Ухвала суду № 10370777, 08.07.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" липня 2010 р. м. КиївК-16699/07

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.головуючий, судді Бившева Л.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліна Т.М.

при секретарі Альошиній Г.А.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя (далі ДПІ)

на постанову господарського суду Запорізької області від 20.03.2007

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2007

у справі № 11/94/07-АП (22а-317-07)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Строй-Вінд»(далі ТОВ «Строй-Вінд»)

до ДПІ

про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Запорізької області від 20.03.2007, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2007, позов задоволено; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 06.06.2006 №0000462301/0/1214 в частині нарахування ТОВ «Строй-Вінд»податкового зобовязання з ПДВ у сумі 63486грн. (у тому числі 42324 грн. за основним платежем та 21162грн. штрафних санкцій). У прийнятті названих рішень попередні судові інстанції виходили з того, що наявність недоліків у податкових накладних при умові можливості ідентифікації контрагента позивача та наявності документального підтвердження факту реального здійснення господарських операцій не позбавляють позивача права на включення до податкового кредиту відповідних сум ПДВ за такими накладними.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та невідповідність висновків судів дійсним обставинам справи. Зокрема, в обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що невиконання законодавчо встановлених вимог щодо оформлення податкової накладної, як-от її підписання уповноваженою особою та скріплення печаткою підприємства, позбавляє такі накладні юридичної сили первинних документів податкового обліку.

Представники сторін у судове засідання не зявились.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі зясовано, що:

- ДПІ було проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Строй-Вінд»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 28.04.2005 по 31.12.2005, оформлену актом від 26.05.2006 №345/23-021/33528488;

- в ході цієї перевірки було виявлено, зокрема, факт включення позивачем до податкового кредиту підприємства ПДВ у сумі 42324грн. за податковими накладними, які не оформлені належним чином, а саме відсутня печатка підприємства-постачальника та підпис уповноваженої особи постачальника;

- на підставі цього висновку контролюючим органом було прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення в частині нарахування позивачеві податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 63486грн. (у тому числі 42324 грн. за основним платежем та 21162 грн. штрафних санкцій);

- спірні податкові накладні були складені контрагентом позивача товариством з обмеженою відповідальністю «Техмет-сервіс»- за наслідками виконання договору про надання поліграфічних послуг від 01.06.2005 та договору купівлі-продажу товару від 19.07.2005 №58-2.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Хоча в силу вимог абзацу першого підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту, власне існування незначних недоліків в заповненні податкових накладних, одержаних від продавця, як вірно зазначили судові інстанції, не є підставою для висновку про неправомірність включення понесених покупцем витрат до податкового кредиту та про обґрунтованість рішення податкового органу щодо нарахування фінансових санкцій. Адже згідно з абзацом другим підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 названого Закону підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.

Іншими словами, коли на момент проведення контролюючим органом перевірки платника суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними, незважаючи на те, що такі накладні мають незначні недоліки в заповненні, при умові, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість.

Водночас слід зазначити, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що повязані з рухом активів, зміною зобовязань чи власного капіталу платника податку.

Якщо певна господарська операція не відбулася, визначення податкового кредиту було би безпідставним і ПДВ не підлягав би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

У розгляді цієї справи суди зазначили про наявність документального підтвердження факту здійснення операцій за названими договорами, укладеними позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Техмет-сервіс», при цьому пославшись як на докази власне на копії цих договорів, на видаткову накладну та акт приймання-передачі наданих послуг. Втім слід зазначити, що ці докази є обов'язковими, але не вичерпними, позаяк в даному разі для достовірного зясування факту виконання операцій за цими договорами є, зокрема, фактичні дані, які б засвідчували перевезення поставленого товару, його прийняття за кількістю та якістю, виконання вантажно-розвантажувальних робіт, зберігання цієї продукції тощо.

Крім того, судами не було надано будь-якої правової оцінки факту відсутності можливості провести зустрічну перевірку вказаного контрагента позивача внаслідок втрати ним документів з невідомих причин.

Відповідно до частин другої, третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

На підставі викладеного касаційна скарга ДПІ підлягає частковому задоволенню, а ухвалені у справі судові рішення скасуванню з направленням останньої на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час цього розгляду суду слід врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, встановити дійсні права і обов'язки сторін, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя задовольнити частково.

2. Постанову господарського суду Запорізької області від 20.03.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2007 у справі № 11/94/07-АП (22а-317-07) скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом 1 місяця з дня виявлення цих обставин.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Л.І. Бившева Н.Є. Маринчак Є.А. Усенко Т.М. Шипуліна