Рішення № 10374691, 01.07.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2010 р. Справа № 61/124-10

вх. № 4173/4-61

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю №2399 від 25.05.2010р.;

відповідача - не з"явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Харківської області справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сподобівка", с. Сподобівка Шевченківського району Харківської області

про стягнення 33547,04 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ФОП ОСОБА_2, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "Сподобівка" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по орендній платі в сумі 18750,00грн., пені - 13500,00грн., збитків від інфляції - 1064,95грн., 3% річних - 232,09грн. та збитків за сплату юридичних послуг - 3500,00грн. Також позивач просить судові витрати покласти на відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні 01.07.2010р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 01.07.2010р., не з"явився, документів, витребуваних судом та відзиву на позовну заяву, не надав. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином , про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення , яке долучено судом до матеріалів справи (арк. спр.50).

Присутній в судовому засіданні 01.07.2010 року представник позивача вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою суду від 26.05.2010 року сторони було повідомлено , що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача , повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

01.12.2008 року між ФОП ОСОБА_2 (позивач по справі) та ТОВ "Сподобівка" (відповідач по справі) було укладено договір оренди , у відповідності до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування об"єкт оренди, а саме приміщення квартири загальною площею 49,0кв.м. за адресою : АДРЕСА_1.

Факт передачі майна в оренду підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі приміщення (арк.спр.33) , підписаним сторонами 01.01.2009р.

Відповідно до п.4.1 договору оренди , з урахуванням додаткової угоди №1 від 01.12.2009р. строк дії договору оренди встановлений сторонами до 28.02.2010р.

Пунктом 5.1 договору оренди передбачено, що розмір орендної плати становить 3750,00 грн. за місяць, при цьому орендна плата має сплачуватися з 15 числа по останнє число кожного місяця за місяць вперед, за час дії договору оренди розмір орендної плати не змінювався.

Згідно п.5.5 договору оренди , орендна плата включає вартість всіх комунальних послуг.

Відповідно до п.8.1 договору , повернення орендованого приміщення здійснюється двусторонньою комісією , у складі повноважених представників сторін.

Пунктом 8.5 договору передбачено, що при передачі орендованого об"єкта складається акт приймання - передачі , який підписується представниками двусторонньої комісії.

Позивач належним чином виконав умови договору оренди від 01.12.2008р., про що свідчать наявні в матеріалах справи акти на орендоване приміщення (арк.спр.18-29).

Відповідач свої зобовязання за договором оренди від 01.12.2008р., не виконав, орендоване приміщення за актом приймання - передачі відповідно до статті 8 договору оренди не передав, орендну плату за період з жовтня 2010р. по лютий 2010р. не сплатив, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у сумі 18750,00 грн.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Станом на момент розгляду справи, відповідач 18750,00 грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобовязання з оплати орендної плати за договором оренди від 01.12.2008р.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості за договором оренди від 01.12.08р. у сумі 18750,00 грн. , документів, що спростовували викладене у позові, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 18750,00 грн. заборгованості з орендної плати, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.9.1 договору оренди від 01.12.08р. в разі прострочки оплати орендних платежів, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,5 % від суми заборговансоті за кожен день прострочки платежу.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Перевіривши нарахування позивачем пені станом на 30.04.2010р., суд встановив, що розмір пені нарахований позивачем за порушення відповідачем строків оплати за орендну плату складає 13500,00 грн., однак, розрахунок пені виконано позивачем без урахування ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” та ст. 232 ГК України, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 1512,00 грн. за період 6 місяців від дня , коли зобовязання мало бути виконано.

В іншій частині нарахованої суми пені суд відмовляє, як в необгрунтованій.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 232,09 грн. та 1064,95 грн. інфляційних витрат, нарахованих вірно згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобовязання, підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані.

З огляду на вказане , суд вважає обгрунтованими та доведеними позовні вимоги про стягнення з відповідача 18750,00грн. основного боргу, 1512,00 грн. пені, 232,09 грн. - 3% річних та 1064,95 грн. - інфляційних витрат. В частині нарахованої пені в сумі 11988,00 грн. слід відмовити.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 3500,00 грн. збитків за сплату юридичних послуг, то суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи.

У відповідності до ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Договір оренди від 01.12.2008р. не містить такого пункту, який би передбачав сплату відповідачем юридичних послуг, наданих позивачу, у разі звернення до господарського суду.

Крім того, суд зазначає, що із укладеного між ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 договору від 12.04.2010р. про надання юридичних послуг, не вбачається, що договір був укладений з адвокатом. До договору не надано адвокатського свідоцтва, в зв"язку з чим суд вважає, що ФОП ОСОБА_4 не являється адвокатом, тому надані ним послуги не відносяться до судових витрат відповідно до ст. 44 ГПК України. Також суд зазначає, що в судові засідання з"являвся представник за довіреністю №2399 від 25.05.2010р. ОСОБА_1, а ні ОСОБА_4

Також слід враховувати, що відповідно до положень статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування делікатної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення , що включає в себе певні елементи: шкода; протиправність поведінки особи , яка заподіяла шкоду ; причинний зв"язок між ними; вина.

Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності.

Відповідно до вимог статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини , на які вони посилаються , як на підставу своїх вимог чи заперечень .

Позивачем не доведено безпосереднього причинного зв"язку між збитками , яких він зазнав у вигляді витрат на юридичні та консультаційні послуги та протиправними діями чи бездіяльністю відповідача, тобто, що протиправна дія чи бездіяльність є причиною , а збитки - наслідком протиправної дії чи бездіяльності.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката рпи розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку , якщо вони сплачені адвокату стороною , котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч.3 ст.48 ГПК України , витрати , що підлягають сплаті за послуги адвоката , визначаються у порядку встановленому ЗУ "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в статті 2 ЗУ "Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту , стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше 2-х років , склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, стаття 44 ГПК України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг , лише адвокатом , а не будь - яким представникам.

Таким чином , понесені позивачем витрати по оплаті юридичних послуг не можуть бути кваліфіковані в якості судових витрат.

З вказаного вбачається, що сплата за юридичні послуги не відноситься до складу збитків.

За таких підстав, враховуючи викладене суд відмовляє в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3500,00грн. витрат на юридичні послуги.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, 610, 625, 626, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193, 216, 217, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сподобівка" (Харківська область, Шевченківський район, с.Сподобівка, код ЄДРПОУ 32652490, п/р 2600930121692 в ВАТ Реал Банк м.Харкова , МФО 351588) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (61148, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 в АКІБ "УкрСиббанк" м.Харкова, МФО 351005) 18750,00грн. основного боргу; 1512,00 грн. пені; 232,09 грн. - 3% річних; 1064,95 грн. - інфляційних витрат, а також 215,59 грн. державного мита та 137,34 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя

Повний текст рішення підписано 06.07.2010р.

Справа №61/124-10.