Рішення № 10374730, 06.07.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2010 р. Справа № 42/138-10

вх. № 4194/1-42

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Павлін Т.В. (дов.)

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "ТД "Інфанта", м. Київ

до ТОВ "Караван будівельний Харків", м. Харків

про стягнення 16169,88 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "ТД "Інфанта", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, ТОВ "Караван будівельний Харків", про стягнення заборгованості за договором № 371/08РХ ВІД 03.03.2008р. у сумі 16169,88 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримує позовні вимоги.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлювався ухвалою суду, яка направлялась на адресу відповідача, по якій він зареєстрований. Отримання відповідачем ухвали суду підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач про причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав.

Суд бере до уваги, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, отже суд вважає, що господарським судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, у зв’язку з чим справа розглядається згідно ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами у справі.

Вислухавши пояснення позивача, розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

03 березня 2008 р. між ТОВ "Торгівельний дім "Інфанта" (позивач) та ТОВ "Караван будівельний Харків" (відповідач) укладений Договір поставки № 371/08РХ (далі Договір).

Згідно даного договору позивач зобов'язався поставити і передати у власність відповідачу у встановлені цим Договором строки непродовольчу продукцію (товар), а відповідач, відповідно, зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору.

На виконання умов договору, відповідно до видаткових накладних, копії яких надані до матеріалів справи, позивач поставив на адресу відповідача товар на загальну суму 91576,38 грн.

Суд зазначає, що в наданих видаткових накладних зазначено, що товар поставляється на виконання умов договору № 371/08РХ від 03.03.2008р.

Відповідно до п. 7.7. Договору покупець зобов'язаний оплатити поставлений постачальником товар протягом 7 календарних днів від моменту продажу такого товару третім особам.

Пунктом 7.9 Договору передбачено, що за результатами кожного місяця покупець буде готувати акти звірки взаєморозрахунків та направляти їх постачальникові. Постачальник повинен протягом одного тижня з моменту отримання акту звірки підписати його або заявити письмові мотивовані зауваження. У випадку, якщо протягом одного тижня з моменту отримання акту постачальник не передасть чи не надішле покупцеві підписаний примірник, чи не заявить письмові зауваження, акт буде вважатись визнаним і узгодженим з боку постачальника.

Як зазначає, позивач, відповідач не виконував умови вказаного пункту Договору та не направляв кожного місяця на адресу позивача акти звірки взаєморозрахунків.

Отриманий товар був оплачений відповідачем частково, а саме в сумі 57086,50 грн., отже неоплаченим залишився товар на суму 34489,88 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що 01 квітня 2009 року між позивачем та відповідачем був укладений Договір поставки № 280/04-09 ВХ, згідно умов якого позивач зобов'язався поставити і передати у власність відповідачу у встановлені цим Договором строки непродовольчу продукцію (товар), а відповідач, відповідно, зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору.

Як зазначає позивач, за договором № 280/04-09 ВХ він не здійснював поставку товару відповідачу, з копій видаткових накладних, що надані до матеріалів справи, також вбачається, що товар поставлявся на виконання саме умов договору № 371/08РХ.

Однак відповідач, здійснюючі платежі на користь позивача, як підставу перерахування вказував договір № 280/04-09 ВХ, з вказаним реквізитами була здійснена оплата на суму 18320,00 грн.

06 квітня 2010 року позивачем було направлено заяву вих. № 371/04 про зарахування зустрічних вимог, а саме позивач зарахував сплату в розмірі 18320,00 грн. в рахунок оплати за отриманий товар по договору № 371/08РХ від 03.03.2008р. (а.с. 43-44).

Згідно ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Таким чином заборгованість відповідача за отриманий по договору № 371/08РХ від 03.03.2008р., але не оплачений товар, складає 16169, 88 грн.

Строк дії Договору № 371/08РХ від 03.03.2008р. сплинув 31 грудня 2009 року, а зобов'язання щодо оплати товару не виконані.

Позивач звертався з претензією до відповідача 24 листопада 2009 року, а також в листі від 06.10.2010р. просив погасити існуючу заборгованість, однак відповіді на свої листи не отримав.

Враховуючи знаходження товару на реалізації у відповідача протягом тривалого часу, а саме більше ніж один рік, позивач вважає, що у відповідача виник обов'язок щодо оплати такого товару.

Суд зазначає, що відповідно до п.2 ст. 713 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або це випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а ч.2. ст.692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Факт отримання відповідачем товару від позивача підтверджується видатковими накладними, довіреностями на отримання товару, доказів поставки на адресу відповідача неякісного товару суду не надано, доказів оплати або повернення позивачу товару суду не надано, також суду не надано доказів знаходження товару на реалізації у відповідача до теперішнього часу.

Відповідач також в порушення умов договору (пункту 7.9.) щомісяця не складав акти звірки взаєморозрахунків та не направляв їх позивачу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 16169,88 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати повністю покладаються на відповідача, а саме витрати щодо сплати держмита в розмірі 161,70 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 32-34, 43, 44 - 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван Будівельний Харків" (61168 м. Харків, вул. Героїв Праці, буд.7, код 34859030, р/р 26006065159900 в АКІБ "УкрСиббанк" м. Харків МФО 351005) на користь ТОВ "Торгівельний дім "Інфанта" (03039 м.Київ, вул.Байкова, 7, код 31952783, р/р 26007262401850 в ВАТ "ВіЕйБіБанк" МФО 380537) заборгованість у розмірі 16169,88 грн., витрати щодо сплати держмита в розмірі 161,70 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення підписано 12.07.2010р.