Рішення № 10363734, 21.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/34121.06.10 За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

доУстанови Управління освіти виконавчого органу Оболонської районної у м. Києві ради (Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації)

третя особаГоловне управління Державного казначейства України у м. Києві

простягнення 37478,85 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Гаркавенко С.В.

від відповідача:Москаленко В.В.

від третьої особи:Новіцька Л.О. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" (надалі –АЕК "Київенерго") в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Установи Управління освіти виконавчого органу Оболонської районної у м. Києві ради (Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації) (надалі –«Управління освіти») про стягнення 37478,85 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог договору на постачання теплової енергії у вигляді пари №8463001 від 01.08.2002 р. позивач поставив відповідачу теплову енергію, проте відповідач грошові зобов’язання по оплаті поставленої енергії виконав не в повному обсязі, в зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 34092,04 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2007,51 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 1169,58 грн., 3% річних у розмірі 209,72 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.06.2010 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 21.06.2010 р.

В судове засідання 21.06.2010 р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 21.06.2010 р. з’явився, подав відзив на позовну заяву відповідно до якого з розрахунком боргу не погоджується та вважає його надмірно завищеним, а також зазначає, що у зв’язку із відсутністю фінансування Управління освіти не мало можливості належним чином виконувати договірні зобов’язання.

Представник третьої особи у судове засідання 21.06.2010 р. з’явився, при винесенні рішення покладається на думку суду.

За згодою представників сторін, присутніх в судовому засіданні, судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2002 р. між АЕК «Київенерго»(енергопостачальна організація) та Управлінням освіти (споживач) було укладено договір №8463001 на постачання теплової енергії у вигляді пари (надалі –«Договір»).

Відповідно до п.п. 1.1, 2.1 Договору енергопостачальна організація постачає теплову енергію у вигляді пари на потреби: опалення та вентиляцію –в період опалювального сезону, гарячого водопостачання –протягом року, технологічні потреби; кондиціювання повітря в кількості і обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору.

Абонент відповідно до пунктів 4.2.1, 4.2.2 Договору зобов’язується додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку №1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії і виконувати умови та порядок оплати, в терміни та за тарифами, які передбачені в додатку № 5 до договору.

Договір №8463001 на постачання теплової енергії у вигляді пари є договором енергопостачання, а тому права та обов’язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі –енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Позивач вказує, що за період з 01.12.2009 р. по 01.05.2010 р. у відповідача виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.05.2010 р. становить 34092,04грн., підтверджується розрахунком основного боргу за теплову енергію та табуляграмами обліку теплової енергії за період з грудня 2009 року по травень 2010 року.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Додатком №5 до Договору сторони погодили, що споживач до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця (п. 2 додатку), а різниця між заявленою та фактично спожитою споживачем тепловою енергією сплачується останнім самостійно, не пізніше 15 числа слідуючого за розрахунковим (п.4 Договору).

Із довідки про надходження коштів АЕК «Київенерго»вбачається, що у період з 01.05.2010 р. по 01.06.2010 р. від відповідача надійшло 17 561,20 грн. з призначеннями платежів згідно актів 01/2010 та 02/2010, тобто в погашення заборгованості за січень-лютий 2010 р. (спірний період), а не за поточне споживання, як вказує позивач.

Таким чином, заборгованість за спожиту теплову енергію у спірний період (спожиту до 01.05.2010р.) становить 16 530, 84 грн. (34 092,04 грн. –17 561,20 грн.). Наведені обставини визнаються відповідачем у довідці, доданій до відзиву.

Отже, в порушення умов Договору відповідач не в повному обсязі виконав свої зобов’язання щодо сплати заборгованості за використану теплову енергію, а заборгованість відповідача становить 16530,84грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Погашення заборгованості у розмірі 17 561,20 грн. здійснено відповідачем 31.05.2010 р., тобто після звернення позивача з позовом до суду (28.05.2010 р.), а тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.

В частині стягнення 16 530,84 грн. відповідачем не надано доказів виконання зобов’язання, а тому позовні вимоги в цій частині задовольняються судом.

Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2007,51 грн. згідно доданого до позову розрахунку.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 7 додатку №5 до Договору сторони визначили, що споживачу на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) енергопостачальною організацією нараховується пеня у розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Позивач нараховує пеню із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України за прострочення оплати теплової енергії у період з грудня 2009 р. по травень 2010року.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов’язання, то вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 2007,51 грн. є правомірними.

Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У відповідності до частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Застосовуючи цей припис, слід враховувати вказівку, що міститься в п. 2.4. роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 р. № 02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань». Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання, арбітражний суд повинен об’єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов’язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов’язання, незначності прострочення у виконанні зобов’язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Судом приймається до уваги, що Управління освіти є неприбутковою установою, повністю утримується за бюджетні кошти, а з довідки Головного управління статистики у місті Києві вбачається, що основним видом діяльності відповідача є управління на рівні районів, міст, внутрішньо міських районів.

Крім того, відповідачем через 3 дні після звернення позивача до суду добровільно сплачено 17 561,20 грн., тобто більше ніж 50% заявленої до стягнення заборгованості.

Сума правомірно нарахованих пені, інфляційних та 3% річних (3386,81 грн.) є надмірною в порівнянні із сумою заборгованості (16530,84 грн.), прострочення з оплати якої допущено відповідачем.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Таким чином, враховуючи вищевказані обставини, керуючись п.6 ч.1 ст. 3 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне реалізувати надане йому право та зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь АЕК «Київенерго»вдвічі до 1003,75 грн.

Також, позивач просить стягнути інфляційну складову боргу у розмірі 1169,58 грн. та 3% річних у розмірі 209,72 грн., нараховані за період прострочення з січня 2009 року по квітень 2010 року.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив та погоджується з наданими позивачем розрахунками інфляційної складової боргу та 3% річних, а тому вимога позивача про стягнення інфляційної складової боргу у розмірі 1169,58 грн. та 3% річних у розмірі 209,72 грн. підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Управління освіти Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації на користь АЕК «Київенерго»основної заборгованості у розмірі 16530,84 грн., пені у розмірі 1003,75 грн., інфляційної складової боргу у розмірі 1169,58 грн. та 3% річних у розмірі 209,72 грн.

В задоволенні клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення, яке міститься в тексті відзиву, суд відмовляє з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання, про що виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

Отже, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

Тобто, суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

На необхідність встановлення зазначених обставин також вказано у п. 2 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996 р. №02-5/333.

Надані відповідачем пояснення не є доказами існування виняткових обставин, які перешкоджають виконанню рішення суду.

Доказів того, що в разі відстрочення виконання рішення до 31.12.2010 р. заборгованість буде погашена суду не надано.

Таким чином, клопотання Управління освіти про відстрочення виконання рішення задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд розраховує суму судових витрат, які покладаються на відповідача, без урахування зменшеного судом розміру пені та вимог, провадження за якими припинено.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів «Про державне мито»зайво сплачене за платіжними дорученнями №1198 від 12.02.2010 р. та №1497 від 19.02.2010 р. державне мито в сумі 271,10 грн. повертається позивачу.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.Позов Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" задовольнити частково.

2.Стягнути з Установи Управління освіти виконавчого органу Оболонської районної у м. Києві ради (Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації) (04210, м. Київ, вул.Лайоша Гавро, 11-А; ідентифікаційний код 26077980) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) основну заборгованість у розмірі 16530 (шістнадцять тисяч п’ятсот тридцять)грн. 84 коп., пеню у розмірі 1003 (одна тисяча три) грн. 75 коп., інфляційну складову боргу у розмірі 1169 (одна тисяча сто шістдесят дев’ять) грн. 58 коп., 3% річних у розмірі 209 (двісті дев’ять) грн. 72 коп., державне мито у розмірі 374 (триста сімдесят чотири) грн. 79 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. Видати наказ.

3.Провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 17 561,20 грн. припинити.

4. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

5. Повернути Акціонерній енергопостачальній компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) з Державного бюджету України 271 (двісті сімдесят одна) грн. 10 коп. зайво сплаченого державного мита за подачу позовної заяви, сплаченого згідно платіжними дорученнями №1198 від 12.02.2010 р. та №1497 від 19.02.2010 р., які знаходяться в матеріалах справи. Видати довідку.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 Господарського кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Р.В. Бойко

Повний текст рішення підписаний –12.07.2010 р.