Рішення № 10374397, 07.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/25207.07.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «КАБ ІНВЕСТ»

Простягнення 140000,00 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача: Хижняк О.В., дов. № 84 від 11.01.2010 р., Бондаренко К.М., дов. № 161 від 13.01.2010 р.

Від відповідача: не з’явився

                    ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго»до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАБ ІНВЕСТ»про стягнення 140000,00 грн. основного боргу у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором про надання послу № 34/10 від 25.10.2006 р.

Ухвалою суду від 14.05.2010 р. було порушено провадження у даній справі № 37/252 та призначено її розгляд на 09.06.2010 року, зобов’язано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 09.06.2010 р. на виконання вимог ухвали суду від 14.05.2010 р. надав витребувані документи частково, зокрема, не надав довідку з органів статистики про знаходження відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України станом на день розгляду справи у суді.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, відзиву на позов не надав.

Враховуючи наведене, у зв’язку з необхідністю витребувати докази у справі, а також приймаючи до уваги нез’явлення представника відповідача у призначене судове засідання та невиконання ним вимог ухвали суду від 14.05.2010 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, суд відклав розгляд даної справи № 37/252 до 07.07.2010 р.

У судовому засіданні 07.07.2010 р. представник позивача повторно підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, надав суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та осіб та фізичних осіб-підприємців.

Представник відповідача повторно у призначене судове засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, відзиву на позов не надав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, а також приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті за наявними в ній документами, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго»(замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КАБ ІНВЕСТ»(виконавець) укладено договір № 34/10 від 25.10.2006 р., за умовами п. 1.1 якого виконавець надає замовнику послуги з розробки та впровадження інформаційних послуг абонентського обслуговування.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Згідно п.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п. 4.1. договору № 34/10 від 25.10.2006 р. передбачено, що вартість послуг становить 140000,00 грн.

Пунктом 4.2. даного договору передбачається попередня оплата замовником послуг.

У відповідності до пункту 6.2. договору №34/10 від 25.10.2006 року строк дії зазначеного договору –з моменту підписання та до 31.12.2006 р.

В ході судового розгляду справи було встановлено, що на виконання умов договору № 34/10 від 25.10.2006 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго»перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю «КАБ ІНВЕСТ»140400,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 284 від 26.10.2006 р. та платіжним дорученням № 286 від 27.10.2006 р.

В свою чергу, відповідач взяті на себе зобов’язання не виконав, суму вартості послуг не повернув.

01.04.2010 р. ТОВ «Сумитеплоенерго»звернулось до ТОВ «КАБ ІНВЕСТ»з письмовою вимогою про повернення в семиденний термін 140000,00 грн. попередньої оплати за договором № 34/10 від 25.10.2006 р. Дана вимога позивача відповідачем залишена без належного на те реагування.

У зв’язку з цим позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом про стягнення з відповідача на підставі договору про надання послуг № 34/10 від 25.10.2006 р. суми попередньої оплати у розмірі 140000,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Пункт 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов’язання виконав належним чином, перерахувавши відповідачу суму попередньої оплати у розмірі 140000,00 грн., тоді як відповідач не надав послуги, що передбачені договором № 34/10 від 25.10.2006 р. та не повернув суму попередньої оплати.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимоги позивача

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов про стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 140000,00 грн. за договором № 34/10 від 25.10.2006 р. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Таким чином, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго»до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАБ ІНВЕСТ»підлягає задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530,546, 549, 551, 611, 614, 625, 629, 837 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАБ ІНВЕСТ»(03039, вул. Ізюмська, 7, м. Київ, код ЄДРПОУ 33880799) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго»(40030, вул. Друга Залізнична, 10, м. Суми, ідентифікаційний номер 33698892) 140000 (сто сорок тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 1400 (одна тисяча чотириста) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.          Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                           Гавриловська І.О.