Рішення № 10363869, 25.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/20125.06.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «КЛО-ОЙЛ»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Українські Бізнес Системи»

простягнення 176929,23 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Школьний В.В. –дов. № б/н від 15.04.2010 року;

від відповідача: не з'явився;

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КЛО-ОЙЛ»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Бізнес Системи»про стягнення 176929,23 грн. –основного боргу.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобов’язання щодо оплати поставленого товару за Договором № 01/03/07-139 на постачання нафтопродуктів через мережу АЗС від 01 березня 2007 року.

Ухвалою від 17.05.2010 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 07.06.2010 року.

Представник позивача в судовому засіданні 07.06.2010 року подав документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі та надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд позов задовольнити повністю.

В судове засідання 07.06.2010 року, представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою від 07.06.2010 року розгляд справи було відкладено на 25.06.2010 року.

В судовому засіданні 25.06.2010 року представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої уточнив період за який просить суд стягнути з відповідача 100% річних, а саме з 16.03.2009 року по 23.04.2010 року, решту позовних вимог просить суд стягнути в розмірі та за період заявленому в позові.

В судове засідання 25.06.2010 року, представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого Господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Крім того, позивач в позовній заяві просив суд вжити заходів до забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача.

Проаналізувавши доводи позивача, перевіривши матеріали справи суд дійшов висновку, що подана заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позов забезпечується: накладанням арешту на майно, або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Разом з тим, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що грошові кошти, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення. При цьому в заяві про вжиття заходів забезпечення позову має міститись мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За таких обставин, проаналізувавши вищезазначену заяву та заслухавши пояснення представника позивача, суд визнав заяву позивача такою, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не обґрунтовано належним чином те, що невжиття заходів до забезпечення позову ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду, а також не надано суду належних доказів того, що грошові кошти можуть зникнути, зменшитись або передатись іншим особам.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 25.06.2010 року на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01 березня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КЛО-ОЙЛ», іменоване надалі «Постачальник»(позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські Бізнес Системи», іменоване надалі «Покупець»(відповідач) був укладений договір № 01/03/07-139 на постачання нафтопродуктів через мережу АЗС (далі –Договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов’язується поставити покупцю, а покупець зобов’язується сплатити постачальнику вартість замовленого та придбаного товару та прийняти товар в асортименті, кількості та за цінами обумовленими даним Договором.

Відповідно до пункту 3.1 Договору фактичний обсяг, ціна та асортимент товару, що є предметом постачання за даним Договором, є динамічними та визначаються сторонами на підставі складених сторонами на протязі дії даного Договору товарних накладних та/або актів приймання –передачі, відомості яких формулюються на підставі рахунків –фактур, даних СОД та/або термінальних чеків мережі АЗС постачальника.

Згідно з пунктом 4.1 Договору постачальник зобов’язується:

-          забезпечити покупця необхідною (у відповідності до замовлення) кількістю старт –карт;

-          ознайомити покупця з правилами використання старт –карток;

-          відпускати товар покупця в кредит з 1 по 15 та з 16 по 30 (31) числа поточного місяця;

-          виставити покупцю рахунки –фактури на оплату за придбаний покупцем товар і т. д.

Пунктом 5.1.3 Договору сторони узгодили, що покупець зобов’язаний вчасно оплачувати вартість поставлених товарів визначену постачальником.

Відповідно до пункту 6.1 Договору сторони за даним Договором погоджуються, що ціна на товари за даним Договором встановлюється в національній валюті України з розрахунку за 1 літр, не є статичною величиною і дорівнює ціні на товар, що діє в мережі АЗС постачальника на дату здійснення покупцем відвантаження замовленого товару на конкретно визначеній останнім АЗС в строки та на умовах даного Договору. Фактична вартість спожитих покупцем у звітному періоді товарів визначається актом прийому –передачі товарів. Не пізніше першого та п’ятнадцятого числа кожного місяця в період дії даного Договору постачальник надсилає покупцю рахунок –фактуру, який підлягає 100% оплаті на протязі 3 (трьох) банківських днів з дати його отримання. За кожний звітний період сторони зобов’язуються складати підсумкові акти приймання –передачі товарів, які відображають загальний обсяг спожитого покупцем товару та його вартість на час відвантаження у звітному періоді.

Згідно пунктом 6.2 Договору всі розрахунки, що здійснюються сторонами на виконання своїх обов’язків за даним Договором, повинні бути виконані шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на відповідні розрахункові рахунки. За письмовим погодженням сторін, для проведення взаєморозрахунків може бути використана інша форма розрахунків, що не суперечить чинному законодавству.

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними та актами приймання – передачі, однак відповідач частково розрахувався за поставлений товар, в результаті чого в останнього перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 79139,98 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

06.10.2009 року та 09.03.2010 року позивач направив на адресу відповідача претензії № 1 та № 2, відповідно до яких просив останнього погасити існуючу заборгованість, що засвідчується фіскальними чеками № 1053 від 06.10.2009 року, № 7235 від 09.03.2010 року та описами вкладення у цінний лист, однак вищезазначена вимога залишена відповідачем без задоволення та належного реагування.

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем не надав, а тому загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 79138,98 грн.

Як вбачається з матеріалів справи вищевказаний договір є договором поставки.

Згідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, належних доказів та заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 79139,98 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 8.5 Договору у випадку порушення покупцем визначених умовами даного Договору строків оплати заборгованості за фактично поставлений покупцю але не оплачений останнім товар (п. 6.1 даного Договору), постачальник має право нарахувати, а покупець в цьому випадку зобов’язується сплатити 100% річних від суми вартості поставленого але не оплаченого товару, за кожний день прострочення.

Позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України та пункту 8.5 Договору нарахував та просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 10193,20 грн. та 100% річних в сумі 87 596,03 грн.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 100% річних, з урахуванням умов Договору, дати отримання претензії, здійснених поставок та проплат, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, а саме інфляційні втрати в сумі 5381,52 грн. перерахунок яких здійснено за період з 18.10.2009 року по 31.03.2010 року та 100% річних в сумі 40762,51 грн. перерахунок яких здійснено за період з 18.10.2009 року по 23.04.2010 року.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Бізнес Системи»(місцезнаходження: 04107, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Підгірна/Татарська, 3/7, код ЄДРПОУ 32000169) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛО-ОЙЛ»(місцезнаходження: 08131, Київська обл., Києво –Святошинський р –н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Київська, буд. 2; фактична адреса: 04074, м. Київ, вул. Я. Івашкевича, 6/8а, ЄДРПОУ 34275910) 79 139 (сімдесят дев’ять тисяч сто тридцять дев’ять) грн. 98 коп. - основного боргу, 40 762 (сорок тисяч сімсот шістдесят дві) грн. 51 коп. –100 % річних, 5 381 (п’ять тисяч триста вісімдесят одну)грн. 52 коп. – інфляційних втрат, 1 252 (одну тисячу двісті п’ятдесят дві) грн. 84 коп. - державного мита та 167 (сто шістдесят сім) грн. 11 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення

12.07.2010 року