Рішення № 103664650, 10.03.2022, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/9840/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2022 року м.Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря судового засідання Скрутень Х.Б.,

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом

позивач Акціонерне товариство «Ідея Банк»

представник позивача ? Заставна Ольга Василівна

(79008, м. Львів, вул. Валова, 11)

до

відповідач ОСОБА_1

( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

про стягнення боргу за кредитним договором,

встановив:

Позиції сторінта учасниківсправ,заяви,клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 181394,16 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 08.05.2019 року між сторонами укладено договір кредиту та страхування №Р24.00212.005232826. Згідно Кредитного договору відповідач отримав кредит в розмірі 98553 грн., зі сплатою 15% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у томі числі процентів у терміни, передбачені встановленим Кредитним договором графіком щомісячних платежів. Позивач повністю виконав свої зобов`язання згідно кредитного договору, що підтверджується меморіальними ордерами, однак відповідач не повернув отриманий кредит у встановлений договором термін та не сплатив нараховані інші платежі, у тому числі проценти за кредитним договором. Останній платіж боржником здійснено 10.09.2021 року. Отже, сума боргу відповідача за кредитним договором станом на 29.09.2021 року становить 181394,16 грн. Оскільки відповідач у добровільному порядку не сплатив заборгованість за кредитним договором, в тому числі кредит, відсотки за користування кредитом та інші обов`язкові платежі, позивач просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 06.12.2021 року відкрито провадження у вищезазначеній справі та вирішено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

28.12.2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву.

04.01.2022 року надійшла відповідь на відзив.

11.02.2022 року позивачем заявлено клопотання про участь останнього в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

15.02.2022 року клопотання ОСОБА_1 задоволено. Ухвалою Галицького районного суду від 15.02.2022 року доручено Летичівському районному суду Хмельницької області організувати «10» березня 2022 року о 14 годині 00 хвилин в приміщенні цього ж суду участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідача ОСОБА_1 .

У судове засідання 10.03.2022 року в преміщення Летичівському районному суду Хмельницької області з`явився відповідач. Відповідач просив у задоволені позовних вимог просив відмовити, посилаючись на неправильно здійсненні, на його думку, розрахунки позивача, а також на те, що у зв`язку зі станом здоров`я та скрутним матеріальним становищем він не зміг вчасно здійснювати оплату за кредитом. Повідомив, що звертався до банку із заявою про здійснення реструктуризації боргу, однак йому було відмовлено. Підтримав доводи наведені ним у відзиві на позовну заяву. Додатково вказав, що після звернення позивача до суду він здійснив платежі на часткове погашення боргу.

Позивач у судове засідання не з`явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у відповідності до положень ст. 128 ЦПК України, що підтверджується матеріалами справи. В позовній заяві представник позивача просить проводити розгляд справи за його відсутності, згідно якої позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

З врахуванням тривалості провадження у справі, забезпечення судом можливості сторонам в повній мірі реалізувати свої процесуальні права, а також того, що позивачем заявлено клопотання про проведення розгляду справи у його відсутності, суд вважає, що наявних у справі матеріалівдостатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Отже, з врахуванням тривалості провадження, з метою забезпечення розумних строків розгляду у справі, суд вважає, що розгляд справи у відсутності представника позивача є можливим, а законні підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, оцінка доводів учасників справи, норми права та мотиви їх застосування та незастосування.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно дост.15ЦК України,кожна особамає правона захистсвого цивільногоправа уразі йогопорушення,невизнання абооспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючи ознаки позову) являються предмет і підстава.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги

При ухваленні рішення суд має з`ясовувати яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Так, відповідно достатті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод(далі-Конвенція),кожній фізичнійабо юридичнійособі гарантованоправо нарозгляд судомпротягом розумногостроку цивільної,кримінальної,адміністративної абогосподарської справи, атакож,справи проадміністративне правопорушення,у якійвона є стороною.

У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом.

Україна, як учасниця Конвенції, повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Право надоступ досуду має"застосовуватисяна практиціі бутиефективним".Для того,щоб правона доступбуло ефективним,особа "повиннамати реальнуможливість оскаржитидію,що порушуєйого права". Суворетрактування національнимзаконодавством процесуальногоправила (надмірнийформалізм)можуть позбавитизаявників правазвертатись до суду.

Судом встановлено, що 08.05.2019 року між сторонами укладено договір кредиту та страхування №Р24.00212.005232826.

Згідно даного Кредитного договору, відповідач отримав кредит в розмірі 98553 грн., зі сплатою 15% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у томі числі процентів у терміни, передбачені встановленим Кредитним договором графіком щомісячних платежів.

Позивач повністю виконав свої зобов`язання, згідно кредитного договору, що підтверджується випискою по поточному рахунку.

Однак, відповідач не повернув отриманий кредит в встановлений договором термін та не сплатив нараховані відсотки та комісію, та інші платежі за Кредитним договором.

Останній платіж, відповідно до наявних у матеріалах справи доказів, боржником здійснено 10.09.2021 року.

Сума боргу відповідача за кредитним договором станом на 29.09.2021 року становить: 181394,16 грн. та включає в себе: основний борг ? 37261,42 грн.; прострочений борг ? 57724,42 грн.; прострочені проценти 27534,93 грн.; строкові проценти 818,27 грн.; нарахована плата за обслуговування кредиту 916,54 грн.; прострочена плата за обслуговування кредиту 54836,84 грн.; пеня за несвоєчасне погашення платежів нарахована по 29.02.2020 р. включно ? 2301,74 грн.

Заборгованість відповідача також підтверджується випискою по особовому рахунку № НОМЕР_2 та довідкою-розрахунком заборгованості станом на 29.09.2021 року.

В свою чергу, твердження позивача щодо проведення ним додаткових проплат для погашення заборгованості після 29.09.2021 року належними та допустимими доказами не підтверджується, зокрема такі докази до відзиву долучені не були.

Як вбачається із матеріалів справи, у зв`язку із невиконанням умов кредитного договору, 09.08.2021 року на адресу відповідача банком направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань. Згідно даної вимоги, позивач вимагав терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення кредитором цієї вимоги, виконати зобов`язання по кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нарахованої на день повного погашення заборгованості та інші платежі за кредитним договором. Також, відповідачу було повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором в 30-денний строк з дня направлення цієї вимоги банком будуть здійсненні заходи щодо примусового стягнення із відповідача заборгованості за кредитним договором на власний вибір.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 зазначає, що у позовній заяві позивачем неправильно зазначена адреса відповідача. Пояснює, що з 16.09.2019 року проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про що повідомляв банк. Водночас, факт укладення з банком договору він визнає, проте вважає, що розрахунки банку є невірними. Відповідач вважає, що винен позивачу заборгованість у розмірі або 37261,42 грн., або 57724,42. Також, відповідач, надаючи пояснення у судовому засіданні, у задоволені позовних вимог просив відмовити, зазначив, що у зв`язку зі станом здоров`я та скрутним матеріальним становищем не зміг вчасно здійснювати оплату за кредитом. Повідомив, що звертався до банку із заявою про здійснення реструктуризації боргу, однак йому було відмовлено.

Водночас, відповідачем на підтвердження своїх мотивів до матеріалів справи не долучено жодного доказу на спростування вимог позивача.

Так, відповідач не навів належного обґрунтування щодо того, чому розрахунок заборгованості банку є невірним. Фактично його доводи з цього приводу гуртуються на припущеннях. Зокрема, відповідач визнав, що дійсно ним укладено договори з приводу яких до нього пред`явлено вимоги. Крім того, відповідач визнав, що отримав кошти за даними договорами. В свою чергу, докази подані позивачем з приводу розміру розрахунку заборгованості в ході судового розгляду не спростовані, є належними та допустимими.

Крім того, доводи відповідача щодо часткового погашення розміру заборгованості належними та допустимими доказами не підтверджені. Натомість, навіть за наявності таких доказів, тобто їх предявлення у подальшому, такі можуть бути враховані під час виконавчого провадження.

Разом з тим, оцінюючи ці доводи відповідача, суд виходить з того, що відповідно до положень статті 83 ЦПК України, сторони таінші учасникисправи подаютьдокази усправі безпосередньодо суду. Відповідач,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору,повинні податисуду доказиразом зподанням відзивуабо письмовихпояснень третьоїособи. Якщодоказ неможе бутиподаний увстановлений закономстрок зоб`єктивних причин,учасник справиповинен проце письмовоповідомити судта зазначити:доказ,який неможе бутиподано;причини,з якихдоказ неможе бутиподано узазначений строк;докази,які підтверджують,що особаздійснила всізалежні віднеї дії,спрямовані наотримання вказаногодоказу. Увипадку визнанняповажними причиннеподання учасникомсправи доказіву встановленийзаконом строксуд можевстановити додатковийстрок дляподання вказанихдоказів. Увипадку прийняттясудом відмовисторони відвизнання обставинсуд можевстановити строкдля поданнядоказів щодотаких обставин. Докази,не поданіу встановленийзаконом абосудом строк,до розглядусудом неприймаються,крім випадку,коли особа,яка їхподає,обґрунтувала неможливістьїх поданняу вказанийстрок зпричин,що незалежали віднеї. Копіїдоказів (крімречових доказів),що подаютьсядо суду,заздалегідь надсилаютьсяабо надаютьсяособою,яка їхподає,іншим учасникамсправи.Суд небере доуваги відповіднідокази уразі відсутностіпідтвердження надсилання(надання)їх копійіншим учасникамсправи,крім випадку,якщо такідокази єу відповідногоучасника справиабо обсягдоказів єнадмірним,або вониподані досуду велектронній формі,або єпублічно доступними. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

Отже, відповідач не подав суду жодних доказів з цього приводу, з дотриманням наведених вище положень процесуального закону, хоча правом на подачу відзиву скористався, а отже і не підтвердив свої доводи у спосіб визначений законом.

Крім того, суду не подано жодних доказів з приводу звернення до банку щодо питання реструктуризації боргу.

Таким чином, виходячи з наведених вище положень законодавства, суд приходить до висновку, що позивач належними та допустимими доказами підтвердив розмір заборгованості. Натомість, відповідач належними та допустимими доказами, поданими до суду у спосіб та в порядку визначеному законом свої доводи не довів, а також докази і доводи позивача не спростував.

Відповідно до ст.ст.76,81 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.2ст. 77 ЦПК України,предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд приймає до уваги, стан здоров`я відповідача, а також його доводи про скрутне матеріальне становище останнього Водночас, відповідно до ч.ч.1,2 ст. 625 ЦК України, боржник незвільняється відвідповідальності занеможливість виконанняним грошовогозобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, наведені доводи відповідача не можуть бути законною підставою для звільнення від виконання взятих на себе зобов`язань. Натомість, як вказано вище, наведені доводи можуть бути враховані як позивачем, так і виконавцем, в процесі виконання судового рішення.

Згідно відповіді на відзив АТ «Ідея Банк», вказує, що відповідно до пункту 5 договору кредиту та страхування №Р24.00212.005232826 від 08.05.2019 року, усе листування щодо цього договору здійснювалося через поштову адресу, що вказана в даному договорі, як місце реєстрації позичальника. Про зміну адреси місця проживання відповідач не повідомляв. Позивач зазначає, що пред`являючи позовну заяву, ним було долучено до матеріалів справи: договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «Ідея Банк», кредитний договір з додатками, меморіальні ордери по видачі кредиту, виписку з рахунку по Кредитному договору, довідку-розрахунок кредитної заборгованості (оригінал), зазначені документи є належними, достатніми та достовірними, допустимими доказами у справі, підтверджують факт виникнення у боржника кредитної заборгованості, її розмір та доцільність задоволення позовних вимог. Позивач також зазначає, що описуючі складні життєві обставини відповідач лише підтверджує наявність у нього кредитної заборгованості.

Наведені твердження позивача в процесі судового розгляду спростовані не були.

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, в судовому засіданні досліджено кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (п.27 Постанови ПВС України від 12.06.2009 року №2 «Про практику застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»).

Частинами 1 та 3статті 13 ЦПКУкраїни встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2ст. 12 ЦПК).

Згідно з положеннями ст.509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Порушенням зобов`язання, згідно зі ст. ст. 610, 611 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), правовими наслідками, зокрема, є відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За приписами ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Кредитним договором між банком та позичальником чітко визначені умови відповідальності за повне або часткове невиконання сторонами умов договору.

У відповідності до вимог ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення у даній справі, суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, зокрема у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір, згідно з яким банк надав клієнту грошові кошти у кредит. Відповідач скористався кредитними коштами, але свої зобов`язання за договором виконав не у повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Таким чином, виходячи із наведеного, суд приходить до висновку, що відповідач порушив умови договору і з останнього на користь банку слід стягнути заборгованість у визначеному розмірі.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положень п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України та вважає за необхідне стягнути з відповідача суму сплаченого АТ «Ідея Банк» судового збору в повному розмірі, що становить 2720,92 грн.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» (код ЄДРПОУ 19390819, адреса: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11) заборгованість в розмірі 181394,16 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» (код ЄДРПОУ 19390819, адреса: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11) суму сплаченого судового збору 2720,92 гривень.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо всудовомузасіданнібуло оголошенолишевступну тарезолютивнучастини судовогорішення абоу разірозгляду справи(вирішенняпитання)безповідомлення (виклику)учасниківсправи,зазначенийстрокобчислюється здняскладенняповного судовогорішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційнускаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 12.03.2022 року.

Головуючий суддя Стрельбицький В.В.