Рішення № 10374532, 13.07.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.10                                                                                           Справа№ 24/84

За позовом: Приватного малого підприємства „Аттіс”, м.Новояворівськ

До відповідача: Приватного підприємства фірми „ВМВ-Транс”, м.Львів

Про стягнення 74 337,69грн.

Суддя Хабіб М.І.

Секретар Савченко Ю.А.

Представники:

Від позивача –не з’явився

Від відповідача –не з’явився

Суть спору: Позов заявлено про стягнення 74 337,69грн., в т.ч.: 67 810,27грн. основного боргу, 5081,33грн. пені, 700,29грн. втрат від інфляції та 745,80грн. 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 20.03.2009 року сторонами укладено договір №66 купівлі-продажу нафтопродуктів, відповідно до умов якого, позивач зобов’язується поставити відповідачу товар (нафтопродукти), а останній зобов’язується його прийняти та оплатити.

Як зазначено у позовній заяві, на виконання умов договору за період з 27 вересня 2009р. по08 жовтня 2009 р. позивач поставив відповідачу товар по видаткових накладних, вказаних у позовній заяві, на загальну суму 93 894,80грн. Отриманий товар відповідач оплатив частково в сумі 26084,53грн.: в жовтні-вересні 2009р –4084,53грн., в лютому-квітні 2010р –22000,00грн. Станом на 01.06.2010року заборгованість відповідача становить 67810,27грн., з вимогою про стягнення якої позивач звернувся з позовом до суду.

За прострочення виконання грошового зобов’язання на підставі п.7.1 договору позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 5081,33грн., яка нарахована в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 04.02. 2010р. по 01.06.2010р.

Крім того, пі підставі ст. 625 ЦК України позивачем заявлені до стягнення втрати від інфляції в сумі 700,29грн., нараховані за березень 2010р. та 3% річних в сумі 745,80грн. за період з 04.02. 2010р. по 01.06.2010р.

Представник позивача в судове засідання 29.06.2010р.з’явився, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач явку представника в судове засідання 29.06.2010р.не забезпечив, відзиву на позов чи будь-яких пояснень не подав. Як вбачається із повідомлення про вручення поштового відправлення, ухвалу суду про призначення справи до розгляду на 29.06.2010р.,надіслану відповідачу 16.06.2010р., відповідач отримав 29.06.2010р.

Згідно з ухвалою суду від 29.06.2010р. розгляд справи відкладено на 13.07.2010р.

Позивач не забезпечив явки свого представника в судове засідання 13.07.2010р. Ухвала суду , надіслана на адресу позивача , вказану у позовній заяві:81054, м. Новояворівськ Львівської області, вул. Івана Франка,5, повернена суду відділенням зв’язку з відміткою, що за вказаною адресою адресата немає.

Відповідач явку представника в судове засідання 13.07.2010р.не забезпечив, відзиву на позов чи будь-яких пояснень не подав, хоча був у встановленому порядку повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, підтвердженням чого є повідомлення про вручення йому 09.07.2010р. поштового відправлення , п. квит № 472 6720.

Розглянувши спір в порядку вимог ст..75 ГПК України, суд встановив наступне.

20.03.2009 року сторонами укладено договір №66 купівлі-продажу нафтопродуктів, відповідно до умов якого позивач( продавець за договором) зобов’язується поставити відповідачу товар-нафтопродукти, а відповідач ( покупець за договором) зобов’язується його прийняти та оплатити.

Кількість та ціна товару вказується у накладних на відпуск товару.

Оплату товару покупець проводить по кожній поставці з відстроченням розрахунку згідно накладної , але не більш як на 10 банківських днів ( п.6.2 договору).

За період з 27 вересня 2009р. по08 жовтня 2009 р. позивач поставив відповідачу дизпаливо по видаткових накладних, вказаних у позовній заяві( всього 10 накладних), на загальну суму 93 894,80грн.Видаткові накладні та довіреності, видані відповідачем уповноваженій особі Білик І.Б., додані до матеріалів справи.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач сплатив за товар в жовтні-вересні 2009р. суму 4084,53грн.

Згідно з актом звірки розрахунків станом на 25.01.2010р., підписаним двома сторонами і скріпленим печатками двох підприємств, заборгованість відповідача перед позивачем становить 89810,27грн.

Позивач надав директору відповідача Білику І.Б. вимогу від 25.01.2010р. №2 про сплату боргу за нафтопродукти в сумі 89810,27грн., про що свідчить його підпис про отримання 27.01.2010р. названої вимоги.

Виписками банку з рахунка клієнта, які є у матеріалах справи, підтверджено, що відповідач сплатив позивачу в лютому-квітні 2010р. за нафтопродукти 22000,00грн., а саме:

26.02.2010р. –10000,00грн, 16.03.2010р. -2000,00грн. та 29.04.2010р. - 10000,00грн.

Отже, заборгованість відповідача становить 67810,27грн.( 89810,27 –22000,00).

На день вирішення спору доказів сплати боргу в сумі 67810,27грн. ні позивач, ні відповідач суду не подали.

Дослідивши всі обставини справи та оцінивши подані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає товар у власність другої сторони (покупця), а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар (ст.655 ЦК України).

Згідно із ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо строк виконання боржником обов’язку не встановлений, або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у 7-денний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або законодавства.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання ( ст.610 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ( ст.612 ЦК України).

У разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити штрафні санкції ( неустойку, пеню, штраф), що передбачено ст.230 ГК України.

Згідно із п.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошового зобов’язання встановлюються у відсотках, розмір яких обліковується обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано ( п.6 ст.232 ГК України).

В силу ч.2 ст.343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено поставку відповідачу дизпалива за період з 27 вересня 2009р. по 08 жовтня 2009 р. на загальну суму 93 894,80грн.

Згідно з умовами договору №66 від 20.03.2009р. товар підлягав оплаті по кожній поставці з відстроченням розрахунку по кожній накладній не більш як на 10 банківських днів ( п.6.2 договору). Однак, у видаткових накладних, по яких товар поставлений відповідачу, вказані умови продажу товару –попередня оплата. У видаткових накладних відсутнє посилання на договір №66 від20.03.2009р., як на підставу поставки товару.

За таких обставин суд не може погодитися з доводами позивача, що товар був поставлений на умовах договору №66 від 20.03.2009р.

Проте, відсутні підстави вважати, що товар був поставлений на умовах попередньої оплати, оскільки попередня оплата передбачає оплату товару до його поставки. Доказів попередньої оплати товару суду не подано. З матеріалів справи вбачається, що товар був поставлений до його оплати. Матеріалами справи підтверджена заборгованість відповідача за отриманий товар. Ці обставини дають підстави для висновку, що конкретний строк оплати поставленого товару сторонами не був встановлений.

Відтак, в силу частини 2 статті 530 ЦК України відповідач зобов’язаний був оплати товар у 7-денний строк від дня пред’явлення вимоги.

До пред’явлення вимоги відповідач оплатив товар в сумі в сумі 4084,53грн.

Вимогу про оплату боргу в сумі 89810,27грн. відповідач одержав 27.01.2010р.Отже, відповідач зобов’язаний був оплати товар до 04.02.2010р.

Фактично відповідач сплатив позивачу після отримання вимоги 22000,00грн., а саме:

26.02.2010р. –10000,00грн, 16.03.2010р. -2000,00грн. та 29.04.2010р. - 10000,00грн.

Заборгованість відповідача становить 67810,27грн.( 89810,27 –22000,00).

На підставі викладеного суд вважає, що в частині стягнення основного боргу, втрат від інфляції та 3% річних позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені належними доказами і підлягають до задоволення.

Згідно із ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється в письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Як зазначено вище, позивачем не доведено, доказів не подано, що товар був поставлений на умовах договору №66 від 20.03.2009р. Отже, щодо поставленого товару відсутній письмовий правочин про забезпечення виконання зобов’язання про оплату поставленого товару пенею. Відтак, відсутні підстави для стягнення пені, тому в частині стягнення пені позовні вимоги не підлягають до задоволення.

З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 36, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити частково.

Стягнути з Приватного підприємства фірми „ВМВ - Транс”, ідентифікаційний код 32328001, адреса: м.Львів, вул. Драгана, 26/105, на користь Приватного малого підприємства „Аттіс”, ідентифікаційний код 22398144, адреса:81053, м. Новояворівськ Львівської області, вул. Івана Франка,5, - 67 810,27грн. основного боргу, 700,29грн. втрат від інфляції, 745,80грн. 3% річний, 692,56 грн. державного мита та 219,89грн.витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

2. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Суддя