Рішення № 10374018, 07.07.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.07.10 р.                     Справа № 6/83                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді _Подколзіної Л.Д.

при секретарі Данилкіной П.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Відкритого акціонерного товариства „Авдіївський коксохімічний завод” м.Авдіївка, Донецької області

до відповідача1: Товариства з обмеженою відповідальністю „Ялівець” м.Донецьк

до відповідача2: Товариства з обмеженою відповідальністю „Турбины, Арматура, Комплектующие - Энерго” м.Калуга, Російської Федерації

про стягнення 1000грн. та 157500доларів США

за участю

представників сторін:

від позивача – Бичков О.Є. - представник по довіреності №11/18/02 від 05.01.2010р.

від відповідача 1 – не з’явився

від відповідача 2 – не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство „Авдіївський коксохімічний завод” м.Авдіївка, Донецької області звернувся до господарського суду з позовом про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ялівець” м.Донецьк та Товариства з обмеженою відповідальністю „Турбины, Арматура, Комплектующие - Энерго” м.Калуга, Російської Федерації попередньої оплати у сумі 1000грн. на підставі контракту №563/09Э від 28.09.2009р. та договору поруки від 22.10.2009р.

Справа слуханням неодноразово відкладалася, для можливого укладання між сторонами по справі мирової угоди.

У процесі слухання справи позивач звернувся до суду з заявою вих.№11/04/444 від 28.04.2010р. на підставі ст.22 ГПК України, в якій збільшив розмір позовних вимог та просить суд солідарно стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ялівець” м.Донецьк та Товариства з обмеженою відповідальністю „Турбины, Арматура, Комплектующие - Энерго” м.Калуга, Російської Федерації передоплату у сумі 1000грн., а також стягнути з відповідача 2 передоплату у розмірі 150000 доларів США, неустойку у розмірі 7500 доларів США на підставі контракту №563/09Э від 28.09.2009р. (Усього 1000грн. та 157500доларів США). Суд приймає до уваги дану заяву та розглядає справу по суті.

Відповідач 2, ТОВ „Турбины Арматура, Комплектующие - Энерго” м.Калуга, Російської Федерації у листі вих.№520к від 11.05.2010р. пропонував врегулювати спір між сторонами по справі шляхом укладення мирової угоди. Одночасно повідомив, що повернення суми передоплати по умовам валютного контролю банку є не можливим, оскільки діє сам договір поставки, що неухильно зобов”язує відповідача поставити товар.

Відповідно до положень статті 69 Господарського процесуального кодексу України термін розгляду справи продовжувався заступником голови господарського суду Донецької області.

Позивач у судовому засіданні 07.07.2010р. пояснив, що сторони не уклали мирову угоду, у з”язку з чим наполягає на задоволенні позовних вимог з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідач 1, ТОВ „Ялівець” м.Донецьк, у засідання суду не з”явився, про причини неявки суд не повідомив, але у відзиві на позовну заяву вих.№17/95 від 06.07.2010р. пояснив, що розглянувши позовні вимоги вважає їх обґрунтованими та визнає їх у повному обсязі.

Відповідач 2, у засідання суду не з”явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи вищевикладене справа розглядається відповідно до ст.75 ГПК України без явки відповідачів за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, суд –

в с т а н о в и в :

28 вересня 2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Турбины, Арматура, Комплектующие - Энерго” м.Калуга, Російської Федерації та Відкритим акціонерним товариством „Авдіївський коксохімічний завод” м.Авдіївка, Донецької області був укладений контракт №563/09Э, згідно умов якого відповідач 2 (далі по тексту-продавець) взяв на себе зобов”язання продати, а позивач (далі по тексту-покупець) зобов”язався прийняти та оплатити статор для турбогенератора синхронного типу Т-12-2УЗ, зав №ЕТSВИ, виробництва турбогенераторного заводу м. Лисьва, рік випуску 1987, далі Товар, в асортименті, кількості, строки, по ціні, та на умовах, встановлених контрактом.

Сторони визначили умовами контракту вартість товару, яка складає 150 000 доларів США та розділом 4 контракту встановили порядок сплати за товар шляхом двох авансових платежів по 75 000 доларів США кожний, та строк поставки товару.

Відповідно до умов п. 5.2. контракту поставка товару здійснюється в термін 60 календарних днів з моменту 100% передплати, але не більш 90 календарних днів з моменту отримання першого авансового платежу.

Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Позивач посилається на виконання своїх договірних зобов’язань у повному обсязі, де він у виконання умов контракту на підставі виставленого відповідачем 2, рахунку №20 від 30.09.2009р. в якості передоплати для поставки товару 19.10.2009 року перерахував у адресу відповідача грошові кошти в розмірі 75000 доларів США.

Відповідно до умов п.4.1.2 контракту другий авансовий платіж повинен бути здійснено в термін 10 календарних днів від дати отримання покупцем від продавця факсимільного повідомлення про готовність товару до відвантаження, згідно з п.8.1 контракту та оригіналу рахунку на передплату.

28.12.2009 року на адресу позивача від відповідача-2 надійшло повідомлення у вигляді листа вих.№1079 від 25.12.2009р. про готовність товару до відвантаження та рахунок №78 від 22.12.2009р. на оплату 75 000 доларів США в якості другого платежу попередньої оплати за контрактом.

Позивач 30.12.2009 року сплатив зазначену суму в якості другого платежу попередньої оплати згідно умов контракту. У підтвердження заявлених вимог позивачем представлені суду докази перерахування грошових коштів, а саме: рахунки № 20 від 30.09.2009р., №78 від 22.12.2009р. з штампом Центрального відділення ЗАТ „Донгорбанк”.

Як зазначив позивач в зв’язку з тим, що термін поставки товару, відповідно до умов контракту закінчувався 16.01.2010 року, а перші робочі дні в країні знаходження товару (Російської Федерації) почалися тільки 11.01.2010 року сторони шляхом обміну листами № 11 від 11.01.2010 року з боку відповідача-2 та № 02-2/40/52-357 від 15.01.2010 року з боку позивача узгодили термін поставки товару не пізніше 01.02.2010 року.

Згідно п. 10.1 контракту в разі, якщо товар не буде поставлено (по будь якій причині) в термін 90 днів з моменту отримання першого авансового платежу продавець (відповідач - 2) зобов’язується на протязі наступних 3 календарних днів повернути на рахунок покупця (позивача) всю суму отриманих від нього грошових коштів, та при цьому не звільняється від зобов’язання по поставці товару.

22 жовтня 2009 року між Відкритим акціонерним товариством „Авдіївський коксохімічний завод” м.Авдіївка, Донецької області та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ялівець” м.Донецьк було укладено договір поруки, згідно умов якого відповідач 1, поручився перед позивачем за належне виконання відповідачем 2, своїх зобов’язань за контрактом №563/09Э від 28.09.2009р.

Відповідно до п.п.3.1, 4.1 договору поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником усіх зобов’язань за основним договором у сумі, що дорівнює 1000грн. та зобов’язався виконати за боржника зобов”язання останнього перед кредитором на умовах, в порядку та в терміни, визначені в основному договорі.

5 березня 2010 року позивач направив на адресу відповідача 2 лист, в якому звернувся до відповідача 1 з вимогою виконати свої зобов’язання за контрактом №563/09Э від 28.09.2009р.

В свою чергу відповідач 2 у листі вих.№366 від 10.03.2010р. повідомив, що грошові кошти будуть повернуті позивачу у повному обсязі, також відповідач погодився відшкодувати штрафні санкції згідно валютного законодавства України, у зв”язку з чим просив направити на його адресу відповідний рахунок.

Але відповідач 2 взяті на себе зобов’язання по поставці товару не виконав на суму 150000 доларів США, в результаті чого до теперішнього часу товар у адресу позивача на вказану суму не поставлений та грошові кошти у вказаній сумі позивачу також не повернуті.

Статтею 538 ЦК України встановлено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Згідно ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до п.12.3 контракту № 563/09 Є від 28.09.2009 року у випадку, якщо сторони не зможуть розв’язати суперечки, які виникли при виконанні контракту, дружнім засобом шляхом переговорів, будь які спори, які виникають із даного контракту або у зв’язку з ними, підлягають остаточному врегулюванню згідно з Арбітражним регламентом Міжнародної торгової палати трьома арбітрами, призначеними відповідно з цим регламентом. Місцем проведення арбітражу є Арбітражний суд сторони відповідача, арбітраж здійснюється на російській мові.

Виходячи зі змісту п.12.3. контракту сторони фактично не узгодили підсудність спорів, які виникають при виконанні контракту, оскільки:

·          на Україні не діє система Арбітражних судів і таким чином, у разі якщо відповідачем є резидент України норма 12.3. контракту не може бути застосована;

·          у разі, якщо відповідачем по справі є резидент Росії, то справа може бути розглянута в Арбітражному суді Росії. Однак при цьому не може бути застосовано Арбітражний регламент Міжнародної торгової палати, оскільки процесуально Арбітражні суди Росії діють на підставі Арбітражно-процесуального Кодексу Росії, що також унеможливлює застосування п.12.3. контракту.

Згідно п.12.1 даний контракт регулюється, читається та тлумачиться відповідно з діючим законодавством України. За приписами статті 3 Закону України «Про міжнародне приватне право» якщо міжнародним договором України передбачено інші правила ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього міжнародного договору.

Статтею 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь які справи з іноземним елементом у випадках, визначених Законом України та міжнародним договором України.

Між Україною, резидентом якої є позивач та одним із відповідачів, та Російською Федерацією, резидентом якої є один із відповідачів укладено і належним чином ратифіковано міжнародну угоду «Про порядок вирішення спорів пов’язаних зі здійсненням господарської діяльності».

Стаття 1 зазначеної угоди передбачає, що угода регулює питання вирішення спорів, що випливають з договірних та інших цивільно-правових відносин між господарюючими суб’єктами, з їх відносин з державними та іншими органами, а також виконання рішень за ними.

Відповідно до п.п.а п.1.ст.4 Угоди компетентний суд держави-учасниці Співдружності Незалежних Держав має право розглядати зазначений в статті 1 цієї Угоди спори, якщо на території цієї держави відповідач мав постійне місце проживання на день висування позову.

Якщо у справі беруть участь декілька відповідачів, що знаходяться на території різних держав, спір розглядається за місцем знаходження будь-якого відповідача за вибором позивача.

Оскільки позов заявлено до двох відповідачів, один з яких ТОВ «Ялівець» знаходиться на території України, а інший ТОВ «ТАК-Енерго» знаходиться на території Російської Федерації право вибору суду в якому буде розглядатися справа належить позивачу ВАТ «АКХЗ».

Таким чином, скориставшись своїм правом вибору місця розгляду справи у разі участі декількох відповідачів ВАТ «АКХЗ» належним чином звернувся для розгляду справи до компетентного суду України за місцезнаходженням одного з відповідачів -ТОВ «Ялівець».

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлюється, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону , інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 693 Цивільного Кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача-2150 000 доларів США неповернутої попередньої оплати за товар згідно контракту № 563/09Є від 28.09.2009 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Пунктом п.10.1 контракту №563/09Э від 28.09.2009р. сторони встановили, що в разі запізнення в поставці товару продавець (відповідач-2) зобов’язаний сплатити покупцю (позивачу) неустойку в розмірі 0,05% від вартості не поставленого в строк товару за кожен день прострочки. Однак, загальна сума неустойки не може перевищувати 5% від загальної вартості не поставленого в строк товару.

Оскільки на час розгляду справи в суді строк прострочення виконання зобов’язання по поставці товару перевищив 100 днів, то розмір неустойки за запізнення в поставці товару не може перевищувати 5% від загальної вартості товару згідно контракту та складає 7 500 доларів США.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання. Оскільки відповідач порушив умови контракту №563/09Э від 28.09.2009р. і своєчасно не поставив товар, а також не повернув грошові кошти, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення неустойки у сумі 7 500 доларів США, обгрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Оскільки позивачу до теперішнього часу грошові кошти у сумі 150000 доларів США не повернуті, то суд вважає вимоги позивача про стягнення суми попередньої оплати обґрунтованими та підлягаючими задоволенню повністю.

          Що ж стосується вимог позивача щодо стягнення з відповідача 1, Товариства з обмеженою відповідальністю „Ялівець” м.Донецьк солідарно передоплати у сумі 1000грн. суд вважає, що вони не підлягають задоволенню оскільки позивач та відповідач 2 без згоди відповідача 1 змінили умови контракту № 563/09 Є від 28.09.2009 року, за належне виконання якого перед позивачем, поручився відповідач-1 шляхом зміни терміну поставки товару, тобто істотної умови контракту, чим фактично змінили обсяг відповідальності по договору.

Витрати по сплаті держмита та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на відповідача, оскільки він необґрунтовано довів розгляд справи до суду.

До позовної заяви позивач надав платіжні доручення №1758 від 15.04.2010р., №603 від 07.07.2010р. про сплату державного мита у сумі 102грн. та 1500 доларів США, але згідно ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” розмір ставок державного мита із заяв майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (25 500грн.) Отже, позивачем доказів оплати державного мита за майновим спором у встановленому законом порядку та розмірі суду не представлено, чим саме він порушив вимоги Декрету КМУ “Про державне мито”. У зв”язку з чим суд стягує з позивача на користь державного бюджету України витрати по сплаті держмита у сумі 75 доларів США.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 538, 546, 549, 553, 693 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Авдіївський коксохімічний завод” м.Авдіївка, Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ялівець” м.Донецьк та до Товариства з обмеженою відповідальністю „Турбины, Арматура, Комплектующие - Энерго” м.Калуга, Російської Федерації про стягнення 1000грн. та 157500доларів США задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Турбины, Арматура, Комплектующие – Энерго» (248030 Росія, м. Калуга, вул.Плеханова, будинок 31, офіс 4, ИНН 4028026430, КПП 402801001, поточний валютний рахунок 40702840422240006000, SWIFT: SABRRUM3 SBERBANK (SREDNERUSSKY OFFICE) KALUGA BRANCH 8608, KALUGA RUSSIAN FEDERATION) на користь Відкритого акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” (86065 м.Авдіївка, Донецької області, проїзд Індустріальний, 1, ЄДРПОУ 00191075, ИНН 001910705019, поточний валютний рахунок 26009049000840 SWIFT: DONIUA2X, JSC DONGHORBANK, DONETSK, UKRAINE; п/р26003301745424 в філії ГУ ПІБ в Донецькій області, МФО 334635) суми неповернутої попередньої оплати у розмірі 150 000 доларів США, неустойку у розмірі 7 500 доларів США, витрати на сплату держмита у сумі 1 500 доларів США та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236грн.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” (86065 м.Авдіївка, Донецької області, проїзд Індустріальний, 1, ЄДРПОУ 00191075, ИНН 001910705019, поточний валютний рахунок 26009049000840 SWIFT: DONIUA2X, JSC DONGHORBANK, DONETSK, UKRAINE; п/р26003301745424 в філії ГУ ПІБ в Донецькій області, МФО 334635) на користь державного бюджету України витрати по сплаті держмита у сумі 75 доларів США.

В решті частині позову відмовити.

У судовому засіданні 07.07.2010р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 12.07.2010р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Суддя