Рішення № 10364553, 08.07.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" липня 2010 р.Справа № 17/48-847

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

при секретарі судового засідання Лучко Р.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватцентр-Агро", м. Київ

до відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячне", с. Заруддя Збаразького району Тернопільської області

Представник від:

позивача: не з'явився;

відповідача: Тарківський А.Д., уповноважений, довіреністьбез номеру від 21.06.10р.

В судовому засіданні представнику відповідача роз’яснено процесуальні права та обов’язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Судом в порядку ст. 811 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася у зв’язку з відсутністю письмових клопотань сторін.

Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватцентр-Агро", м. Київ, звернувся в травні 2010р. до господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячне", с. Заруддя Збаразького району Тернопільської області, 51926,73 грн. заборгованості, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов’язань, що виникли з договору поставки продукції для сільгоспвиробництва № 223-09/з від 03.04.2009р., з яких 40503,65 грн. основного боргу, 3674,49 грн. пені, 2742,10 грн. інфляційних нарахувань, 544,61 грн. –3% річних та 4461,88 грн. відсотків за неправомірне користування чужими коштами.

Одночасно з позовом, Товариство просило вжити заходи до забезпечення позову в порядку ст.ст. 66, 67 ГПК України, подавши заяву №149 від 12.04.2010р.

Позов обґрунтовується копією договору поставки продукції для сільгоспвиробництва № 223-09/з від 03.04.2009р. з специфікаціями до нього; копіями видаткових накладних №РО-0000020 від 05.05.2009р., № РО-0000049 від 22.05.2009р., №РО-0000092 від 07.07.2009р., № РО-0000108 від 11.08.2009р.; копіями довіреностей на отримання ТМЦ № 10 від 29.04.2009р., №11 від 13.05.2009р., №21 від 03.07.2009р., №36 від 03.08.2009р.; копією акту звірки взаєморозрахунків станом на 09.02.2010р.; розрахунками суми позову; іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 21.05.2010р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 08.06.2010р.

Окрім того, у відповідності до ухвали суду від 21.05.2010р., відмовлено у задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать відповідачу.

Судове засідання відкладалося в порядку ст. 77 ГПК України на 22.06.2010р. та 01.07.2010р. у зв’язку з неявкою в судове засідання представників сторін, беручи до уваги подане ними клопотання; в судовому засіданні 01.07.2010р. оголошувалася перерва на 08.07.2010р. для надання можливості сторонам подати додаткові документи на підтвердження своїх вимог та заперечень.

Позивач в судове засідання 08.07.2010р. не з'явився, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив; додатково надав пояснення щодо обґрунтувань стягнення 3 відсотків річних та відсотків за користування чужими коштами.

Разом з тим, згідно пояснень свого представника в судовому засіданні 01.07.2010р. та додаткових пояснень №229 від 02.06.2010 р., №175 від 31.05.2010р. та №225 від 29.06.2010р. позивач позовні вимоги підтримує в заявленому розмірі.

Відповідач в судових засіданнях (01.07.2010р. та 08.07.2010р.) та згідно поданого відзиву на позовну заяву від 21.05.2010р. позовні вимоги визнав частково. Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Сонячне" заперечує вимоги про стягнення 3% річних з посиланням на ту обставину, що в договорі сторонами визначено розмір відсотків річних, а саме: 25% (п. 8.3.2. Договору), у зв'язку з чим, на думку відповідача, відсутні правові підстави для одночасного стягнення ще й 3% річних з посиланням на ст. 625 ЦК України. Окрім того, відповідач зазначив про невірне нарахування позивачем втрат від інфляції, стверджуючи, що за заявлений період сума збитків від інфляції буде становити 2673,22 грн., замість заявлених 2742,10 грн. В решті вимог позов Сільськогосподарським ТОВ "Сонячне" визнається.

Крім того, у поданому відзиві відповідач просить, посилаючись на складний фінансовий стан підприємства та світову фінансово-економічну кризу, розстрочити виконання даного судового рішення на шість місяців.

Позивач, згідно поданих суду пояснень №225 від 29.06.2010р., заперечив проти надання розстрочки сплати боргу відповідачу, зазначивши про те, що наведені обставини не можуть вважатися винятковими та такими, що надають право для розстрочки виконання рішення, з огляду на те, що економічна криза має негативний вплив в рівній степені також на підприємство позивача, а тривале невиконання зобов’язань відповідачем за договором поставки продукції для сільгоспвиробництва № 223-09/з від 03.04.2009р. призводить до невиконання зобов’язань позивача перед своїми контрагентами, у зв’язку з чим ТОВ "Приватцентр-Агро" також несе збитки.

Щодо заперечень відповідача про неможливість одночасного нарахування 25 відсотків та трьох відсотків річних позивач зазначив, що встановлені сторонами в договорі відсотки річних є, згідно ст. 536 ЦК України, фактично платою за користування чужими коштами, а нарахування 3% річних у випадку прострочення господарського зобов’язання передбачено нормами ст. 625 ЦК України, тобто природа їх виникнення різна, тому просить позовні вимоги задовольнити у заявленому розмірі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши додатково представлені докази в сукупності, господарський суд встановив.

Згідно зі ст. 11 ЦК цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші юридичні факти.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

03 квітня 2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Приватцентр-Агро", як Постачальником та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Сонячне", як Покупцем, укладено договір поставки продукції для сільгоспвиробництва № 223-09/з (далі - Договір), у відповідності до умов якого Постачальник зобов’язався передати (поставити) у обумовлений строк Покупцеві продукцію для сільгоспвиробництва (товар), а Покупець, в свою чергу, зобов’язався прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Загальна кількість та найменування товару, що підлягає поставці, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент), упаковка та маркування, ціна, строк поставки й інші умови, визначаються у специфікаціях (додатках до Договору), що є невід'ємними частинами даного Договору (п. 1.2. Договору).

Як видно з специфікацій №1 від 03.04.2009р. та №2 від 06.07.2009р. до Договору поставки продукції для сільгоспвиробництва № 223-09/з від 03.04.2009р., сторонами погоджено загальну кількість, асортимент, ціну товару та умови поставки.

Згідно п. 6.1. Договору приймання товару по кількості та якості Покупцем здійснюється шляхом оформлення в установленому порядку товарних (товарно-транспортних) накладних, які мають містити посилання на Договір.

У відповідності до граф специфікацій №1 від 03.04.2009р. та №2 від 06.07.2009р. "Умови поставки за ІНКОТЕРС-2000, місце поставки (баланс поставки)" сторонами погоджено умови поставки товару, а саме: DUU (місце поставки –склад за адресою покупця, що зазначений в Договорі).

Як стверджує позивач і це не заперечується відповідачем, на виконання умов укладеного Договору, специфікацій №1 від 03.04.2009р. та №2 від 06.07.2009р. до нього, ТОВ "Приватцентр-Агро" згідно видаткових накладних №РО-0000020 від 05.05.2009р., № РО-0000049 від 22.05.2009р., №РО-0000092 від 07.07.2009р. та № РО-0000108 від 11.08.2009р. передало, а відповідач через свого представника Кобзар Г.С., яка діяла на підставі довіреностей на отримання ТМЦ № 10 від 29.04.2009р., №11 від 13.05.2009р., №21 від 03.07.2009р., №36 від 03.08.2009р., прийняв зазначений у накладних товар (продукцію сільгоспвиробництва) на загальну суму 40503,65 грн. Факт отримання Товару підтверджується підписами представника відповідача на зазначених накладних, котрі засвідчені відтиском печатки юридичної особи, копіями довіреностей № 10 від 29.04.2009р., №11 від 13.05.2009р., №21 від 03.07.2009р., №36 від 03.08.2009р. та визнається відповідачем у справі. Із накладних слідує, що останні містять посилання на договір поставки продукції для сільгоспвиробництва № 223-09/з від 03.04.2009р.

Умовами укладеного договору (розділ 4) сторони визначили ціну товару, суму договору, строк, форму та порядок проведення розрахунків.

Згідно погоджених сторонами специфікацій №1 від 03.04.2009р. та №2 від 06.07.2009р. до договору поставки продукції для сільгоспвиробництва № 223-09/з від 03.04.2009р. сторонами встановлено кінцевий термін оплати за отриману відповідачем продукцію –до 01.11.2009р., що також визнається відповідачем у справі.

Спір між сторонами виник внаслідок неналежного виконання відповідачем, як Покупцем умов договору в частині проведення оплати вартості отриманого ним у власність товару на підставі договору поставки № 223-09/з від 03.04.2009р.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами у справі виникли цивільні правовідносини, що випливають з договору поставки.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 712 ЦК України).

Згідно із частиною 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін. Загальними положеннями про купівлю-продаж (параграф 1 глави 54 ЦК України) передбачено право Продавця вимагати оплати товару (ч. 2 ст. 692 ЦК України).

Зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

В силу приписів ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як стверджує позивач і це не заперечується відповідачем у справі, ТОВ "Приватцентр-Агро" свої зобов’язання по договору від 03.04.09р. виконало в повній мірі, однак, відповідач порушив свої договірні зобов’язання, не провівши оплати за отриманий товар, внаслідок чого станом на 12.04.2010р. (дата оформлення позовної заяви №150) заборгованість відповідача за Договором поставки № 223-09/з становить 40503,65 грн.

В силу приписів ст. ст. 11, 16, 509 ЦК України та ст.ст. 1, 2 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов’язків.

Доказів, що підтверджують виконання відповідачем зобов’язання щодо оплати купленого ним товару та відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору судом, у матеріалах немає.

Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріалами справи підтверджуються доводи позивача стосовно того, що відповідачем в установлені договором строки вартість отриманого товару не сплачена, що є порушенням умов договору, ст. 527 ЦК України та ст. 193 ГК України.

Отже, доводи позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму основного боргу є документально підтвердженими первинними документами; не запереченими відповідачем в установленому законом порядку, навпаки, визнаними у відзиві на позов від 21.06.2010р., згідно пояснень представника в судових засіданнях та шляхом підписання акту звірки взаємних розрахунків станом на 09.02.2010р., а тому згідно ст. 15 ЦК України, порушене право Товариства з обмеженою відповідальністю " Приватцентр-Агро ", м. Київ, підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача 40503,65 грн. боргу.

Належне виконання грошових зобов’язань покупцем забезпечено сторонами у п. 8.3.1. Договору пенею у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Оцінюючи доводи позивача, наведені в обґрунтування позовних вимог в частині нарахованої пені, та поданий розрахунок пені за період з 01.11.09р. по 12.04.2010р. (162 дні), виходячи з розміру простроченого платежу –40503,65 грн., суд вважає дані вимоги такими, що відповідають положенням статей 546, 547, 549 ЦК України, приписам Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” та умовам укладеного договору від 03.04.2009 р., а отже, підлягають до задоволення в розмірі 3674,49 грн.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частина 2 статті 625 ЦК України визначає спеціальні правові наслідки прострочення виконання грошових зобов’язань. Таких наслідків є декілька. По-перше, боржник зобов’язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення. Вимагати оплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися.

По-друге, названа стаття передбачає можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов’язання проценти річних. Розмір процентів річних визначається сторонами у договорі. Якщо сторони у договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Однак, відповідно до п. 8.3.2. Договору сторони дійшли згоди, що за порушення грошових зобов’язань по оплаті ціни товару, покупець сплачує на користь постачальника відсотки за неправомірне користування чужими коштами в розмірі 25% річних від суми боргу.

Оцінивши подані позивачем розрахунки двадцяти п’яти відсотків річних в розмірі 4461,88 грн. (нарахованих за період з 01.11.09р. по 12.04.2010р., виходячи з розміру простроченого платежу), інфляційних нарахувань в розмірі 2742,10 грн. (нарахованих за період з листопада 2009р. по березень 2010р. включно), суд, здійснивши власний арифметичний розрахунок, вважає, що до задоволення підлягають позовні вимоги в частині стягнення 4461,88 грн. –25% річних та 2612,98 грн. інфляційних нарахувань, як такі, що обґрунтовано заявлені і відповідають встановленому Держкомстатом України індексу інфляції з листопада 2009р. по березень 2010р. включно; вимогам закону і умовам укладеного договору (п. 8.3.2. Договору).

В частині стягнення 129,12 грн. інфляційних нарахувань господарський суд відмовляє у їх стягненні у зв’язку з невірно проведеним розрахунком цих вимог.

Також суд відмовляє в частині вимог щодо стягнення 3% річних як неправомірно заявлених. При цьому, суд виходить з такого.

Приписами ст. 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов. Згідно п.1 ч.1 ст.208 та ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, сторони у письмовій формі погоджують умови договору.

В даному випадку, договір поставки продукції для сільгоспвиробництва № 223-09/з від 03.04.2009р. підписано сторонами, а тому його умови є обов'язковими для виконання.

Як вбачається з позовних матеріалів, позивач, керуючись ст.625 ЦК України, нарахував відповідачу ще й 3% річних, що згідно поданого розрахунку, виходячи з суми заборгованості 40503,65 грн., складає 544,61 грн. (за період з 01.11.2009р. по 12.04.2010р.).

Частиною 3 ст.692 ЦК України передбачено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Встановлені названою статтею проценти є санкцією за прострочення виконання грошового зобов'язання, тому вони не можуть застосовуватись паралельно з застосуванням процентів, встановлених ст.625 ЦК України.

Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Отже, хоч стаття 625 ЦК України і встановлює проценти, які є заходом відповідальності, що передбачає особливі підстави виникнення права на їх стягнення, все ж вони підлягають оплаті лише тоді, коли іншій розмір процентів не встановлений законом або договором. Тому застосування процентів відповідно до ст.536 ЦК України виключає застосування процентів, передбачених ст.625 ЦК України.

Таким чином, одночасне стягнення судом з відповідача встановлених договором 25% річних за користування чужими коштами та 3% річних, передбачених ст.625 ЦК України, є, на думку суду, неправомірним.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України (постанови №26/207 від 25.11.2008р., №10/108-2734 від 18.06.2009 р.).

Що стосується клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду, то суд, оцінивши докази, подані на його обґрунтування, заслухавши доводи представника відповідача, заперечення позивача, відхиляє його виходячи з наступного.

За змістом пункту 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вправі, приймаючи рішення, відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Розстрочкою виконання рішення господарського суду є виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Підставою для відстрочки, розстрочки виконання рішення мають бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Як випливає з матеріалів справи, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Сонячне" в обґрунтування поданого клопотання щодо надання розстрочки виконання рішення господарського суду у даній справі строком на шість місяців, вказує на наявність економічної кризи в державі, складний фінансовий стан відповідача, на підтвердження чого подано довідку №108 від 30.06.2010р. про кредиторську заборгованість, довідку №196 від 01.07.2010р. про наявність (відсутність) грошових коштів на розрахунковому рахунку в кредитній установі та довідку №109 від 30.06.2010р. про кількість посівів цукрового буряка та озимої пшениці у 2010р., кошти від реалізації яких, за твердженням відповідача, будуть спрямовані на погашення кредиторської заборгованості позивачу.

Між тим, господарський суд лише на підставі наявних доказів може зробити висновок про обґрунтованість клопотання про розстрочку виконання рішення, оскільки припущення про ускладнення або неможливість його виконання має бути достатньо обґрунтованим і ця обставина повинна доводитись заявником за загальними правилами статті 33 ГПК України, як і припущення про ймовірність його виконання при наданні розстрочки.

З огляду на наведене, господарський суд Тернопільської області, дослідивши подану заяву та докази, наведені в її обґрунтування, беручи до уваги ступінь вини відповідача у виникненні спору (відсутність сплати боргу взагалі), вважає, що наведені заявником такі обставини, як зокрема, наявність складної економічної ситуації в Україні не можуть розцінюватися як виняткові та такі, що дають право на розстрочку виконання рішення суду, тому у задоволенні клопотання слід відмовити.

За таких обставин, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, не заперечені належними доказами відповідачем у справі та підтверджені документально, підлягають до задоволення частково –в розмірі 51253,00 грн., в тому числі: 40503,65 грн. основного боргу, 3674,49 грн. пені; 4461,88 грн. –25 % річних та 2612,98 грн. інфляційних втрат.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в силу вимог ст. 49 ГПК України, покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 11, 16, 208, 509, 526, 536, 625, 627-629, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 1, 2, 42 –47, 22, 32, 34, 43-44, 49, 811, 82-85, 116, 117 ГПК України, господарський суд, -

Вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячне", с. Заруддя Збаразького району Тернопільської області, ідент. код 30827927, –40503,65 грн. основного боргу, 3674,49 грн. пені; 4461,88 грн. –25 % річних, 2612,98 грн. інфляційних втрат та 745,47 грн. в повернення сплачених судових витрат на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватцентр-Агро", м. Київ, Голосіївський район, вул. Васильківська, 31/17, ідент. код 34397543.

3. В решті позову –відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "___" ______ 2010 року, через місцевий господарський суд.

Суддя