Постанова № 10365335, 01.07.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 17/127(2-а-13956/08)у 2х томах Головуючий у 1-й інстанції: Шелест С.Б. Суддя-доповідач: Ізмайлова Т.Л.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" липня 2010 р. м. Київ

м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Ізмайлової Т.Л.

суддів - Костюк Л.О., Шостака О.О.

при секретарі - Тарадайко Е.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ДПІ у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2009 року в справі за позовом ТОВ «Фактор Коммерс»до ДПІ у Печерському районі м. Києва про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити дії,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ДПІ у Печерському районі м. Києва про визнання недійсним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0003872220/0 від 12.11.2008 року, визнання незаконними дій відповідача щодо винесення та надіслання першої та другої податкових вимог № 1/12505 від 17.12.2008 року та №2/847 від 19.01.2009 року, визнання недійсними та скасування цих податкових вимог, а також визнання недійсним та скасування рішення відповідача від 02.03.2009 року № 222/1 про стягнення коштів та продаж активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2009 року позов задоволений частково: визнано незаконними дії ДПІ у Печерському районі м. Києва по винесенню першої податкової вимоги від 17.12.2008 року № 1/12505 та другої податкової вимоги від 19.01.2009 року № 2/847, визнано протиправними та скасовані перша податкова вимога від 17.12.2008 року № 1/12505 та другу податкову вимогу від 19.01.2009 року № 2/847, визнано протиправним та скасоване рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва про стягнення коштів та продаж активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, а в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З матеріалів справи вбачається, що 03.11.2008 року ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Фактор Коммерс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2008 року за результатами якої складений акт перевірки від 03.11.2008 року № 553/23-11/32862717.

На підставі зазначеного акту, ДПІ у Печерському районі м. Києва винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0003872220/0 від 12.11.2008 року в розмірі 1702506,00 грн.

Зазначене рішення було винесено внаслідок встановлення перевіркою порушення ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»в звязку з чим позивачу на підставі ст. 4 цього ж Закону нарахована пеня за порушення термінів розрахунків у іноземній валюті у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 1702506,00 грн.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про правомірність нарахування пені згідно з оспорюваним рішенням № 0003872220/0 від 12.11.2008 року, що сторонами також не оспорюється. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

З апеляційної скарги вбачається, що відповідач оскаржує постанову в частині задоволених позовних вимог. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що перша та друга податкова вимоги № 1/12505 від 17.12.2008 року та № 2/847 від 19.01.2009 року винесені ДПІ у Печерському районі м. Києва за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД.

02.03.2009 року ДПІ у Печерському районі м. Києва прийняте рішення № 222/1 про стягнення коштів та продаж активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу.

Підставою для винесення вказаних податкових вимог та прийняття рішення було те, що позивачем у передбачені законом строки не сплачено пеню, визначену рішенням №0003872220/0 від 12.11.2008 року., у звязку з чим дана сума набула статусу податкового боргу, стягнення якого регламентовано норами Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до преамбули Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», цей Закон є спеціальним з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), включаючи збір на обовязкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообовязкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Також даний закон встановлює спеціальний порядок нарахування, оскарження нарахування, процедуру сплати та примусового стягнення, яка може застосовуватись лише щодо податків і зборів (обовязкових платежів), сплата яких передбачена Законами з питань оподаткування.

Вичерпний перелік податків і зборів (обовязкових платежів) наведений у ст.ст. 14,15 Закону України «Про систему оподаткування», до яких пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД не віднесена.

Відповідно до ст.1 цього Закону, податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України; штрафна санкція - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами; пеня - плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання; податкова вимога - письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу; податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги (п.6.2.1 ст.6 Закону). Рішення про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків приймається в порядку визначеному Законом № 2181-ІІІ, з метою погашення податкового боргу такого платника.

Таким чином, податкові вимоги та рішення про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу, як форма акта ненормативного характеру може застосовуватись лише щодо обовязків зі сплати узгодженої суми податкового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності).

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що за наведених вище правових норм та систему аналізу вбачається, що обовязок зі сплати пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД не належить до категорії податкового зобовязання або податкового боргу в розумінні Закону України № 2181-ІІІ.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками, виходячи з наступного.

Закон України 2181-ІІІ є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), включаючи збір на обовязкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообовязкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

З метою забезпечення прав платників податків та роботи податкових органів щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій до порушників у межах чинного законодавства, єдиного порядку застосування норм вказаного вище Закону, ДПА України затверджено наказом від 17.03.2001 року № 110 «Інструкцію про порядок застосування та стягнення су штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби».

Так, ст.2 наказу визначає, що податкове зобовязання зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або держаних цільових фондів відповідну суму коштів (податків, зборів, обовязкових платежів, неподаткових доходів, штрафних (фінансових) санкцій, у тому числі санкцій за порушення термінів у сфері ЗЕД, у порядку та у строки, визначені чинним законодавством.

Тобто, поняття податкового зобовязання, при здійсненні процедури стягнення, включає штрафні (фінансові) санкції за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД.

Ст. 13 наказу зазначає, що стягнення штрафних (фінансових) санкцій передбачених цією Інструкцією, та інших штрафних (фінансових) санкцій, застосування і стягнення яким чинним законодавством віднесено до компетенції органів державної податкової служби, здійснюється у порядку, визначеному відповідними законами України.

Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання і валютний контроль», а також п.11 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»визначають лише підстави, порядок та розмір застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД.

Єдиним законом, який визначає порядок стягнення несплаченого у встановлені строки податкового зобовязання (податкового боргу) являється Закон України № 2181-ІІІ.

Таким чином лише вищенаведений Закон визначає порядок примусового стягнення несплаченого у встановлені строки податкового зобовязання (податкового боргу), який і було застосовано до Позивача.

Крім цього, позивач погоджується з правомірністю нарахування йому штрафних санкцій у сфері ЗЕД та не оскаржує в цій частині рішення суду першої інстанції.

До матеріалів справи долучено заперечення до апеляційної скарги відповідно до якого позивач просить змінити постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2009 року в частині вирішення питання про звільнення активів ТОВ «Фактор Коммерс»з під податкової застави та зобовязання Державну податку податкову інспекцію у Печерському районі м. Києва подати заяву про виключення запису про реєстрацію податкової застави з державних реєстрів застав рухомого та нерухомого майна.

Колегія суддів вважає, що змінювати рішення суду першої інстанції у апеляційного суду немає підстав.

Відповідно до ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права, вирішення не всіх позовних вимог або питань.

Підстав, які б зумовили зміну судового рішення суду першої інстанції, немає.

Відповідно до ч.3 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку про те, що вирішувати питання про звільнення активів ТОВ «Фактор Коммерс»з під податкової застави та зобовязання зобовязання Державну податку податкову інспекцію у Печерському районі м. Києва подати заяву про виключення запису про реєстрацію податкової застави з державних реєстрів застав рухомого та нерухомого майна у апеляційного суду немає підстав.

З зазначеним питанням позивач може звернутись з окремим позовом до суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку про необґрунтованість рішення суду першої інстанції, яке постановлене з порушенням норм матеріального права, а тому є всі підстави для його скасування та постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ДПІ у Печерському районі м. Києва задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2009 року в частині задоволених позовних вимог, а саме: визнання незаконними дій ДПІ у Печерському районі м. Києва по винесенню першої вимоги від 17.12.2008 року № 1/12505 та другої податкової вимоги від 19.01.2009 року № 2/847, визнання протиправними та скасування першої податкової вимоги від 17.12.2008 року № 1/12505 та другої податкової вимоги від 19.01.2009 року № 2/847, винесені ДПІ у Печерському районі м. Києва, визнання протиправним та скасування рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 02.03.2009 року № 222/1 про стягнення коштів та продаж активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу скасувати, прийнявши нову, якою в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2009 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді

Постанова складена та підписана в повному обсязі 06 липня 2010 року.