Рішення № 10374739, 06.07.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2010 р. Справа № 42/74-10

вх. № 3720/1-42

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Луценко М.В. (дов.)

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "Оферта Ф", м. Харків

до ТОВ "Автек-Харків", м. Харків

про стягнення 116648,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Оферта Ф", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, ТОВ "Автек-Харків", про стягнення безпідставно отриманих коштів у сумі 116648,90 грн., в т.ч. 116300 грн. основна сума, 348,90 грн. проценти за користування чужими грошовими коштами.

У судовому засіданні представник позивача підтримує позовні вимоги.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлювався ухвалою суду, яка направлялась на адресу, що зазначена в довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.16).

Ухвала суду про відкладення розгляду справи на 15.06.2010р. повернута поштою з довідкою пошти про те, що за зазначеною адресою адресат ТОВ "Автек-Харків" не значиться.

Суд вважає, що належним чином повідомляв відповідача про час та місце розгляду справи, направляючи ухвали суду за адресою, по якій відповідач зареєстрований.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи на підставі ст. 75 ГПК України за наявними у справі документами.

Суд, вислухавши пояснення уповноваженого представника позивача, дослідивши надані до матеріалів справи документи в їх сукупності, встановив наступне.

Товариством з обмеженою відповідальністю „Оферта Ф" на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю „Автек-Харків" платіжним дорученням № 63 від 30.09.08р. були перераховані кошти в сумі 96300,00 грн. в якості передплати за автомобілі МАЗ згідно рахунку № СФ-003294 від 29.09.2008р.

Також платіжним дорученням № 71 від 22.10.08р. позивачем на рахунок відповідача перераховані кошти в сумі 20000,00 грн. в якості передплати за автомобіль самоскид згідно рахунку № СФ-003360 від 09.10.08р.

Як зазначає позивач ним не укладались договори на поставку автомобілів МАЗ та самоскид, господарських потреб в придбанні даних автомобілів у підприємства не виникало, а отже вказані платежі були зроблені помилково.

31.03.2010р. позивачем було направлено рекомендованого листа до відповідача вих. № 1 від 29.03.2010р. з проханням повернути помилково перераховану суму на рахунок протягом п'яти робочих днів та підписати акт звірки розрахунків.

Вказаний лист був отриманий відповідачем 02.04.2010р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповіді на вказаний лист позивач не отримав, а також і не отримав кошти.

Згідно ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Враховуючи те, що до матеріалів справи не надано доказів, які підтверджують правомірність набуття відповідачем коштів позивача в загальному розмірі 116300,00 грн., а також враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення коштів у сумі 116300,00 грн. нормативно та документально обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 348,90 грн., обґрунтовуючи тим, що відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, а розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлений Законом України № 2346 від 05.04.2001 "Про платіжні системи та переказ коштів в України", а саме 0,1% за кожний день прострочки.

Суд зазначає, що статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в України", на який посилається позивач, визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів в межах України, а також встановлює відповідальність суб'єктів переказу.

Даний закон не застосовується до спірних правовідносин, оскільки регулює інші правовідносини, а саме між банками та суб'єктами переказу. В даному випадку порушення з боку банку відсутні.

Враховуючи, що законом або іншим актом цивільного законодавства не встановлений розмір процентів, що може стягуватись у спірних правовідносинах, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 348,90 грн.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 1163,00 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн., оскільки з його вини справу було доведено до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 32-34, 43, 44 - 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автек-Харків" (61037 м.Харків, вул.Плеханівська, 126/1, код 34630369,р/р 260010999 в ХОД "Райффайзен Банк Аваль" МФО 350589) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оферта Ф" (юридична адреса: 61052 м. Харків, вул.Червоноармійська, 11, поштова адреса: 61022 м. Харків, вул. Сумська, 57, код 33204414, р/р 26000996105922 в Ф ЗАТ ПУМБ м. Харків МФО 350385) суму помилково перерахованих коштів у розмірі 116300,00 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 1163,00 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 348,90 грн. відмовити.

Суддя

Рішення підписано 12.07.2010р.