Постанова № 10377233, 21.06.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

21.06.10Справа №2а-1861/10/12/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Котаревої Г.М., при секретарі Тарасовій О.М., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного закладу “Керченська міська санітарно-епідеміологічна станція” Міністерства охорони здоровя України.

до Контрольно-ревізійного відділу у м. Керч

про визнання протиправними та скасування вимог

за участю представників:

від позивача Кідіменко Н.І. представник, довіреність № 08-1383 від 24.03.2010 р.

Гафарова Е.Ш. представник, довіреність № 01-2830 від 10.07.2008 р.

представник відповідача в судове засідання не зявився

Суть спору: Державний заклад “Керченська міська санітарно-епідеміологічна станція» (далі позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом , в якому просив частково визнати протиправними та відмінити письмові вимоги № 23-14/1-725 від 16.10.2009 р. “Щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства …” Контрольно-ревізійного відділу в м. Керч (далі відповідач). Вимоги мотивовані тим, що відповідач при проведені ревізій позивача необґрунтовано встановив фінансові порушення в тому числі на суму 19293,41 грн., в наслідок зайвого нарахування та сплати внесків до Пенсійного фонду.

До суду 25.03.2010 р. надійшли заперечення відповідача ( вих. № 23-17/224 від 24.03.2010 р), в якому він зазначив, що порушення зафіксовані в акті перевірки були встановлені під час вивчення наданих позивачем матеріалів та документів. Більш того, письмові вимоги відповідача не породжують ніяких негативних наслідків для позивача, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Керуючись ст. 49,51 КАС України, у судовому засіданні, яке відбулось 07.06.2010 року представник позивача уточнив позовні вимоги і просив суд визнати неправомірними та скасувати відомості, зазначені в Акті ревізії № 23-14/1-725 від 16.10.2009 року щодо зайвого нарахування та сплати внесків до Пенсійного фонду в сумі 19293,41 грн.

У судових засіданнях представники позивача наполягали на задоволенні позовних вимог, зазначили, що страхові внески були нараховані відповідно до вимог чинного законодавства, за документами , які були надані працівниками установи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників учасників процесу, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем відповідно до п.1.1.2.1. Плану контрольно-ревізійної роботи на 3 квартал 2009 р. було проведено документальну ревізію фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2007 р. по 01.09.2009 р. . За результатами проведення ревізії 09.10.2009 р. був складений акт № 23-21/123 . На усунення порушень, зазначених в Акті ревізії відповідачем на адресу позивача були направлені письмові вимоги № 23-14/1-725 від 16.10.2009 р.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно зі ст. 3 КАСУ справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, субєктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова особа чи службова особа, інший субєкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Ст.19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яки він повинен дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта., встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії) : 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статус державної контрольно-ревізійної служби України , її функції та правові основи діяльності визначені у Законі України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”.

Згідно зі ст. 2 Закону головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів , необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобовязань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у субєктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів або використовують державне чи комунальне майно.

У ст. 9 Закону України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” визначено, що контрольно-ревізійні підрозділи виконують ,зокрема, функції по проведенню у підконтрольних установах ревізії фінансово-господарської діяльності , використання і збереження фінансових ресурсів, необоротних та інших активів , правильності визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобовязань , стану і достовірності бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

У ст. 10 Закону України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” визначені права державної контрольно-ревізійної служби , до яких відноситься право предявляти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ , що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів.

Порядок проведення ревізій встановлений у ст. 11 зазначеного закону , згідно з якою планова виїзна ревізія проводиться за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної контрольно-ревізійної служби.

У ст. 15 Закону України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” визначено, що законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обовязковими для виконання службовими особами обєктів, що ревізуються.

Постановою КМУ № 550 від 20.04.2006 р. затверджений Порядок проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою ( далі Порядок № 550).

У п. 35 зазначеного Порядку визначено, що результати ревізії оформляються актом. Про усунення виявлених ревізією фактів порушення законодавства обєкт контролю у строк, визначений вимогою про їх усунення, повинен інформувати відповідний орган служби, з поданням завірених копій первинних, розпорядчих та інших документів, що підтверджують усунення порушень (п.46 Порядку № 550).

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач за результатами проведення ревізії використання позивачем бюджетних коштів, виділених Міністерством охорони здоровя України для проведення державного санітарно-епідеміологічного нагляду та дезінфекційних заходів склав 09.10.2009 р. Акт № 23-21/123 , в якому зафіксовано, зокрема, що під час ревізії дотримання законодавства при використанні коштів на сплату обовязкових платежів до державних цільових фондів встановлено, що в порушення п. 1 ст.4 Закону України “Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування” протягом 2007 -2009 р.р. зайво нараховано та сплачено внесків до Пенсійного фонду на 19293,41 грн. в наслідок того, що позивачем працюючим у нього інвалідам (ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6), які не надали витягу із акту огляду МСЕК (довідка про інвалідність) до бухгалтерії, проводилось нарахування збору на обовязкове державне пенсійне страхування на заробітну плату у 2007-2009 роках 33,2% замість 4%. Відповідач зазначив , що в наслідок допущених порушень у формі “Звіт про виконання загального фонду кошторису установи” касові та фактичні видатки за КЕКВ 1120 “Нарахування на заробітну плату” завищено за 2007 рік на суму 5357,67 грн., за 2008 рік на суму 8005,22 грн., за період з 01.01.2009 по 01.09.2009 рік на суму 5930,52 грн.

За наслідками проведення ревізії на адресу позивача був надісланий лист № 23-14/1-725 від 16.10.2009р., в якому визначені заходи, які він має здійснити для усунення встановлених під час ревізії порушень.

Під час розгляду справи представник відповідача пояснив, що незаконні витрати у сумі 19293,41 грн. сталися в наслідок того, що позивач у 2007-2009 рр. при нарахуванні страхових внесків до ПФУ від сум оплати праці трьом працюючим інвалідам застосовував ставку 33,2% в той час, як мав застосовувати 4% в наслідок того, що зазначені працівники є інвалідами.

Позивачем надана довідка № 08-2761 від 11 червня 2010 року про те, що працівники, які є інвалідами, довідки МСЕК не надавали, що підтверджується поясненнями самих працівників. Також позивачем надані копії пояснень працівників-інвалідів від 08.10.2009 року про те, що довідки про інвалідність позивачу не надавали, тому що не знали про обовязковість інформації для роботодавця.

В порядку, передбаченому ст.71 КАС України, відповідачем не надано доказів того, що раніше у 2007-2009 р. р. - позивачу був відомий факт наявності у ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 інвалідності, що давало йому можливість нараховувати пенсійні внески по іншій ставці.

На підставі зазначеного вище, вивчивши матеріали справи , вислухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що не можна вважати обґрунтованими висновки відповідача , викладені в акті перевірки № 23-21/123 від 09.10.2009 р., щодо навмисного порушення позивачем вимог Закону України “Про збір на обовязкове пенсійне страхування” щодо визначення суми страхових внесків , а також такими, що зроблені при повному зясуванні всіх обставин справи. За таких обставин суд приходить до висновку , що вимоги щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб у звязку з нарахуванням та сплатою внесків до ПФУ у сумі 19293,41 грн., викладені в листі відповідача № 23-14/1-725 від 16.10.2009р., також не можна вважати обґрунтованими.

Під час судового засідання, яке відбулось 21.06.2010 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 28.06.2010 р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправними п. 3 письмових вимог № 23-14/1-725 від 16.10.2009 р. Контрольно-ревізійного відділу у м. Керчі.

3.Стягнути за Державного бюджету на користь Державного закладу “Керченська міська санітарно-епідеміологічна станція” (м. Керч, вул. Комарова, 4, код ЄДРПОУ 05498080) 3.40 грн. судового збору.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Котарева Г.М.