Постанова № 10382056, 02.07.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2010 р. справа № 2а-8465/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10 год. 20 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Абдукадирової К.Е.

при секретаріОкрибелашвілі В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Комунального підприємства «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління», м. Маріуполь

до Державної податкової інспекції у м. Маріуполі

про визнання недійсним рішення про застосування штрафних фінансових санкцій № 0001232304 від 18 вересня 2009 року, зобовязання відповідача здійснити повернення сплаченої підприємством суми штрафних санкцій у розмірі 6122 грн. 40 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Пазій О.І. за дов. від 1 липня 2010 року

від відповідача: Пємова П.В. за дов. від 9 квітня 2010 року

ВСТАНОВИВ:

Комунальним підприємством «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» заявлено позов до Державної податкової інспекції у м. Маріуполі про визнання недійсним рішення про застосування штрафних фінансових санкцій № 0001232304 від 18 вересня 2009 року, зобовязання відповідача здійснити повернення сплаченої підприємством суми штрафних санкцій у розмірі 6122 грн. 40 коп.

Під час судового засідання позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати недійсним рішення про застосування штрафних фінансових санкцій № 0001232304 від 18 вересня 2009 року.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на несвоєчасність отримання акту перевірки, неправомірність накладення на нього штрафних санкцій за порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР, оскільки вважає, що він не зобовязаний застосовувати реєстратор розрахункових операцій, якщо при внесенні в касу підприємства позивача грошових коштів використовує приходно-касові ордери.

Відповідач позовні вимоги не визнав, вказавши на те, що за результатами перевірки, позивач був ознайомлений з довідкою з окремих питань плану перевірки, яка підписана представниками позивача без заперечень. Відповідач вважав, що плата за надані позивачем послуги зі зберігання автотранспортних засобів не приймається безпосередньо до каси позивача, оскільки вона відсутня на території самої автостоянки, тому позивач повинен використовувати реєстратор розрахункових операцій у відповідності до пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в місці проведення розрахунків, поняття якого визначене статтею 2 цього Закону. Крім того, відповідач зазначає, що постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 6 листопада 2010 року бухгалтера, що працює на підприємстві позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за фактом порушення у сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій, встановленим податковим органом в ході перевірки, у звязку з чим вважає, що рішення про застосування штрафних фінансових санкцій № 0001232304 від 18 вересня 2009 року прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства та просить суд відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Комунальне підприємство «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» внесене до ЄДРПОУ за № 05393725, знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Маріуполі з 7 липня 1993 року (арк. справи 85).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України та частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

Відповідно до пункту 4 статті 10 наведеного Закону на державні податкові інспекції в районах у містах серед інших функцій покладено здійснення контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону. Зазначені функції співпадають з правами органів державної податкової служби, які визначені пунктом 2 статті 11 розділу 3 зазначеного Закону.

Пунктом 1 статті 11 цього Закону передбачено право органів державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України здійснювати планові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи.

Згідно з пунктом 2 статті 11 цього Закону органи державної податкової служби у випадках, у межах компетенції та порядку, встановленого Законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Стаття 11-2 вказаного Закону визначає умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок. Згідно зазначеної норми посадові особи органів державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Перевірка проведена на підставі направлення на перевірку від 31 липня 2009 року № 0081/81 та наказу керівника податкового органу «Про проведення виїзної планової перевірки» від 31 липня 2009 року (арк. справи 39).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податковим органом перевірку проведено в межах компетенції та у порядку, встановленими законами України, однак, суд вважає за доцільне здійснити аналіз наявності чи відсутності порушень з боку позивача норм пункту1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі Закон № 265) та правомірність застосування до нього штрафних санкцій.

7 вересня 2009 року працівниками Державної податкової інспекції у м. Маріуполі була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 жовтня 2007 року по 31 березня 2009 року та валютного та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2007 року по 31 березня 2009 року, за наслідками якої складено акт від 7 вересня 2009 року № 452/23-2/05393725 (арк. справи 10-17, 99 - 103).

Висновком акту перевірки визначено, що позивачем порушені пункти 1, 2 статті 3 Закону № 265, а саме наданні послуги стоянки автотранспорту без застосування реєстратора розрахункових операцій на суму 1224 грн. 48 коп.

За наслідками перевірки відповідачем було прийнято спірне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18 вересня 2009 року № 0001232304 на загальну суму 6 122 грн. грн. 40 коп. за порушення пункту 1 статті 3 Закон № 265, яким також нарахована штрафна санкція на підставі пункту 1 статті 17 зазначеного Закону.

Як встановлено судом, в пункті 3.3. довідки з окремих питань плану перевірки № 46/23-2/05393725 від 4 вересня 2009 року, яка є складовою частиною акту перевірки зазначено, відповідачем надавались послуги громадянам по стоянці автотранспорту без застосування реєстратора розрахункових операцій. Грошові кошти приймались від громадян на автостоянці, що розташована на території депо позивача та здавалися до центральної каси підприємства. Громадянину ОСОБА_3 були надані послуги стоянки автотранспорту за березень, квітень 2008 року на суму 518 грн. 80 коп., громадянину ОСОБА_4 за березень 2008 року на суму 221 грн. 68 коп., громадянину ОСОБА_5 за березень 2008 року на суму 484 грн. 00 коп. (арк. справи 102).

Згідно пояснень позивача, каса депо знаходиться у приміщенні В-1, згідно дислокації до інвентарної справи.

В матеріалах справи міститься свідоцтво про право власності на нерухоме майно, з якого вбачається, що приміщенні В-1 є однією з основних прибудов до основної будівлі Тролейбусного депо № 4 (арк. справи 93 96).

Зі змісту ату перевірки вбачається, що податковим органом, окрім іншого, перевірялось дотримання вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за N 40/10320. При цьому, податковим органом перевірялись ліміти залишку готівки в касах обєднаній касі управління та касі депо № 4 (арк. справи 101).

Наведене свідчить про те, що у підприємства позивача в наявності є дві каси обєднана каса управління та каса депо № 4.

Статтею 2 Закону № 265 визначено, що розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону № 265, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Разом з тим, відповідно до пункту 1 статті 9 Закону № 265 суб'єкти господарювання мають право не застосовувати реєстратор розрахункових операцій при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 визначено поняття прибуткового касового ордеру. Так, касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси.

В матеріалах справи містяться прибуткові касові ордери, що свідчать про оформлення надходжень готівки від осіб: ОСОБА_4 за березень 2008 року на суму 221 грн. 68 коп., ОСОБА_3 - за березень, квітень 2008 року на суму 518 грн. 80 коп., ОСОБА_5 за березень 2008 року на суму 484 грн. 00 коп. (арк. справи 66 - 68).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що з боку позивача відсутні порушення пункту 1 статті 3 Закон № 265, оскільки, на території підприємства позивача є каса, оприбуткування готівки до каси здійснювалось з оформленням прибуткових касових ордерів, отже, норми пункту 1 статті 9 Закону № 265 можуть застосовуватись позивачем при здійсненні розрахунків за надані послуги зі зберігання автотранспортних засобів, оскільки розрахунки за такі послуги проведено у касі підприємства.

Місцем проведення розрахунків Законом № 265 визначено місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти. Тобто, в даному випадку місцем проведення розрахунків є каса підприємства позивача. Додаткових вимог щодо розташування цієї каси в конкретному місці або на конкретній території Законом не передбачено.

До того ж, податковим органом в пункті 3.1. довідки з окремих питань плану перевірки документальною перевіркою (пункт 3.7.2. плану перевірки) не встановлено порушень з боку позивача порядку оприбуткування готівки в касі підприємства, встановленого Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, що свідчить про те, що готівка, отримана за послуги із зберігання транспортних засобів надійшла в повному обсязі до каси підприємства та зберігається в касі підприємства позивача. Невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів яка зазначена в денному звіті, або загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, податковим органом не встановлена.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що застосування фінансової санкції за пунктом 1 статті 17 Закону № 265 є неправомірним, оскільки за змістом цієї статті, застосовувати штрафну санкцію можна лише тоді, якщо податковим органом виявлено невідповідність проведення розрахунків через РРО, а саме - у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність: у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Виходячи з того, що позивач має право не використовувати РРО, то застосування до нього фінансової санкції у п'ятикратному розмірі вартості наданих послуг, на які виявлено невідповідність є безпідставним, з огляду на помилковість висновків про наявність такої невідповідності.

Крім того, в матеріалах справи міститься Постанова Апеляційного суду Донецької області від 21 червня 2010 року у справі № 33-147/10, якою скасовано постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 6 листопада 2009 року, якою ОСОБА_6, що працює на підприємства позивача бухгалтером, притягнуто до адміністративної відповідальності за фактом проведення розрахункової операції без використання реєстратора розрахункових операцій, виявленого актом перевірки № 452/23-2/05393725 від 7 вересня 2009 року (арк. справи 98, 139, 140).

Відповідно до статті 294 КУпАП постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Наслідками скасування постанови із закриття справи про адміністративне правопорушення, відповідно до статті 296 КУпАП, є повернення стягнених грошових сум, оплатно вилучених і конфіскованих предметів, а також скасування інших обмежень, зв'язаних з цією постановою. Враховуючи норми статей 294, 296 КУпАП, ОСОБА_6 є такою, що не притягалася до адміністративної відповідальності за даним фактом.

Відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обовязковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Таким чином, доказуванню в адміністративному процесі не належить преюдиційні обставини (обовязкові для врахування), тобто ті, які встановлені в іншому судовому рішенні, що набрало законної сили, обставини вважаються встановленими в іншому судовому рішенні, якщо про це зазначено у мотивувальній чи резолютивній частинах цього рішення.

Обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи лише за умови, що в ній беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач не довів склад правопорушення, за результатами якого застосовані штрафні (фінансові) санкції, а також не довів правомірність прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001232304/0 від 18 вересня 2009 року на суму 6 122 грн. 40 коп. відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Комунального підприємства «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» до Державної податкової інспекції у м. Маріуполі про визнання недійсним рішення про застосування штрафних фінансових санкцій № 0001232304 від 18 вересня 2009 року задовольнити.

Визнати недійсним та скасування рішення про застосування штрафних фінансових санкцій № 0001232304 від 18 вересня 2009 року

Присудити з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 2 липня 2010 року. Постанова у повному обсязі складена 7 липня 2010 року.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя Абдукадирова К.Е.