Постанова № 10370721, 08.07.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" липня 2010 р. м. КиївК-6630/07

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.головуючий, судді Бившева Л.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліна Т.М.

при секретарі Альошиній Г.А.

розглянув у судовому засіданні касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Адоніс»(далі ТОВ «Адоніс») та Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції (далі Нікопольська ОДПІ)

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2006

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.02.2007

у справі № А23/152

за позовом ТОВ «Адоніс»

до Нікопольської ОДПІ

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача не зявились,

відповідача Казанцевої В.Л.

За результатами розгляду касаційних скарг Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2006, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.02.2007, позов задоволено частково; визнано нечинним та скасоване податкове повідомлення-рішення Нікопольської ОДПІ від 06.12.2005 №0002872342/0/49079 в частині визначення позивачу штрафних (фінансових) санкцій з ПДВ у сумі 2724,16 грн., а в решті позову відмовлено. У прийнятті названих судових рішень попередні інстанції виходили з того, що включення позивачем сум ПДВ, сплачених у вартості придбаних паливно-мастильних матеріалів, до податкового кредиту здійснювалося в залежності від напряму використання таких матеріалів у власній господарській діяльності, зокрема з метою забезпечення власного виробництва продукції рослинництва та тваринництва, тоді як віднесення до податкового кредиту сум ПДВ за відсутності відповідних податкових накладних є неправомірним та обґрунтовує правильність донарахування контролюючим органом оспорюваної суми податку позивачеві.

У касаційних скаргах ДПІ та ТОВ «Адоніс»просять частково скасувати названі судові акти місцевого та апеляційного судів з прийняттям рішення про повну відмову у позові та про задоволення позову відповідно. При цьому в обґрунтування касаційних вимог ДПІ посилається на приписи Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 24.12.2002 №349-ІV, згідно з якими не включаються до складу валових витрат платника витрати, повязані зі стоянкою та паркуваннями легкових автомобілів, а також 50 відсотків придбання паливно-мастильних матеріалів, тоді як підприємством всупереч вимогам підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не було відкореговано податковий кредит при використанні пального для легкових автомобілів. В свою чергу, ТОВ «Адоніс»зазначає про невідповідність висновку судів про відсутність у позивача податкових накладних від 05.07.2001 №5 та від 17.07.2001 № 7 дійсним обставинам справи.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ТОВ «Адоніс»та наявність підстав для задоволення скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі зясовано, що:

- ТОВ «Адоніс»є сільськогосподарським товаровиробником, у звязку з чим до контролюючого органу ним подається три декларації, а саме спеціальна декларація № 1 в порядку пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»(у якій зазначаються суми ПДВ, що спрямовуються на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва); спеціальна декларація № 2 відповідно до вимог пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»(в якій зазначаються суми ПДВ, що використовуються підприємством на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення) та загальна декларація № 3, на підставі якої підприємством здійснюються розрахунки з бюджетом;

- в ході проведення ДПІ позапланової перевірки ТОВ «Адоніс»з питання правильності нарахування та своєчасності перерахування ПДВ до бюджету при здійсненні взаєморозрахунків з відкритим акціонерним товариством «ОГЗК»за період з 01.04.2001 по 01.08.2001, оформленої актом від 19.04.2002 №35, було виявлено факт відсутності у підприємства на момент проведення цієї перевірки податкових накладних на загальну суму 96686,12 грн. (у тому числі 16114,35 грн. ПДВ), що стало підставою для визначення позивачеві суми податкового зобовязання з ПДВ у розмірі 20142,94 грн. (у тому числі 16114,35 грн. за основним платежем та 4028,59грн. штрафних санкцій);

- в подальшому позивачем було подано до контролюючого органу заяву з повідомленням про відновлення податкових накладних від 05.07.2001 № 5 на суму 17962,39 грн. (у тому числі 2993,73 грн. ПДВ) та від 17.07.2001 № 7 на загальну сумі 36141,50 грн. (у тому числі 6023,58 грн. ПДВ), у звязку з чим ТОВ «Адоніс»було також направлено розрахунок коригування сум ПДВ та уточнену декларацію з ПДВ за жовтень 2002 року, за якою збільшено податковий кредит на 9017 грн.;

- за наслідками проведення ДПІ виїзної планової перевірки щодо дотримання ТОВ «Адоніс»вимог податкового законодавства за період з 01.07.2002 по 30.06.2005, оформленої актом від 25.11.2005 №176/231.30831870, було виявлено, зокрема, відсутність зазначених податкових накладних (які слугували підставою для збільшення позивачем податкового кредиту на 9017 грн.), а також факт включення ТОВ «Адоніс»до податкового кредиту за декларацією № 2 з ПДВ суми цього податку у розмірі 2724,16 грн., сплаченої у складі вартості придбаних паливно-мастильних матеріалів,

- наведені висновки стало підставою для прийняття ДПІ податкового повідомлення-рішення від 06.12.2005 №0002872342/0/49079, згідно з яким ТОВ «Адоніс»було визначено суму податкового зобовязання з ПДВ у розмірі 16249,66 грн. (у тому числі 9017 грн. за основним платежем та 7232,66 грн. штрафних санкцій);

- придбані паливно-мастильні матеріали використовувалися позивачем за різними напрямами господарською діяльності, у тому числі і з метою забезпечення власного виробництва продукції рослинництва та тваринництва, при цьому витрати на придбання цих матеріалів відображались у деклараціях № 1, №2 та №3 відповідно до таких напрямів використання.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

За змістом підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону у тій самій редакції не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Отже, судові інстанції з огляду на відсутність у позивача на момент проведення перевірки контролюючим органом податкових накладних, якими б обґрунтовувалося включення ТОВ «Адоніс»до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 9017 грн., дійшли вірного висновку про правильність здійснення ДПІ відповідного донарахування суми ПДВ позивачеві із застосуванням штрафних санкцій.

Викладені у касаційній скарзі доводи позивача не спростовують названих висновків попередніх інстанцій, оскільки не відповідають наявним у матеріалах справи документам, зокрема акту перевірки від 25.11.2005 №176/231.90831870, підписаному уповноваженим представником ТОВ«Адоніс», в якому зазначено, що «первинні документи, використані при проведенні перевірки, достовірні, надані в повному обсязі, а додаткових (інших) документів, що свідчать про діяльність підприємства за період, що перевірявся, немає».

Втім судовими інстанціями безпідставно було застосовано до спірних правовідносин приписи пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»в частині визначення порядку оподаткування операцій з придбання позивачем паливно-мастильних матеріалів.

Адже за змістом цієї норми Закону зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Тобто наведений припис Закону визначає порядок використання сільськогосподарськими товаровиробниками сум ПДВ, одержаних від поставки продукції власного виробництва. В даному ж разі операції з придбання позивачем паливно-мастильних матеріалів не підпадають під категорію операцій, які належать до сфери регулювання пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», а відтак напрямок використання придбаного ТОВ «Адоніс»пального не впливає на порядок оподаткування операцій з придбання цього пального.

Відповідно до підпункту 5.4.10 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) не включаються до складу валових витрат … витрати, пов'язані з стоянкою та паркуванням легкових автомобілів, а також 50 відсотків витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів та оперативну оренду легкових автомобілів. При цьому платник податку звільняється від обов'язків доведення зв'язку таких витрат з його господарською діяльністю.

Таким чином, незалежно від виду господарської діяльності, в якій підприємством було використано легковий автомобіль, 50 відсотків витрат на придбання пального для такого автомобіля не підлягає включенню до валових витрат підприємства, що, відповідно, виключає правомірність віднесення суми ПДВ у складі вартості такого пального до податкового кредиту.

За таких обставин відповідачем було обґрунтовано донараховано позивачеві 2724,16 грн. ПДВ за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням, що виключає правомірність скасування попередніми судовими інстанціями вказаного акта індивідуальної дії у цій сумі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Адоніс»залишити без задоволення.

2. Касаційну скаргу Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції задовольнити.

3. Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2006 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.02.2007 у справі № А23/152 скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції від 06.12.2005 №0002872342/0/49079 стосовно визначення товариству з обмеженою відповідальністю «Адоніс»штрафних (фінансових) санкцій з ПДВ у сумі 2724,16 грн.

У цій частині позову відмовити.

4. В решті постанову господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2006 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.02.2007 у справі № А23/152 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом 1 місяця з дня виявлення цих обставин.

Головуючий суддя: М.І. Костенко

судді:Л.І. Бившева

Н.Є. Маринчак

Є.А. Усенко

Т.М. Шипуліна