду від 3 березня 2010 року.

Таким чином, оскільки рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000132240 від 27 березня 2008 року за наслідками процедури судового узгодження залишено без змін, що свідчить про відсутність правових підстав, які б позбавляли Жовтневу міжрайонну державну податкову інспекцію у м. Маріуполі права виносити та надсилати позивачу податкові вимоги.

Також суд вказує, що у преамбулі Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зазначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Таким чином, на правовідносини щодо стягнення штрафних санкцій, застосованих за порушення зовнішньоекономічної діяльності, розповсюджується дія Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», отже погашення зобовязання за такими штрафними санкціями передбачає прийняття податковим органом податкових вимог, як й2 для податкових зобовязань.

Враховуючи вищевикладене, штрафні санкції, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення зовнішньоекономічної діяльності, стягуються відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно, суд дійшов до висновку про безпідставність позовних вимог про визнання недійсними першої податкової вимоги N 1/138 від 06.04.2010 року та другої податкової вимоги та N 2/178 від 11.05.2010 року.

Наказом Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції у м. Маріуполі № 783 від 16 квітня 2010 року ВАТ «Авторадіатор» з сумою боргу 111582 грн. призначено податкового керуючого.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.

Підпунктом 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону передбачено, що право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, визначеної контролюючим органом, - з дня, наступного за останнім днем граничного строку такого погашення, визначеного у податковому повідомленні.

Вимогами Положення про призначення, звільнення і компетенцію податкового керуючого, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 2 серпня 2001 р. N 312, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 серпня 2001 р. за N 736/5927, передбачено, що коли згідно зі статтею 8 Закону активи платника передаються у податкову заставу, призначається податковий керуючий.

Оскільки активи позивача були передані у податкову заставу, у відповідності до вимог Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», наказ податкового органу про призначення податкового керуючого є правомірним.

11 травня 2010 року податковим керуючим проведено опис активів, на які поширюється право податкової застави, які знаходяться у власності ВАТ «Авторадіатор», про що складено акт (а.с. 48).

Відповідно до вимог п.п 9.4.2, 9.4.3 п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», опис активів платника податків проводиться у присутності його посадових осіб чи їх представників, а також понятих осіб. У разі відсутності посадових осіб платника податків або їх представників опис його активів здійснюється у присутності понятих осіб. У разі необхідності для проведення опису активів залучається суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання.

При проведенні опису активів платника податків особи, які його проводять, зобов'язані пред'явити посадовим особам такого платника податків або їх представникам відповідне рішення про накладення адміністративного арешту, а також документи, що засвідчують їх повноваження на проведення такого опису. За наслідками проведення опису активів платника податків складається протокол, який має містити опис та перелік активів, що арештовуються, із зазначенням назви, кількості, мір ваги та індивідуальних ознак і, за присутності суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, - звичайних цін. Усі активи, що підлягають опису, пред'являються посадовим особам платника податків або їх представникам та понятим особам, а за відсутності посадових осіб або їх представників - понятим особам, для візуального контролю.

Пунктом 8.3 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що платник податків має право безоплатно зареєструвати податкову заставу в державних реєстрах застав рухомого чи нерухомого майна, а податковий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі застав за умови строку дії такої податкової застави більш як десять календарних днів.

Податкова застава була зареєстрована у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що підтверджується витягом (а.с. 46).

Відповідно до акту, при здійсненні опису активів були присутні посадови особи позивача, а саме директор ВАТ «Авторадіатор», але в супереч вимог діючого законодавства, за відсутністю понятих осіб.

Так, дійсно, Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Маріуполі були допущені певні порушення порядку оформлення акту при оформленні опису активів Відкритого акціонерного товариства «Авторадіатор». Разом з тим, суд зазначає, що акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Акт опису активів, на які поширюється право податкової застави не визначає податкових зобов'язань платника податків і не породжує за собою правових наслідків у вигляді сплати таких зобов'язань. Право оскарження такого акту взагалі не передбачене нормами діючого законодавства, оскільки таке право поширюється тільки на акт арешту активів.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії).

Суд вважає, що акт опису активів не встановлює, не змінює та не припиняє будь-яких прав та обовязків сторін, тобто не породжує певних правових наслідків, внаслідок чого не є рішенням субєкта владних повноважень в розумінні ч.1 ст.17 КАС України, тому суд відмовляє позивачу в задоволені позовних вимог в цій частині.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, складаючи акт опису активів, на які поширюється податкова застава, діяв на підставі, в межах повноважень, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, та у спосіб, що передбачений законами.

З урахуванням викладених обставин, суд відмовляє позивачу в задоволенні його позовних вимог у повному обсязі.

Згідно ст. 94 КАС України судові витрати на користь позивача з Державного бюджету України стягненню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені позову Відкритого акціонерного товариства «Авторадіатор» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання недійсними правових акті індивідуальної дії, визнання дій незаконними відмовити.

Повний текст постанови виготовлений 13 липня 2010 р.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя Шальєва В.А.