Постанова № 10370749, 08.07.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" липня 2010 р. м. КиївК-18621/07

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.головуючий, судді Бившева Л.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліна Т.М.

при секретарі Альошиній Г.А.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Херсоні (далі ДПІ)

на постанову господарського суду Херсонської області від 12.04.2007

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2007

у справі № 8/81-АП-07 (22а-640/2007)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Хетеко»(далі ТОВ «Агрофірма Хетеко»)

до ДПІ

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Херсонської області від 12.04.2007, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2007, позов задоволено; визнано нечинними податкові повідомлення-рішення від 19.07.2006 № 0005692301/0, від 17.08.2006 №0005692301/1, від 24.10.2006 № 0005692301/2, від 19.07.2006 №0001841702/0, від 17.08.2006 №0001841702/1 та від 27.10.2006 №0001841702/2. У прийнятті названих судових актів попередні судові інстанції виходили з правомірності включення позивачем до складу податкового кредиту податкових накладних, складених контрагентом позивача субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 (далі СПД ОСОБА_1.) до моменту анулювання його реєстрації як платника ПДВ, тоді як донарахування податкового зобовязання з ПДВ внаслідок включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, складеними після анулювання реєстрації названого постачальника, не можна визнати законним з огляду на порядок та форму прийняття податкового повідомлення-рішення, згідно з яким було здійснено таке донарахування. Крім того, за висновком судів, ТОВ «Агрофірма Хетеко»не може вважатися податковим агентом відносно СПДОСОБА_1, який є самостійним субєктом господарювання, що виключає правомірність донарахування позивачеві податку з доходів фізичних осіб за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі рішення попередніх інстанцій та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права та невідповідність їх висновків дійсним обставинам справи. Так, скаржник зазначає, що неподання СПД ОСОБА_1 податкової звітності до контролюючого органу з травня 2003 року та подальша анулювання його свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ позбавляє видані ним податкові накладні правового значення. Крім того, за посиланням відповідача, правильність застосованого ним порядку та форми податкового повідомлення-рішення (форма «Р») обґрунтовується тим, що на особовому рахунку позивача відсутні суми ПДВ, заявлені до відшкодування. На думку ДПІ, ТОВ «Агрофірма Хетеко»є податковим агентом щодо СПД ОСОБА_1 у розумінні пункту 1.15 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а тому повинно було здійснити нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб у порядку, встановленому чинним законодавством.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Агрофірма Хетеко»зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані судові акти без змін, а скаргу без задоволення.

Представники сторін у судове засідання не зявились.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі зясовано, що за наслідками проведення виїзної планової перевірки ТОВ «Агрофірма Хетеко»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 по 31.03.2006, оформленої актом від 07.07.2006 №2245/23-6/31390647, ДПІ було прийнято, зокрема, податкове повідомлення-рішення від 19.07.2006 №0001841702/0 про визначення позивачеві податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 119031,03 грн. (у тому числі 39677,01 грн. за основним платежем та 79354,02 грн. штрафних санкцій), а також податкове повідомлення-рішення від 19.07.2006 №0005692301/0, згідно з яким ТОВ «Агрофірма Хетеко»нараховано податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 43941,49 грн. (у тому числі 29780,63 грн. за основним платежем та 14160,86грн. штрафних санкцій). В основу прийняття вказаних актів індивідуальної дії було покладено висновки податкового органу про:

незаконність включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, складеними його контрагентом СПДОСОБА_1 за наслідками виконання поставок товару на адресу ТОВ «Агрофірма Хетеко»протягом 2005-2006 року, з причин неподання СПД ОСОБА_1 до податкового органу звітності з травня 2003 року та анулювання його реєстрації як платника ПДВ за актом від 18.11.2005;

невиконання позивачем як податковим агентом СПД ОСОБА_1 обовязку щодо нарахування та утримання відповідних сум податку з доходів фізичних осіб за наслідками виконання зазначених операцій з поставки товару.

Відповідно до пункту 1.15 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»податковий агент це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Водночас за змістом підпункту 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 цього ж Закону оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Таким чином, слід погодитися з наданою судовими інстанціями правовою оцінкою обставин справи, відповідно до якої ТОВ «Агрофірма Хетеко»не має статусу податкового агента при виплаті доходів фізичній особі субєкту підприємницької діяльності (зокрема, СПД ОСОБА_1 за наслідками виконання ним операцій з поставки товарів позивачеві), оскільки такий субєкт господарювання є самостійним платником.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, як вірно зазначили попередні судові інстанції, наявність у платника податку позивача виданих йому постачальником товару податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, є достатньою підставою для визначення податкового кредиту. При цьому порушення таким контрагентом податкової дисципліни (як-от недекларування та несплата відповідних сум ПДВ до бюджету) не тягне за собою недійсність складених ним податкових накладних та не позбавляє платника права на отримання податкової вигоди, якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків діяв без належної обачності й обережності і йому повинно було бути відомо про порушення, які допускалися його контрагентом, або не підтвердить наявність інших обставин, що свідчать про недобросовісність платника.

Втім за змістом підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відтак з моменту анулювання реєстрації СПД ОСОБА_1 як платника ПДВ (тобто з 18.11.20005) він не мав права видавати податкові накладні, а тому складені ним після цієї дати накладні не мають юридичної сили та, відповідно, не можуть слугувати підставою для ведення податкового обліку платника.

Однак попередні судові інстанції, дійшовши правильного висновку про незаконність включення ТОВ «Агрофірма Хетеко»до податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, складеними СПД ОСОБА_1 протягом лютого-березня 2006 року, визнали незаконним донарахування позивачеві відповідної суми податкового зобовязання з ПДВ з причин недотримання ДПІ законодавчо установленої форми та порядку прийняття відповідного податкового повідомлення-рішення.

Однак слід зазначити, що невідповідність акта формальним ознакам та окремі порушення встановленої процедури прийняття податкового повідомлення-рішення не нівелюють факту порушення позивачем податкового законодавства та не є підставою для звільнення його від відповідальності за це порушення.

Крім того, суд першої інстанції, зазначивши про не оскарження позивачем факту завищення ним податкового кредиту у вересні 2005 року на суму 336 грн., визнав нечинним відповідне податкове повідомлення-рішення і у цій частині, безпідставно вийшовши таким чином за межі позовних вимог. Зазначену помилку не було виправлено і апеляційним судом.

За таких обставин оскаржувані рішення місцевого та апеляційного судів підлягають частковому скасуванню.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 210, 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Херсоні задовольнити частково.

2. Постанову господарського суду Херсонської області від 12.04.2007 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2007 у справі № 8/81-АП-07 (22а-640/2007) скасувати в частині визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 19.07.2006 № 0005692301/0, від 17.08.2006 №0005692301/1, від 24.10.2006 № 0005692301/2 щодо визначення товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Хетеко»податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 34323,38грн. (у тому числі 22882,25 грн. за основним платежем та 11441,13 грн. штрафних санкцій).

У цій частині позову відмовити.

3. В решті постанову господарського суду Херсонської області від 12.04.2007 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2007 у справі № 8/81-АП-07 (22а-640/2007) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом 1 місяця з дня виявлення цих обставин.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Л.І. Бившева Н.Є. Маринчак Є.А. Усенко Т.М. Шипуліна