Рішення № 10374396, 05.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/17305.07.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Томік»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Хорст»

простягнення 21343,73 грн. Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

від позивача:Архипенко І.М. –представник за довіреністю від 11.03.2010 року;

від відповідача:не з’явились. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Томік»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорст»про стягнення 21343,73 грн.

          Позивач вказує, що відповідно до укладеного між сторонами договору № 05/07 від 23.12.2007 року позивачем надано на користь відповідача послуги на загальну суму 52400,00 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що, в порушення умов договору, зобов’язання з оплати послуг відповідач виконав частково. Посилаючись на порушення відповідачем своїх зобов’язань, позивач просить стягнути з останнього основну заборгованість у розмірі 17000,00 грн., пеню у розмірі 1776,73 грн., збитки від інфляції у розмірі 2057,00 грн. та 3 % річних у розмірі 510,00 грн.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2010 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 18.05.2010 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 18.05.2010 року заявив клопотання про відкладення розгляду справи.

          Представник відповідача у судове засідання 18.05.2010 року не з’явився, витребувані ухвалою суду від 16.04.2010 року докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2010 року відкладено розгляд справи на 01.06.2010 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 01.06.2010 року частково подав докази, витребувані ухвалою суду від 18.05.2010 року, та надав усні пояснення по суті спору.

          Представник відповідача у судове засідання 01.06.2010 року не з’явився, вимоги ухвали суду від 18.05.2010 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2010 року відкладено розгляд справи на 15.06.2010 року.

          Ухвалою заступника Голови Господарського суду міста Києва від 08.06.2010 року продовжено строк вирішення спору на один місяць.

          Представник позивача у судовому засіданні 15.06.2010 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 01.06.2010 року, та надав усні пояснення по суті спору.

          Представник відповідача у судове засідання 15.06.2010 року не з’явився, вимоги ухвали суду від 01.06.2010 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

          З поданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 04.06.2010 року судом встановлено, що відповідач знаходиться за адресою: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-А.

          Згідно з статтею 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Відповідно до частини 4 статті 89 ЦК України дані про місцезнаходження юридичної особи вносяться до єдиного державного реєстру.

          Таким чином, з огляду на вказане, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2010 року з метою запобігання порушенню процесуальної рівності сторін і повідомлення відповідача про час та місце проведення судового засідання за місцем його державної реєстрації відкладено розгляд справи на 05.07.2010 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 05.07.2010 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 15.06.2010 року, та надав усні пояснення по суті спору.

          Представник відповідача у судове засідання 05.07.2010 року не з’явився, вимоги ухвали суду від 15.06.2010 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

          За таких обставин, на підставі статті 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

          Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення його представника, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

          23.12.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хорст»(надалі –відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Томік»(надалі –позивач) укладено договір підряду № 05/07 (надалі –договір).

          Відповідно до частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

          Згідно з пунктом 1.1 відповідач зобов’язався забезпечити завантаження вантажів на автомобілі, а позивач зобов’язався надати послуги щодо організації їх перевезень з пунктів завантаження до пунктів розвантаження та виконання земельних робіт.

          Беручи до уваги наведене, суд визначає, що, виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором про надання послуг (частина 1 статті 901 ЦК України), за умовами якого одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

          За твердженням позивача, в період з 07.08.2008 року по 25.03.2009 року на виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги на суму 17000,00 грн.

          Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що про виконання робіт, але не рідше одного разу на місяць, сторони підписують акт виконаних робіт. Відповідач зобов’язаний підписати акт виконаних робіт не пізніше ніж через 3 дні з моменту його отримання (пункт 4.2 договору). У випадку незгоди підписання акту виконаних робіт відповідач складає відповідний акт, в якому вказуються причини відмови від підписання акту та їх обґрунтування, та надсилає позивачеві рекомендованим листом (пункт 4.3 договору). Відповідно до пункту 4.4 договору після закінчення терміну, вказаного в пункті 4.2 договору, у разі невиконання пункту 4.3 договору, роботи, надані відповідачеві вважаються виконаними в повному обсязі та без претензій зі сторони відповідача, а їх вартість вважається погодженою та підлягає оплаті відповідачем в повному обсязі відповідно до пункту 3.4 договору.

          Згідно з наявними в матеріалах справи фіскальним чеком № 4604 та описом вкладення у цінний лист акти здачі-прийняття послуг, наданих в період з 07.08.2008 року по 25.03.2009 року, позивач надіслав на адресу відповідача 14.06.2010 року.

          Вказані акти відповідач отримав 24.06.2010 року, що підтверджується наданим суду повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0100165968942.

          Відповідно до частини 5 статті 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

          Згідно з частиною 1 статті 73 КЗпП України 28 червня є святковим днем, в який робота не провадиться.

          Враховуючи зазначене, підписати отримані акти відповідач зобов’язаний був у термін до 29.06.2010 року.

          У встановлений договором строк названі документи відповідач не підписав, так само, як і не надав позивачу вмотивованої відмови від їх підписання.

          За таких обставин, суд визначає, що послуги, надані відповідачу в період з 07.08.2008 року по 25.03.2009 року, вважаються виконаними в повному обсязі та без претензій зі сторони відповідача.

          Крім того, факт надання послуг підтверджується поданими позивачем талонами замовника типової форми 1-ТЗ, які підписані посадовими особами відповідача та скріплені штампом.

          Зазначені талони містять усі обов’язкові реквізити, передбачені частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України»для первинних та зведених облікових документів, а отже, є допустимими засобами доказування.

          Оскільки відповідачем не доведено інше, суд виходить з того, що вартість послуг, наданих на виконання умов договору в період з 07.08.2008 року по 25.03.2009 року, відповідає сумі, заявленій позивачем (17000,00 грн.). Зазначену суму складають суми актів здачі-прийняття послуг, що отримані відповідачем 24.06.2010 року, та вона відповідає загальній сумі поданих в підтвердження надання послуг талонів замовника.

          Пунктом 3.4 договору сторони обумовили, що остаточні розрахунки за договором здійснюються відповідно до акту виконаних робіт протягом трьох днів після його підписання.

          Оскільки акти здачі-прийняття послуг не підписані з боку відповідача, перебіг строку виконання зобов’язання з розрахунку суд пов’язує з днем закінчення строку, встановленого для підписання актів (29.06.2010 року).

          З огляду на вказане, розрахуватися за послуги, надані в період з 07.08.2008 року по 25.03.2009 року, відповідач зобов’язаний був у термін до 02.07.2010 року.

          Обов’язок оплатити надані послуги відповідач не виконав, грошові кошти на поточний рахунок позивача не перерахував.

          Враховуючи зазначене, станом на день вирішення спору за відповідачем рахується основна заборгованість перед позивачем у розмірі 17000,00 грн.

          Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

          Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

          Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

          Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

          Згідно з частиною 1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

          Відповідно до частини 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

          Доказів належного виконання зобов’язань за договором щодо оплати наданих послуг відповідач не подав.

          Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань підтверджується матеріалами справи.

          Згідно статей 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 17000,00 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

          Посилаючись на прострочення відповідачем оплати наданих послуг, позивач просить стягнути з останнього пеню у розмірі 1776,73 грн., збитки від інфляції у розмірі 2057,00 грн. та 3 % річних у розмірі 510,00 грн. за період з 11.03.2009 року по 11.03.2010 року.

          Судом встановлено, що розрахуватися за послуги, надані в період з 07.08.2008 року по 25.03.2009 року, відповідач зобов’язаний був у термін до 02.07.2010 року.

          Таким чином, прострочення виконання зобов’язання має місце з 03.07.2010 року.

          Пунктом 2 частини 1 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

          Позивач клопотання про вихід суду при прийнятті рішення за межі позовних вимог не заявляв.

          З огляду на вказане, нарахування судом пені, збитків від інфляції та 3 % річних за прострочення оплати виконаних робіт можливе виключно в межах позовних вимог, тобто в межах періоду, заявленого позивачем (з 11.03.2009 року по 11.03.2010 року).

          Беручи до уваги відсутність підстав для нарахування пені, індексів інфляції та 3 % річних за вказаний період, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 1776,73 грн., збитків від інфляції у розмірі 2057,00 грн. та 3 % річних у розмірі 510,00 грн. суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

          Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          На підставі викладеного, керуючись статтею 193 ГК України, статтями 901, 903 ЦК України, статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорст»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-А; ідентифікаційний код 22924957) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Томік»(03040, м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, 87; ідентифікаційний код 19129084) основну заборгованість у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп., 170 (сто сімдесят) грн. 00 коп. державного мита та 187 (сто вісімдесят сім) грн. 97 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.

СуддяДідиченко М.А. Дата підписання –12.07.2010 року.