Рішення № 10374731, 08.07.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2010 р. Справа № 58/90-10

вх. № 4277/3-58

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Заічковська І.М., довіреність № 01-62юр/7387 від 21.09.2009 року

відповідача - Година О.С. довіреність № 010/210/1707 -вк від 28.07.2009 року

розглянувши справу за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго" м. Харків

до Головного управління МНС України в Харківській області, м. Харків

про стягнення 4611,89 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду в порядку ст. 22 ГПК України, просить суд стягнути з відповідача 571,50 грн., у тому числі 118,38 грн. пені, 68,52 грн. індексу інфляції (де індекс інфляції - 57,10 грн. та ПДВ у розмірі 20% - 11,42 грн.) та 384,60 грн. 3 % річних (де 3 % річних - 320,50 грн. та ПДВ у розмірі 20 % - 64,10 грн.) за договором № 6-1064/01 про постачання електричної енергії, укладеним між сторонами 21.09.2005 року, строк дії якого пролонгований на 2010 рік.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання в частині оплати послуг за договором, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує уточнені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечує проти уточнених позовних вимог.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

22 вересня 2005 року між сторонами був укладений договір про постачання електроенергії № 061064,01, який у відповідності до п. 9.11 пролонгований на 2010 рік.

Відповідно до Закону України “Про електроенергетику” від 08.06.2000 року № 1812-ІІІ та “Правил користування електричною енергією”, затвердженими Постановою НКРЕ України від 31.07.1996 р. № 28 (зі змінами та доповненнями від 25.12.2008 року), договір на користування електричною енергією є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов’язків сторін.

Відповідно до ст. ст. 174, 179 ГК України, ст. 11 ЦК України договір є підставою виникнення господарських прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 193 ГК України та ст.526 ЦК України).

Відповідно до п.7.1 “Правил користування електричною енергією”, (надалі Правила) та Договору, відповідач зобов’язується проводити оплату використаної електричної енергії відповідно до чинних тарифів.

У відповідності до умов договору позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання. Однак, відповідач не виконував належним чином взяті на себе за договором зобов’язання та сплатив вартість наданих позивачем послуг лише після звернення позивача з позовом до суду.

Оскільки згідно зі ст.599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а у відповідності до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми боргу, суд вважає, що позивач має право на стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних, тому вимога про стягнення з відповідача інфляційних в сумі 57,10 грн. та 3% річних в сумі 320,50 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань, позивачем нараховано суму пені відповідно до ч. 6 ст. 231 та ч. 6 ст. 232 ГК України та ч. 2 пп. 1 ст. 258 ЦК України та п. 6 Додатку № 2 до Договору № 06-1064,01, де визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами на всю суму не виконаних зобов'язань, з урахуванням шестимісячного терміну за період з травня 2009 року по серпень 2009 року. Згідно нарахувань сума пені за вищезазначений період складає 118,38 грн.

За таких підстав позовні вимоги в частині стягнення 118,38 грн. пені обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення ПДВ у розмірі 20 відсотків, нарахованого позивачем на 3% річних в сумі 64,10 грн. та на індекс інфляції в сумі 11,42 грн., слід зазначити наступне.

Виходячи з вимог пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України “Про податок на додану вартість”, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Змістом 1.4 ст.1 Закону визначено, що поставка товарів - це будь-які операції, з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безплатної поставки товарів. При цьому, у відповідності до п. 4.1, ст. 4 Закону, база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку, безпосередньо покупцем або через будь-яку, третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів ( послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

Таким чином, діючим податковим законодавством України не передбачено включення до складу договірної (контрактної) вартості з метою оподаткування податком на додану вартість інших сум, ніж визначені Законом України “Про податок на додану вартість”.

Отже, суми коштів, які не пов'язані з поставкою товарів чи послуг і які не є компенсацією вартості товарів (послуг), не можуть розглядатися як об'єкт оподаткування ПДВ. Оскільки інфляційні суми і проценти, які передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, нараховуються за неналежне виконання грошового зобов'язання і пов'язані лише з компенсацією кредитору знецінених грошових коштів та не входять до складу договірної (контрактної) вартості товарів і не є оплатою поставки будь-якої послуги, а тому вказані суми індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми заборгованості не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість у відповідності до чинного законодавства України.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення ПДВ в розмірі 20 % на 3% річних в сумі 64,10 грн. та ПДВ в розмірі 20 % відсотків на інфляційні витрати в сумі 11,42 грн. не підлягають задоволенню.

У відповідності зі ст.49 ГПК України суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита у сумі 10,96 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 25,38 грн. покласти на відповідача, пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.11, 174, 179, 526, 625 ЦК України, ст.193 ГК України, ст. 22, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління МНС України в Харківській області (61013, м. Харків, вул. Шевченка, 8, поточний рахунок 35220001001141 в ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 08588961) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, код 00131954, поточний рахунок 260053011272 в Першій Харківській філії АКБ „Базіс”, МФО 351599 заборгованість з індексу інфляції в розмірі 57,10 грн., 3 % річних в розмірі 320,50 грн., 118,38 грн. пені, 10,96 грн. витрат по сплаті державного мита, 25,38 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 64,10 грн. ПДВ у розмірі 20 % на 3 % річних та 11,42 грн. ПДВ на індекс інфляції відмовити.

Суддя

Повний текст рішення підписаний __ липня 2010 року.