Ухвала суду № 10365360, 07.07.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-13763/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В. У Х В А Л А Іменем України

"07" липня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Мельничука В.П., Романчук О.М.,

при секретарі: Приходько Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.12.2009 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Анчар Груп» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання нечинним акту,

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Анчар Груп»звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання нечинним акту № 991 від 17 липня 2009 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.12.2009 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, незаконність, необґрунтованість та необєктивність оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Окружний адміністративний суд м. Києва в своєму рішенні прийшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Апеляційна інстанція не погоджується з доводами суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Анчар Груп»зареєстровано як юридична особа Шевченківською районною у місті Києві Державною адміністрацією 06.02.2008 року, ідентифікаційний код 35678548.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Анчар Груп»(код 35678548, місцезнаходження: 01025, м. Київ, вул.. Володимирська, 7, оф.1) взято на податковий облік та зареєстровано платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платником податку на додану вартість № 100101310 серії НБ № 211983 виданого 27.02.2008 року.

Державною податковою інспекцією в Шевченківському районі м. Києва було винесено Акт № 991 від 17 липня 2009 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість у зв'язку із заниженням плати податкових зобов'язань обсяг яких перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість»та абз. 3 п. 2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.07.2009 року №757-р «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)».

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Враховуючи положення законодавства, під актом державного чи іншого органу слід розуміти юридичну форму рішень цих органів - офіційний письмовий документ, який породжує певні наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Рішення суб'єкта владних повноважень у контексті положень КАСУ необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.

Нормативно-правові акти - рішення, дію яких поширено на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб і які призначені для неодноразового застосування щодо цього кола осіб.

Правові акти індивідуальної дії - рішення, які є актом одноразового застосування норм права і дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації, за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

Усі рішення суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Акт лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій. Права та обов'язки для суб'єкта господарювання, перевірку якого проведено, породжує саме рішення, прийняте на підставі складеного за результатами перевірки акту.

Отже, акт перевірки, не породжує певних правових наслідків, висновки акту не мають обов'язкового характеру для позивача.

Якщо виходити з положень правознавства, то такі акти не можна визначити як документи, які містять норми права загальної або індивідуальної дії. Вони не можуть створювати нових правових норм, доповнювати чи змінювати чинне законодавство та не мають обов'язкового характеру для суб'єкта по відношенню, до якого вони винесенні.

Тобто, вищезазначені акти, що складені за результатами проведеної перевірки, не мають обов'язкового характеру і не набувають статусу рішення в розумінні п. 1 частини 1 статті 17 КАС України, внаслідок чого не можуть бути оскарженні в адміністративному суді в порядку адміністративного судочинства.

Аналіз матеріалів справи, а зокрема оскаржуваного акту вказує на те, що на його підставі приймається рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Позивач в своїй позовній заяві не ставив вимоги щодо скасування відповідного рішення.

Ч. 1 ст. 203 КАС України передбачено, що постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

За таких підстав, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з закриттям провадження по справі.

Керуючись ст.ст. 157, 160, 195, 196, 198, 200, 203, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.12.2009 року скасувати, а провадження по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Анчар Груп» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання нечинним акту закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 12 липня 2010 року.