Ухвала суду № 10370705, 08.07.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" липня 2010 р. м. КиївК-23280/07

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.головуючий, судді Бившева Л.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліна Т.М.

при секретарі Альошиній Г.А.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Чуднівському районі Житомирської області (далі ДПІ)

на постанову господарського суду Житомирської області від 06.03.2007

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2007

у справі № 10/119-НА (22-а-35/2007)

за позовом дочірнього підприємства «В.А.К. Плюс»(далі ДП «В.А.К. Плюс»)

до ДПІ

про визнання незаконним податкового повідомлення-рішення.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача не зявились,

відповідача Стецюка Р.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Житомирської області від 06.03.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2007, позов ДП «В.А.К. Плюс»задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.10.2006 №54/23-30888686. У прийнятті названих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, складених постачальником, є підставою для включення сум ПДВ за цими накладними до податкового кредиту підприємства, тоді як подальше анулювання реєстрації такого постачальника як платника ПДВ та визнання недійсними його установчих документів не позбавляє правового значення видані ним накладні. До того ж, за висновком судів, з огляду на принцип персональної відповідальності платника недотримання його контрагентами податкової дисципліни (у тому числі і ухилення від сплати податків) не позбавляє такого платника права на отримання податкової вигоди.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та невідповідність висновків судів дійсним обставинам справи. Зокрема, в обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що наявність ознак фіктивного підприємництва у діяльності постачальника позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Торг центр-БГТ», що в подальшому стало підставою для скасування його державної реєстрації та анулювання реєстрації як платника ПДВ, є свідченням фіктивності й здійснених цим товариством операцій з поставок товару позивачеві, що виключає правомірність одержання ДП «В.А.К. Плюс»податкової вигоди за наслідками виконання таких операцій.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі зясовано, що:

- ДПІ було проведено виїзну планову документальну перевірку ДП «В.А.К. Плюс»з питань дотримання податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2005 по 31.03.2006;

- результати перевірки зафіксовано в акті від 10.10.2006 №95/23-30888686;

- в ході цієї перевірки контролюючим органом було виявлено, зокрема, факт придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей у субєкта господарювання (товариства з обмеженою відповідальністю «Торг центр-БГТ») з ознаками фіктивного підприємництва, а саме його відсутність за місцем реєстрації, неподання ним податкової звітності до контролюючого органу, реєстрація названого товариства на підставних осіб, що в подальшому стало підставою для визнання недійсними його установчих документів за рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 18.04.2006 №2-970/2006 та анулювання свідоцтва названого товариства про реєстрацію платника ПДВ за актом від 12.05.2006 №56;

- на підставі висновку про фіктивний характер операцій з придбання позивачем товару (робіт, послуг) у зазначеного контрагента ДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.10.2006 №54/23-30888686, згідно з яким ДП «В.А.К. Плюс»визначено податкове зобовязання з ПДВ у сумі 73030,05 грн. (у тому числі 48686,70 грн. за основним платежем та 24343,35 грн. фінансових санкцій).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У справі, яка розглядається, попередні судові інстанції зазначили, що наявність у платника податку позивача виданих йому продавцем товару податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, є достатньою підставою для визначення податкового кредиту.

Однак, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що повязані з рухом активів, зміною зобовязань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. І хоча за загальним правилом несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту покупця, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги), однак у разі підтвердження доводів податкового органу про фіктивність операцій визначення податкового кредиту слід визнати безпідставним, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) доказів сплати продавцям вартості товару з ПДВ.

Втім в даному разі суди не перевірили твердження податкового органу про неможливість реальної поставки товарів позивачеві його контрагентом з огляду на фіктивний характер діяльності останнього. За даних обставин для належного зясування факту поставки товарно-матеріальних цінностей позивачеві судам слід було встановити усе коло обставин стосовно такої поставки, дослідивши первинні документи, що підтверджували б факт перевезення товару, його прийняття за кількістю та якістю, виконання вантажно-розвантажувальних робіт, зберігання товару тощо.

Крім того, факт порушення контрагентом-постачальником продавця своїх податкових зобовязань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди, якщо податковий орган доведе, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти.

Однак суди, виходячи лише з наявності у ДП «В.А.К. Плюс»податкових накладних продавця, не взяли до уваги те, що позивач придбавав продукцію у особи, яка систематично не сплачувала податки, діяльність якої мала ознаки фіктивного підприємництва, яка за юридичною адресою не знаходилася, не звітувала про свою діяльність, зареєстровані власники та посадові особи якої не визнають своєї причетності до її діяльності.

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права (частина друга), а обґрунтованим рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частина третя).

Згідно з частиною другою статті 227 названого Кодексу підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

За таких обставин оскаржувані рішення попередніх судових інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час цього розгляду суду слід врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, встановити дійсні права і обов'язки сторін, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Чуднівському районі Житомирської області задовольнити частково.

2. Постанову господарського суду Житомирської області від 06.03.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2007 у справі № 10/119-НА (22-а-35/2007) скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом 1 місяця з дня виявлення цих обставин.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Л.І. Бившева Н.Є. Маринчак Є.А. Усенко Т.М. Шипуліна