Постанова № 10364706, 06.07.2010, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2010 року Справа № 30/316-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мороз В.Ф. (доповідач),

суддів: Головко В.Г., Швець В.В.

при секретарі: Ревкова Г.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Хандога І.В., довіреність №301209-01 від 30.12.09;

від відповідача: Процай А.А., довіреність №27 від 12.04.10;

від третьої особи: ОСОБА_3

розглянувши апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства “страхова компанія “Арсенал-Днепр” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2010 р. у справі №30/316-09

за позовом: закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Арсенал-Днепр”, м. Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю “Вініл”, м. Дніпропетровськ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3, м. Дніпропетровськ

про стягнення суми в порядку регресу

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2010 р. (суддя Євстигнеєва Н.М.) відмовлено в задоволенні позову про стягнення з відповідача виплаченого страхового відшкодування в розмірі 48 661, 60 грн. та 400 грн. витрат, повязаних з проведенням автотоварознавчого дослідження. Судове рішення мотивовано недоведеністю заявленого розміру матеріальної шкоди.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу про його скасування та задоволення позову у повному обсязі, яка мотивована невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи, неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач та третя особа проти задоволення апеляційної скарги заперечують, вважають рішення суду першої інстанції обґрунтованим та законним, просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

По справі оголошувалася перерва до 06.07.2010 р.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи 15.11.2007 р. в Дніпропетровську на вул. Набережна перемоги сталася дорожньо-транспортна пригода - зіткнення автомобілів “Опель”, державний номерний знак НОМЕР_1, що належить ТОВ “Вініл”, під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля “Субару”, номерний знак НОМЕР_2, який належить ОСОБА_4, під керуванням ОСОБА_5.

Згідно довідки Відділу Державтоінспекції при УМВС України у Дніпропетровській області № 14/1-2982СК від 18.06.2008 р. дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобіль “Субару” отримав технічні пошкодження: передній бампер зліва, передня ліва фара, переднє ліве крило, сталась через порушення водієм ОСОБА_3 п.п. 1.3., 1.5. 10.1 Правил дорожнього руху України.

Зазначеною постановою Бабушкінського районного суду від 07.10.2008 р. ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Згідно довідки №50 від 18.01.2010 р. та наказу №104К від 05.07.2005 р. ОСОБА_3 перебуває в трудових відносинах з товариством з обмеженою відповідальністю “Вініл” та працює начальником відділу охорони.

Відповідно до договору страхування наземного транспорту №590/07-Т від 31.08.2008 р. укладеного до 30.08.2008 р., автомобіль “Subaru Forester”, реєстраційний номер НОМЕР_2, застрахований ОСОБА_4 у позивача. Загальна сума страхового відшкодування складає 141 000 грн. (п. 3.1 договору). До страхових випадків віднесено у тому числі збитки внаслідок ДТП. При цьому відповідно до п. 6.1 договір набуває чинності з моменту надходження першого страхового платежу, строк внесення якого до 01.09.2007 р. та діє до настання строку сплати другого страхового платежу, який має бути внесений до 01.03.2008 р. Перший страховий платіж у розмірі 2 086, 8 грн. було сплачено страхувальником згідно прибуткового касового ордеру №1719 від 31.08.2007 р.

Відтак висновок суду першої інстанції про чинність договору страхування на момент споєння ДТП відповідає матеріалам справи.

Згідно протоколів № 1 від 16.11.2007 р. та №2 від 19.11.2007 р., складених представником страхової компанії Морозовою С.А. за участю представника страхувальника Харченко І.А., внаслідок проведеного огляду транспортного засобу Субару Форестер, номерний знак НОМЕР_2, встановлено технічні пошкодження.

Згідно рахунку сервісного центру ТОВ “Укрторг-Сервіс” № СЗУ-07/08546/1 від 16.11.2007 р. та калькуляції №679 від 16.11.2007 р. ТОВ ТПК “Ентоні” вартість запасних частин та відновлювального ремонту загалом склала 48 661, 6 грн.

28.11.2007 р. аварійним комісаром Виходцем В.М. Українського центру післяаварійного захисту “Експерт-Сервіс” (свідоцтво аварійного комісара №731 від 20.05.2005 р.), зроблено розрахунок суми страхового відшкодування по договору страхування автотранспорту №590/07-Т від 31.08.2008 р., згідно якого сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті страхувальнику, складає 48 661, 60 грн.

На підставі вказаних протоколів огляду, рахунку № СЗУ-07/08546/1 від 16.11.2007 р. та калькуляції №679 від 16.11.2007 р., розрахунку суми страхового відшкодування від 28.11.2007 р. страховиком 29.11.2007 р. складено страховий акт №590/07-Т по договору страхування автотранспорту №590/07-Т від 31.08.2008 р. про визначення суми страхового відшкодування у 48 661, 60 грн.

На підставі заяви вигодонабувача за договором страхування автотранспорту №590/07-Т від 31.08.2008 р. ОСОБА_10 про страховий випадок їй сплачено страхове відшкодування шляхом перерахування на розрахунковий рахунок ТОВ “Укрторг-Сервіс” 35 852,09 грн. (пл. дор. №1634 від 29.11.2007 р.), готівкою з каси ЗАТ “СК “Арсенал-Днепр - 10 722,71 грн. (видатковий касовий ордер №702 від 04.12.2007 р.) та 2 086,80 грн. зараховано в рахунок оплати невнесеного страхового платежу по договору страхування.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

За правилами ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно ст. 27 Закону України “Про страхування” та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Оскільки як вбачається з матеріалів справи страховиком було виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля Субару Форестер, номерний знак НОМЕР_2, пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, до нього в межах фактичних витрат на здійснення відновлювального ремонту автомобіля, які згідно матеріалів справи склали 48 661, 60 грн., на підставі зазначених ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України “Про страхування” перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, яким є відповідач.

Щодо посилань суду першої інстанції на приписи Типового положення “Про організацію діяльності аварійних комісарів, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 5 січня 1998 р. N 8, зокрема щодо порядку оформлення аварійним комісарами аварійних сертифікатів, то відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України “Про страхування” підставою для здійснення страховиком страхових виплат та виплати страхового відшкодування є заява страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) та страховий акт (аварійний сертифікат), який може складатися страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. В даному випадку страховий акт №590/07-Т від 29.11.2007 р., як підстава для виплати страхового відшкодування був складений страховиком.

Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність розміру заявленого до стягнення збитку у звязку з відсутністю беззаперечних доказів на підтвердження його розміру та як наслідок відмовою у позові в повному обсязі. Вказуючи на розбіжності у кольорі транспортного засобу, які зазначені у калькуляції та протоколі огляду, судом першої інстанції не встановлено, що йдеться про різні транспортні засоби. При цьому матеріали справи у сукупності не дають підстав для такого висновку, оскільки як протоколи огляду, так і калькуляція та інші документи містять достатні ознаки, що дозволяють ідентифікувати транспортний засіб, пошкоджений у ДТП, у тому числі реєстраційний номер, марку, номер кузову тощо. Також не спростовано можливість певних ушкоджень деталей правого крила автомобіля внаслідок ДТП. Їх виявлення при повторному огляді саме по собі не може бути підставою для висновку про неповязаність таких ушкоджень з дорожньо-транспортною пригодою та мати наслідком відмову у позові. Відновлювальні роботи по ремонту транспортного засобу за характером в цілому відповідають встановленим ушкодженням транспортного засобу. Відповідачем не спростовано необхідність здійснення таких витрат.

Матеріали справи не містять жодних доказів щодо зловмисної змови про завищення вартості відновлювальних робіт та збільшення суми страхового відшкодування.

Щодо посилань суду першої інстанції на визначення згідно висновку автотоварознавчого дослідження №020905 від 15.09.2009 р. матеріальної шкоди, завданої пошкодження автомобіля “Subaru Forester”, реєстраційний номер НОМЕР_2 у меншому розмірі (41 442,96 грн.), ніж здійснено страхове відшкодування, то таке відшкодування було виплачено на визначених ч. 1 ст. 25 Закону України “Про страхування” підставах, тоді як зазначений висновок не відноситься законом до самостійної підстави здійснення такої виплати.

Разом з тим, судова колегія не вбачає підстав для покладення на відповідача витрат позивача на проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 400 грн., сплачених платіжним дорученням №154 від 22.09.2009 р., оскільки здійснення таких витрат не є обовязковим та не знаходиться в необхідному причинному звязку як з виплатою страхового відшкодування страхувальнику так і зі зворотною вимогою позивача про відшкодування фактичних витрат з винної особи.

За викладеного судова колегія вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову у повному обсязі, з огляду на що оскаржуване рішення підлягає скасуванню на підставі ст. 104 ГПК України з прийняттям нового про часткове задоволення позову щодо стягнення з відповідача виплаченого страхового відшкодування в розмірі 48 661, 60 грн. В іншій частині щодо стягнення 400 грн. витрат, повязаних з проведенням автотоварознавчого дослідження позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати по справі на підставі ст. 49 ГПК України слід покласти на обидві сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст.101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Арсенал-Днепр” задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2010 р. у справі №30/316-09 скасувати.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Вініл” (49057 м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 174, код ЄДРПОУ 25513976) на користь закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Арсенал-Днепр” (юридична адреса: 49000 м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Леніна, 15А, фактична адреса: 49070 м. Дніпропетровськ, вул.. Леніна, 17, поверх 5, код ЄДРПОУ 33908322 ) 48 661, 60 грн. виплаченого страхового відшкодування; 486,62 грн. витрат на сплату держмита; 234,08 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 243,31 грн. витрат до держмиту сплачених за подання апеляційної скарги.

В іншій частині позову відмовити.

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддяВ.Ф.Мороз

СуддіВ.Г.Головко

В.В.Швець

12.07.2010р.