Ухвала суду № 10368920, 06.07.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-7311/09/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М

У Х В А Л А

Іменем України

"06" липня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Маслія В.І.,

при секретарі Коваленко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Броварської обєднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 03.06.2009 у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Броварський домобудівний комбінат «Меркурій»до Броварської ОДПІ Київської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

18.05.2009 позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішіень Броварської ОДПІ № 0002422301/0 від 03.12.2008, № 0002422301/1 від 15.01.2009 та № 0002422301/2 від 24.03.2009.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 03.06.2009 позов задоволено: визнано недійсними та скасовано податкові повідомлення-рішення Броварської ОДПІ № 0002422301/0 від 03.12.2008, № 0002422301/1 від 15.01.2009 та № 0002422301/2 від 24.03.2009.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що винесена із порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які зявилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, з 20.11.2008 по 25.11.2008 Броварською ОДПІ було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «БДБК «Меркурій»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Промміс Контракт»за період з 01.11.2005 по 31.05.2006.

За результатами перевірки складений акт № 687/232/033912601 від 25.11.2008, яким встановлено порушення ТОВ «БДБК «Меркурій»вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР, в результаті чого занижено ПДВ в періоді, що перевірявся, на загальну суму 258834,16 грн., в тому числі за листопад 2005 року в розмірі 29744,00 грн., грудень 2005 року в розмірі 34330,00 грн., січень 2006 року в розмірі 21451,00 грн., лютий 2006 року в розмірі 21069,00 грн., березень 2006 року в розмірі 103573,5 грн., квітень 2006 року в розмірі 27499,99 грн., травень 2006 року в розмірі 21166,67 грн.

На підставі акту перевірки Броварською ОДПІ винесені податкові повідомлення-рішення № 0002422301/0 від 03.12.2008, яким визначено суму податкового зобов'язання 388251,24 грн., в тому числі за основним платежем 258834,16 грн. та штрафними санкціями - 129417,08 грн., а також повторні податкові повідомлення-рішення № 0002422301/1 від 15.01.2009 та № 0002422301/2 від 24.03.2009.

Не погоджуючись з рішенням Броварської ОДПІ в частині нарахованого податкового зобов'язання в розмірі 388251,24 грн. за порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»відповідач оскаржив рішення в адміністративному порядку. Скарги позивача до Броварської ОДПІ від 11.12.2008, від 19.01.2009, від 10.03.2009 та від 02.04.2009 залишені без задоволення, а податкові повідомлення рішення без змін.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивач у 2005 році мав договірні відносини з ТОВ «Промміс Контракт», в яких виступав в якості замовника-генпідрядника, а ТОВ «Промміс Контракт»- у якості субпідрядника.

ТОВ «БДБК «Меркурій»включило до податкового кредиту за період з листопада 2005 року по травень 2006 року суми ПДВ згідно із складеними ТОВ «Промміс Контракт»податковими накладними.

Податкові накладні були відображені у реєстрі отриманих податкових накладних ТОВ «БДБК «Меркурій», а суми ПДВ, нараховані відповідно до накладних, відповідають даним податкової декларації з ПДВ за листопад, грудень 2005 року, січень - травень 2006 року.

Предметом дослідження при розгляді справи Голосіївським районним судом, було визнання недійсними установчих документів ТОВ «Промміс Контракт», а не визнання недійсним укладеного договору між двома сторонами.

Отже, на момент існування між позивачем та ТОВ «Промміс Контракт»правовідносин (договір від 28.10.2005) ТОВ «Промміс Контракт»було зареєстровано в якості платника ПДВ і мало свідоцтво платника ПДВ № 37098460, оскільки рішення Голосіївського районного суду м. Києва про скасування свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Промміс Контракт»прийняте 07.05.2007.

Тобто, на момент нарахування позивачем податкового кредиту по одержаним від ТОВ «Промміс Контракт»податковим накладним, ТОВ «Промміс Контракт»було зареєстроване платником ПДВ та мало відповідне свідоцтво.

Таким чином, ТОВ «БДБК «Меркурій», як платник податків - покупець не повинен нести відповідальності за фінансово-господарську діяльність і розрахунки з бюджетом його контрагента - ТОВ «Промміс Контракт», тому відповідач безпідставно - за наявності у позивача первинних документів, які підтверджують правомірність формування податкового кредиту, - застосував штрафні (фінансові) санкції та визначив податкове зобов'язання з ПДВ.

Броварською ОДПІ не наведено жодних посилань чи обгрунтувань щодо недійсності укладеного між позивачем та ТОВ «Промміс Контракт»договору, на виконання якого ТОВ «Промміс Контракт»виконувало відповідні роботи із складенням податкових накладних.

Зазначений договір також не визнавався судом недійсним, Броварською ОДПІ не надано жодних доказів, що зазначені податкові накладні згідно з якими позивач визначив суму податкового кредиту складені неналежною особою, і зареєстрованою як платник ПДВ.

Чинним законодавством України не передбачено обов'язку одного з учасників господарських відносин встановлювати дійсність або недійсність установчих документів зареєстрованого в установленому порядку іншого учасника правовідносин, з яким він укладає господарські договори.

Судом першої інстанції встановлено, що видані позивачеві контрагентом податкові накладні відповідають вимогам чинного законодавства та є належним доказом правомірного формування податкового кредиту з ПДВ.

Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що визнання в судовому порядку недійсними установчих документів суб'єкта господарювання та його свідоцтва платника ПДВ не є підставою для визнання недійсними вчинених ним з іншими суб'єктами господарювання юридично значимих дій, оскільки його контрагенти за договором можуть нести відповідальність виключно за наявності вини.

Доводи апелянта аналогічні тим, що викладені в акті перевірки № 687/232/033912601 від 25.11.2008.

Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується з мотивами та висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Із положень пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»вбачається, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 6.2 наказу ДПА України від 30.05.1997 № 165 «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення»факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також право покупця, зареєстрованого як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість засвідчує податкова накладна.

У пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість»вказано, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Відповідно до п. 6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 за № 165 податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість, а згідно пункту 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 за № 165 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Відповідно до п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання, а пунктом 25 «Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість», затвердженого Наказом ДПА України № 79 від 01.03.2000 та зареєстрованого в Мінюсті 03.04.2000 за № 208/4429 передбачено, що анулювання реєстрації здійснюється шляхом анулювання свідоцтва та виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

У відповідності до п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 25.3 «Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість», затвердженого Наказом ДПА України від 01.02.2000 № 79, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.04.2000 року за № 208/4429, у разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки, визначені законом, зобовязаний погасити суму податкових зобовязань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні.

Відповідно до пп. 25.2.2 «Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість», затвердженого Наказом ДПА України від 01.02.2000 № 79, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.04.2000 за № 208/4429 дата затвердження акта про анулювання реєстрації платника ПДВ вважається днем прийняття такого рішення податковим органом

В свою чергу, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, з Реєстру платників ПДВ ТОВ «Промміс Контракт»було виключено актом про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ за № 7187/29-203 від 18.07.2007 (зворот а. с. 13), а ТОВ «БДБК «Меркурій»включило до податкового кредиту суми ПДВ згідно із складеними ТОВ «Промміс Контракт»податковими накладними за період з листопада 2005 року по травень 2006 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, відповідач не довів правомірності податкових повідомлень-рішень № 0002422301/0 від 03.12.2008, № 0002422301/1 від 15.01.2009 та № 0002422301/2 від 24.03.2009 та не спростував правомірність рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Броварської обєднаної державної податкової інспекції Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 03.06.2009 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 12.07.2010.