Ухвала суду № 10365378, 07.07.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4559/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Степанюк А.Г.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"07" липня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Мельничука В.П., Романчук О.М.,

при секретарі: Приходько Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.11.2009 року у справі за їх позовом до Санітарно-епідеміологічної станції Шевченківського району м. Києва про стягнення необґрунтовано одержаної виручки,

В С Т А Н О В И Л А :

Державна інспекція з контролю за цінами у м. Києві звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Санітарно-епідеміологічної станції Шевченківського району м. Києва про стягнення суми необґрунтовано одержаної виручки в розмірі 117833,93 грн. та штрафу в розмірі 235667,86 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.11.2009 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Державна інспекція з контролю за цінами у м. Києві подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити позов. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, незаконність, необґрунтованість та необєктивність оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Окружний адміністративний суд м. Києва в своєму рішенні прийшов до висновку про необхідність відмови в позові.

Апеляційна інстанція погоджується з такими доводами суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, Державною інспекцією з контролю за цінами у м. Києві було проведено планову перевірку Санітарно-епідеміологічної станції Шевченківського району м. Києва (ЄДРПОУ 05496980) за період з листопада 2005 року по жовтень 2006 року.

Перевірка була проведена у період з 18.01.2007 року по 24.01.2007 року, за результатами якої складено акт від 24.01.2007 року № 583.

У вказаному акті зазначено, що тарифи на послуги, які надаються відповідачем за плату, включають в себе податок на додану вартість. Крім того, в акті зафіксовано, що сума необґрунтовано одержаної виручки внаслідок застосування вільних тарифів на послуги за умови запровадження для них режиму державного регулювання, становить 117833,93 грн.

На підставі акту апелянтом винесено рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 23 від 14.02.2007 року, яким нараховано штрафні санкції в розмірі 235667,86 грн. У вказаному рішенні зазначено, що останнє повинно бути виконане відповідачем у 10-денний термін.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Таким чином, правовий припис «в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом»означає, що позов має подаватися лише в тих межах часу, які встановлені законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановле них на цей випадок законом.

У ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено річний строк для звернення до адміністративного суду, що пов'язане зі специфікою правовідносин, а також має сприяти наданню доказів, підвищує їхню достовірність і тим самим сприяє встановлено істини у конкретній адміністративній справі.

Дана норма закону означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Необхідно зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.

За частиною 1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Тобто, внаслідок пропущення строків звернення до адміністративного суду для позивача наступають негативні юридичні наслідки.

Слід зауважити, що встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністра тивного судочинства України, певних процесуальних дій.

Згідно ч. 2 ст. 100 КАС України, якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення № 23 було винесено апелянтом 14.02.2007 року. На виконання цього рішення відповідачу був визначений 10-денний термін. Таким чином, перебіг процесуального строку розпочався через 10 днів з моменту винесення рішення. Вимоги викладені у рішенні № 23 відповідачем добровільно не виконані.

Позовну заяву подано до суду 06.05.2009 року, таким чином річний строк, встановлений ст. 99 КАС України, пропущено більш як на рік.

Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно не задовольнив позов.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких підстав, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196,198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Державної інспекції з контролю за цінами у м. Києві відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.11.2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 12 липня 2010 року.