Рішення № 10363872, 13.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 18/16613.07.10 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс трейдінг плюс»;

До                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль –Блюз»;

Про                    стягнення 77587,95 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники

Від позивача:          Прокопенко В.В., представник, довіреність б/н від 08.04.2010 р.;

Від відповідача:           Шевченко Т.Л., представник, довіреність б/н від 07.06.2010 р.;

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2010 р. порушено провадження у справі №18/166, справа призначена слуханням на 03.06.2010 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2010 р. слухання справи було відкладене на 15.06.2010 р.

У справі, на підставі статті 77 ГПК України, були оголошені перерви з 15.06.2010 р. до 08.07.2010 р., з 08.07.2010 р. до 13.07.2010 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2010 р. строк вирішення спору у даній справі був продовжений.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 77587,95 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, 780,00 грн. витрат по сплаті держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з мотивів, вказаних у позовній заяві.

03.06.2010 р. позивачем до господарського суду була подана заява про уточнення позовних вимог, в якій останній просить стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 3448670,97 грн. (3200000,00 грн. основного боргу + 248670,97 грн. інфляційних втрат), 82059,18 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, 25500,00 грн. витрат по сплаті держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Відповідач у наданих письмових запереченнях та представник останнього у судових засіданнях позовні вимоги позивача заперечував, у задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на наведене нижче:

—пунктом 3.1. договору передбачено, що строк сплати 100% суми договору (25000000,00 грн.) встановлюється з 01.12.2008 року по 30.01.2009 року;

—24.12.2008 р. сторонами до п. 3.1. договору були внесені зміни та визначено строк сплати 100% суми договору до 30.03.2009 року;

—позивач у встановлений договором строк до 30.03.2009 р. свої зобов’язання за договором не виконав, перерахувавши на користь позивача лише частину суми у розмірі 3200000,00 грн.;

—відповідач листом вих. №14/10 від 14.10.2009 р. повідомив позивача про розірвання договору, у зв’язку з невиконанням останнім договірних зобов'язань;

—відповідно до частини 4 статті 3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва»повернення коштів, внесених юридичними особами на користь забудовників за розірваними договорами, за якими здійснено часткову оплату вартості об’єкта житлового будівництва здійснюється після наступної реалізації такого об’єкт житлового будівництва;

—частина вартості майнових прав, сплачена позивачем, буде повернута після реалізації об’єкта.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

01.12.2008 р. між сторонами укладений договір №НИ-0795 купівлі-продажу майнових прав, за умовами якого відповідач зобов'язався передати у власність позивачеві майнові права, а останній зобов'язався оплатити та прийняти майнові права на визначених у цьому договорі умовах.

Відповідно до умов вищезазначеного договору об’єктом договору є квартири у будинках №№26, 28, 35, що будується за будівельною адресою: м. Київ, бульвар Кольцова, 14.

Розділом 2 договору передбачено, що відповідач зобов’язаний:

—здати будинок в експлуатацію в ІV кварталі 2009 року (п. 2.1.1. договору);

—передати майнові права у власність позивача до 31.12.2009 р. (п. 2.1.2. договору);

—у випадку припинення (розірвання) цього договору повернути позивачеві сплачені грошові кошти протягом 15 днів з моменту розірвання договору (п. 2.1.4. договору).

Згідно з п. 3.1. договору ціна договору на момент його підписання становить 25000000,00 грн.; строк сплати 100% суми договору у розмірі 25000000,00 грн. встановлюється з 01.12.2008 року по 30.01.2009 року.

Оплата загальної суми вартості житлової площі об’єкту по договору повинна становити 100% суми, вказаної в п. 3.1. договору, а саме, оплата здійснюється позивачем згідно з графіком перерахувань (п. 3.2. договору).

24.12.2008 р. між сторонами укладена додаткова угода до договору, відповідно до якої ціна договору на момент підписання додаткової угоди становить еквівалент 3500000,00 доларів США; строк сплати зазначеної суми встановлений з 01.12.2008 року по 30.03.2009 року.

На виконання умов договору позивач 25.12.2008 р. перерахував на користь відповідача 3200000,00 грн., що підтверджується випискою банківської установи, яка додана до матеріалів справи.

Позивачем на адресу відповідача був направлений лист вих. №12 від 06.07.2009 р., в якому останній зазначає про те, що п. 2.3.3. договору надає покупцю право в односторонньому порядку розірвати даний договір; у зазначеному листі позивач просив відповідача повернути фактично сплачені на користь останнього кошти у розмірі 3200000,00 грн.

Позивачем повторно на адресу відповідача був направлений лист від 26.08.2009 р. вих. №23, в якому останній просив повернути перераховані кошти у сумі 3200000,00 грн.

Відповідач у листі вих. №07/09 від 07.09.2009 р. (відповідь на лист позивача вих. №23 від 26.08.2009 р.) повідомив позивача про те, що у зв’язку з невиконанням позивачем зобов'язань за договором №НИ-0795 від 01.12.2008 р., відповідач розриває договір в односторонньому порядку відповідно до п. 2.2.3. договору та статті 611 Цивільного кодексу України.

14.10.2009 р. відповідачем на адресу позивача було направлене повідомлення вих. №14/10 від 14.10.2009 р. про розірвання договору, в якому відповідач зазначив про те, що договір є розірваним з 14.10.2009 р.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджені в засіданні суду докази, господарський суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За умовами укладеного між сторонами договору позивач 25.12.2009 р. перерахував на користь відповідача 3200000,00 грн., що підтверджується випискою банківської установи, яка додана до матеріалів справи.

Відповідно до п. 3.2. договору оплата загальної суми вартості загальної житлової площі об’єкту по договору повинна становить 100% та здійснюється позивачем згідно з графіком перерахувань.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що у випадку несплати позивачем коштів до 30.01.2009 р. договір вважається таким, що неукладений.

Додатковою угодою від 24.12.2008 р. строк сплати суми договору встановлений сторонами з 01.12.2008 р. по 30.03.2009 р.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Пунктом 2.1.4. договору визначено, що у випадку припинення (розірвання) договору відповідач зобов’язаний повернути позивачеві сплачені грошові кошти протягом 15 днів з моменту розірвання договору.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач у строк до 30.01.2009 р., який був продовжений сторонами до 30.03.2009 р. згідно з додатковою угодою від 24.12.2008 р., не перерахував на користь відповідача 100% суми за договором, а отже, згідно з умовами п. 6.2. договору останній вважається таким, що не укладався.

Крім того, сторони дійшли до згоди (шляхом обміну листами) про розірвання договору з 14.10.2009 р., про що свідчить лист відповідача вих. №14/10 від 14.10.2009 р.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Враховуючи вищезазначені обставини, відповідач зобов’язаний повернути позивачеві безпідставно набуте майно, а саме, грошові кошти у сумі 3200000,00 грн.

Частиною 1 статті 1213 Цивільного кодексу України передбачено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Згідно з частиною 2 статті 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи зі змісту п. 6.2. договору та враховуючи ту обставину, що позивач у строк до 30.01.2009 р., який був перенесений сторонами до 30.03.2009 р. згідно з додатковою угодою від 24.12.2008 р., не перерахував на користь відповідача 100% суми за договором, відповідач зобов’язаний був повернути позивачеві безпідставно одержані грошові кошти у сумі 3200000,00 грн., починаючи з 31.03.2009 р.

За прострочення повернення безпідставно одержаних грошових коштів позивачем нараховані інфляційні втрати у сумі 248670,97 грн. (за період з 23.07.2009 р. по 13.05.2010р.) та 82059,18 грн. трьох процентів річних з простроченої суми (за період з 23.07.2009 р. по 31.05.2010 р.).

Посилання відповідача на статтю 3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва»у даному випадку не приймається судом до уваги, оскільки взаємовідносини сторін у даному спорі регулюються нормами глави 83 Цивільного кодексу України «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави», а тому положення Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва»у даному спорі не застосовується.

Вина відповідача повністю підтверджена дослідженими доказами та матеріалами справи.

Наявні в матеріалах справи документи свідчать про безспірність та обґрунтованість позовних вимог позивача, а тому вимоги останнього підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль –Блюз»(інд. 03680, м. Київ, вул. Сім’ї Сосніних, 9, код ЄДРПОУ 32210186) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс трейдінг плюс» (інд. 03124, м. Київ, вул. Миколи Василенка, 7-а, код ЄДРПОУ 34913862) суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 3448670 (три мільйони чотириста сорок вісім тисяч шістсот сімдесят) грн. 97 коп., 82059 (вісімдесят дві тисячі п’ятдесят дев'ять) грн. 18 коп. трьох процентів річних з простроченої суми, 25500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. витрат по сплаті держмита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

СуддяО.В. Мандриченко