Рішення № 10378141, 17.11.2009, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа №2-1819

2009

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2009 року Комінтернівський районний суд Одеської області в складі:

судді Рідник І.Ю.

при секретарі Данько Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Комінтернівське Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ «Телесистеми України» м.Київ про стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

в с т а н о в и в:

10.01.2009 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення вихідної допомоги в розмірі 22229.28 грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, який станом на 29.12.2008 року складає 2964.00 гривень.

В подальшому позивач позовні вимоги уточнила та просила суд окрім стягнення з відповідача вихідної допомоги та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, внести зміни до запису у трудову книжку, зазначивши підставу звільнення ч.3 ст.38 КЗпП України із зазначенням номеру та дати наказу про звільнення.

В судовому засіданні в обґрунтування своїх вимог позивач послалася на наступне.

З 15.01.2007 року по 17.12.2008 року вона працювала в ЗАТ «Телесистеми України» на посаді адміністративного директора Одеської філії. З займаної посади була вимушена звільнитися під психологічним тиском з боку адміністрації відповідача, який почався на початку листопада 2008 року відносно неї та ще деяких працівників Одеської філії, тому що зі зміною керівництва ЗАТ «Телесистеми України» виникла необхідність в робочих місцях. Від них вимагали написання заяви про звільнення за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України, попередив, що у разі відмови це зробити, їм не буде виплачуватися заробітна плата. Однак таку заяву писати ніхто не бажав і впродовж листопада всі працювали в звичайному порядку, але заробітна плата в день її отримання їм виплачена не була.

Згідно з внутрішніми процедурами відповідача облік робочого часу вівся в електронній системі «Приватдок». Наприкінці місяця відповідальна особа за здійснення обліку робочого часу роздруковувала табель обліку робочого часу за відповідний період, візувала його у регіонального директора філії та направляла поштою до бухгалтерії головного офісу ЗАТ «Телесистеми України», який знаходиться в м.Києві. Після чого бухгалтерією головного офісу ЗАТ «Телесистеми України» здійснювалося нарахування та виплата заробітної плати працівникам філії підприємства.

Як адміністративний директор вона була відповідальною особою за оформлення табелів обліку робочого часу працівників комерційної дирекції Одеської філії ЗАТ «Телесистеми України». Проте, наприкінці листопада 2008 року її було позбавлено можливості доступу до зазначеної електронної системи «Приватдок» з метою усунення від процесу здійснення табелювання працівників комерційної дирекції. Однак табель обліку робочого часу за листопад 2008 року, який підтверджує вихід на роботу працівників, був нею складений і замість директора філії його завізували усі працівники філії. Надані суду представником відповідача табелі обліку робочого часу працівниками Одеської філії підприємства за листопад та грудень 2008 року, які затверджені т.в.о. гендиректора ЗАТ «Телесистеми України» Большешаповим О.В., не відповідають формі табелю, яка заповнювалася особисто нею і затверджу-валася регіональним директором Одеської філії Танським С.А., тобто ці табелі були вже складені відповідачем після її звернення до суду. Те, що відповідачем їй з листопада 2008 року до дня написання заяви про звільнення не нараховувалася заробітна плата, підтверджується довідкою від 15.12.2008 року №12/15-05.

15.12.2008 року, після чергового психологічного тиску на неї з боку керівництва філіалу відповідача з вимогою звільнення за власним бажанням, а також у звязку з тим, що з жовтня 2008 року їй поступово стала сплачуватися заробітна плата, а з листопада 2008 року їй взагалі перестала нараховуватися і виплачуватися заробітна плата, нею була написана заява про звільнення за власним бажанням, але на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України, у звязку з невиконанням відповідачем законодавства про працю та умов трудового договору.

Наказом №1170-12/ОС від 17.12.2008 року вона була з 17.12.2008 року звільнена з посади адміністративного директора у м.Одеса за власним бажанням за ст.38 КЗпП України та 19.12.2008 року їй була виплачена заробітна плата за листопад 2008 року. Повністю заборгованість по заробітної плати відповідач їй виплатив 26.12.2008 року. Оскільки трудовий договір нею був припинений внаслідок по-

- 2 -

рушення відповідачем законодавства про працю, вважає, що останній також був повинен сплатити їй вихідну допомогу в розмірі тримісячного середнього заробітку. Враховуючи те, що відповідач по тепе-рішній час не провив з неї повний розрахунок, просить стягнути на свою користь середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільненні та зобовязати відповідача оформити належним чином запис про її звільнення в трудової книжки.

Представник позивача позовні вимоги своєї довірительниці підтримав та просив стягнути з відповідача на її користь вихідну допомогу на підставі ст.44 КЗпП України в розмірі тримісячного середнього заробітку, що складає 22229.28 грн., а також, з урахуванням того, що відповідачем при звільненні позивачу не були виплачені усі належні їй від підприємства платежі, також стягнути на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день постановлення судового рішення, що складає 72787.93 грн. та внести зміни до запису у трудову книжку відповідно до вимог чинного законодавства.

Представник відповідача Требух Г.М., позов не визнала в повному обсязі, пославшись на його необґрунтованість, та пояснила суду, що ЗАТ «Телесистеми України» не здійснило жодної дії щодо порушення законодавства про працю по відношенню до позивача. Звільнення ОСОБА_1 відбулося з її ініціативи, за її власним бажанням, як це зазначено в наказі про її звільнення на підставі якого була здійснена запис до трудової книжки. Заробітна плата за листопад та грудень 2008 року, компенсація за невикористану відпуску, усього 11043.28 грн. були перераховані позивачці на картковий рахунок 19.12.2008 року. Остаточний розрахунок з ОСОБА_1 було проведено 26.12.2008 року. Затримка виплати заробітної плати у листопаді 2008 року відбулася з підстав тяжкого фінансового становища. Чому бухгалтерією підприємства ОСОБА_1 видана довідка від 15.12.2008 року №12/15-05 в якої зазначено, що нарахування заробітної плати їй за листопад 2008 року не провадилось, їй не відомо. Згідно табелю обліку використовування робочого часу працівниками Одеської філії ЗАТ «Телесистеми України» за листопад 2008 року, затвердженого т.в.о. Генерального директора ЗАТ «Телесистеми України» Большешаповим О.В., позивач була протабельована та її була нарахована заробітна плата. На підставі того, що з боку відповідача не було порушень строків виплаті позивачу заробітної плати та не було підстав для виплати вихідної допомоги відповідно зі ст.44 КЗпП України - просить в позові відмовити.

Вислухавши позивача, представників сторін, свідків, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за наступними підставами.

Стаття 43 Конституції України передбачає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (ч.1)

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (ч.7).

Відповідно зі ст.21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно ст.24 Закону України «Про оплату праці», ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

В судовому засіданні встановлено, що 15.01.2007 року між ЗАТ «Телесистеми України» і позивачкою був укладений безстроковий трудовий договір, відповідно до якого ОСОБА_1 була прийнята на посаду адміністративного директора Одеської філії з місцем роботи у м.Одеса з посадовим окладом 5970.00 гривень. Згідно п.6.4 Договору заробітна плата сплачується працівнику не пізніше 1 числа кожного місяця, що слідує за розрахунковим /а.с.13-15/.

На підставі укладеного договору Генеральним директором ЗАТ «Телесистеми України» був виданий наказ №62-01/ОС від 15.01.2007 року про прийняття ОСОБА_1 на роботу /а.с.11/.

Наказом №1170-12/ОС від 17.12.2008 року ОСОБА_1 з 17.12.2008 року звільнена з посади адміністративного директора у м.Одеса за власним бажанням за ст.38 КЗпП України /а.с.12/.

При огляді в судовому засіданні особової справи ОСОБА_1 встановлено, що 15.12.2008 року ОСОБА_1 була написана заява про звільнення з роботи за власним бажанням з 17.12.2008 року на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України, у звязку з невиконанням ЗАТ «Телесистеми України» законодавства про працю, а також ст.6 п.4 трудового договору від 15.01.2007 року / а.с.16/.

Як убачається із довідки про заробітну плату ОСОБА_1 от 15.12.2008 року, виданої головним бухгалтером ЗАТ «Телесистеми України», заробітна плата їй за листопад 2008 року не нараховувалась /а.с.26/, заробітну плату за листопад 2008 року позивач отримала тільки 19.12.2008 року. Повністю відповідач провів розрахунок з ОСОБА_1 26.12.2008 року /а.с.34,35,78/.

Згідно умов укладеного трудового договору між сторонами від 15.01.2007 року відповідач повинен був виплачувати позивачу заробітну плату не пізніше 1 числа кожного місяця, тобто за жовтень місяць не пізніше 1 листопада, за листопад місяць не пізніше 1 грудня, а розрахунок при звільненні провести, відповідно з вимогами ч.1 ст.116 КЗпП України, в день звільнення, тобто 17.12.2008 року. Фактично розрахунок з позивачем був проведений 26.12.2008 року.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що він працював технічним директором Одеської філії ЗАТ «Телесистеми України» з 01.09.2006 року по 26.12.2008 року. З роботи вимушений був звільнитися після то-

- 3 -

го, як після зміни керівництва ЗАТ «Телесистеми України» на працівників Одеської філії почався пресинг з боку адміністрації відповідача. Від них вимагались заяви про звільнення за власним бажанням. Розмови про необхідність звільнення за власним бажанням в кабінеті керівника Південного напрямку ЗАТ «Телесистеми України» Танського С.А. з ними проводилися по 3-4 години на день. Спочатку їх попереджали про те, що в разі відмови звільнитися за власним бажанням, їм не буде нараховуватися заробітна плата. Оскільки звільнилися одиниці працівників, їх стали попереджати, що будуть знаходити любий спосіб, щоб звільнити по статті. Адміністративний директор Одеської філії ОСОБА_1 раніше нього не витримала цей пресинг і написала заяву про звільнення за власним бажанням, але у звязку з порушенням відповідачем трудового законодавства. Представлені представником відповідача табелі обліку робочого часу по Одеської філії за листопад і грудень 2008 року не відповідають тої формі, яка велась у філії та особою, яка в Одеської філії ніколи не працювала. Табелі обліку робочого часу працівниками Одеської філії, які велись директорами відділів, в головний офіс за листопад, грудень 2008 року не направлялись і працівники заробітну плату не отримували до дня звільнення, що підтверджується бухгалтерськими довідками.

Свідок ОСОБА_6 дав суду аналогічні пояснення, доповнив, що працював в Одеської філії ЗАТ «Телесистеми України» директором відділу продаж і маркетингу до 23.01.2009 року, але також вимушений був звільнитися за власним бажанням не витримавши пресингу з боку адміністрації відповідача, після чого тільки отримав заробітну плату.

Відповідно зі ст.22 Закону України «Про оплату праці», ч.4 ст.97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Згідно з ч.3 ст. 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Такими чином, аналізуючи надані сторонами докази в їх сукупності суд прийшов до висновку, що з боку відповідача дійсно мали місце примусові дії до позивачці щодо написання нею заяви про звільнення за власним бажанням, а також було порушено трудове законодавство та умови трудового договору щодо виплати їй заробітної плати, у звязку з чим позивач обґрунтовано написала заяву про звільнення за власним бажанням на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України, тому її вимоги про отримання від відповідача при звільненні вихідної допомоги в розмірі тримісячного середнього заробітку, на підставі ст.44 КЗпП України, є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Суд критично оцінює надані представником відповідача докази щодо відсутності з його боку порушень трудового законодавства та умов трудового договору відносно позивача, оскільки вони спростовуються іншими доказами.

Судом встановлено, що на підприємстві облік робочого часу ведеться відповідно до Табелю обліку використання робочого часу та розрахунку заробітної плати, форми № П-12 і № П-13, відповідно із Наказом Мінстату України від 09.10.1995 року №253. В філіалах ЗАТ «Телесистеми України», згідно з внутрішніми процедурами, облік робочого часу ведеться в електронній системі «Приватдок». Наприкінці місяця відповідальна особа за здійснення обліку робочого часу роздруковує табель за відповідний період, затверджує у директора філії та направляє поштою до бухгалтерії головного офісу в м.Київ, після чого бухгалтерією здійснюється нарахування та виплата заробітної плати працівникам підприємства.

Представником відповідача суду наданий табель обліку робочого часу працівників Одеської філії, який був складений не працівником філії ОСОБА_7 і затверджений Генеральним директором ЗАТ «Телесистеми України» Большешаповим О.В. /а.с.38-41/, що є підтвердженням того, що відповідальні особи Одеської філії підприємства дійсно не мали допуску до електронної системи «Приватдок», у звязку з чим табелювання працівників філії в установленому порядку не провадилося. Оформлення наданого суду табеля обліку робочого часу за листопад, грудень 2009 року працівників Одеської філії безпосередньо в головному офісі відповідача, свідчить про те, що він був складений після звернення ОСОБА_1 до суду. Згідно довідки о заробітної платі і доходів ОСОБА_1 №12/15-05 від 15.12.2008 року їй у листопаді 2008 року нарахування заробітної плати не провадилося /а.с.26/.

Довідкою розрахункового центру «ПриватБанка», де позивач має карточний рахунок, підтверджуються ствердження позивача, що вона заробітну плату за жовтень 2008 року отримала повністю тільки 14.11.2008 року, за листопад 2008 року 19.12.2008 року, за відпрацьовані дні в грудні - 26.12.2008 року /а.с.34,55/, тобто дійсно мали місце порушення відповідачем строків виплати позивачу заробітної плати.

Як передбачає ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колек-тивним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

- 4 -

Колективним договором ЗАТ «Телесистеми України», затвердженим протоколом №2 засідання трудового колективу від 27.03.2002 року взагалі не вирішено питання про виплату працівникам вихідної допомоги /а.с.57-77/, тому суд, при розгляді цього питання, керується загальними правилами і нормами чинного законодавства.

Згідно довідки про середню заробітну плату (дохід) позивача, наданої представником відповідача, середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 становить 6616.63 (шість тисяч шістсот шістнадцять) гривень 63 коп. /а.с.68/.

Таким чином, відповідачем за порушення законодавства про працю та умов трудового договору повинна бути виплачена позивачу вихідна допомога в розмірі 19849 (девятнадцять тисяч вісімсот сорок девять) гривень 90 копійок (6616.63х3=19849.90).

Згідно ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобовязаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести із ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

Відповідно зі ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після предявлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільнені, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювань ним суму.

Наслідки відповідальності за затримку розрахунку при звільненні передбачені ст.117 КЗпП України, де зазначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

В судовому засіданні встановлено, що згідно наказу №1170-12/ОС від 17.12.2008 року ОСОБА_1 звільнена з роботи з 17.12.2008 року, який був її останнім робочим днем. Однак, відповідач повністю виплатив ОСОБА_1 всі суми (тобто винагороду за працю), які їй залежали від підприємства при звільненні при відсутності спору про їх розмір, 26 грудня 2008 року, у звязку з чим, затримка розрахунку при звільненні при відсутності спору про його розмір, складає сім робочих днів.

Згідно довідки про середню заробітну плату позивача її середньоденна заробітна плата становить 307.75 (триста сім грн. 75 коп.) /а.с.68/.

Таким чином, за затримку розрахунку при звільненні з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума в розмірі 2154.25 грн. (дві тисячі сто пятдесят чотири) грн. 25 коп. ( 307.75 х 7 =2154.25).

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні з урахуванням суми невиплаченої вихідної допомоги, суд в їх задоволенні відмовляє по тім підставам, що позивачем помилково вважається, що вихідна допомога є тою сумою, яка включається до обовязкових сум (невиплачена заробітна плата, компенсації за невикористану відпустку, суми по відрядженню та т.і.), що підлягають виплаті працівнику при звільненні. В розумінні ст.44 КЗпП України вихідна допомога це пільга для окремих категорій працівників, метою якої є матеріальне забезпечення працівника на період нового працевлаштування.

Відповідно з ч.1 ст.48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах і організаціях визначений Інструкцією, затвердженою Наказом Мінпраці, Мінюсту і Мінсоцзахисту від 29.07.1993 року №58 (зареєстрований в Мінюсті України 17.08.1993 року №110), з наступними змінами.

Згідно п.2.25 Інструкції записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

При розірванні трудового договору з ініціативи працівника з причин, з якими законодавство повязує надання певних пільг і переваг, запис про звільнення вноситься до трудової книжки із зазначенням цих причин.

Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 дата звільнення; у графі 3- причина звільнення з наведенням формулювання і з посиланням на номер статті, пункт, частину статті КЗпП або іншого нормативно-правового акта, на підставі якого проведене звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис наказ (розпорядження), його дата і номер (п.2.26 Інструкції).

При огляді судом трудової книжки позивача встановлено, що заповнення відповідачем трудової книжки позивача проведено з порушенням встановлених правил.

Так, при внесенні запису за №33 в трудову книжку ОСОБА_1 відповідальною особою відповідача графа №4 залишилася не заповненою /а.с.10/, у звязку з чим в частині неналежного оформ-лення запису в трудової книжки позовні вимоги є обґрунтованими і таким, що підлягають задоволенню.

- 5 -

Відмовляючи позивачу в задоволенні вимог щодо внесення змін до запису в трудову книжку з зазначенням причин звільнення, суд виходив із наступного.

Відповідно зі ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як зазначалося вище запис про звільнення у трудовій книжці робиться у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства на підставі наказу (розпорядження).

Наказом №1170-12/ОС від 17.12.2008 року ОСОБА_1 з 17.12.2008 року звільнена з посади адміністративного директора у м.Одеса за власним бажанням, ст.38 КЗпП України /а.с.12/.

Вимог про скасування наказу або приведення його формулювання у відповідність із чинним законодавством позивачем не заявлено, тому суд не може вийти за межи позовних вимог і зобовязати відповідача внести зміни до запису в трудової книжки з зазначенням причини звільнення позивача з роботи.

Як розяснив Пленум Верховного Суду України у п.18 постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06.11.1992 року, з наступними змінами і доповненнями, якщо обставинам, які сталі підставою звільнення, в наказі (розпорядженні) дано неправильну юридичну кваліфікацію, суд може змінити формулювання причин звільнення і привести його у відповідність із чинним законодавством про працю.

На підставі зазначеного вище, ст.43 Конституції України, ст.ст.38,44,97,115,116,117,231,233 КЗпП України, ст.ст.2,21,22,24 Закону України «Про оплату праці» і керуючись ст.ст.10, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ЗАТ «Телесистеми України», юридична адреса: м.Київ, вул. Червоногвардійська, буд.27/А, фактична адреса: 04080, м.Київ, вул. В.Хвойки, 15/15, код ЕДРПОУ 22599262, п/р 26008050202604 в КБ ПриватБанк в м.Дніпропетровську, МФО 305299, Св. № 35639766, ІН № 225992626531 на користь ОСОБА_1, проживаючої в АДРЕСА_1, вихідну допомогу в розмірі 19849.89 (девятнадцять тисяч вісімсот сорок девять) гривень 89 копійок, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 2154.25 (дві тисячі сто пятдесят чотири) гривні 25 копійок, а всього 22004.14 (двадцять дві тисячі чотири) гривні 14 копійок.

Зобовязати ЗАТ «Телесистеми України» привести запис у трудовій книжці ОСОБА_1 у відповідність з Інструкцією «Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах і організаціях» зазначивши документ, його номер і дату, відповідно до якого внесено запис про звільнення.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до 17.12.2009 року до апеляційного суду Одеської області через Комінтернівський районний суд Одеської області шляхом подачі в 10-денний строк від дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження й подачу після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Суддя