Рішення № 10363742, 07.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/26007.07.10 За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»

ДоКомунального підприємства «Госпкомобслуговування»

Простягнення 127742,34 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники:

від позивача:          Гаркавенко С.В. –дов. № Д07/2010/06/03-1 від 03.06.10 р.                              

від відповідача:          Козлов О.С. –дов. № 29/316-319 від 28.04.10 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Комунального підприємства «Госпкомобслуговування»про стягнення 116982,79 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 4517,12 грн. інфляційних нарахувань, 796,91 грн. трьох річних відсотків та 5445,52 грн. пені у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором № 1532569 від 15.10.09 р. на постачання теплової енергії в гарячій воді.

Ухвалою суду від 14.05.10 р. було порушено провадження у справі № 37/260 та призначено її розгляд на 09.06.10 року, зобов’язано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 09.06.10 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали суду від 14.05.10 р. надав витребувані документи.

Представник відповідача у судове засідання 09.06.10 р. не з’явився, відзиву на позов не надав.

Через службу діловодства Господарського суду м. Києва 09.06.10 р. надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю його представника бути присутнім у призначеному судовому засіданні.

Розглянувши дане клопотання, суд його відхилив з тих підстав, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників відповідача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника, а також реалізації його права на захист шляхом подання відзиву на позов по суті. Проте відповідач наданими йому процесуальними правами не скористався.

Враховуючи наведене, у зв’язку з необхідністю витребувати документи у справі, а також приймаючи до уваги нез’явлення представника відповідача у призначене судове засідання та невиконання ним вимог ухвали суду від 14.05.10 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, судом було відкладено розгляд справи № 37/260 на 07.07.10 р.

У судовому засіданні 07.07.10 р. представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, надав суду заяву про уточнення позовних вимог, згідно з яким уточнено період, за який нараховується заборгованість –з 01.11.09 р. до 01.04.10 р. станом на 01.04.10 р.

Представник відповідача у судовому засіданні 07.07.10 р. надав суду пояснення по суті спору.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»(енергопостачальна організація) та Комунальним підприємством «Госпкомобслуговування»(абонент) був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №1532569 від 15.10.09 р., відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобов’язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону, гарячого водопостачання протягом року, в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору, а абонент зобов’язується виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені в додатку № 4 до даного договору.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з п. 5.1. договору № 1532569 від 15.10.09 р., облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

Відповідно до п. 5.3. вищезазначеного договору, абонент, який має прилади обліку, щомісячно надає енергопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни передбачені у додатку № 1 до даного договору.

Згідно з п. 4 додатку № 1 до договору № 1532569 від 15.10.09 р., дата зняття абонентом показників приладів обліку –по 25 число поточного місяця, подання звіту в МВРТ № 1 –не пізніше 28 числа. При відсутності звіту розрахунок виконується згідно максимальних договірних навантажень.

Додатками № 3 та № 4 до договору № 1532569 від 15.10.09 р. визначено тарифи на теплову енергію та порядок розрахунків за спожиту теплову енергію.

Відповідно до п. 2 додатку № 4 до договору № 1532569 від 15.10.09 р., абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту № 1 за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 63, розрахункова група, тел. 287-77-64, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Згідно з п. 3 вищевказаного додатку, сплату за вказаними в п. 2 цього додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Пунктом 3.1. додатку № 4 до договору № 1532569 від 15.10.09 р. визначено, що якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред’являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць (згідно додатку № 1 до даного договору), то при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця; а у випадку, якщо фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками.

Згідно з п. 3.2. додатку № 4 до договору № 1532569 від 15.10.09 р., абонентам, що не мають приладів обліку щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно з договірними н7авантаженнями з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та фактичного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду; кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи телповикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді.

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду належним чином завірені копії облікових карток відповідача за період з листопада 2009 р. до березня 2010 р. та пояснив суду, що ним були належним чином виконані зобов’язання за договором № 1532569 від 15.10.09 р., тоді як відповідач свої зобов’язання щодо оплати за спожиту теплову енергію не виконав, у зв’язку з чим станом на 01.04.10 р. у нього виникла заборгованість у розмірі 116982,79 грн.

За таких обставин АЕК «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» звернулась до Господарського суду м. Києва з даним позовом до Комунального підприємства «Госпкомобслуговування»про стягнення 116982,79 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 4517,12 грн. інфляційних нарахувань, 796,91 грн. трьох річних відсотків та 5445,52 грн. пені у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором № 1532569 від 15.10.09 р. на постачання теплової енергії в гарячій воді.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов’язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 1532569 від 15.10.09 р. та додатками до нього строк оплату за спожиту теплову енергію не здійснив.

За розрахунком позивача, заборгованість Комунального підприємства «Госпкомобслуговування»за спожиту від АЕК «Київенерго»теплоенергію за договором № 1532569 від 15.10.09 р. станом на 01.04.10 р. становить 116982,79 грн.

Позивач у судовому засіданні 09.06.10 р. надав суду довідку про надходження коштів за спожиту від АЕК «Київенерго»теплоенергію КП «Госпкомобслуговування»за період з квітня 2010 р. до травня 2010 р. на виконання зобов’язань за договором № 1532569 від 15.10.09 р., з якої вбачається, що КП «Госпкомобслуговування»30.04.10 р. погасило частину заборгованості, яка виникла за період з 01.11.09 р. до 01.04.10 р., в загальній сумі 29056,32 грн.

В судовому засіданні 07.07.10 р. позивач надав суду розрахунок основного боргу відповідача за спожиту теплову енергію від АЕК «Київенерго»за договором № 1532569 від 15.10.09 р., з якого вбачається, що у червні 2010 р. КП «Госпкомобслуговування»сплатило ще частину боргу в сумі 15000,00 грн.

Слід зазначити, що частина платежів на суму 29056,32 грн. була вчинена відповідачем до звернення позивача з даним позовом.

Таким чином, у позивача не було підстав звертатись до Господарського суду міста Києва з позовом в частині стягнення основного боргу на суму 29056,32 грн., у зв’язку з чим суд в цій частині позовних вимог відмовляє.

Що стосується частини основного боргу в розмірі 15000,00 грн., який був погашений після звернення позивача з даним позовом до суду, то провадження в цій частині підлягає припиненню у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення 15000,00 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію підлягає припиненню в зв’язку з відсутністю предмету спору.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 72926,47 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»в частині стягнення з Комунального підприємства «Госпкомобслуговування»суми основного боргу за договором № 1532569 від 15.10.09 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді у розмірі 72926,47 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»просить суд також стягнути з відповідача 4517,12 грн. інфляційної складової боргу та 796,91 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за договором № 1532569 від 15.10.09 р. за період з 01.11.09 р. до 01.04.10 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання за договором № 1532569 від 15.10.09 р. станом на 01.04.10 р., то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню відповідно 4517,12 грн. інфляційної складової боргу та 796,91 грн. трьох відсотків річних.

Також позивач просить стягнути з відповідача 5445,52 грн. пені за порушення грошового зобов’язання за договором № 1532569 від 15.10.09 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

У відповідності до пункту 3.5 додатка № 4 до договору № 1532569 від 15.10.09 р., у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п. 3. цього додатку) енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5 % за кожен день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до частини 5 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

За розрахунком позивача, перевіреним судом, нарахована відповідачу пеня з грудня 2009 р. до квітня 2010 р. за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання за договором № 1532569 від 15.10.09 р. становить 5445,52 грн.

Таким чином, позов Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Комунального підприємства «Госпкомобслуговування»підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 551, 611, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193, 232, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, 1-1 ст. 80, ст. ст. 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Госпкомобслуговування» (01004, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6-А, код ЄДРПОУ 21465789) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, площа І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 72 926 (сімдесят дві тисячі дев’ятсот двадцять шість) грн. 47 коп. основного боргу, 5 445 (п’ять тисяч чотириста сорок п’ять) грн. 52 коп. пені, 4 517 (чотири тисячі п’ятсот сімнадцять) грн. 12 коп. інфляційної складової боргу, 796 (сімсот дев’яносто шість) грн. 91 коп. трьох річних процентів, 986 (дев’ятсот вісімдесят шість) грн. 86 коп. витрат по сплаті державного мита та 182 (сто вісімдесят дві) грн. 32 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. У позовних вимогах про стягнення 29056,32 грн. основного боргу відмовити.

4. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 15000,00 грн. основного боргу припинити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.          

           Суддя           Гавриловська І.О.