Рішення № 103648959, 14.02.2022, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 14.02.2022

Справа № 334/7617/21

Провадження № 2/334/673/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2022 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Фетісова М.В., за участю секретаря судового засідання Боднар А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за участю представника відповідача адвоката Остріка С.Ю.

встановив:

представник позивача адвокат Мартиненко В.В. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 490080666 від 02.07.2008 у сумі 1 082 725,21 гривень, з яких 297 997,70 гривень становлять 3% річних, 784 727,51 гривень - інфляційні втрати.

Позов обґрунтовує тим, що 02.07.2008 між сторонами укладений Кредитний договір № 490080666. Згідно з пунктом 2 розділу № 1 Кредитного договору Банк надає Позичальнику кредит та приймає в заставу в якості забезпечення виконання зобов`язань за Договором Предмет застави, а Позичальник приймає Кредит та передає Банку в заставу якості забезпечення виконання зобов`язань за Договором Предмет застави на наступних умовах: сума кредиту та валюта кредиту - 78 457,72 доларів США, номінальна процентна ставка - 14,99% річних, дата остаточного повернення кредиту - 02.07.2015. Банк виконав свої зобов`язання, однак Позичальник у встановлений строк не виконав свої зобов`язання за Кредитним договором, через що Банк звернувся до суду за захистом свого порушеного права. Рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 06.12.2011, ухваленим суддею Поклад Д.В., позовні вимоги ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 задоволені та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором: за кредитом 604 544,47 грн., по процентах 290 936,91 грн., по пені 2 415 604,16 грн., а всього 3 311 085,54 грн. та 100 грн. витрат по сплаті третейського збору. Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30.05.2012 задоволена заява ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській Громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 06.12.2011, рішення постійно діючого третейського суду скасоване. Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 24.07.2012 ухвала Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30.05:2012 року скасована. Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17.10.2012 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 , учасник третейського розгляду ПАТ «Альфа-Банк», про скасування рішення постійно діючого третейського суду. Наразі виконавчий лист № 2515/10052/2012 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь ПАТ «Альфа-Банк» на виконанні в органах Державної виконавчої служби та у приватних виконавцях не перебуває. Станом на дату подання цього позову Позичальник не виконав рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 06.12.2011, не погасив в повному обсязі заборгованість за Кредитним договором. Відповідач продовжує користуватися грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, що порушує право стягувана на мирне володіння своїм майном, Позивач має право на отримання суми боргу за вказаним кредитним договором на підставі рішення суду з урахуванням рівня інфляції та 3% річних за увесь час прострочення. Відповідно до заборгованості за Кредитним договором за статтею 625 ЦК України загальна заборгованість ОСОБА_1 за період з 15.09.2018 до 15.09.2021 складам 1 082 725,21 грн., а саме: 297 997,70 грн. - 3% річних; 784 727,51 грн. - інфляційні втрати.

09.11.2021 представник відповідача адвокат Острік С.Ю. подав відзив на позов, в якому позов не визнав за таких обставин. Відповідно до умов кредитного договору № 490080666 від 02.07.2008 валюта, в якій видавався кредит, визначена в доларах США. Індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає. Таким чином, вимоги щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 724 727,51 грн. в будь-якому разі є неправомірними. Також, законодавством не передбачено нарахування інфляційних втрат та річних на пеню та проценти, оскільки самі по собі пеня та проценти є компенсаційними заходами на користь стягувача. Крім того, не погоджується із розрахунком заборгованості позивача, який визначений, виходячи із відсоткової ставки 14,99% річних, оскільки Банком під час дії кредитного договору в односторонньому порядку збільшено процентні ставку до 17,50% річних, через що Банком наданий недостовірний розрахунок до суду. Відповідач неодноразово намагався врегулювати ситуацію та направляв листи до Банку, підкреслюючи несправедливість ситуації із підвищенням відсоткової ставки за кредитом, на що він не розраховував при укладенні договору. Просив надати можливість реструктуризації платежів. Однак, судячи із листування банк не давав жодних гарантій та не підписував із ОСОБА_1 додаткову угоду. Також, строк повернення кредиту - до 02.07.2015, що свідчить про пропуск Банком строку позовної давності, у зв`язку з чим просить до позовних вимог застосувати позовну давність.

Ухвалою від 05.10.2021 відкрите провадження у справі, яка була призначена до розгляду в загальному позовному провадженні, також призначене підготовче засідання. Ухвалою від 17.01.2022 закрите підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті.

Представник позивача АТ «Альфа-Банк» в судове засідання не з`явився. Подав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. Повідомлявся належним чином про дату, час і місце розгляду справи. Причини неявки не повідомив. Заяву про розгляд справи без його участі не подав.

Представник відповідача адвокат Острік С.Ю. в судовому засіданні позов не визнав за обставин, зазначених у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши заяви по суті спору та письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

02.07.2008 між сторонами укладений Кредитний договір № 490080666. Згідно з пунктом 2 розділу № 1 Кредитного договору Банк надає Позичальнику кредит та приймає в заставу в якості забезпечення виконання зобов`язань за Договором Предмет застави, а Позичальник приймає Кредит та передає Банку в заставу якості забезпечення виконання зобов`язань за Договором Предмет застави на наступних умовах: сума кредиту та валюта кредиту - 78 457, 72 доларів США, номінальна процентна ставка - 14,99% річних, дата остаточного повернення кредиту - 02.07.2015. Вказані обставини підтверджуються копією вказаного кредитного договору.

Позивач свої зобов`язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши 02.07.2008 відповідачу грошові кошти в сумі 78 457,72 доларів США, що підтверджується Заявою на видачу готівки від 02.07.2008 № 13091.

Рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 06.12.2011, ухваленим суддею Поклад Д.В., задоволені позовні вимоги ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором: за кредитом 604 544,47 гривні, по процентах 290 936,91 гривень, по пені 2 415 604,16 гривень, а всього 3 311 085,54 гривень та 100 гривень витрат по сплаті третейського збору.

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30.05.2012 задоволена заява ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській Громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 06.12.2011, рішення постійно діючого третейського суду скасоване.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 24.07.2012 ухвала Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30.05.2012 скасована.

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17.10.2012 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 , учасник третейського розгляду ПАТ «Альфа-Банк», про скасування рішення постійно діючого третейського суду.

Вищевказані обставини підтверджуються ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17.10.2012 у справі № 2515/1052/2012 та визнаються сторонами.

За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому три відсотки річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та три проценти річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18.

Разом з тим главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і три відсотки річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та три проценти річних за увесь час прострочення, у зв`язку із чим таке зобов`язання є триваючим.

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц.

Відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконувала своїх зобов`язань за Кредитним договором № 490080666 від 02.07.2008, у зв`язку з чим ПАТ «Альфа-Банк» звернулось до Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за Кредитним договором. Рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 06.12.2011, ухваленим суддею Поклад Д.В., позовні вимоги ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 задоволені та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором: за кредитом 604 544,47 гривні, по процентах 290 936,91 гривень, по пені 2 415 604,16 гривень, а всього 3 311 085,54 гривень та 100 грн. витрат по сплаті третейського збору. Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17.10.2012 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 , учасник третейського розгляду ПАТ «Альфа-Банк», про скасування рішення постійно діючого третейського суду.

Відповідно до статті 50 Закону України «Про третейські суди» сторони, які передали спір на вирішення третейського суду, зобов`язані добровільно виконати рішення третейського суду, без будь-яких зволікань чи застережень. Сторони та третейський суд вживають усіх необхідних заходів з метою забезпечення виконання рішення третейського суду.

Згідно зі статтею 55 Закону України «Про третейські суди» рішення третейського суду виконуються зобов`язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні. Якщо в рішенні строк його виконання не встановлений, рішення підлягає негайному виконанню.

До теперішнього часу рішення третейського суду від 06.12.2011 ОСОБА_1 не виконане, оскільки доказів зворотного суду не надано.

Таким чином, з ухваленням рішення третейського суду зобов`язання відповідача сплатити заборгованість за Кредитним договором № 490080666 від 02.07.2008 не припинилося та триває по час розгляду даної справи. Відтак кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за весь час прострочення.

Перевіривши розрахунок боргу суд встановив, що він проведений вірно в частині нарахування трьох відсотків річних, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню вказана заборгованість в сумі 297 997,70 гривень.

Проте, розрахунок інфляційних втрат не відповідає вимогам законодавства, оскільки позивачем не враховані періоди, в яких індекс інфляції не перевищував 100 відсотків.

ЦК України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 ЦК України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у ч.1 першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою № 1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - «Порядок»), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України № 265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 Порядку).

Статтею 625 ЦК України передбачено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 червня 2020 року у справі № 905/21/19.

Провівши власний розрахунок, суд встановив, що інфляційні втрати позивача за період з 15.09.2018 до 15.09.2020 становлять 759 925,25 гривень.

За таких обставин позов необхідно задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 1 057 922,95 гривні, з яких 297 997,70 гривень становлять три відсотки річних, 759 925,25 гривень - інфляційні втрати.

Щодо заяви представника відповідача про застосування до вимог позивача позовної давності.

Позивач АТ «Альфа-Банк» пред`явило позов 01.10.2021, що підтверджується конвертом поштового відправлення.

Відповідно до розрахунку заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за період з 15.09.2018 до 15.09.2019.

Як вже було зазначено вище, відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Проте, згідно з пунктом 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Закон України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнений пунктом 12, набрав чинності 02.04.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на території України був встановлений карантин. Вказаний карантин продовжений постановами Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 22.07.2020 № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», продовжений до 31 березня 2022 року.

Станом на 02.04.2020 позовна давність за вимогами позивача за період з 15.09.2018 до 30.09.2018 не спливла та її строк продовжується на строк дії карантину.

Суд відхиляє аргументи представника відповідача про те, що оскільки Кредитним договором валютою кредиту є долар США, то заборгованість не може визначатись з урахуванням індексу інфляції, оскільки рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 06.12.2011 валютою виконання грошового зобов`язання визначена в гривнях, а отже на нього розповсюджується вимоги частини другої статті 625 ЦПК України щодо виконання грошового зобов`язання з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Також, відхиляються аргументи представника відповідача про неможливість нарахування інфляційних втрат та річних на пеню та проценти, які є компенсаційними заходами, оскільки вказані платежі належать до грошового зобов`язання, визначеного рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 06.12.2011.

Аргументи представника відповідача про неправомірність нарахування заборгованості із розрахунку 14,99% річних не стосуються предмету доказування в цій справі, та мали бути заявлені відповідачем під час розгляду справи третейським судом. За цих обставин не є належними доказами у справі надані представником відповідача докази листування відповідача та позивача з приводу узгодження процентної ставки за Кредитним договором.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 15 868,84 гривень (16 240,88 гривень (сплачений судовий збір)*(1 057 922,95 гривні (розмір задоволеної частини позову):1 082 725,21 гривень (ціна позову)).

Керуючись статтями 10-13, 60, 76-81, 89, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором № 490080666 від 02.07.2008 у сумі 1 057 922 (один мільйон п`ятдесят сім тисяч дев`ятсот двадцять дві) гривні 95 копійок, з яких 297 997 (двісті дев`яносто сім тисяч дев`ятсот дев`яносто сім) гривень 70 копійок становлять 3 відсотки річних, 759 925 (сімсот п`ятдесят дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять п`ять) гривень 25 копійок - інфляційні втрати.

У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» судовий збір у сумі 15 868 (п`ятнадцять тисяч вісімсот шістдесят вісім) гривень 84 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Повне рішення складене 24 лютого 2022 року.

Реквізити учасників справи:

Позивач - Акціонерне товариство «Альфа-Банк», місцезнаходження: вул. Велика Васильківська, буд. 100, м. Київ, код ЄДРПОУ 23494714.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя: