Ухвала суду № 10365354, 07.07.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-1395/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В. У Х В А Л А Іменем України

"07" липня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Мельничука В.П., Романчук О.М.,

при секретарі: Приходько Є.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.10.2009 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Завод Радар»до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, третя особа: Міністерство юстиції України про визнання незаконним та нечинним рішення № 923 від 06.04.2007 року,

в с т а н о в и л а :

ВАТ «Завод Радар»звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ДКЦПФР, третя особа: Міністерство юстиції України про визнання незаконним та нечинним рішення № 923 від 06.04.2007 року «Про затвердження програми попередження фактів створення акціонерних товариств з ознаками фіктивності та протидії обігу на ринку цінних паперів акцій таких товариств».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.10.2009 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДКЦПФР подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в позові.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необєктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення Окружним адміністративним судом м. Києва норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, колегія суддів знаходить, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Окружний адміністративний суд м. Києва в своєму рішенні прийшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Апеляційна інстанція не може погодитись з доводами суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, ВАТ "Завод Радар" створені шляхом перетворення ТОВ "Радар-інвест" та зареєстровані виконавчим комітетом Краматорської міської ради Донецької області 23.01.2007 (код ЄДРПОУ 23027906).

Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку було прийняте рішення № 923 від 26.04.2007 р. "Про затвердження програми попередження фактів створення акціонерних товариств з ознаками фіктивності та протидії обігу на ринку цінних паперів акцій таких товариств" та наказ від 25.06.2007 р. № 606 "Щодо реалізації Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 16.02.2007 р. "Про заходи щодо запобігання непродуктивному відпливу капіталів за межі України".

На думку ТОВ "Радар-інвест", вказані рішення та наказ не відповідають положенням чинного законодавства щодо визначення «фіктивні товариства»і порушують їх права на вільне здійснення визначеної установчими документами діяльності.

Судова колегія вважає, що підстави для таких висновків відсутні з наступних міркувань:

Рішенням ДКЦПФР від 26.04.2007 року № 923 затверджено «Програму попередження фактів створення акціонерних товариств з ознаками фіктивності та протидії обігу на ринку цінних паперів акцій таких товариств»та Наказ Комісії від 25.06.2007 року № 606, якими встановлено обов'язок департаменту корпоративних відносин та територіальних управлінь Комісії, за результатами аналізу документів, наданих на реєстрацію випусків цінних паперів виявляти акціонерні товариства:

що створені шляхом реорганізації і статутні капітали яких сформовані не грошовими коштами, у розмірі, що перевищує 25% статутного капіталу;

новостворені акціонерні товариства, та ті, що створені шляхом реорганізації і статутні капітали яких сформовані не грошовими коштами, у розмірі, що перевищує 25% статутного капіталу;

новостворені акціонерні товариства, засновниками яких є фізичні особи, що володіють більше 25 % статутного капіталу;

акціонерні товариства, які збільшують статутні капітали шляхом внесення не грошових коштів.

Також встановлений обов'язок департаменту з питань контрольно-правової роботи забезпечити виявлення та аналіз операцій з цінними паперами, що мають ознаки використання з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, та надавати у встановленому порядку відповідну інформацію про такі операції до Державного комітету фінансового моніторингу України та іншим державним органам відповідно до компетенції.

Як вбачається із викладеного, оскаржувані акти індивідуальної дії мають інструктивний зміст до дій департаментів Комісії та підпорядкованим їй територіальним управлінням та адресовані лише вказаним підпорядкованим структурним підрозділам з приводу конкретних ситуацій.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом», до суб'єктів державного фінансового моніторингу (за винятком Уповноваженого органу), які відповідно до законодавства виконують функції регулювання та нагляду за суб'єктами первинного фінансового моніторингу, відносяться Національний банк України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг.

Зазначені у частині першій цієї статті суб'єкти державного фінансового моніторингу зобов'язані: вимагати від суб'єктів первинного фінансового моніторингу виконання завдань та обов'язків, передбачених цим Законом; проводити перевірку стану організації професійної підготовки працівників та керівників підрозділів, відповідальних за проведення внутрішнього фінансового моніторингу, вживати заходів, передбачених цим Законом; під час здійснення нагляду перевіряти виконання вимог актів законодавства з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів та фінансуванню тероризму, вживати в установленому законодавством порядку заходів, передбачених цим Законом; інформувати Уповноважений орган про виявлені випадки порушення законодавства суб'єктами первинного фінансового моніторингу.

Згідно з п. 11 ст. 8 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», до повноважень Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, серед іншого належить право надсилати матеріали в правоохоронні органи стосовно фактів правопорушень, за які передбачена адміністративна та кримінальна відповідальність, якщо до компетенції Комісії не входить накладення адміністративних стягнень за відповідні правопорушення.

Таким чином, оскаржувані акти, а саме Рішення Комісії від 26.04.2007 року № 923 та Наказ Комісії від 25.06.2007 року №606 є актами індивідуальної дії, оскільки мають ненормативний характер та породжують права і обов'язки у суб'єктів, визначених цими актами, тобто департаментів Комісії та підпорядкованих територіальних управлінь, повноваження щодо таких прав та обов'язків визначені Законом України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»та Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом».

Відповідно до позиції Міністерства юстиції України, оскаржувані акти носять оперативно-розпорядчий характер, спрямовані на організацію виконання рішень вищестоящих органів і власних рішень, не мають нових правових норм та не підлягають реєстрації в Міністерстві юстиції України.

Крім того, з п. 1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсних актів державних чи інших органів»від 26.01.2000 року №02-5/35 вбачається наступне: акти ненормативного характеру (індивідуальних актів) породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Слід зауважити, що нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

З урахуванням викладеного вище, оскаржувані рішення та наказ не є нормативними правовими актами, оскільки вони не встановлюють, не змінюють і не скасовують норми права та неодноразово не застосовуються; але є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), породжують права і обов'язки позивача та йому адресовані, оскільки видані ДКЦПФР, із метою реалізації положень Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»щодо попередження фактів створення акціонерних товариств з ознаками фіктивності та протидії обігу на ринку цінних паперів акцій таких товариств, не містять загальнообовязкових правил поведінки та стосуються прав і обовязків чітко визначених субєктів.

Таким чином, вищезазначене підкреслює, що Рішення Комісії від 26.04.2007 року № 923 та Наказ Комісії від 25.06.2007 року №606 відносяться до актів, що не містять ознак нормативного характеру.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції помилково розглянув даний спір за правилами КАС України.

Таким чином, встановивши фактичні обставини справи та проаналізувавши правові норми, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції не враховано одну дуже важливу обставину підвідомчість спору, а тому є неправильними всі процесуальні дії, вчинені судом по даній справі: прийняття позову, відкриття провадження, постановлення рішення по суті заявлених вимог.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 157 КАС України колегія суддів вважає за необхідне розяснити позивачеві, що даний спір відноситься до юрисдикції господарських судів.

Отже, виходячи з вимог ст.ст. 21 та 108 КАС України, судова колегія приходить до висновку, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, в звязку з чим скасовує постанову суду першої інстанції та закриває провадження по даній справі.

Керуючись ст.ст. 157, 160, 196, 198, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.10.2009 року скасувати, провадження по справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Завод Радар»до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, третя особа: Міністерство юстиції України про визнання незаконним та нечинним рішення № 923 від 06.04.2007 року закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця, шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 12.07.2010 року.