Рішення № 10374427, 09.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/18209.06.10 За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю «АМО» до           Товариства з обмеженою відповідальністю «Арткераміка»

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

Суддя Хрипун О.О.

Представники сторін:

Від Позивача           Маєвська К.В. –предст.,

Від Відповідача           Залевський К.С. –предст.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АМО»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арткераміка»та просить, з урахуванням поданої до суду 26.05.2010 заяви про збільшення розміру позовних вимог, стягнути з Відповідача на користь Позивача 346765,89 грн. заборгованості, 30341,25 грн. інфляційних втрат, 9367,48 грн. –3% річних від суми заборгованості, 32272,59 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов’язань за Лізинговою угодою № FEM00_39286_81 від 23.07.2007 в частині своєчасної оплати лізингових платежів за вказаним договором.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував та просив відмовити в задоволенні позову. Відповідач з посиланням на ст. 762 ЦК України стверджував, що він був звільнений від сплати лізингових платежів за вказаною угодою за березень та травень 2009 року, оскільки були встановлені неполадки предмету лізингу.

14.05.2010 до канцелярії суду Відповідачем подано клопотання про витребування від Позивача додаткових доказів по справі.

Суд відхиляє заявлене клопотання, оскільки наявних доказів у справі достатньо для прийняття обґрунтованого рішення по справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

23.07.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АМО»(далі –Лізингодавець, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Арткераміка»(далі –Лізингоодержувач, Відповідач) укладено Лізингову угоду № FEM00_39286_81 (далі –Угода).

Пунктом 1.1 Угоди сторони погодили предмет останньої, а саме: ця Угода регулює юридичні відносини між Лізингодавцем та Лізингоодержувачем з фінансового лізингу Обладнання, зазначеного в Додатку № 1 цієї Угоди, що набуте у власність Лізингодавцем відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій.

За своєю правовою природою укладена між сторонами Лізингова угода № FEM00_39286_81 від 23.07.2007 є договором лізингу.

На виконання зобов’язань за Лізинговою Угодою Позивачем було передано у лізинг Відповідачу обладнання, що підтверджується Додатком № 3.1 до Угоди – акт прийому-передачі від 28.09.2007, а саме: екскаватор колісний DOOSAN SOLAR 255LC-V заводський номер DHKHEMYOA70001507, номер двигуна DB58TIS703733EA, рік випуску 2007, державний номерний знак Т1882ДН, загальною вартістю 1072759,88 грн. з ПДВ.

Пунктом 2.1 Угоди сторонами погоджено, як тільки відбудеться підписання Додатку 3 до Лізингової Угоди Лізингоодержувачем та Лізингодавцем, обладнання вважається взятим Лізингоодержувачем у лізинг від Лізингодавця на умовах цієї Лізингової Угоди.

Відповідно до п. 8.1 Угоди склад лізингових платежів включає: відшкодування частини вартості об’єкту лізингу; сплату комісії згідно з умовами Лізингової угоди; сплату послуг та відшкодувань відповідно до умов Лізингової угоди.

Згідно з п. 8.2 Угоди Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцеві: перший лізинговий платіж, як це визначено в Додатку № 1, протягом п’яти робочих днів після виставлення рахунку на оплату першого лізингового платежу; щомісячні лізингові платежі та будь-які інші платежі, належні за цією Лізинговою Угодою, мають бути сплаченими протягом трьох робочих днів з дня виставлення відповідних рахунків згідно з Графіком здійснення платежів (Додаток № 1). Лізингові платежі вказані в українській гривні на день підписання Додатку № 1. В подальшому Лізингоодержувач сплачує лізингові платежі згідно з виставленими йому рахунками в українській гривні, і які змінюються та розраховуються протягом цієї Лізингової Угоди пропорційно зміні офіційного курсу Національного Банку України до іноземної валюти, визначеної в Додатку № 1, на дату виставлення такого рахунку (п. 8.3 Угоди).

Порядок та строки внесення грошових сум в рахунок оплати лізингових платежів вказаний у Графіку внесення платежів, який викладений в п. 5 Додатку № 1.1 до Угоди.

Додатковою угодою № 2 від 21.10.2008 до Лізингової Угоди № FEM00_39286_81 від 23.07.2007 сторони внесли зміни в п. 5 Додатку № 1.1 Угоди, де зазначили які саме були нараховані узгоджені лізингові платежі станом на дату підписання цієї додаткової угоди відповідно до зміни курсу НБУ на дату виставлення рахунку Лізингоодержувачу, а також визначено, що в подальшому Лізингоодержувач сплачує лізингові платежі та інші платежі згідно з виставленими йому рахунками в українській гривні і які змінюються та розраховуються протягом цієї Лізингової Угоди пропорційно зміні офіційного курсу Національного Банку України до Євро на дату виставлення такого рахунку.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»лізингоодержувач зобов’язаний, зокрема, своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Так, на оплату чергових лізингових платежів Позивачем виставлялись Відповідачу відповідні рахунки-фактури, копії яких долучено до матеріалів справи. Однак, в порушення умов Угоди та Графіку внесення платежів, за періоди лізингу з січня 2009 року по жовтень 2009 року Відповідач сплачував лізингові платежі не в повному обсязі, в результаті чого за ним виникла заборгованість перед Позивачем в розмірі 346765,89 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Стаття 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Заборгованість за користування предметом лізингу за Лізинговою Угодою № FEM00_39286_81 від 23.07.2007 Відповідачем не погашена, доказів протилежного суду не надано. Розрахунок суми боргу наданий до матеріалів справи та містить посилання на положення Угоди, що були підставою для здійснення нарахувань.

За актом повернення (Додаток № 6.1 до Угоди) Лізингоодержувач 05.11.2009 повернув Позивачу обладнання, яке передавалось в лізинг за Лізинговою Угодою № FEM00_39286_81 від 23.07.2007, однак заборгованість по лізинговим платежам Відповідачем не погашена.

Строки виконання зобов’язань по оплаті лізингових платежів, встановлені в п. 5 Додатку № 1.1 до Угоди, з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою № 2 від 21.10.2008 до Лізингової Угоди № FEM00_39286_81 від 23.07.2007, та за сумами, які складають заборгованість, заявлену до стягнення, є такими, що настали.

Доводи Відповідача, зазначені у відзиві на позовну заяву належним чином не підтверджені та не спростовують обставин, викладених у позовній заяві, оскільки доказів звернення до Позивача, як того вимагається відповідно до п. 10.6 Угоди, Відповідачем до матеріалів справи не надано, тому такі судом не приймаються. Крім того, суд враховує, що сторонами пунктом 8.7 Угоди визначено, що лізингові та інші платежі згідно з цією Лізинговою Угодою не будуть зменшуватись або припинятися під час технічного обслуговування, ремонту, модифікації обладнання, або у випадку, якщо Лізингоодержувач не може використовувати обладнання через аварію, механічний дефект, крадіжку чи конфіскацію.

Враховуючи відсутність доказів, що спростовують доводи Позивача, зазначені у позовній заяві (докази внесення лізингових платежів відповідно до погодженого графіку та виставлених рахунків-фактур), суд визнає обґрунтованими заявлені вимоги про стягнення з Відповідача суми основного боргу в розмірі 346765,89 грн.

Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 8.4 Угоди у разі прострочки здійснення лізингового платежу Лізингоодержувач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день затримки платежу.

Оскільки штрафні санкції, сплата яких вимагається Позивачем відповідно до положень п. 8.4 Угоди застосовуються саме у зв’язку із затримкою перерахування коштів у строк, обумовлений Угодою, тобто за несвоєчасно виконане зобов’язання щодо оплати лізингових платежів, такі обраховуються у відсотковому відношенні від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, суд приходить до висновку, що встановлена Угодою відповідальність передбачає обчислення неустойки у вигляді пені.

Сума пені, що заявлена до стягнення з Відповідача, розрахована Позивачем відповідно до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»та положень ч. 6 ст. 232 ГК України, виходячи з облікової ставки, встановленої НБУ у відповідний період, з урахуванням виникнення зобов’язання щодо оплати по сумах, які складають суму боргу та за період прострочення, і підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Арткераміка»в сумі 32272,59 грн.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунком суми боргу з урахуванням індексу інфляції, наданим Позивачем, і вважає його обґрунтованим. Сума 3% річних розрахована Позивачем відповідно до періодів прострочення і підлягає стягненню з Відповідача в силу положень закону.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Арткераміка»(02152, м. Київ, просп. Тичини, б. 20, код 35011880) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АМО»(49000, м. Дніпропетровськ, вул. Телевізійна, б. 12, кв. 50, код 32998860) 346765,89 грн. заборгованості, 30341,25 грн. інфляційних втрат, 9367,48 грн. –3% річних від суми заборгованості, 32272,59 грн. пені, 4187,47 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                     О.О.Хрипун

Дата підписання рішення: 12.07.2010