Рішення № 10374724, 06.07.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2010 р. Справа № 33/136-10

вх. № 5216/3-33

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Волкова С.О., дов.№01-62юр/4249 від 25.05.10р.

відповідача - не з’явився

розглянувши справу за позовом АК "Харківобленерго" м. Харків

до ТОВ "Сандор", м. Харків

про стягнення 545210,47 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача вартості електричної енергії в сумі 538011,83грн. (тарифна складова - 448343,19грн. та ПДВ 20% - 89668,64грн.), КРЕ з ПДВ в сумі 6021,10грн., пеня - 1001,64грн., 3% річних - 146,58грн., ПДВ на 3% річних - 29,32грн. за договором № 23 на користування електричною енергією, укладеним між сторонами 09.04.2010р. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов’язання, внаслідок чого виникла заборгованість, яка до цього часу не сплачена.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просить суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзив на позов та інші документи, витребувані судом попередньою ухвалою не надав, у зв’язку з чим, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

09.04.2010р. між сторонами було укладено договір № 23 на користування електричною енергією.

Відповідно до умов договору позивач зобов’язався постачати електричну енергію, а відповідач зобов’язався дотримуватися режиму споживання електричної енергії, своєчасно проводити сплату за використану електричну енергію та та інші нарахування згідно з умовами додатків до договору та додаткових угод.

Відповідно до п.1 додатку № 2 до договору № 23 розрахунковий період встановлено споживачу з 1-го числа місяця до такого ж числа наступного місяця.

Відповідно до п.5 додатку № 2 до договору № 23 відповідач протягом 3-х днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі відповідного РВЕ рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений споживачем протягом 5-ти банківських днів з дня його отримання.

Позивач свої зобов’язання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору в період з квітня по травень 2010р. поставив відповідачеві електроенергію. Але відповідач не виконав належним чином договірні зобов’язання, внаслідок чого за цей період станом на 01.06.2010р. утворилась заборгованість з електричної енергії (тарифної складової) в сумі 448343,19грн.

Крім того, у відповідності до вимог Закону України „Про податок на додану вартість” нарахована позивачем та підтверджена матеріалами справи заборгованість по податку на додану вартість на електричну енергію в розмірі 20% в сумі 89668,64грн., по ПДВ на КРЕ в сумі 1003,52грн. та заборгованість по КРЕ (реактивної енергії) за спірний період в сумі 5017,58грн., яка нарахована згідно Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 17.01.2002р. №19, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.02.2002р. за № 93/6381.

Своїми діями відповідач порушив умови договору та вимоги ст.526 ЦК України, якою передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. За таких підстав, суд вважає вимоги позивача про стягнення вартості електричної енергії в сумі 538011,83грн. (тарифна складова - 448343,19грн. та ПДВ 20% - 89668,64грн.), КРЕ з ПДВ в сумі 6021,10грн. обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми боргу, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 146,58грн. за період травень 2010р. є обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що згідно з п. 4.2.1 договору зобов*язання відповідача забезпечуються нарахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюється нарахування, від суми боргу. Позивачем наданий обгрунтований розрахунок пені за травень 2010р. За таких підстав суд вважає вимогу позивача про стягнення 1001,64грн. пені обгрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 29,32грн. ПДВ на 3% річних, суд вважає необхідним в позові відмовити з наступних підстав.

Відповідно до пп.3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" об*єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Продажем товарів, згідно п. 1.4 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", визнаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

У відповідності до п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов*язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включається будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку, безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв*язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

Відповідно до вимог п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону, договірна (контрактна) вартість електроенергії, яку позивач постачає споживачам, визначається регульованими цінами, які встановлює НКРЕ України у вигляді тарифу. Відповідно до цих цін позивач сплачує ПДВ до бюджету.

Включення до складу договірної (контрактної) вартості з метою оподаткування податком на додану вартість інших сум, ніж визначені п. 4.1 ст. 4 даного Закону, чинним податковим законодавством України не передбачено.

3% річних, нарахування яких передбачено ст. 625 ЦК України, не входять до складу договірної (контрактної) вартості товарів і не є оплатою продажу будь-якої послуги, а тому вказані суми 3% річних від простроченої суми заборгованості не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість у відповідності до чинного законодавства України.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на виконання кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Суд вважає необхідним зазначити, що передбачені вищевказаною статтею 3% річних є самостійним засобом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, оскільки за своєю правовою природою передбачені законом забезпечення не відносяться до неустойки (штрафу, пені), не є штрафними санкціями за невиконання або неналежне виконання грошового зобов’язання, а є певною компенсацією знецінення грошових коштів внаслідок прострочення оплати боргу.

3% річних не є мірою відповідальності, тому не можуть бути розцінені як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), у зв'язку з чим відсутні будь-які підстави для збільшення бази для оподаткування ПДВ.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що нарахування 3% річних від простроченої суми заборгованості проводиться позивачем виходячи від суми боргу за відпущену електричну енергію з податком на додану вартість, в той час як відповідно до положень пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону: “податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додасться до ціни товарів (робіт, послуг)”.

З урахуванням вищевикладеного, 3% річних, передбачені ст.625 ЦК України, пов'язані лише з компенсацією кредитору знецінених грошових коштів, а тому не входять до складу договірної (контрактної) вартості товарів, та не є оплатою продажу будь-якої послуги, тобто не пов'язані з продажем товарів (робіт, послуг), у розумінні Закону суми 3 % річних від простроченої суми заборгованості не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість у відповідності до чинного законодавства України.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення 29,32грн. ПДВ на 3% річних не підлягають задоволенню.

У відповідності із ст.49 ГПК України суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита у сумі 5451,81грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 235,99грн. покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 526, 625 ЦК України, статтями 1, 12, 47, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сандор" (61001, м.Харків, вул.Плеханівська,92-А, в тому числі п/р 26001400950010 у АКБ "Базис" м.Харків, МФО 351760, код 36817741) на користь Акціонерної компанії „Харківобленерго” (61037, м. Харків, вул. Плеханівська,149 код 00131954)

- на п/р 260323012307 в філії ХОУ ВАТ ДОБУ, МФО 351823, код 00131954 вартість електричної енергії в розмірі 538011,83грн. (тарифна складова - 448343,19грн. та ПДВ 20% - 89668,64грн.);

- на п/ рахунок 260053011272 в Першій Харківській філії АКБ „Базіс”, МФО 351599, код 00131954 - 1001,64грн. заборгованості по пені, 146,58грн. - 3% річних, 5451,81грн. державного мита, 235,99грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 29,32грн. ПДВ на 3% річних в позові відмовити.

Суддя