Рішення № 10364552, 16.06.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" червня 2010 р.Справа № 15/25-557

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бучинської Г.Б.

Розглянув матеріали справи

За позовом Антимонопольного комітету України вул. Урицького, 45, м. Київ, 03035

до відповідача Державного підприємства "Залозецький спиртзавод" вул. Бродівська, 3, с. Заложці, Зборівський район, Тернопільська область, 47234

про стягнення 70.000 грн. штрафу та 70.000 грн. пені.

за участю представників сторін:

позивача:          начальник загального відділу Чорномаз Надія Євгенівна, довіреність № 21-122/02-3644 від 28.04.10р.;

відповідача:          не з'явився.

Суть справи:

Антимонопольний комітет України, вул. Урицького, 45, м. Київ звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом до Державного підприємства "Залозецький спиртзавод", вул. Бродівська, 3, с. Заложці, Зборівський район, Тернопільська область про стягнення 70.000 грн. штрафу та 70.000 грн. пені.

Ухвалою господарського суду від 24.04.2009р. провадження у справі № 15/25-557 за клопотанням відповідача зупинено до вирішення пов’язаної з нею адміністративної справи № 2-а-1254/09/1970 Ст.6.14 за позовом Державного підприємства "Залозецький спиртзавод", вул. Бродівська, 3, с. Заложці, Зборівський район, Тернопільська область до Антимонопольного комітету України, вул. Урицького, 45, м. Київ про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України № 745-р від 20.12.2007р. та набрання рішенням законної сили.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.09.2009р. ухвалу від 24.04.2009р. у справі № 15/25-557 залишено буз змін, а апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду, ухвалу господарського суду Тернопільської області від 24.04.2009р. про зупинення провадження у справі та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.09.2009р. скасовано, а справу передано на розгляд господарського суду Тернопільської області.

В розпочатому судовому засіданні учасникам судового процесу роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 811 ГПК України.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю.

Відповідач без поважних причин витребуваного ухвалами суду від 16.04.2010р. та 12.05.2010р. обґрунтованого відзиву на позов не надав, представник в судове засідання не з’явився хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, однак в судовому засіданні 12.05.2010р., подав клопотання про припинення провадження у справі у зв’язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах, посилаючись на те, що Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель, що відповідає ознакам суб'єкта владних повноважень, а тому спори за участю органів АМКУ щодо виконання ними своїх владних повноважень є публічно-правовими. Просить суд звернути увагу на те, що адміністративним судам підвідомчі всі публічно-правові спори, щодо рішень, дій або бездіяльності АМК України та органів, як суб'єктів владних повноважень, а тому дана справа не належить до компетенції господарського суду.

Суд, розглянувши клопотання, прийшов до висновку, що останнє не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС України) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з частиною другою статті 4 названого Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Тобто, наведені норми адміністративного процесуального законодавства встановлюють виняткові обставини, за наявності яких справи, однієї із сторін в яких є державні органи владних повноважень, можуть бути підвідомчі іншим судам України. Такою обставиною, є пряма вказівка у Конституції чи інших законах України про підсудність справи іншому, ніж адміністративний, суду. Таким чином, вказана норма передбачає можливість встановлення законами України іншої підсудності певних категорій публічно-правових спорів, в тому числі господарської.

Згідно п. 1 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29.10.2008 року № 04-5/257 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду.

З огляду на зміст наведеної норми, статті 4 КАС України, згідно з якою юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення, а також приписи статті 32 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" справи зі спорів про оскарження рішень (розпоряджень) органів Антимонопольного комітету України підвідомчі господарським судам і підлягають розглядові за правилами Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).

Це стосується й розгляду справ за позовами органів Антимонопольного комітету України про стягнення з суб'єктів господарювання сум штрафів та пені у зв'язку з порушенням конкурентного законодавства, оскільки таке стягнення здійснюється за рішеннями відповідних органів, прийнятими на підставі приписів названих Законів України.

Водночас і пунктом 3 частини першої статті 12 ГПК встановлено, що справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції, підвідомчі господарським судам.

Аналогічну правову позицію викладено й у п.4 Інформаційного листа Верховного суду України від 26.12.2005 № 3.2-2005, де також зазначено: "Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства (наприклад, ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", встановлює, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення Антимонопольного комітету України до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення).

Таким чином, на думку суду, підстави для припинення провадження відсутні.

Спір розглядається за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред’явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні та фізичні особи - підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Пунктом 2 статті 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Як вбачається із матеріалів справи, Антимонопольним комітетом України, за результатами розгляду справи № 23-26.13/5-07, прийнято рішення № 745-р від 20.12.2007р. "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" яким визнано, що сорок спиртових заводів, серед яких і Державне підприємство "Залозецький спиртзавод" вул. Бродівська, 3, с. Заложці, Зборівський район, Тернопільська область, допустили своїми діями порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого п. 1 ст. 50 та ч.ч.1, 3 ст.6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які призвели до обмеження конкуренції на ринку спирту.

Відповідно до п. 2 ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", за порушення законодавства про захист економічної конкуренції до спиртових заводів застосовано штрафні санкції, в тому числі на Державне підприємство "Залозецький спиртзавод" вул. Бродівська, 3, с. Заложці, Зборівський район, Тернопільська область, накладено штраф в сумі 70.000 грн..

Суд, на підставі ст. 43 ГПК України ,давши оцінку поданим позивачем доказам та наведеним доводам , прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення. При цьому суд виходив із наступного.

Згідно ст. 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики, зокрема, в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є, зокрема, антиконкурентні узгоджені дії.

Антиконкурентними узгодженими діями відповідно до п. 1 ст. 6 Закону України є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції.

Антиконкурентними узгодженими діями вважається також вчинення суб’єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об’єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності) (ч. 3 ст. 6 Закону України).

Вчинення антиконкурентних узгоджених дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом (ч. 4 ст.6 Закону України).

Визначення поняття узгоджених дій наведено у статті 5 Закону України, згідно якої це, зокрема, укладення суб’єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об’єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб’єктів господарювання. Особи, які чинять або мають намір чинити узгоджені дії, є учасниками узгоджених дій.

Антимонопольний комітет як орган контролю за дотриманням суб’єктами господарювання антимонопольного законодавства, встановлює антиконкурентні узгоджені дії в процесі розгляду справ, які ведуться в порядку передбаченому Правилами розгляду справ про порушення антимонопольного законодавства України затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України N 169-р від 29.06.98р.. Відповідно до п.п.12, 23 Правил, доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість визначити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів та проводяться дії, направлені на всебічне, повне і об'єктивне з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін. Зокрема у справах про антиконкурентні узгоджені дії можуть проводитися такі дії як дослідження регіонального або загальнодержавного ринку та одержання від сторін, третіх осіб, інших осіб письмових та усних пояснень.

Порядок проведення аналізу діяльності суб'єктів господарювання, груп суб'єктів господарювання та споживачів з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт на загальнодержавних та регіональних ринках, встановлено "Методикою визначення монопольного (домінуючого) становища суб’єктів господарювання на ринку" затвердженою розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 року № 49-р та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.04.2002 року за № v1905227-02, розробленої на виконання Законів України "Про захист економічної конкуренції" і "Про Антимонопольний комітет України" (далі Методика).

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.

Стаття 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначає, що органи Антимонопольного комітету України накладають штрафи на об’єднання, суб’єктів господарювання юридичних осіб за порушення, передбачені зокрема пунктами 1, 2 та 4 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. У разі наявності незаконно одержаного прибутку, який перевищує десять відсотків зазначеного доходу (виручки), штраф накладається у розмірі, що не перевищує потрійного розміру незаконно одержаного прибутку. Розмір незаконно одержаного прибутку може бути обчислено оціночним шляхом.

Пунктом 20 Рекомендацій, Вищого господарського суду, від 29.10.2008, № 04-5/247 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства", передбачено, що вирішуючи спори, пов'язані із зобов'язанням виконати рішення Антимонопольного комітету України чи його територіального відділення або про стягнення коштів (штрафу, пені) на підставі такого рішення, господарським судам необхідно мати на увазі, що сам по собі факт неоскарження рішення особою, якої воно стосується, не є безумовним свідченням законності відповідного акта державного органу. Тобто для того, щоб дійти висновку про обов'язковість виконання рішення названого Комітету чи його територіального відділення, господарському суду потрібно досліджувати це рішення на предмет його відповідності вимогам законодавства, якщо така відповідність заперечується іншою стороною у справі. Однак господарським судом не можуть братися до уваги доводи особи, стосовно якої прийнято рішення (заявника, відповідача, третьої особи в розумінні статті 39 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), з приводу незаконності та/або необґрунтованості цього рішення, якщо такі доводи заявлено після закінчення строків, встановлених частиною другою статті 47 та частиною першою статті 60 названого Закону, оскільки дана особа не скористалася своїм правом на оскарження відповідного акта державного органу, а перебіг зазначеного строку виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Антимонопольного комітету України.

Разом з тим, в силу ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Згідно з ч. 1, 2 ст.56 Закону № 2210-ІІІ рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб. Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Проведеними Антимонопольним комітетом дослідженнями у порядку передбаченому Методикою та зібраними в процесі розгляду справи № 23-26.13/5-07 доказами встановлено порушення Державним підприємством "Залозецький спиртзавод", вул. Бродівська, 3, с. Заложці, Зборівський район, Тернопільська область, законодавства про захист економічної конкуренції на ринку спирту.

В процесі розгляду справи відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження невідповідності фактів викладених в рішенні Антимонопольного комітету України № 23-26.13/5-07 від 20.12.2007р., яке набрало законної сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону України, особа, на яку рішенням накладено штраф, зобов’язана сплатити його у двомісячний строк з дня його одержання.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення адміністративної колегії Тернопільського обласного відділення Антимонопольного комітету України № № 23-26.13/5-07 від 20.12.2007р. 20.12.2007р. було направлено на адресу відповідача листом від 29.12.2007р., та отримане останнім 16.01.2008 року, про що свідчить долучена позивачем до матеріалів справи, належним чином засвідчена копія повідомлення про вручення поштового відправлення № 197342

Як уже зазначалось вище, ч. 1 ст. 60 Закону № 2210-ІІІ встановлено, що відповідач мав право на оскарження рішення Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.

Відповідачем дане рішення було оскаржено до господарського суду м. Києва, яким 22.05.2008р. прийнято рішення у справі № 38/134 яким Державному підприємству "Залозецький спиртзавод" у позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2008р. у справі № 38/134 апеляційну скаргу Державного підприємства "Залозецький спиртзавод" на рішення Господарського суду м. Києва у справі № 38/134 від 22.05.2008р. залишено без задоволення. Рішення Господарського суду м. Києва скасовано, а провадження у справі припинено, з підстав пропущення Державним підприємством "Залозецький спиртзавод" двомісячного строку на оскарження рішення Антимонопольного комітету України.

Згідно ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

В силу ч.3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Однак станом на день розгляду справи відповідач не надав доказів сплати 70.000 грн. штрафу, а тому позов в цій частині підлягає до задоволення.

Згідно ч. 5 ст. 56 Закону № 2210-ІІІ за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу, відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Згідно з ч.7 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 70.000грн. штрафу та 70.000грн. пені обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь –які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Державне мито в сумі 1.400 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн., згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 20, 22, 32-34, 43, 44, 49, 69, 77, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ,-

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з Державного підприємства "Залозецький спиртзавод" вул. Бродівська, 3, с. Заложці, Зборівський район, Тернопільська область в доход Державного бюджету України на рахунок № 31111106600010 в ВДК у Соломянському районі міста Києва, код ЄДРПОУ 26077951, МФО 820019, код платежу 23030300, символ звітності 106 - 70.000 грн. штрафу та 70.000 грн. пені;

- 1.400 (двісті сімдесят шість) грн. державного мита, на рах. № 31111095700002 у ГУДКУ у Тернопільській області, МФО 838012, ЄДРПОУ 23588119, одержувач: УДК у м. Тернополі;

- 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу", на р/р № 31210264700002 у ГУДК у Тернопільській області, МФО 838012, ЄДРПОУ 23588119, одержувач –державний бюджет м. Тернопіль 22050003.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

4.Накази видати стягувачам після набрання судовим рішенням законної сили.

5.На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "02" липня 2010 року через місцевий господарський суд.

                    Суддя