Постанова № 10374874, 06.07.2010, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2010 року Справа № 35/105-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

          головуючий –суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді –Білецька Л.М., Науменко І.М.,

секретар судового засідання –Колесник Д.А.,

за участю представників сторін:

від позивача –Віленський О.В., довіреність від 26 квітня 2010 року б/н;

від відповідача та третьої особи –не з’явилися;

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Вега-С”, м.Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2010 року у справі № 35/105-10

за позовом Публічного акціонерного товариства “ОТП Банк”, м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Вега-С”, м.Дніпропетровськ,

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю “Вега-С”, м.Дніпропетровськ,

про стягнення 11243794,11 доларів США, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2010 року у справі № 35/105-10 (суддя Широбокова Л.П.) позов ПАТ “ОТБ Банк” задоволено повністю; стягнуто з відповідача ТОВ “Торговий Дім “Вега-С” на користь позивача борг за кредитом –11000000 дол. США, проценти за користування кредитом –194320,13 дол. США, пеню –49773,98 дол. США, витрати по сплаті державного мита –3185,31 дол. США та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –236,00 грн.

При прийнятті рішення господарський суд виходив із невиконання третьою особою –ТОВ “Вега-С” зобов’язань перед банком за кредитним договором з погашення кредиту, сплаті процентів за користування кредитом та пені за несвоєчасне погашення заборгованості, у зв’язку з чим з відповідача стягнуто виниклу заборгованість як з поручителя на підставі договору поруки від 06 серпня 2008 року № SR 08-625/300.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач –ТОВ ТД “Вега-С”, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність викладених в рішенні висновків обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про пропуск позивачем строку пред’явлення вимоги до поручителя, тому договір поруки від 06 серпня 2008 року № SR 08-625/300 є припиненим відповідно до приписів ч.4 ст.559 ЦК України. Відповідач посилається на те, що з урахуванням пред’явлення вимоги до третьої особи про погашення боргових зобов’язань 03 липня 2009 року, банк повинен був звернутися з вимогою до поручителя в межах шестимісячного строку –до 14 січня 2010 року, у зв’язку з чим, як вказує відповідач кредитором пропущений строк позовної давності.

Позивач –ПАТ “ОТП Банк”, проти викладених в апеляційній скарзі доводів заперечує, рішення господарського суду вважає законним і обґрунтованим, просить залишити його без змін, а в задоволенні апеляційної скарги –відмовити. У поданому відзиві позивач, з посиланням на положення п.8.2 договору поруки, зазначає про чинність договору до моменту його виконання.

Третя особа –ТОВ “Вега-С” відзив на апеляційну скаргу не надала.

Відповідач –ТОВ ТД “Вега-С” та третя особа ТОВ “Вега-С”, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином /а.с.46,47/, своїм правом участі в судовому засіданні не скористалися, явку представників в судове засідання не забезпечили. Враховуючи те, що наявні в справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутність відповідача та третьої особи. Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи /а.с. 48/ судовою колегією відхилене як безпідставне.

В порядку ст.77 ГПК України, у зв’язку з неявкою в судове засідання представника третьої особи, розгляд справи відкладався з 17 червня 2010 року до 06 липня 2010 року.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

23 травня 2007 року між ЗАТ “ОТП Банк” правонаступником якого є позивач –ПАТ “ОТБ Банк” (банк), та третьою особою –ТОВ “Вега-С” (позичальник) укладено договір про надання кредитної лінії № CR 07-252/300, до якого сторонами вносилися зміни договором № 1 від 23 жовтня 2007року, договором № 2 від 20 березня 2008 року та договором № 3 від 06 серпня 2008 року.

Відповідно до п.1.1 договору про надання кредитної лінії банк надає позичальнику кредитну лінію, в рамках якої банк надає позичальнику кредит в розмірі, що не перевищує ліміт фінансування, а позичальник приймає і зобов’язується належним чином використати та повернути банку кредит, а також сплатити проценти та виконати інші зобов’язання, встановлені у цьому договорі (п.1.1 договору).

Ліміт фінансування за кредитною лінією встановлено у 13500000 дол. США або еквівалент цієї суми в українських гривнях.

На виконання умов договору та на підставі кредитних заявок, позивач надав третій особі кредитні кошти в сумі 11000000 доларів США.

Пунктом 4.1 договору встановлений обов’язок позичальника сплатити банку плату від суми кредиту в порядку та на умовах, встановлених договором.

Відповідно до п.1.4.4 договору проценти розраховуються від суми кожного траншу, що отриманий позичальником від банку, протягом строку, що обчислюється днями та дорівнює кількості днів від дати надання банком такого траншу, включаючи день надання, до дати повернення позичальником такого траншу, не включаючи день повернення; відповідно до п.1.4.5 договору проценти, що передбачені п.1.4.1 договору, нараховуються 20 числа кожного календарного місяця та повинні сплачуватися позичальником банку щомісячно протягом трьох банківських днів, наступних за таким 20 числом кожного календарного місяця; при цьому, відповідно до п.1.4.6 договору, за обставини, що позичальник здійснює виконання боргових зобов’язань в повному обсязі (у відповідності до положень п.1.10 договору), проценти мають бути сплачені позичальником одночасно (на дату здійснення) з таким виконанням.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики.

Як встановлено ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Порядок та строк повернення отриманого позичальником кредиту встановлено в п.1.6 договору, відповідно до умов якого позичальник зобов’язаний повернути банку суму кредиту у повному обсязі не пізніше 10 липня 2010 року, включно.

При цьому, сторонами договору в п.1.10 встановлено, що незважаючи на інші положення цього договору, за обставини настання випадку невиконання умов договору та/або випадку невиконання умов Документів забезпечення, та/або випадку невиконання умов будь-якого з договорів про надання банком послуг позичальнику (в тому числі, але не виключно: банківського кредиту та/або овердрафту та/або факторингу та/або авалю та/або гарантії та/або акредитиву), що є чинним на дату укладення цього договору та/або буде укладений сторонами протягом строку дії договору, та/або у випадку пред’явлення третіми особами будь-яких позовів до позичальника та/або відносно предмету застави, та/або у випадку втрати дійсності установчими та/або іншими документами позичальника та/або поручителів (гарантів) за нього, що впливають на чинність договору та/або документів забезпечення, та/або у випадку порушення процедури визнання позичальника банкрутом, та/або якщо Третя особа є неплатоспроможною; або, якщо компетентний орган позичальника приймає рішення стосовно оголошення банкрутства, здійснення ліквідації чи реорганізації, та/або у випадку погіршення фінансового стану позичальника, що визначається банком самостійно за результатами аналізу фінансової звітності позичальника, що надається відповідно до п.2.3.1 (з підпунктами) цього договору, банк вправі вимагати виконання боргових зобов’язань в цілому, або у визначеній банком частині. При цьому, таке дострокове виконання боргових зобов’язань повинно бути здійснене позичальником протягом 7 (семи) банківських днів з дня пред’явлення банком позичальнику відповідної письмової вимоги про це.

Як вбачається із матеріалів справи, починаючи з 21 квітня 2009 року третя особа ТОВ “Вега-С” не виконувала належним чином своїх зобов’язань щодо сплати процентів за договором, у зв’язку з чим позивачем, відповідно до п.1.10 договору, було пред’явлено третій особі вимогу від 03 липня 2009 року за вих.№2651/04 про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, відповідно до якої банк вимагав повного дострокового погашення боргових зобов’язань за договором протягом 7 банківських днів з дня подання відповідної письмової вимоги.

Третьою особою отримано вказану вимогу 03 липня 2009 року, що підтверджується написом представника та печаткою позичальника на копії вимоги, проте своїх зобов’язань за договором в повному обсязі не третьою особою виконано не було. Позичальник частково сплатив проценти за користування кредитом в сумі 111172,84 дол. США., внаслідок чого склалася заборгованість за кредитом в розмірі 11000000,00 дол. США, по процентам за користування кредитом в розмірі 194320,13 дол. США, а всього – 11194320,13 дол. США.

Вищевказані факти підтверджуються матеріалами справи та відповідачем і третьою особою не заперечуються; доказів погашення вищевказаної заборгованості по кредиту і відсоткам ними не надано.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Як передбачено п.4.2.1 договору, за порушення (невиконання та/або неналежне виконання) взятих на себе зобов’язань по поверненню кредиту, та/або сплаті процентів за кредит в обумовлені цим договором строки, позичальник зобов’язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент нарахування пені, від суми несвоєчасно виконаного зобов’язання за кожний день прострочення. Вказана пеня сплачується окремо від процентів та штрафних санкцій, нарахованих за користування простроченими до повернення сумами та нараховується за весь період прострочення зобов’язань позичальником.

За несвоєчасне погашення кредиту позивачем нарахована пеня за період з 25 травня 2009 року по 22 липня 2009 року в сумі 49773,98 дол. США. Наведений позивачем у позовній заяві розрахунок пені судова колегія вважає вірним.

В забезпечення виконання зобов’язань за договором про надання кредитної лінії від 23 травня 2007 року № CR 07-252/300, між банком (кредитор) та відповідачем –ТОВ ТД “Вега-С” (поручитель) 06 серпня 2008 року укладено договір поруки № SR 08-625/300.

Відповідно до п.п.1.1, 1.2 договору поруки відповідач приймає на себе зобов’язання відповідати перед позивачем за повне, своєчасне та належне виконання зобов’язань третьої особи у повному обсязі як солідарний боржник.

В п.8.2 договору поруки встановлено, що він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і залишатиметься чинним до моменту виконання кожною із сторін своїх зобов’язань за цим договором у повному обсязі, а також повного виконання зобов’язання за договором про надання кредитної лінії і такий день вважатиметься днем припинення цього договору.

Відповідно до ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов’язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Як передбачено ч.1 ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ч.2 ст.554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст.543 ЦК України у разі солідарного обов’язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов’язаними доти, доки їхній обов’язок не буде виконаний в повному обсязі.

03 липня 2009 року банк направив відповідачу як поручителю вимогу за вих.№ 2652/04 про виконання зобов’язання за боржника та погашення заборгованості за договором про надання кредитної лінії, згідно якої банк вимагав здійснити виконання зобов’язань відповідно до п.3.3.1 договору про надання кредитної лінії у повному обсязі протягом 3 банківських днів з дати одержання вимоги поручителем.

Вказана вимога отримана уповноваженим представником відповідача 09 липня 2009 року, що підтверджується написом представника та печаткою третьої особи на копії вимоги.

Проте, відповідач своїх зобов’язання за договором поруки не виконав, погашення суми заборгованості не здійснив.

23 лютого 2010 року позивач –ПАТ “ОТБ Банк” звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просив стягнути з відповідача ТОВ ТД “Вега-С” як з поручителя на підставі договору поруки від 06 серпня 2008 року № SR 08-625/300 заборгованість за кредитом і процентами та пеню за несвоєчасне погашення кредиту в загальній сумі 11243794,11 дол. США.

Судова колегія вважає вірним висновок господарського суду про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.

Наявними у справі доказами підтверджується факт і розмір заборгованості третьої особи перед позивачем з повернення кредиту (11000000 дол. США) та сплаті процентів (194320,13 дол. США), позивачем обґрунтовано нараховано пеню за несплату в строк кредиту та відсотків (49773,98 дол. США).

03 серпня 2009 року господарським судом Дніпропетровської області порушено справу № Б24/296-09 про банкрутство третьої особи – ТОВ “Вега-С”, ухвалою господарського суду від 05 листопада 2009 року за результатами попереднього засідання визнані вимоги позивача ПАТ “ОТБ Банк” до боржника на суму 87499035,02 грн. з віднесенням до 1 черги задоволення вимог кредиторів, постановою від 26 листопада 2009 року третю особу ТОВ “Вега-с” визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

За вказаними обставинами, з урахуванням договору поруки від 06 серпня 2008 року № SR 08-625/300 позивач правомірно звернувся з позовом до ТОВ ТД “Вега-С” про стягнення заборгованості за договором про надання кредитної лінії від 23 травня 2007 року № CR 07-252/300, а господарським судом обґрунтовано задоволено позов та стягнуто заявлених позивачем сум з відповідача як з поручителя.

Викладені відповідачем в апеляційній скарзі доводи щодо пропуску позивачем строку пред’явлення вимог до поручителя та припинення дії договору поруки судовою колегією відхиляються як безпідставні та необґрунтовані.

Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України, на положення якої посилається відповідач, порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки; у разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя; якщо строк основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладання договору поруки.

Як встановлено сторонами в п.8.2 договору поруки, договір залишається чинним до моменту виконання кожною із сторін зобов’язань за цим договором у повному обсязі, а також повного виконання зобов’язань за кредитним договором.

Вимога до відповідача як поручителя про виконання зобов’язань за договором поруки пред’явлена банком 03 липня 2009 року та отримана відповідачем 09 липня 2009 року, тобто з додержанням передбаченого ч.4 ст.559 ЦК України строку.

Отже, як вірно зазначено господарським судом, на момент пред’явлення позву порука є чинною. Твердження відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності судовою колегією відхиляються як неспроможні та такі, що не відповідають обставинам справи.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що відповідач, не заперечуючи факт наявності та розмір заборгованості за кредитним договором, з формальних причин неправомірно ухиляються від виконання зобов’язань за кредитним договором та договором поруки, оскільки обставини, на які посилаються відповідачі, не можуть бути підставою для звільнення їх від виконання обов’язків з повернення кредитних коштів, оплати процентів за користування кредитом та сплати пені.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія вважає, що господарським судом повно, всебічно і об’єктивно оцінені всі обставини справи в їх сукупності і їм надана належна правова оцінка, рішення господарського суду відповідає нормам матеріального та процесуального права і підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2010 року у справі № 35/105-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Вега-С” –без задоволення.

Головуючий                               О.В.Голяшкін

Судді                               Л.М.Білецька

                                                                                           І.М.Науменко