Ухвала суду № 10368914, 06.07.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 42/30-А Головуючий у 1-й інстанції: Паламар П.І.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М

У Х В А Л А

Іменем України

"06" липня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Маслія В.І.,

при секретарі Коваленко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва на постанову Господарського суду міста Києва від 10.04.2007 у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЛКС»до ДПІ у Оболонському районі м. Києва про визнання недійсними дій та недійсними рішень, -

В С Т А Н О В И В:

14.12.2006 позивач звернувся до Господарського суду м. Києва із позовом, в якому з урахуванням подальших доповнень просив:

- визнати незаконними дії відповідача при проведенні невиїзної документальної перевірки ТОВ «ЛКС»з питань правильності нарахування та своєчасності і повноти сплати до бюджету ПДВ при розрахунках з ПП «Промторг»;

- визнати недійсними рішення відповідача першу та другу податкові вимоги від 04.09.2006 № 1/3749 та від 03.11.2006 № 2/4920 з моменту їх винесення;

- визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0010192302/0 від 18.08.2006.

Постановою Господарського суду м. Києва від 10.04.2007 позов задоволено частково:

визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0010192302/0 від 18.08.2006, першу податкову вимогу від 04.09.2006 № 1/3749 та другу податкову вимогу від 03.11.2006 № 2/4920 ДПІ у Оболонському районі м. Києва. У позові в іншій частині відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволених позовних вимог, як таку, що винесена із порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно накладних: № 168 від 22.12.2003, № 169 від 22.12.2003, № 46 від 02.03.2004, № 56 від 16.03.2004 позивач отримав від ПП «Промторг» товару на загальну суму 221800,68 грн., в тому числі ПДВ 36966,77 грн.

ПП «Промторг»видало позивачу податкові накладні: № 168 від 22.12.2003 на суму 11850 грн., в тому числі ПДВ 1975 грн., № 169 від 22.12.2003 на суму 23220,68 грн., в тому числі ПДВ 3870,11 грн., № 46 від 02.03.2004 на суму 26730 грн., в тому числі ПДВ 26666,66 грн., № 56 від 16.03.2004 на суму 160000 грн., в тому числі ПДВ 26666,66 грн.

Сума ПДВ по зазначеним податковим накладним віднесена позивачем до складу податкового кредиту за відповідні звітні періоди.

За наслідками перевірки дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.06.2003 по 01.06.2006 відповідачем було складено акт про результати невиїзної документальної перевірки дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства № 678-23-2-21453214 від 09.08.2006 та винесено податкове повідомлення рішення № 0010192302/0 від 18.08.2006, відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем ПДВ у сумі 55404,72 грн.

Відповідачем було надіслано товариству з обмеженою відповідальністю «ЛКС»першу податкову вимогу № 1/3749 від 04.09.2006 та другу податкову вимогу № 2/4920 від 03.11.2006.

Висновок за актом перевірки № 678/23-2-21453214 від 09.08.2006 мотивований тим, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27.12.2005 у справі № 2-2771/2005 статут та свідоцтво про державну реєстрацію ПП «Промторг»визнано недійсним з моменту видачі, а саме з 29.05.2003 , а також визнано недійсним свідоцтво платника ПДВ з 17.07.2003, а тому податкові накладні, видані цим підприємством, не мають юридичної сили та як доказ податкового кредиту позивача за грудень 2003 - березень 2004 років у сумі 36967 грн. не приймаються.

За результатами перевірки позивачу донараховано податкове зобовязання з ПДВ 36967 грн., в тому числі: за грудень 2003 року 5845 грн., за березень 2004 року 31122 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивач здійснював замовлення послуг у ПП «Промторг»та сплачував у складі його вартості ПДВ, на підтвердження чого отримував від надавача послуг податкові накладні, оформлені відповідно до вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Інформація про проведення відповідачем зустрічної перевірки контрагента позивача ПП «Промторг», в акті перевірки від 09.08.2006 відсутня. Також, в акті не наведено відомостей стосовно заниження ПП «Промторг»податкових зобов'язань по ПДВ по господарським взаємовідносинам з позивачем. Єдиною підставою нарахування позивачу податкових зобовязань з ПДВ в акті значиться визнання недійсними установчих документів та свідоцтва платника ПДВ ПП «Промторг».

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що на момент здійснення перевірки податковий кредит позивача за грудень 2003 - березень 2004 років по господарських операціях з ПП «Промторг»був підтверджений належним чином оформленими податковими накладними. Як вбачається з матеріалів справи, на момент видачі податкових накладних, виданих позивачу, ПП «Промторг»було зареєстровано органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника ПДВ та мало відповідне свідоцтво, отже, мало право складати податкові накладні.

Посилання відповідача на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27.12.2005 у справі № 2-2771/2005 судом не приймається, оскільки зазначене рішення було скасоване за нововиявленими обставинами та ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 24.11.2006 провадження у справі закрито.

Постановою господарського суду м. Києва у справі № 11/363-А від 12.10.2006 у задоволенні позову заступника прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах держави в особі ДПІ у Святошинському районі міста Києва до ТОВ «ЛКС», ПП «Промторг»про визнання угоди недійсною відмовлено, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями зазначеної постанови та ухвали Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2006 про залишення апеляційної скарги заступника прокурора Деснянського району м. Києва без задоволення, а вищезазначеної постанови без змін.

Крім того, суду не надано доказів визнання недійсними договорів, укладених між позивачем та ПП «Промторг». Постановами господарського суду міста Києва у справах № 46/405 у задоволенні позову ДПІ у Оболонському районі м. Києва до ПП «Промторг», ТОВ «ЛКС»про визнання угоди № 03-89/03 від 25.11.2003 та за позовом ДПІ у Оболонському районі м. Києва до ТОВ «ЛКС»про визнання угоди на суму 23220,68 грн. недійсними відмовлено, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями вищевказаних постанов.

Доводи апелянта аналогічні тим, що викладені в акті перевірки № 678/23-2-21453214 від 09.08.2006.

Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується з мотивами та висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Із положень пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»вбачається, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 6.2 наказу ДПА України від 30.05.1997 № 165 «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення»факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також право покупця, зареєстрованого як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість засвідчує податкова накладна.

У пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість»вказано, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Відповідно до п. 6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 за № 165 податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість, а згідно пункту 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 за № 165 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Відповідно до п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання, а пунктом 25 «Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість», затвердженого Наказом ДПА України № 79 від 01.03.2000 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.04.2000 за № 208/4429 передбачено, що анулювання реєстрації здійснюється шляхом анулювання свідоцтва та виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

У відповідності до п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 25.3 «Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість», затвердженого Наказом ДПА України від 01.02.2000 року № 79, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.04.2000 за № 208/4429, у разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки, визначені законом, зобовязаний погасити суму податкових зобовязань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні.

Відповідно до пп. 25.2.2 «Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість», затвердженого Наказом ДПА України від 01.02.2000 року № 79, зареєстрованого в Мінюсті 03.04.2000 року за № 208/4429 дата затвердження акта про анулювання реєстрації платника ПДВ вважається днем прийняття такого рішення податковим органом

В свою чергу, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, з Реєстру платників ПДВ ПП «Промторг»було виключено актом про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ за № 61 від 22.06.2006 (а. с. 68), тоді як податкові накладні, видані ПП «Промторг»позивачу за період з грудня 2003 по березень 2004 років.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, відповідач не довів правомірності податкового повідомлення-рішення № 0010192302/0 від 18.08.2006, першої податкової вимоги від 04.09.2006 № 1/3749 та другої податкової вимоги від 03.11.2006 № 2/4920 та не спростував правомірність рішення суду першої інстанції про їх скасування.

В свою чергу, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними дій відповідача при проведенні невиїзної документальної перевірки відповідача з питань правильності нарахування та своєчасності і повноти сплати до бюджету ПДВ при розрахунках з ПП «Промторг», оскільки доказів порушення відповідачем вимог чинного законодавства під час проведення указаної перевірки позивачем дійсно не надано.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Господарського суду міста Києва від 10.04.2007 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 12.07.2010.