Постанова № 10370712, 08.07.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" липня 2010 р. м. КиївК-17058/07

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.головуючий, судді Бившева Л.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліна Т.М.

при секретарі Альошиній Г.А.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Баштанському районі (далі ДПІ)

на постанову господарського суду Миколаївської області від 07.03.2007

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2007

у справі № 1/648/06 (22а-227/07)

за позовом закритого акціонерного товариства «Баштанський сирзавод»(далі ЗАТ «Баштанський сирзавод»)

до ДПІ

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача Голуба В.А.,

відповідача Недолугова О.Г.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Миколаївської області від 07.03.2007, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2007, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ від 18.12.2006 №0000872301/0 в частині зменшення позивачеві суми бюджетного відшкодування за вересень 2006 року на 607190 грн. У прийнятті названих судових актів попередні інстанції виходили з того, що ЗАТ «Баштанський сирзавод»було правомірно включено до податкового кредиту за загальною декларацією суму ПДВ, сплаченого у складі вартості придбаного для використання у власній господарській діяльності обладнання.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі рішення та повністю відмовити у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права. Так, в обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що сума ПДВ, сплачена переробним підприємством під час придбання обладнання, підлягає віднесенню до податкового кредиту як загальної декларації такого підприємства, так і до його спеціальної декларації пропорційно обсягам придбаного цим підприємством молока у посередників та сільськогосподарських товаровиробників відповідно.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі зясовано, що в ході проведеної ДПІ виїзної позапланової перевірки ЗАТ «Баштанський сирзавод»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2006 року, оформленої актом від 18.12.2006 №364/23-00446500, було виявлено факт включення позивачем до податкового кредиту загальної декларації з ПДВ (за якою позивачем здійснюються розрахунки з бюджетом) суми податку, сплаченого у складі вартості придбаного позивачем обладнання для використання у власній господарській діяльності. На підставі висновку про необхідність розподілу відповідної суми ПДВ між податковим кредитом спеціальної (дотаційної) декларації та загальної (бюджетної) декларації пропорційно обсягам придбаного позивачем молока у сільгоспвиробників та посередників відповідно, контролюючим органом було прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким ЗАТ «Баштанський сирзавод»визначено завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 607954грн.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо порядку формування податкового кредиту переробним підприємством за наслідками виконання господарської операції з придбання обладнання для використання у власній діяльності.

У пункті 11.21 статті 11 "Прикінцеві положення" Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, зокрема, що сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі. Порядок нарахування і використання зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 1.2 розділу 1 "Загальні положення" Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 166 (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), платники податку, у яких згідно з чинним законодавством (пункти 11.21, 11.29 Закону) суми податку на додану вартість повністю залишаються у розпорядженні цих платників податку для цільового використання, подають податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених указаними пунктами.

Згідно з пунктом 6 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 № 805, переробні підприємства за результатами діяльності за кожний звітний (податковий) період ведуть окремий податковий і бухгалтерський облік молока, молочної продукції, м'яса, м'ясопродуктів, виготовлених з проданих сільськогосподарськими товаровиробниками молока та м'яса в живій вазі, та окремий облік іншої продукції.

За результатами окремого обліку продукції, виготовленої з проданих сільськогосподарськими товаровиробниками молока та м'яса в живій вазі, переробні підприємства відповідно до вимог Закону України "Про податок на додану вартість" визначають суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, які виникають у зв'язку з переробкою та продажем такої продукції, і складають окрему податкову декларацію, яка разом з декларацією щодо іншої діяльності подається до органу державної податкової служби за місцем реєстрації переробного підприємства як платника податку на додану вартість у порядку і в строки, визначені цим Законом, з урахуванням нормативно-правових актів Державної податкової адміністрації. Визначена до сплати за окремою податковою декларацією сума податку на додану вартість перераховується переробним підприємством на його окремий рахунок. У разі встановлення за окремою податковою декларацією перевищення суми податкового кредиту над сумою податкових зобов'язань така сума перевищення перераховується переробним підприємством платіжними дорученнями з окремого рахунка на його поточний рахунок за умови надання органом державної податкової служби відповідного висновку в порядку, передбаченому для бюджетного відшкодування.

В силу вимог пункту 7 цього ж Порядку переробні підприємства щомісяця складають розрахунок нарахування сум дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продаж переробним підприємствам молока та м'яса в живій вазі згідно з додатком 2 за фактичними даними про обсяги закупленого молока та м'яса в живій вазі і надходження на окремий рахунок сум податку на додану вартість. На підставі цього розрахунку переробними підприємствами проводиться остаточне перерахування платіжними дорученнями сум дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за здані молоко та м'ясо в живій вазі за звітний період. Не перераховані на окремі рахунки сільськогосподарських товаровиробників суми дотацій вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням.

Аналіз наведених приписів чинного законодавства дає підстави для висновку про те, що при визначенні обєкта оподаткування платник ПДВ, який підпадає під дію пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»(зокрема, переробне підприємство), як податкове зобовязання, так і податковий кредит декларує за спеціальною (скороченою) податковою декларацією. Оскільки позивач, під час реалізації молочної продукції, виготовленої внаслідок переробки закупленого у сільгоспвиробника молока, на підставі зазначеної норми не сплачує цей податок до бюджету, а декларує податкові зобовязання за дотаційною податковою декларацією, перераховуючи ці кошти сільськогосподарським товаровиробникам у вигляді дотацій, то й податковий кредит з ПДВ, сформований за операціями із придбання основних засобів і послуг, має включатися до тієї самої декларації та відповідно зменшувати суму, що залишається для виплати таких дотацій.

Таким чином, висновок попередніх судових інстанцій щодо обґрунтованості включення ПДВ з вартості придбаного обладнання до загальної декларації із цього податку є безпідставним.

Відповідну правову позицію викладено і у постанові Верховного Суду України від 24.02.2009 № 09/81.

З урахуванням викладеного та з огляду на те, що суди, з достатньою повнотою встановивши обставини даної справи, надали таким обставинам невірну правову оцінку, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати оскаржувані постанову та ухвалу місцевого і апеляційного судів та прийняти нове рішення по суті спору про відмову в задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Баштанському районі задовольнити.

2. Постанову господарського суду Миколаївської області від 07.03.2007 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2007 у справі № 1/648/06 (22а-227/07) скасувати.

У позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом 1 місяця з дня виявлення цих обставин.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Л.І. Бившева Н.Є. Маринчак Є.А. Усенко Т.М. Шипуліна