Ухвала суду № 10365328, 01.07.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-10081/09/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Соломко І.І.

Суддя-доповідач: Данилова М. В.

У Х В А Л А

Іменем України

"01" липня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Данилової М. В.,

суддів: Бєлової Л.В., Бистрик Г.М.

при секретарі судового засідання Горбачовій Ю.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Грааль М», державної податкової інспекції у місті Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2009 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Грааль М»до державної податкової інспекції у місті Чернігові про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и л а :

У липні 2009 року товариства з обмеженою відповідальністю «Грааль М»звернулось до суду з позовом, в якому, посилаючись на порушення відповідачем вимог Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок з доходів фізичних осіб», просив визнати нечинними податкові повідомлення - рішення № 0000542320/0 від 11.02.2009р., №0000542320/1 від 25.03.2009 р., № 0000542320/2 від 28.04.2009 р. 0000542320/3 від 09.07.2009р., № 0001131720/0 від 11.02.2009 р., №0001131720/1 від 24.03.2009 р., № 0001131720/2 від 24.04.2009 р., №0001131720/3 від 07.07.2009р.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2009 року позов задоволено частково, а саме: визнано нечинними податкові повідомлення-рішення № 0000542320/0 від 11.02.2009р., №0000542320/1 від 25.03.2009 р., № 0000542320/2 від 28.04.2009р. 0000542320/3 від 09.07.2009р.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на дотримання позивачем вимог п.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 при включенні до складу валових витрат суми витрат, сплачених протягом звітного періоду за договором про надання маркетингових послуг.

Залишаючи без задоволення позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про порушення позивачем вимог п.п.8.2.1 п. 8.2 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»шляхом не включення суму доходів, нарахованих особою, яка не є податковим агентом, до складу загального річного оподатковуваного доходу.

В апеляційній скарзі державна податкова інспекція у місті Чернігові, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати вказану постанову в частині задоволених позовних вимог і прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Апелянт вважає, що позивачем включено до складу валових витрат суми витрат з оплати маркетингових послуг, що не повязані з господарською діяльністю підприємства та не підтверджених відповідними документами.

В апеляційній скарзі ТОВ «Грааль М», вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати вказану постанову і прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позов повністю.

Апелянт вважає, що Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб»не визначено, що у податкового агента оподаткування виплачених на користь платника податку доходів є кінцевим.

Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, зміст судового рішення і апеляційної скарги та, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами планової перевірки діяльності TOB «Грааль М»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.10.2005р. по 30.09.2008р., складено акт № 63/23/21408395 від 03.02.2009р., на підставі якого відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000542320/0 від 11.02.2009р., яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 84375,00 грн. (основний платіж - 56250, 00 грн., штрафна санкція - 28125грн.), та податкове повідомлення - рішення № 0001131720/0 від 11.02.2009 р., яким визначено суму податкового зобов'язання з доходу фізичних осіб на загальну суму 2116,89 грн. (основний платіж - 705,63 грн., штрафна санкція -1411.26 грн.).

За результатами адміністративного оскарження скарги позивача залишені без задоволення, а податкові повідомлення - рішення № 0000542320/Овід 11.02.2009р., № 0001131720/0 від 11.02.2009р. залишені без змін, в зв'язку з чим на адресу позивача були надіслані відповідні податкові повідомлення-рішення з позначкою 1, 2 та 3 відповідно після дробі.

Актом перевірки від 03.02.2009 року встановлені порушення п.1.32 ст. 1, п.5.1 ст. 5, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі Закон № 283) в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 56250,00 грн.; п.п. «з»п.1.3, п.1.9. п.1.15 ст. 1, п.7.1 ст. 7 , п.п.8.1.1 ст.8, п.п. «а»п.19.2 ст. 19. п.п. 20.3.2 п.20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»(далі-Закон №889). в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму-705,63 грн.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність винесення відповідачем податкового повідомлення - рішення № 0000542320/0 від 11.02.2009р., з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5.9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платник податку повинен вести податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включається до складу валових витрат згідно з цим Законом.

Згідно з п.5.1. ст. 5 цього Закону передбачено, що до валових витрат включаються суми будь-яких витрат "як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), тобто вартість товарів окремо, вартість послуг окремо. Відповідно до п.5.2.1 ст.5 у валові витрати включаються будь-які витрати, сплачені (нараховані) в звітному періоді з урахуванням обмежень, встановлених п.5.3 -5.8 цього Закону.

Аналіз положень п. 5.1.. п.5.2.. п.5.3., п.5.4., п.5.5.. п.5.6.. п.5.7 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" дає підстави для висновку, що жоден з них не містить обмежень відносно включення у валові витрати маркетингових послуг в звітному періоді, в якому отримувалися позивачем за послуги відповідно до договору про надання маркетингових послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, СПД ОСОБА_2, у 2007 році надавались маркетингові послуги ТОВ «ГраальМ»на підставі договору про надання маркетингових послуг від 09.01.2007p.

Згідно із ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.І та абзацу 1 ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Про виконання умов вищезазначеного договору між позивачем та СПД ОСОБА_2 свідчить акт здачі-прийняття робіт від 30.06.2007 року, 30.09.2007 року, 30.12.2007 року, згідно якого СПД- ОСОБА_2. виконав маркетингові послуги: з виконання дослідження ринку шкільних приладь, учбових дошок, шкільних меблів; інформування про стан суспільної думки про необхідність заміни стандартних меблів на регульовані; дослідження наявності чи її відсутності в потребі заміни традиційних шкільних дошок на магнітні, маркерні та інтерактивні; надання маркетингової допомоги «замовнику»в укладанні договорів купівлі-продажу між ним та зацікавленими потенційними покупцями.

Відповідно до п. 5.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до валових витрат включається "сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які отримуються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності". Господарська діяльність позивача полягає в здійсненні торгівлі дошок учбових аудиторних, столів учнівських, стільців учнівських.

Віднесення певних витрат до складу валових здійснюється на підставі інших норм вказаного Закону, а саме: п.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5, де прямо передбачено, які витрати включаються до складу валових: "до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статгі.

Відповідно до абз. 4 п.5.3.9 п.5.3 ст.5 цього Закону, який обмежує віднесення до складу валових витрат передбачено, що "не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними і іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку".

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність вимог податкового органу про необхідність надання для перевірки документального підтвердження «замовнику»результатів вивчення ринку, розрахунків, тощо, оскільки сторони не визначили в умовах договору обов'язковість надання таких документів «замовнику», єдиною умовою договору, що підтверджує факт виконання робіт є акт здачі-прийняття робіт. Крім того, надання інших письмових документів (звітів тощо), крім актів, жодним нормативно-правовим актом не передбачено. Чинним законодавством також не визначено конкретного переліку документів для підтвердження витрат на маркетинг.

За таких обставин, судова колегія вважає неправомірним виключення таких витрат із складу валових витрат. Застосування штрафних фінансових санкцій відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є також неправомірним, оскільки відсутнє правомірне нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств.

Судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення позивачем вимог п.п.8.2.1 п. 8.2 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»шляхом не включення суму доходів, нарахованих особою, яка не є податковим агентом, до складу загального річного оподатковуваного доходу, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про нотаріат»приватні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом та громадянином або юридичною особою. Оплата додаткових послуг правового характеру, що надаються приватними нотаріусами не належать до вчинюваної нотаріальної дії, провадиться за домовленістю сторін.

Статтею 32 цього Закону встановлено, що з доходу приватного нотаріуса справляється прибутковий податок за ставками, встановленими чинним законодавством України.

Стаття 1 Закону України «Про податок з доходів з фізичних осіб» встановлює, що дохід - це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Неправомірним є посилання позивача на те, що суми, які сплачувались приватним нотаріусам Сенюк А.В та Слсдовському М.С. за надання нотаріальних послуг не підлягають кінцевому оподаткуванню у джерела виплати, оскільки Законом «Про податок з доходів фізичних осіб»не встановлено окремого порядку оподаткування доходів приватних нотаріусів.

Відповідно до п. 1.15 ст. 1 та п.п.8.1.1 п.8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремленим підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону. Податковим агентом, зокрема, є фізична особа, що е суб'єктом підприємницької діяльності чи здійснює незалежну професійну діяльність, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам.

Статтею 18 Закону встановлено, що платник податку повинен подати річну податкову декларацію, якщо згідно з нормами цього Закону він зобов'язаний задекларувати свої доходи. При цьому, п. 18.2 ст. 18 Закону встановлено, що обов'язок платника податку з подання декларації вважається виконаним за умови, якщо він отримував доходи виключно від податкових агентів (визначення поняття яких наведено у п. 1.15 ст. 1 Закону), зобов'язаних подавати звітність (за ф. N 1ДФ) з цього податку у встановленому порядку.

Разом з тим, платник податку, що отримує доходи, нараховані особою, яка не є податковим агентом, зобов'язаний включити таку суму доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку (пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону).

Водночас, згідно з п. 1.15 та пп. 8.1.1 п. 8.1 Закону податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний нараховувати, утримувати та сплачувати податок до бюджету від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 Закону.

Тобто, у податкового агента оподаткування виплачених доходів є кінцевим.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що Чернігівський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Грааль М», державної податкової інспекції у місті Чернігові залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2009 року залишити без змін.

Повний текст ухвали виготовлено 06 липня 2010 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:

Судді: