Рішення № 10374428, 18.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/18918.06.10 За позовом До

проТовариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»

Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Страховий капітал»

стягнення заборгованості, збитків та штрафних санкцій Суддя Хрипун О.О.

Представники сторін:

Від Позивача Зайцев М.М., Зеленюха В.Р. –предст.,

Від Відповідача не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Страховий капітал»та просить стягнути з Відповідача на користь Позивача заборгованість по сплаті лізингових платежів у сумі 60976,98 грн., 9852,15 грн. пені, 809,80 грн. - 3% річних від суми заборгованості, 2650,36 грн. інфляційних втрат, 46455,13 грн. штрафу за дострокове припинення дії договору, 2770,02 грн. збитків, які визначені Позивачем як збитки щодо зміни курсу валюти, а також 1700,00 грн. збитків, понесених внаслідок вчинення виконавчого напису нотаріуса.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов’язань за Договором фінансового лізингу № 684 від 13.02.2008 в частині своєчасної оплати лізингових платежів за вказаним Договором, та повернення предмету лізингу на вимоги Позивача у зв’язку з неналежним виконання умов Договору.

28.05.2010 сторони звернулись до суду з заявою про затвердження мирової угоди щодо врегулювання спору у даній справі, оригінал мирової угоди від 26.05.2010 було надана на розгляд суду для її затвердження.

Однак, заявою від 02.07.2010 Позивач відкликав подану мирову угоду та заяву про її затвердження, мотивуючи тим, що Відповідач ухиляється від вчинення дій щодо її виконання.

З урахуванням викладеного, мирова угода від 26.05.2010 затвердженню не підлягає.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, повноважних представників в судове засідання не направив, про причини неявки представників суд належним чином не повідомив, жодних заяв та клопотань від сторони не надійшло.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

13.02.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» (далі –Позивач, Лізингодавець) та Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Страховий капітал»(далі –Відповідач, Лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу № 684 (далі - Договір), відповідно до умов якого Лізингодавець передає Лізингоодержувачу, а Лізингоодержувач отримує від Лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу транспортний засіб (далі –ТЗ) відповідно до Замовлення ТЗ.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір фінансового лізингу № 684 від 13.02.2008 є договором лізингу.

На виконання зобов’язань за Договором Позивачем було передано у лізинг Відповідачу майно, що підтверджується Актом приймання-передачі транспортного засобу № 684/002 від 12.03.2008, а саме: транспортний засіб Skoda Octavia Tour 1.9 TDI/66kw 5 +, шасі № TMBDG41U78B012295, реєстраційний № АА2239НВ.

Відповідно до Плану Лізингу № 684/002 (Додаток № 3 до Договору від 25.02.2008) тривалість лізингу встановлена на період –24 місяці, дата повернення –12.03.2010.

За переданий у лізинг ТЗ з дати надання до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі. Розмір та строки сплати Лізингоодержувачем лізингових платежів Лізингодавцю встановлюється в Плані лізингу (Додаток № 3 до Договору) та інших додатках. Нарахування лізингових платежів здійснюється згідно з актами виконаних робіт, які підписуються сторонами. Підписання актів обома сторонами підтверджує досягнення згоди сторонами щодо змісту актів виконаних робіт (п. 5.1 Договору).

Згідно з п. 5.2 Договору лізингові платежі включають: суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості ТЗ; комісію Лізингодавця за наданий ТЗ; інші витрати, що безпосередньо пов’язані з виконанням цього Договору.

Пунктом 5.8 Договору встановлено, що оплата вартості послуг Лізингодавця здійснюється в українських гривнях. Кожний наступний лізинговий платіж здійснюється у наступному порядку: сума, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості ТЗ сплачується у сумі, зазначеній у Плані лізингу; комісія Лізингодавця за наданий у лізинг ТЗ кожен місяць, що розраховується за формулою.

12.03.2008 сторони підписали Зміни до Плану лізингу № 684/002, яким встановлено строки сплати Відповідачем лізингових платежів.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»лізингоодержувач зобов’язаний, зокрема, своєчасно сплачувати лізингові платежі.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач прострочив виплату лізингових платежів за період з 20.06.2009 по 20.12.2009, в результаті чого, заборгованість Відповідача перед Позивачем з лізингових платежів склала 60979,98 грн.

Пунктом 5.5 Договору передбачено, що Лізингоодержувач не має права затримувати лізингові платежі, термін сплати яких настав, навіть з причин пошкодження ТЗ або внаслідок виникнення обставин, які виникли не з вини Лізингоодержувача.

Лізингоодержувач зобов’язаний вчасно та у повному обсязі сплачувати Лізингодавцю всі необхідні лізингові платежі, а також платежі за послуги, надані Лізингодавцем, штрафні санкції відповідно до положень Договору та інші платежі, які пов’язані з використанням ТЗ і не входять до складу щомісячних лізингових платежів (7.16 Договору).

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Стаття 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Заборгованість за користування предметом лізингу по Договору фінансового лізингу № 684 від 13.02.2008 Відповідачем не погашена, доказів протилежного суду не надано. Розрахунок суми боргу наданий до матеріалів справи та містить посилання на положення Договору, що були підставою для здійснення нарахувань.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строки виконання зобов’язань по оплаті лізингових платежів, встановлені в Плані лізингу (Додаток № 3 до Договору від 25.02.2008) з урахуванням змін, внесених12.03.2008, та за сумами, які складають заборгованість, заявлену до стягнення, є такими, що настали.

Враховуючи відсутність доказів, що спростовують доводи Позивача, зазначені у позовній заяві (докази внесення лізингових платежів відповідно до погодженого Плану лізингу), суд визнає обґрунтованими заявлені вимоги про стягнення з Відповідача суми основного боргу в розмірі 60976,98 грн.

Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 16.1 Договору при порушенні Лізингоодержувачем зобов’язань по сплаті лізингових платежів, передбачених Планом лізингу, та/або інших платежів, передбачених Договором, Лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі 0,1% від простроченої суми за кожен день прострочки.

Оскільки штрафні санкції, сплата яких вимагається Позивачем відповідно до положень п. 16.1 Договору застосовуються саме у зв’язку із затримкою перерахування коштів у строк, обумовлений Договором, тобто за несвоєчасно виконане зобов’язання щодо оплати лізингових платежів, такі обраховуються у відсотковому відношенні від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, суд приходить до висновку, що встановлена Договором відповідальність передбачає обчислення неустойки у вигляді пені.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, суд зазначає, що стягненню з Відповідача в примусовому порядку підлягає сума пені в розмірі 5028,72 грн., визначена судом з урахуванням розміру подвійної облікової ставки, встановленої згідно з Постановою НБУ 12.06.2009 № 343 в розмірі 11% на період з 15.06.2009, та в розмірі 10,25% на період з 12.08.2009 згідно з Постановою НБУ від 10.08.2009 № 468. При цьому пеня розрахована судом за шість місяців, як те передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України, та з урахуванням моменту виникнення зобов’язань Відповідача щодо сплати лізингових платежів.

В свою чергу, умови Договору, зокрема в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі, є обов’язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунком суми боргу з урахуванням індексу інфляції, наданим Позивачем, і вважає його обґрунтованим. Сума 3% річних розрахована Позивачем відповідно до періодів прострочення і підлягає стягненню з Відповідача в силу положень закону.

Серед іншого, п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Пунктом 5.6 Договору передбачено, що у разі прострочення Лізингоодержувачем лізингових платежів (несплати або часткової несплати) більше 30 днів на вимогу Лізингодавця предмет лізингу підлягає поверненню у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Згідно з пп. 8.4.1 п. 8.4 Договору Лізингодавець може припинити дію Договору і зажадати негайного повернення ТЗ, якщо Лізингоодержувач припиняє сплату лізингових платежів, передбачених графіком платежів, або інших сум, встановлених Договором та Додатками до нього, на строк понад 30 днів.

Наведені положення Договору відповідають ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», якою передбачено право лізингодавця відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

В разі дострокового припинення дії Договору Лізингоодержувач повертає транспортний засіб в місці передачі разом з обладнанням та іншими елементами, які біли надані Лізингоодержувачу (п. 13.4 Договору).

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»Лізингоодержувач зобов’язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Оскільки Відповідач припинив сплачувати лізингові платежі, заборгованість по оплаті лізингових платежів становить більше тридцяти календарних днів, що є істотним порушенням Договору Відповідачем, на підставі виконавчого напису нотаріуса 18.01.2010 у Відповідача було вилучено транспортний засіб, який був переданий за Договором лізингу № 684 від 13.02.2008 у лізинг.

Пунктом 13.2 Договору передбачено у випадку дострокового припинення дії Договору Лізингоодержувач зобов’язаний протягом 10 банківських днів з дати пред’явлення повідомлення Лізингодавця перерахувати йому в повному обсязі суму лізингових платежів та інші суми, встановлені цим Договором та Додатками до нього, що залишились несплаченими на дату розірвання Договору, та сплатити на вимогу Лізингодавця неустойку за дострокове припинення Договору в сумі, серед іншого, - 5 середньомісячних лізингових платежів у випадку дострокового припинення дії Плану лізингу протягом перших двох років дії останнього.

23.02.2010 Відповідачу на юридичну та фактичну адреси Позивачем надіслано повідомлення про розірвання Договору лізингу № 684 від 13.02.2008 та відповідний рахунок на оплату неустойки у зв’язку з достроковим припиненням Плану лізингу в сумі 46455,13 грн., докази отримання яких наявні в матеріалах справи.

Заявлена Позивачем до стягнення неустойка у розмірі середньомісячних лізингових платежів за дострокове припинення дії Плану лізингу протягом перших двох років дії останнього за своєю правовою природою є штрафом. Судом визнається наведений в позовній заяві розрахунок неустойки за дострокове припинення дії Плану лізингу як обґрунтований, оскільки План лізингу, з урахуванням змін від 12.03.2008, встановлює, що кожний наступний лізинговий платіж, а також інші платежі за цим Договором (в даному випадку –це сплата неустойки у вигляді штрафу) обчислюються відповідно до змін обмінного курсу НБУ української гривні до валюти, зазначеної в Плані лізингу, на момент виставлення рахунку Лізингодавцем.

Вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 46455,13 грн. штрафу підлягають задоволенню.

До стягнення з Відповідача в межах поданого позову заявлено також суму в розмірі 2770,02 грн. як відшкодування збитків від зміни курсу валюти у зв’язку з простроченням виконання Відповідачем своїх грошових зобов’язань за Договором.

Зазначені вимоги судом не визнаються обґрунтованими, а стягнення з Відповідача вказаних коштів не узгоджується з вимогами чинного законодавства виходячи з наступного.

Положення ст. 192, ст. 533 ЦК України, Указу Президента України від 25.08.1996 № 762/96 «Про грошову реформу в Україні»передбачають виконання грошових зобов’язань у гривні, зокрема, згідно з п. 6 останнього, безготівкові розрахунки (включаючи перекази), а також бухгалтерський облік усіх операцій та складання звітності юридичними особами та іншими суб'єктами господарювання в усіх сферах діяльності здійснюються лише у гривнях.

За умовами Договору (п. 5.1) за переданий у лізинг транспортний засіб в період з дати початку до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі; розмір та строки сплати Лізингоодержувачем лізингових платежів Лізингодавцю встановлюється в «Плані Лізингу»(Додаток № 3 до Договору) та інших додатках.

Якщо вартість транспортного засобу до моменту передачі лізингоодержувачу змінюється внаслідок зміни офіційного курсу гривні до валюти, яку використовує для обчислення вартості транспортного засобу постачальник транспортного засобу, то Лізингодавець має право скоригувати пропорційно такій зміні курсу вартість транспортного засобу, за якою цей транспортний засіб передається Лізингоодержувачу, а також порядок сплати та розмір лізингових платежів.

Таким чином, при передачі транспортного засобу Лізингодавцем було здійснено розрахунок вартості транспортного засобу та враховано зміну курсу гривні до валюти за якою визначено вартість переданого у лізинг транспортного засобу. Окрім того, згідно з п. 5.2 лізингові платежі включають, серед іншого, комісію Лізингодавця за наданий у лізинг транспортний засіб. Пунктом 5.8 Договору встановлено, що комісія Лізингодавця за наданий у лізинг ТЗ кожен місяць розраховується за наступною формулою:

КЛПМ = КЛПЛ + (ЛППЛ * КоефКВ –ЛППЛ), де

КСПМ –комісія Лізингодавця за поточний місяць;

КЛПЛ –комісія Лізингодавця за відповідний місяць згідно з Планом лізингу;

ЛППЛ –лізинговий платіж за відповідний місяць згідно з Планом лізингу;

КоефКВ –коеф зміни курсу валюти, який розраховується наступним чином: офіційний курс валюти, зазначеної у Плані лізингу, за даними НБУ на момент виставлення рахунку Лізингодавцем/курс валюти, зазначений у Плані лізингу.

Жодних доказів оплати вартості переданого Відповідачу у лізинг транспортного засобу у іноземній валюті суду не надано, обґрунтування з приводу здійсненого розрахунку по курсу валюти в гривнях матеріали справи не містять. Які саме витрати по купівлі валюти для здійснення розрахунків за предмет лізингу по Договору від лізингу № 684 від 13.02.2008 поніс Позивач суду не повідомлено.

Посилання Позивача на ст. 229 ГК України згідно з частиною першою якої учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами судом не приймається, оскільки, ГК України встановлює особливості відшкодування збитків в господарських відносинах, які передбачають включення до складу збитків лише витрат, понесених стороною, яка зазнала збитків.

Натомість жодних доказів понесення витрат у зв’язку зі зміною курсу валюти Позивачем не доведено, сама по собі зміна офіційного курсу долара до гривні на певну дату, не є доказом понесення Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»у зв'язку з цим збитків.

Серед іншого, Позивачем заявлені вимоги про стягнення з Відповідача 1700,00 грн. збитків, понесених внаслідок вчинення виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було повернуто транспортний засіб, який передавався у лізинг відповідачу.

Матеріалами справи встановлено, що за зверненням Позивача приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А. було видано виконавчий напис від 20.07.2009, зареєстрованій в реєстрі за № 1311, за видачу якого Позивачем сплачено 1700,00 грн. (докази, що підтверджують понесені витрати по оплаті виконавчого напису нотаріуса надані Позивачем до матеріалів справи).

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною (ч. 1 ст. 225 ГК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦКУ збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Пунктом 6 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачено, що Лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору.

З урахуванням наведеного вимоги про стягнення з Відповідача понесених витрат по оплаті виконавчого напису нотаріуса в розмірі 1700,00 грн. підлягають задоволенню.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуюче викладене, суд доходить до висновку про обґрунтованість заявлених Позивачем вимог та відповідність їх чинному законодавству, у зв’язку з чим, позов підлягає задоволенню.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Страховий капітал»(01004, м. Київ, вул. Кропивницького, б. 6, кв. 2, код 32206908) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»(03062, м. Київ, просп. Перемоги, 67; 03068, м. Київ, бул. І.Лепсе, 4, код 32774741) 60976,98 грн. заборгованості, 5028,72 грн. пені, 809,80 грн. –3% річних від суми заборгованості, 2650,36 грн. –інфляційних втрат, 46455,16 грн. штрафу, 1700,00 грн. збитків, 1176,21 грн. державного мита та 221,70 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                     О.О.Хрипун

Дата підписання рішення: 12.07.2010