Рішення № 10364170, 14.07.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.10                                                                                           Справа№ 17/153

Господарський суд Львівської області у складі колегії суддів:

головуючого судді Ділай У.І., суддів Довгої О.І., Гриців В.М.

при секретарі Хрунь І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Виробничо-наукового об’єднання птахівничої промисловості “УКРПТАХОПРОМ”, м. Київ

до відповідача: ВАТ “Давидів”, с. Давидів

третя особа-1: ВАТ “Укрексімбанк”, м. Київ

третя особа-2: ВАТ “Краснянський комбінат хлібопродуктів”, смт.Красне

третя особа-3: ДП ДАК “Хліб України” Стрийський комбінат хлібопродуктів № 2, м.Стрий

про: розірвання договору та стягнення 259 246,67грн.

за зустрічним позовом: ВАТ “Давидів”, с. Давидів

до відповідача: Виробничо-наукового об’єднання птахівничої промисловості “УКРПТАХОПРОМ”, м. Київ

про: визнання договору недійсним

Представники :

Від позивача (за первісним позовом): не з’явився

Від відповідача (за первісним позовом): Котур М.В. –адвокат (Довіреність б/н від 05.08.2009р.)

Від третьої особи-1: не з’явився

Від третьої особи-2: не з’явився

Від третьої особи-3: не з’явився

Представникам сторін роз’яснено права і обов’язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Згідно клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть спору:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Виробничо-наукового об’єднання птахівничої промисловості “УКРПТАХОПРОМ”, м. Київ до ВАТ “Давидів”, с. Давидів за участю третьої особи –ВАТ “Укрексімбанк”, м. Київ про розірвання договору та стягнення 259 246,67грн.

Ухвалою суду від 21.07.2009р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 06.08.2009р.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем неналежно виконано умови Договору № 63-В-163 на поставку соєвих шротів і повернення валютного кредиту згідно з програмою ПЛ-480-95 та не оплачено отриманий ВАТ “Давидів” соєвий шрот на суму 259 246,67 грн.

Відповідач у відзиві на позовну вимоги позивача заперечив, вказавши, що обов'язок щодо поставки товару –соєвого шроту-було виконано позивачем неналежним чином, а саме –поставку здійснено не щодо сторони Договору –ВАТ “Давидів” та не за місцем знаходження останнього. Згідно представлених позивачем суду квитанцій про прийняття вантажу соєві шроти отримано ВАТ “Краснянський комбінат хлібопродуктів” та ВАТ “Стрийський комбінат хлібопродуктів №2”. У зв'язку з тим, що ВАТ “Давидів” не одержувало жодного товару по Договору від 02.10.2009р., відповідно –відсутній обов'язок Відповідача щодо його оплати.

За клопотанням відповідача Ухвалою суду від 18.08.2009р. до участі у справі в якості третьої особи-2 та третьої особи-3 без самостійних вимог на стороні відповідача залучено ВАТ “Краснянський комбінат хлібопродуктів” та ВАТ “Стрийський комбінат хлібопродуктів № 2”.

В судовому засіданні 06.10.2009р. представником відповідача було подано клопотанння про призначення судово-економічної експертизи. Вказане клопотання судом відхилено, оскільки з моменту поставки соєвого шроту пройшло вже понад 13 років. Відповідно до вимог Наказу Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20.07.1998 р. № 41 “Про затвердження Переліку типових документів” термін зберігання фінансово-бухгалтерської документації становить 3 роки. Доказів наявності у відповідача фінансово-бухгалтерської документації щодо спірних правовідносин суду не надано.

З підстав, викладених в ухвалах суду розгляд справи відкладався.

У зв’язку із оскарженням відповідачем ухвали суду в апеляційному та касаційному порядку провадження у справі зупинялося.

07.06.2010р. ВАТ “Давидів” подано зустрічну позовну заяву до Виробничо-наукового об’єднання птахівничої промисловості “УКРПТАХОПРОМ” про визнання недійсним Договору№ 63-В-163 на поставку соєвих шротів і повернення валютного кредиту згідно з програмою ПЛ-480-95.

На обгрунтування заявленого зустрічного позову ВАТ “Давидів” зазначає, що після підписання спірного Договору сторонами не вчинялися жодні дії на його виконання. Як свідчать матеріали справи, фактично мали місце правовідносини між Виробничо-науковим об’єднанням птахівничої промисловості “УКРПТАХОПРОМ” та Краснянським і Стрийським КХП, якими було отримано продукцію. Відповідно до ст. 48 ЦК УРСР, що був чинним на момент укладення Договору, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону. Ст. 58 ЦК УРСР передбачає недійсність угоди, укладеної лише про людське око, без наміру створити юридичні наслідки (мнима угода).

Ухвалою суду від 08.06.2010р. зустрічну позовну заяву прийнято для її спільного розгляду з первісним позовом та призначено до розгляду на 14.06.2010р.

В судовому засіданні 14.06.2010р. представник позивача (за первісним позовом) надав суду Заяву про зміну предмету позову, в якій зазначається, що позивач помилково у позовній заяві просить розірвати неіснуючий Договір № 63-8-163 замість Договору № 63-В-163, а відтак позивач відповідно до ст. 22 ГПК України вважає за необхідне звернутися до суду із заявою про зміну предмету позовувчастині розірвання Договору № 63-В-163 від 02.10.1995р., а решту вимог, вказаних у заяві від 01.07.2009р. залишити без змін.

Проти зустрічного позову представник позивача (за первісним позовом) заперечив з підстав, викладених у Відзиві на зустрічний позов № 67 від 12.06.2010р., зазначивши, що твердження позивача (за зустрічним позовом) про те, що оскаржуваний Договір не мав юридичних наслідків спростовується наявними у справі доказами. Просить суд в задоволенні зустрічної позовної заяви відмовити.

Третьою особою-1 подано суду Пояснення № 026-3 від 05.08.2009р., в якому зазначається, що відповідно до Міжурядової угоди щодо надання кредиту для фінансування контрактів на закупівлю та транспортування соєвого шроту в Україну та Кредитної угоди № 07/04-113 від 07.10.1996р. ВНО “УКРПТАХОПРОМ” було надано кредит в сумі 24 913 215,50 дол.США. Кредитні кошти позивач використав у повному обсязі та за цільовим призначенням, а саме закупив 100 тис. тонн соєвого шроту та передав його на підставі договорів птахогосподарствам України.

Представник третьої особи-3 –ДП ДАК “Хліб України” Стрийський комбінат хлібопродуктів № 2 (правонаступник ВАТ “Стрийський комбінат хлібопродуктів № 2”) в судовому засіданні вказав, що жодних документів, які б стосувалися спірних правовідносин у третьої особи-3 немає, вони знищені у зв’язку із закінченням терміну зберігання.

14.07.2010р. відповідачем (за первісним позовом) подано клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, на вирішення якої поставити наступні запитання: чи виконано підпис навпроти напису “Грень Р.Й.” на Зведеній відомості про фактичне отримання соєвого шроту від 18.09.1996р., Гренем Романом Йосиповичем? Чи виконано підпис навпроти напису “Грень Р.Й.”на Довідці онтрольно-ревізійного відділу у Пустомитівському районі Львівської області від 17.03.1997р. “Про наслідки зустрічної перевірки цільового використання та повернення іноземних кредитів АТФ “Давидів”, одержаних під гарантії Уряду України”, Гренем Романом Йосиповичем?.

Розглянувши подане клопотання колегія суддів прийшла до висновку про його відхилення, оскільки вищевказані документи не є первинними документами, які підтверджують факт прийняття сторонами до виконання Договору №63-В-163 на поставку соєвих шротів і повернення валютного кредиту згідно з міжурядовою програмою ПЛ-480-95 від 02.10.1995р., а отримання відповідачем (за первісним позовом) соєвого шроту, відповідно до умов вказаного Договору, підтверджено також іншими наявними в матеріалах справи доказами, які оцінено судом в сукупності.

В процесі розгляду матеріалів первісного позову судом встановлено:

02.10.1995р. між Виробничо-науковим об’єднанням птахівничої промисловості “УКРПТАХОПРОМ” та Орендним підприємством Агроторговою фірмою “Давидів” (правонаступником якого є ВАТ “Давидів” укладено Договір №63-В-163 на поставку соєвих шротів і повернення валютного кредиту згідно з міжурядовою програмою ПЛ-480-95, відповідно до умов якого позивач (за первісним позовом) взяв на себе зобов’язання за дорученням відповідача поставити соєвий шрот у кількості 300 тонн по ціні за одну тонну 250 дол. США.

Згідно із положеннями п. 5.3 Договору, останній вступає в дію з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за Договором. Згідно із Графіком платежів по Договору (Додаток 1) строк виконання зобов'язань за Договором спливає 28.09.2010р.

На виконання договірних зобов’язань позивачем (за первісним позовом) було поставлено відповідачу (за первісним позовом) товар в кількості 196400 кг., що підтверджується квитанціями про прийняття вантажу: № 34103261 від 10.12.1995р. масою “нетто” 50200 кг; № 34102973 від 08.12.1995р. масою “нетто” 49600 кг.; № 34102821 від 05.12.1995р. масою “нетто” 50650 кг; № 34102838 від 05.12.1995р. масою “нетто” 45950 кг.

18.09.1996р. директором Агроторгової фірми “Давидів” підписано Зведену відомість № 96, якою підтверджено отримання соєвого шроту в кількості 196200кг. № 34103261 від 10.12.1995р. масою “нетто” 50150 кг; № 34102973 від 08.12.1995р. масою “нетто” 49500 кг.; № 34102821 від 05.12.1995р. масою “нетто” 50650 кг; № 34102838 від 05.12.1995р. масою “нетто” 45900 кг.

Однак, факт отримання відповідачем соєвого шроту саме в кількості 196400 кг., підтверджено Довідкою Контрольно-ревізійного управління від 17.03.1997р. Про наслідки зустрічної перевірки цільового використання та повернення іноземних кредитів АТФ “Давидів”, одержаних під гарантію Уряду України”. Як встановлено перевіркою КРУ 02.10.1995р. між НВО “УКРПТАХОПРОМ” та Орендним підприємством АТФ “Давидів” укладено Договір № 63-В-163 на поставку соєвих шротів і повернення валютного кредиту згідно з програмою ПЛ-480-95. Згідно протоколу взаємних розрахунків між сторонами Договору НВО “УКРПТАХОПРОМ” фактично поставило АТФ “Давидів” соєвий шрот в кількості 196.4т., на що використало кредиту в сумі 48318,61 дол. США. Зазначена кількість шроту поступила на пункти відгрузки: Стрийський КХП № 2 –145.75 т. та на Краснянський КХП –50.62 т., де і залишилися оригінали накладних на одержання соєвих шротів. На момент проведення перевірки сума основного кредиту АТФ “Давидів” не повернута, так як згідно графіку термін погашення основного боргу наступить у 2002р. Відсотки за користування кредитом за 1996р. не сплачені. Станом на 01.01.1997р. залишок неповернутих коштів складає 48 318,61 дол. США і вартість відсотків –1 932,74 дол. США.

У п. 2.3. Договору передбачено, що поставка здійснюється залізничними вагонами типу “хопер” на умовах франко-станція підприємства, або іншими критими залізничними вагонами.

Як вбачається із квитанцій про прийняття вантажу отримувачами продукції для Агроторгової фірми “Давидів” були Краснянський комбінат хлібопродуктів та Стрийський комбінат хлібопродуктів.

Вартість поставленого відповідачу шроту становить 49 100,00 дол. США (196,40 х 250,00).

Відповідно до п. 2.1. Договору фінансування поставок соєвого шроту у Іллічівський порт здійснюється за рахунок кредиту програми ПЛ-480-95. Інші витрати по доставці шроту відповідачу (за первісним позовом) здійснюються за кошти останнього.

Згідно з Додатком № 2 до Договору –Протокол взаємних розрахунків по поставках соєвого шроту та оплатою першочергових робіт між ВНО “Укрптахопром” і Підприємством Агрофірма “Давидів”, який є невід'ємною частиною Договору, сторони підсумували витрати по поставці 196,40 тонн соєвого шроту та встановили розрахункову загальну вартість 1 тони соєвого шроту - 265,21 дол. США при фактичних витратах на весь обсяг поставки в сумі 52 088,22 дол. США.

У відповідності до п.3.1. Договору відповідач (за первісним позовом) зобов'язався у строк до 15.10.1995р. перерахувати позивачу грошові кошти у сумі 20,00 дол. США за кожну тонну соєвого шроту, що підлягає поставці (300 тонн згідно п.2.1 Договору), тобто 6000,00 дол. США.

П. 3.2. Договору визначено, що вартість одержаного шроту з процентами за користування кредитом відповідач (за первісним позовом) зобов’язується повернути протягом 15 років, згідно з Додатком № 1 до цього Договору.

Наявними в матеріалах справи доказами, а саме банківською випискою від 08.12.1998р., підтверджується, що відповідачем (за первісним позовом) сплачено 1 000,00 грн. відсотків за соєвий шрот відповідно до міжурядової угоди ПЛ-480. Крім того, як стверджує позивач (за первісним позовом) на виконання п.п. 1.5., 3.1. Договору ВАТ “Давидів” відповідач (за первісним позовом) згідно банківської виписки від 31.10.1995р., сплатив 10 500,00 грн. за послуги з прийомки і розвантаження шротів, завантаження їх у залізничні вагони, доставки до станції призначення та інші.

Як зазначає позивач у позовній заяві з серпня місяця 1998 року платежів, передбачених Додатком № 1 до Договору, відповідач (за первісним позовом) не сплатив.

29.12.2008р. згідно з постановою господарського суду міста Києва по справі №15/800-6 г позивача визнано банкрутом, щодо нього відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Горбача Сергія Федоровича.

06.04.2009р. позивач (за первісним позовом) направив відповідачу (за первісним позовом) Вимогу № 57, у якій просив в семиденний термін перерахувати заборговність в національній валюті України, еквівалентну 30 870,22 дол. США. Однак, як встановлено судом, вказана вимога позивача (за первісним позовом) залишена ВАТ “Давидів” без відповіді та задоволення.

У позовній заяві позивач (за первісним позовом) зазначає, що Виробничо-наукове об'єднання птахівничої промисловості “УКРПТАХОПРОМ” є правонаступником управління птахівничої промисловості Української РСР, створеного Постановою Ради Міністрів УРСР №1103 від 21.10.1964р., тобто органу, що діяв від імені держави у межах його компетенції.

Із посиланням на ч. 2 ст. 231 ГК України позивачем (за первісним позовом) нараховано відповідачу (за первісним позовом) пеню в розмірі 0,1 % від суми платежу за кожен день прострочення, а також за прострочення понад 30 днів додатково нараховано штраф у розмірі 7 % від суми платежу.

Згідно розрахунку позивача станом на 01.07.2009р. загальна сума боргу за Договором з урахуванням строку позовної давності становить 33 932,81 дол. США, в т.ч. основний борг (Графік з 2006 по 2010р.р.) становить 30 870,22 дол. США пеня з 01.01.2009р. по 01.07.2009р.) –1 129.85дол. США, штраф у розмірі 7% - 1 352,92 дол. США та 3% річних з основної суми боргу - 579.82 дол. США.

Згідно зі ст.524 зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України —гривні. Тому, позивачем (за первісним позовом) заявлено до стягнення з відповідача заборгованість в сумі 259 246,67 грн. по курсу УМВБ 1 дол. США –7,64 грн.

Як визначено п. 4.1 Договору в разі несвоєчасного перерахування коштів згідно п. 3.1. цього Договору позивач (за первісним позовом) має право розірвати цей Договір через 10 днів затримки відповідачем (за первісним позовом) платежів і пені за затримку.

28.04.2009р. позивачем скеровано ВАТ “Давидів” Претензію-пропозицію № 57/1 із проханням в 20-ти денний термін з дня її отримання підписати Угоду про розірвання Договору № 63-В-163 від на поставку соєвих шротів і повернення валютного кредиту згідно з міжурядовою програмою ПЛ-480-95. Проте, у вказаний у претензії термін відповідач (за первісним позовом) відповіді позивачу (за первісним позовом) не надав, що стало підставою для звернення позивача (за первісним позовом) до суду із позовом про розірвання Договору та стягнення суми боргу в примусовому порядку.

При дослідженні матеріалів зустрічного позову суд встановив, наступне:

Згідно п.2.1. Договору №63-В-163 на поставку соєвих шротів і повернення валютного кредиту згідно з міжурядовою програмою ПЛ-480-95 від 02.10.1995р., поставку шроту відповідач (за зустрічним позовом) зобов’язався здійснити у строки, викладені у п.1.2 цього Договору. Так, перша партія соєвого шроту у кількості 50 000 тонн мала бути поставлена в строк, з 5 по 20.10.95р., а друга партія –в строк з 1 по 20.11.95р.

П.2.3 Договору визначено, що поставка здійснюється залізничними вагонами типу “хоппер” на умовах франко-станція підприємства, або іншими критими залізничними вагонами.

Як вже зазначалося соєвий шрот було поставлено не безпосередньо відповідачу (за первісним позовом), а на Краснянський та Стрийський комбінати хлібопродуктів, про що свідчать квитанції про прийняття вантажу: № 34103261 від 10.12.1995р. масою “нетто” 50200 кг; № 34102973 від 08.12.1995р. масою “нетто” 49600 кг.; № 34102821 від 05.12.1995р. масою “нетто” 50650 кг; № 34102838 від 05.12.1995р. масою “нетто” 45950 кг. На вказаних квитанціях як отримувача вантажу вказано Краснянський/Стрийський комбінати хлібопродуктів для Агроторгової фірми “Давидів”.

Проте, факт отримання позивачем (за зустрічним позовом) вантажу підтверджено Зведеною відомістю № 96 від 18.09.1996р., підписаною директором ВАТ “Давидів” п. Р.Й. Греньом, а також Довідкою Контрольно-ревізійного управління від 17.03.1997р. Про наслідки зустрічної перевірки цільового використання та повернення іноземних кредитів АТФ “Давидів”, одержаних під гарантію Уряду України”.

Із наданих відповідачем (за зустрічним позовом) банківських виписок вбачається, що позивачем (за зустрічним позовом) сплачено на користь ВНО “УКРПТАХОПРОМ” 1 000,00 грн. відсотків за соєвий шрот відповідно до міжурядової угоди, а також 10 500,00 грн., які за твердженням відповідача (за зустрічним позовом) є платою за послуги з прийомки і розвантаження шротів, завантаження їх у залізничні вагони, доставки до станції призначення та інші.

Суд заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що первісний позов підлягає до задоволення частково, в задоволенні зустрічних позовних вимог слід відмовити.

Приймаючи рішення по первісному позову суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов’язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Як вбачається із матеріалів справи спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору №63-В-163 на поставку соєвих шротів і повернення валютного кредиту згідно з міжурядовою програмою ПЛ-480-95 від 02.10.1995р.

У відповідності до положень п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

З огляду на те, що обов’язок поставки товару виник і виконаний позивачем (за первісним позовом) ще до моменту набрання чинності ЦК України, суд вважає, що до самого факту поставки слід застосовувати положення ЦК УРСР. Щодо розірвання спірного Договору та обов’язку відповідача (за первісним позовом) оплатити товар необхідно застосувати положення ЦК України та ГК України, оскільки в цій частині права та обов’язки сторін продовжують існувати на момент розгляду господарського спору.

Згідно визначення ст. 245 ЦК УРСР від 18.07.1963р. (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) за договором поставки організація-поставщик зобов'язується передати у певні строки або строк організації-покупцеві (замовникові) у власність (в оперативне управління) певну продукцію згідно з обов'язковим для обох організацій плановим актом розподілу продукції; організація-покупець зобов'язується прийняти продукцію і оплатити її за встановленими цінами.

Ст. 128 ЦК УРСР передбачено, що право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. При цьому, передачею визнається вручення речей набувачеві, а так само здача транспортній організації для відправки набувачеві і здача на пошту для пересилки набувачеві речей, відчужених без зобов'язання доставки. До передачі речей прирівнюється передача коносаменту або іншого розпорядчого документа на речі.

На момент спірної поставки товару діяв Статут залізничиних доріг СРСР від 06.04.1964р., п.п. 37, 38, 64, 148 якого передбачено, що згідно договору перевезення вантажу залізниця зобов'язана доставити довірений їй вантажовідправником вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на отримання особі. В посвідчення приймання вантажу для перевезення станція видає вантажовідправнику квитанцію. Вантажоотримувач при отриманні вантажу розписується в дорожніх відомостях. Відповідальність за зберігання вантажу з моменту приймання його до перевезення і до моменту видачі вантажоотримувачу покладена на залізницю.

В матеріалах справи наявні: повідомлення: № 8207 від 06.12.1995р., № 8620 від 12.12.1995р., № 8260 від 06.12.1995р. та № 8448 від 11.12.1995р. та квитанції № 34103261 від 10.12.1995р. масою “нетто” 50200 кг; № 34102973 від 08.12.1995р. масою “нетто” 49600 кг.; № 34102821 від 05.12.1995р. масою “нетто” 50650 кг; № 34102838 від 05.12.1995р. масою “нетто” 45950 кг. із зазначенням отримувача товару Краснянський та Стрийський комбінати хлібопродуктів для Агроторгової фірми “Давидів”. Таким чином, доводи відповідача (за первісним позовом) про те, що позивачем (за первісним позовом) не доведено факт поставки товару ВАТ “Давидів”, оскільки не надано суду доказів отримання ним зазначеного товару, є безпідставними.

Окрім того, факт отримання відповідачем (за первісним позовом) соєвого шроту в кількості 196400 кг., підтверджено Довідкою Контрольно-ревізійного управління від 17.03.1997р. “Про наслідки зустрічної перевірки цільового використання та повернення іноземних кредитів АТФ “Давидів”,одержаних під гарантію Уряду України”.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Проте, як встановлено судом ВАТ “Давидів” свої зобов'язання належним чином не виконало, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед Об'єднанням в сумі 30 870.22 дол. США, що згідно розрахунку позовних вимог становить 235 848,48 грн.

З огляду на викладене, первісні позовні вимоги в частині стягнення основного боргу суд вважає обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Порушенням зобов’язання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позивачем (за первісним позовом) підставно заявлено до стягнення 4 429,82 грн. 3% річних.

Відповідно до ч.2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що позивач (за первісним позовом) має право розірвати цей договір через 10 днів затримки відповідачем (за первісним позовом) платежів і пені за затримку.

Ч.ч. 2, 3 ст. 188 ГК України встановлюють, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що позивач (за первісним позовом) направляв ВАТ “Давидів” Вимогу № 57 від 06.04.2009р. про сплату заборгованості за поставлений соєвий шрот, а також Претензію-пропозицію № 57/1 від 28.04.2009р. про дострокове розірвання Договору, на яку останній протягом встановленого 20-денного терміну не надав відповідь.

За правилами ч. 4 ст. 188 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Враховуючи вищевикладене, суд суд задовільняє первісні позовні вимоги в частині розірвання Договору №63-В-163 на поставку соєвих шротів і повернення валютного кредиту згідно з міжурядовою програмою ПЛ-480-95 від 02.10.1995р.

Щодо вимог позивача (за первісним позовом) про стягнення пені та штрафу, нарахованих на підставі ст. 231 ГК України, суд зазначає наступне:

Відповідно до ч. 2 ст 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

П. 4.2. Договору передбачено, що за прострочку платежів ВАТ “Давидів” сплачує позивачу (за первісним позовом) пеню у розмірі 0.5 % за кожний день від суми несплаченої заборгованості.

Таким чином, у п. 4.2 Договору сторони передбачили інший розмір штрафних санкцій ніж той, що визначено ч. 2 ст. 231 ГК України.

Згідно із ст. 1 та ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 р. N 543/96 платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З врахуванням вищевикладеного, суд вважає, що до стягнення з відповідача (за первісним позовом) підлягає пеня за період з 01.01.2009р. по 01.07.2009р. у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що згідно здійсненого судом розрахунку становить 5 600.91 грн. У стягненні решти суми пені в позові слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 546, ч. 2 ст. 549 ЦК України, штраф є одним із видів забезпечення виконання зобов’язання. Згідно із ч. 1 ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

Умовами Договору №63-В-163 на поставку соєвих шротів і повернення валютного кредиту згідно з міжурядовою програмою ПЛ-480-95 від 02.10.1995р. не передбачено відповідальності ВАТ “Давидів” у вигляді штрафу за прострочення термінів оплати товару.

Враховуючи наведене, первісні позовні вимоги в частині стягнення штрафу є безпідставними, а відтак позов в цій частині до задоволення не підлягає.

Щодо зустрічного позову, суд прийшов до висновку, що в його задоволенні слід відмовити, виходячи з наступного:

Враховуючи положення п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України вирішуючи питання про визнання спірного Договору недійсним, суд керувався положеннями ЦК УРСР.

Згідно визначення ч. 1 ст. 48 ЦК УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

Ч. 1 ст. 58 ЦК УРСР, на яку посилається позивач (за зустрічним позовом), визнає недійсною угоду, укладену лише про людське око, без наміру створити юридичні наслідки (мнима угода).

В процесі розгляду справи судом встановлено та наявними в матеріалах справи доказами підтверджено факт виконання відповідачем (за зустрічним позовом) зобов’язання щодо поставки соєвого шроту згідно Договору №63-В-163 від 02.10.1995р. Окрім того, як вбачається із матеріалів справи позивачем (за зустрічним позовом) на виконання умов спірного Договору сплачено 1 000,00 грн. відсотків за соєвий шрот відповідно до міжурядової угоди.

Враховуючи вищевикладене, суд не погоджується із твердженням ВАТ “Давидів” про те, що після підписання спірного Договору сторонами не вчинялися жодні дії на його виконання, а відтак вважає зустрічні позовні вимоги безпідставними та необгрунтованими.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати, згідно вимог ст. 49 ГПК України, по первісному позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, по зустрічному позову –на позивача (за зустрічним позовом) .

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, ст.ст. 48, 58, 128, 245 ЦК УРСР, ст. 174, 188, 193, 216, 231 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 546, 547, 549, 599, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 4-3, 33, 43, 49, 82-84 ГПК України , суд

ВИРІШИВ :

1.          Первісні позовні вимоги задоволити частково.

2.          Стягнути з ВАТ “Давидів” (81151, Львівська обл., Пустомитівський р-н., с.Давидів. Код ЄДРПОУ 00852683) на користь Виробничо-наукового об’єднання птахівничої промисловості “УКРПТАХОПРОМ” (01011, м. Київ, вул. П.Мирного, б.28. Код ЄДРПОУ 00858792) 235 848,48 грн. основного боргу, 4 429,82 грн. 3% річних, 5 600,91 грн. пені, всього – 245 879,21 грн.; 2 458,79 грн. державного мита та 298,76 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В решті частині вимог у первісному позові відмовити.

4.          В задоволенні зустрічного позову відмовити.

5.          Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Головуючий суддя Ділай У.І.

Суддя Довга О.І.

Суддя Гриців В.М..

Суддя