Ухвала суду № 10368947, 06.07.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № А20/143-07/6 Головуючий у 1-й інстанції: Маляренко А.В

Суддя-доповідач: Зайцев М. П.

У Х В А Л А

Іменем України

"06" липня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіЗайцева М.П.

Суддів:Собківа Я.М.

Усенка В.Г.

при секретарі Губа О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Васильківської обєднаної державної податкової інспекції в Київській області на постанову Господарського суду Київської області від 24 березня 2009 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Васильківський шкірзавод»до Васильківської обєднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 15.09.2006 року № 000542340/2, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ВАТ «Васильківський шкірзавод» звернувся до Господарського суду Київської області з позовом, в якому просив, з урахуванням уточнених позовних вимог, визнати недійсним повідомлення-рішення від 15.09.2006 року № 000542340/2.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що спірне податкове повідомлення-рішення є незаконним та необгрунтованим, крім того на думку позивача при нарахуванні податку на прибуток за III кв., IV кв. 2004 року та за І кв. 2005 року відповідачем факт заниження податкового зобов'язання встановлений безпідставно, чим порушені права та законні інтереси позивача.

Постановою Господарського суду Київської області від 24 березня 2009 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач Васильківська ОДПІ Київської області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову і прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ВАТ «Васильківський шкірзавод» відмовити повністю, посилаючись на неповне зясування судом 1-ої інстанції обставин, що мають значення для справи, на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання сторони не зявилися, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, судом 1-ої інстанції встановлено, що Васильківською ОДПІ Київської області було проведено виїзну планову перевірку ВАТ «Васильківський шкірзавод»з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004р. по 31.12.2005р., за результатами якої складено Акт від 16.05.2006р. № 1126-23-1-12/00307862 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено, що позивачем порушені пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 283/97-ВР від 22.05.1997р. (зі змінами та доповненнями) фактична сума витрат за 1 квартал 2004 року у розмірі 2 232,40 тис. грн. (яка вже була включена до складу валових витрат за 1 квартал 2004 року) була повторно включена частинами до складу валових витрат за 3 квартали 2004 року, рік 2004 року та 1 квартал 2005 року, чим занижено податок на прибуток за перевіряємий період на 167 525,00 грн. (основний платіж згідно податкового повідомлення-рішення № 000542340/2 від 15.09.2006р.).

На підставі вищевказаного акту відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 000542340/2 від 15.09.2006р., яким позивачу донараховано податок на прибуток всього в сумі 251 287,50 грн., в тому числі основний платіж - 167 525,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція - 83 762,50 грн.

Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновками суду 1-ої інстанції про задоволення позовних вимог позивача, з огляду на наступне.

Відповідно пункту 16.4 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики. У разі коли платник податку вважає за доцільне роз'яснити окремі результати фінансово-господарської діяльності, зазначені у податковій декларації з цього податку, такий платник податку може надіслати податковому органу таке пояснення, складене у довільній формі. Податковий орган не може вимагати надання форм звітності чи обліку, прямо не передбачених цим Законом, у тому числі складених за правилами бухгалтерської звітності, інших, не передбачених цим Законом, балансів чи звітності.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України від 21.12.2000 року «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Пунктом 2.1 «Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003р. № 143, якщо платником самостійно виявлено помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, то відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону N 2181 (з урахуванням строків давності) такий платник має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податку має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були виявлені.

На підставі вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що постанова Господарського суду Київської області від 24 березня 2009 року ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду 1-ої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у звязку з чим підстав для її скасування не вбачається.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Васильківської обєднаної державної податкової інспекції в Київській області залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Київської області від 24 березня 2009 року по справі № А20/143-07/6 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: М.П. Зайцев

Судді: Я.М. Собків

В.Г. Усенко

Повний текст виготовлено 07.07.2010 р.