Рішення № 10362781, 06.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/24806.07.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «І.Б.С.»

До

Третя особаПриватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Альфа Страхування»

Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк»

простягнення страхового відшкодування у сумі 37 240 896, 00 грн.

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін: Від позивача: Горовог О.В. –представник за довіреністю від 10.03.2010 року; Гловацький Д.С. –представник за довіреністю від 15.08.2008 року;

Від відповідача:

Від третьої особи:Коломієць О.В. –представник за довіреністю від 15.08.2008 року;

Шовкопляс О.А. –представник за довіреністю від 29.06.2010 року;

Климко В.М. –представник за довіреністю від 09.02.2010 року ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «І.Б.С.»до Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Альфа Страхування»про стягнення страхового відшкодування у розмірі 37 240 896, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2010 року було порушено провадження у справі та призначено розгляд на 29.06.2010 року. Залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк».

Представник позивача у судовому засіданні 29.06.2010 року подав витребувані судом докази, підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 29.06.2010 року заявив клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Частиною 1 ст. 81 1 ГПК України передбачено, що на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Враховуючи вищезазначені приписи ст. 81 1 ГПК України, а також й те, що повне фіксування технічними засобами є однією з конституційних засад судочинства, перелічених у ст. 129 Конституції України, а організація фіксування судового процесу технічними засобами є прерогативою суду, суд задовольнив заявлене клопотання відповідача.

До того ж, відповідач подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки заявлені позивачем події 25 та 30 березня 2010 року не визнає страховими випадками.

Представник третьої особи у судовому засіданні 29.06.2010 року подав пояснення по суті справи, відповідно до яких зазначив, що відмова відповідача від виплати страхового відшкодування є безпідставною, а аргументи наведені в позовній заяві є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У судовому засіданні 29.06.2010 року оголошено перерву до 06.07.2010 року.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

31.03.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «І.Б.С.»(надалі - страхувальник), Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Альфа Страхування»(надалі - страховик) та Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк»(надалі - вигодонабувач) укладено договір № 031 0007252 222 добровільного страхування фінансових ризиків, що пов’язані зі збитками власника нерухомого майна, понесеними внаслідок обмеження або втрати (позбавлення) ним права (надалі - договір), відповідно до п. 4 частини А якого предметом страхування за цим договором є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), які не суперечать закону і пов’язані з прямими матеріальними, фінансовими збитками внаслідок втрати (позбавлення) прав власності страхувальника на нерухоме майно, внаслідок страхового випадку протягом строку дії договору.

Відповідно до п. 5 договору нерухомим майном є:

-          земельна ділянка площею 3,2973 га, кадастровий номер 3220884000:02:001: 0027;

-          земельна ділянка площею 2,850 га, кадастровий номер 3220884000:02:001: 0019;

-          земельна ділянка площею 2, 8682 га, кадастровий номер 3220884000:02:001: 0026;

-          земельна ділянка площею 1,425 га, кадастровий номер 3220884000:02:001: 0049;

-          земельна ділянка площею 2,9197 га, кадастровий номер 3220884000:02:001: 0020;

-          земельна ділянка площею 3,4094 га, кадастровий номер 3220884000:02:001: 0018,

яке знаходиться на території Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Страхова сума становить 37 240 896, 00 грн. (п. 9 договору).

Згідно п. 10 договору страховими випадками є факт отримання страхувальником реальних (прямих матеріальних, фінансових) збитків в результаті втрати (позбавлення) права власності страхувальника на нерухоме майно, зазначене в п. 5 договору, за рішенням суду, що набрало законної сили, про визнання недійсними (незаконними) правовстановлюючих документів на нерухоме майно, в тому числі таких, що укладалися (видавались) до придбання страхувальником нерухомого майна нерухомого майна, із застосуванням наслідків недійсності (незаконності) правовстановлюючих документів (витребуванням майна у страхувальника) через:

-          вчинення злочинів, направлених на перехід права власності від однієї особи до іншої, таких як: підробка або підміна правовстановлюючих документів чи довіреності відчужувача: підробка документів, що посвідчує особу відчужувача;

-          передачу у приватну власність нерухомого майна, забороненого до приватизації;

-          укладення правочину недієздатною фізичною особою;

-          укладення правочину фізичною особою з обмеженою дієздатністю;

-          укладення правочину юридичною особою, що припинила свою діяльність шляхом ліквідації;

-          укладення правочину дієздатною фізичною особою, не здатною розуміти значення своїх дій та керувати ними;

-          поділ спадкового нерухомого майна з порушенням чи неврахуванням інтересів одного із спадкоємців;

-          укладення правочину про відчуження спільного майна подружжя без згоди одного із них;

-          недотримання вимог нормативних актів при укладенні право чину, на підставі якого виданий правовстановлюючий документ, зокрема, але не виключно, стосовно письмової форми право чину про відчуження нерухомого майна.

25.03.2010 року позивач надіслав на адресу відповідача повідомлення № 22 про настання страхового випадку за договором страхування, у якому повідомив, що Бориспільським місьрайонним судом Київської області 11.03.2010 року у справі № 2-1011/2010 було винесено рішення, що набрало законної сили 24.03.2010 року, про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 785124 від 08.11.2007 року, яким посвідчувалось право власності на земельну ділянку площею 3,4094 га, що виникло на підставі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05.10.2007 року.

30.03.2010 року позивач надіслав на адресу відповідача повідомлення № 25 про настання страхового випадку за договором страхування, повідомлення № 26 про настання страхового випадку за договором страхування та 31.03.2010 року за № 11 надіслав додатки до повідомлення про настання страхового випадку № 25 від 30.03.2010 року. У цих повідомленнях зазначалось наступне.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17.02.2010 року у справі № 2-1014/2010, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 29.03.2010 року у справі № 22Ц-1883/2010 р. визнано недійсним державного акт на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 785126 від 08.11.2007 року, яким посвідчувалось право власності на земельну ділянку площею 2,9197 га, що виникло на підставі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05.10.2007 року.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29.12.2009 року у справі № 2-4842/2009, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 29.03.2010 року у справі № 22Ц-1879/2010 р. визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 785128 від 08.11.2007 року, яким посвідчувалось право власності на земельну ділянку площею 3,2973 га, що виникло на підставі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05.10.2007 року.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29.12.2009 року у справі № 2-4248/2009, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 29.03.2010 року у справі № 22Ц-1880/2010 р. визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 785127 від 08.11.2007 року, яким посвідчувалось право власності на земельну ділянку площею 2,8682 га, що виникло на підставі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05.10.2007 року.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17.02.2010 року у справі № 2-729/2010, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 30.03.2010 року у справі № 22Ц-1877/2010 р. визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 785125 від 08.11.2007 року, яким посвідчувалось право власності на земельну ділянку площею 2,850 га, що виникло на підставі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05.10.2007 року.

У повідомленні № 26 від 30.03.2010 року також повідомлялось, що у справі № 2-1452/2010 було винесено рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19.03.2010 року, що набрало законної сили 30.03.2010 року про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 785123 від 08.11.2007 року, яким посвідчувалось право власності на земельну ділянку площею 1,425 га, що виникло на підставі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05.10.2007 року.

Зважаючи на те, що відповідні державні акти на право власності на земельну ділянку були визнані недійсними у судовому порядку, відбулась втрата права власності позивача на відповідні земельні ділянки, з огляду на статті 125 та 126 Земельного кодексу України.

У зв'язку з настанням страхового випадку, пов'язаного зі збитками позивача, понесеними внаслідок втрати ним права власності на застраховане майно позивач у своїх повідомленнях просив здійснити страхові виплати, передбачені договором.

У відповідь на вказані повідомлення про настання страхових випадків відповідач листом № 1066/02-02 від 26.04.2010 року повідомив позивача, що не має правових підстав для виплати страхового відшкодування по заявленим 25 та 30 березня 2010 року подіям. Таке рішення ґрунтується на підставі п. 19.1.1 розділу 19 виключення зі страхових випадків та обмеження страхування ч. Б договору страхування, а саме: до страхових випадків не відносяться і страхове відшкодування не виплачується, якщо збитки срахувальника, пов'язані з подією, що: не обумовлена як страховий ризик (випадок) в цьому дговорі, та/або мала місце після закінчення дговору, а також на підставі п. 19.2.4. ч. Б договору страхування, а саме набуття законної сили рішення суду про визнання недійсним (незаконним) правовстановлюючого документу (крім, випадків, зазначених в п. 10 дговору), що : а) укладений з метою, що суперечить основам правопорядку.

Відповідно до п.10 ч. А дговору страхування, сраховими випадками вважається факт отримання срахувальником реальних (прямих матеріальних, фінансових) збитків в результаті втрати (позбавлення) права власності срахувальника на нерухоме майно, зазначене в п.5 дговору страхування, за рішенням суду, що набрало законної сили, про визнання недійсними (незаконними) правовстановлюючих документів на нерухоме майно, в тому числі таких, що укладалися (видавались) до придбання срахувальником нерухомого майна, із застосуванням наслідків недійсності (незаконності) правовстановлюючих документів (витребуванням майна у срахувальника) через:

1.          вчинення злочинів, направлених на перехід права власності від однієї особи до іншої, таких як: підробка або підміна правовстановлюючих документів чи довіреності відчужувача; підробка документів, що посвідчують особу відчужувача;

2.          передачу у приватну власність нерухомого майна, забороненого до приватизації;

3.          укладення правочину недієздатною фізичною особою;

4.          укладення правочину фізичною особою з обмеженою дієздатністю;

5.          укладення правочину юридичною особою, що припинила свою діяльність шляхом ліквідації;

6.          укладення правочину дієздатною фізичною особою, нездатною розуміти значення своїх дій і керувати ними;

7.          поділ спадкового нерухомого майна з порушенням чи неврахуванням інтересів одного із спадкоємців;

8.          укладення правочину про відчуження спільного майна подружжя без згоди одного із них;

9.          недотримання вимог нормативних актів при укладенні правочину, на підставі якого виданий правовстановлюючий документ, зокрема, але не виключно, стосовно письмової форми правочину про відчуження нерухомого майна.

Таким чином, за твердженням відповідача, для визнання страхового випадку таким, що наступив, необхідно наявність усіх складових, а саме :

1.          рішення суду, що набрало законної сили, про визнання недійсними (незаконними) правовстановлюючих документів на нерухоме майно;

2.          наявність наслідків недійсності (незаконності) правовстановлюючих документів (витребування майна у страхувальника);

3.          наявність однієї з підстав недійсності (незаконності) передбачених договором страхування;

4.          наявність у страхувальника збитків в результаті настання вказаних вище обставин.

Щодо пунктів 1 та 4, то ці пункти підтверджуються наданими документами. Щодо пункту 2, то проаналізувавши рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29.12.2009 року, 17.02.2010 року, 11.03.2010 року та 19.03.2010 року питання щодо застосування наслідків недійсності (незаконності) правовстановлюючих документів не розглядалось. Таким чином, відповідач вважає, що відсутня одна складова страхового випадку.

Щодо пункту 3, то причини зазначені та перелічені в п. 10 ч. А договору страхування, не дають підстав вважати про настання хоча б однієї з причин. Так, п.п. 9 п. 10 договору страхування передбачено, що страховим випадком є визнання недійсним правовстановлюючого документу через недотримання вимог нормативних актів при укладенні правочину, на підставі якого виданий правовстановлюючий документ, зокрема, але не виключно, стосовно письмової форми правочину про відчуження нерухомого майна. Як вбачається з рішень Бориспільського міськрайонного суду Київської області та ухвал Апеляційного суду Київської області державні акти на право власності на земельні ділянки були визнані недійсними за правилами недійсності правочинів. Але, державні акти на право власності на земельні ділянки не є дією особи, спрямованої на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, як то передбачено ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України. Таким чином, не можна вважати заявлену позивачем подію як страховий випадок, спричинену обставинами передбаченими п.п. 9 п. 10 договору страхування. Крім того, кк зазначено в державних актах на право власності на земельні ділянки Серія ЯД №785123-785128 від 08.11.2007 року, підставою їх видачі є рішення суду від 05.10.07 року, які не є правочинами.

Враховуючи вищевикладене, причина в результаті якої настала заявлена подія, не передбачена умовами пункту 10 ч. А договору страхування. А, отже, відсутня друга складова страхового випадку.

Беручи до уваги вищезазначене, відповідач не визнає заявлені 25 та 30 березня 2010 року події страховими випадками.

Статтею 979 ЦК України встановлено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов’язані з:

1)          життям, здоров’ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування);

2)          володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування);

3)          відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Пунктом 5 ч. 1 ст. 989 ЦК України передбачено, що страхувальник зобов’язаний повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 20.1 договору страхування визнання події, що має ознаки страхового випадку провадиться страховиком на підставі наступних документів:

-          письмового повідомлення страхувальника про настання події, що має ознаки страхового випадку, із вказівкою причин та розміру збитків в результаті втрати (позбавлення) права власності на нерухоме майно;

-          оригіналу договору, що належить страхувальнику;

-          довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, паспорту або іншого документу, що посвідчує особу, яка звернулася за виплатою страхового відшкодування;

-          оригіналу або нотаріально завіреної копії державного акту на право власності на земельну ділянку (з зазначенням коду (реєстраційного номеру) державного земельного кадастру);

-          інших документів компетентних органів, які підтверджують факт, причини та наслідки настання страхового випадку (в разі необхідності);

-          оригіналу або нотаріально завіреної копії рішення суду, що набрало законної сили, та згідно з яким страхувальника позбавлено права власності на нерухоме майно;

-          інших документів або відомостей на запит страховика, які страхувальник отримав у зв’язку з настанням події, що має ознаки страхового випадку, та які необхідні для з’ясування обставин та причин страхового випадку, визначення розміру збитків.

Згідно із п. 21 договору страхування підставами для відмови страховика у виплаті страхового відшкодування є:

-          навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації;

-          вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;

-          подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку;

-          подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку;

-          несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;

-          шахрайство або інші дії страхувальника (представників, вигодонабувача), в т.ч. навмисне неприйняття розумних та доступних мір для зменшення можливих збитків;

-          подання позову, за яким судом було прийнято рішення, що позбавляє страхувальника права власності, до укладання договору;

-          неповідомлення або несвоєчасне повідомлення страхувальником страховика (вигодонабувача) про підвищення ступеню ризику;

-          невиконання або неналежне виконання страхувальником (вигодонабувачем) будь-якого із зобов’язань, що вказані у договорі;

-          неподання страхувальником документів, зазначених у п. 20.1 договору або подання документів, оформлених з порушенням діючих норм, встановлених законодавством (підписаних не уповноваженою особою, з відсутністю номеру, печатки чи дати, наявність виправлень, інше);

-          внесення змін та/або доповнень у правовстановлюючий документ без письмового погодження з страховиком та вигодо набувачем;

-          незабезпечення страхувальником передачі страховикові права вимоги до винних осіб в повному обсязі сплаченого страхового відшкодування;

-          нецільове використання нерухомого майна, що призвело до пошкодження чи знищення нерухомого майна або втрати права власності;

-          надані правовстановлюючі документи не містять відмітки про державну реєстрацію нерухомого майна (не виданий державний акт на право власності на земельну ділянку);

-          інші випадки, передбачені законом.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач зазначає, що не погоджується з наведеними відповідачем підставами для відмови у виплаті страхового відшкодування, оскільки п. 10 договору страхування передбачено, що страховим випадком є факт отримання страхувальником реальних (прямих матеріальних, фінансових) збитків в результаті втрати (позбавлення) права власності страхувальника на нерухоме майно за рішенням суду, що набрало законної сили, про визнання недійсними (незаконними) правовстановлюючих документів на нерухоме майно в тому числі таких, що укладалися (видавались) до придбання страхувальником нерухомого майна, із застосуванням наслідків недійсності (незаконності) правовстановлюючих документів (витребуванням майна у Страхувальника) через:...». Вказаний пункт договору складається із двох частин: основної та допоміжної, (уточнюючої, роз'яснювальної). Основна частина викладена до слів «в тому числі», і передбачає, що страховими випадком є факт отримання реальних (прямих матеріальних, фінансових) збитків в результаті втрати (позбавлення) права власності позивача на нерухоме майно, зазначене в п. 5 Договору страхування, за рішенням суду, що набрало законної сили, про визнання недійсними (незаконними) правовстановлюючих документів на нерухоме майно. Далі, після слів «в тому числі»уточнюються випадки, які теж необхідно віднести до переліку страхових. Жодного посилання на те, що саме ті випадки, які вказані після слів «в тому числі»є вичерпним переліком страхових випадків в договорі страхування не міститься.

Наведені дві підстави, через які відповідач відмовив позивачу у здійсненні страхових виплат стосуються лише випадків, зазначених в допоміжній, (уточнюючій, роз'яснювальній) частині цього пункту і не є обов'язковою для інших випадків, що підпадають під основну частину цього пункту.

Суд не може погодитися з даними твердження позивача, оскільки уточнення введене в речення словами «в тому числі»стосується лише правовстановлюючих документів, що укладались (видавались) до придбання страхувальником нерухомого майна, а інші положення пункту складають основну частину.

Водночас, суд не погоджується з підставами невизнання відповідачем подій заявлених позивачем 25 та 30 березня 2010 року страховими випадками враховуючи наступне.

Так, відповідач зазначає, що рішеннями Бориспільського міськрайонного суду Київської області не розглядалося питання щодо застосування наслідків недійсності (незаконності) правовстановлюючих документів (витребування майна у страхувальника), наявність яких є однією умовою настання страхового випадку.

Однак, суд зазначає, що причинами визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки на ім’я Товариства з обмеженою відповідальністю «І.Б.С.»є недотримання порядку та процедури видачі державного акту. А також встановлено, що попередній власник неправомірно позбавлений права власності на земельну ділянку.

Згідно із ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Отже, визнавши рішеннями Бориспільського міськрайонного суду Київської області державні акти на право власності на земельні ділянки на ім’я Товариства з обмеженою відповідальністю «І.Б.С.» недійсними позбавило останнього вільно володіти, користуватися та розпоряджатися вищезазначеними земельними ділянками.

Крім того, згідно із ст. 216 ЦК України встановлено, що суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи. Таким чином, застосування наслідків недійсності правочину є правом, а не обов’язком суду.

В даному випадку, наслідком визнання недійсними державних актів на право власності на землю є позбавлення позивача можливості в подальшому володіти, користуватися та розпоряджатися земельними ділянками, яке не оформлюється будь-яким письмовим документом.

До того ж, суд зазначає, що законні власники земельних ділянок не зверталися з заявами про перешкоджання позивачем у володінні, користуванні або розпорядженні ними земельними ділянками.

Також, як на підставу невизнання подій страховими випадками, відповідач посилається на те, що згідно п.п. 9 п. 10 договору страхування є визнання недійсними правовстановлюючих документів через недотриманні вимог нормативних актів при укладенні правочину, на підставі якого виданий правовстановлюючий документ. В даному ж випадку, підставою видачі державних актів є рішення суду, який не є правочином.

Проте, як вбачається із п. 7 договору страхування право власності страхувальника на нерухоме майно, зазначене в п. 5 договору страхування, набуте відповідно до державних актів на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 785128 від 08.11.2007 року, № 785125 від 08.11.2007 року, № 785127 від 08.11.2007 року, № 785123 від 08.11.2007 року, № 785126 від 08.11.2007 року та № 785124 від 08.11.2007 року.

Як вказано у зазначених державних актах підставою їх видачі є рішення суду від 05.10.2007 року.

Натомість, п. 10 договору страхування передбачено (враховуючи всі підпункти даного пункту), що страховим випадком є визнання недійсним правовстановлюючого документу через укладення правочину з порушення норм чинного законодавства.

Оскільки, як вбачається із матеріалів справи всі державні акти на право власності на землю були видані на підстави рішення та беручи до уваги, що між позивачем та третіми особами не укладалося жодного правочину на право власності на земельну ділянку, суд приходить до висновку, що сторони договору під словом «правочин»узагальнили всі поняття на підставі, яких можуть видаватися державні акти (правовстановлюючі документи).

Беручи до уваги викладене, судом встановлено, що відповідач необґрунтовано відмовив позивачеві у виплаті страхового відшкодування.

Частиною 1 ст. 990 ЦК України передбачено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до п. 23.3 договору у разі прийняття рішення про виплату страхового відшкодування виплата здійснюється страхувальнику (вигодонабувачу) впродовж 15 (п’ятнадцяти) робочих днів з дня складання страхового акту.

Згідно із п. 23.7 договору страхування страховик виплачує страхове відшкодування в межах страхової суми з вирахуванням встановленої цим договором франшизи.

Пунктом 9 договору встановлено, що загальна страхова сума становить 37240896, 00 грн. Безумовна франшиза за цим договором складає 0% (п. 12 договору).

Відповідно до п. 23.10 договору розмір прямого збитку визначається в межах страхової суми, але не більше ринкової вартості нерухомого майна на дату настання страхового випадку –у випадку позбавлення страхувальника права власності на нерухоме майно повністю.

Згідно із звіту про експертну грошову оцінку земельних ділянок від 09.02.2010 року суб’єкта оціночної діяльності асоціації «УкрЕксПроБуд», що діє на підставі ліцензії Державного комітету України по земельних ресурсах, серія АВ № 305246 від 26.12.2006 року станом на 09.02.2010 року, загальна ринкова вартість земельних ділянок становить 38008210, 00 грн.

Враховуючи зазначене, сума страхового відшкодування становить 37240896, 00 грн.

Відповідно до п. 3 договору, вигодо набувачем за даним договором є Закрите акціонерне товариство «Альфа-Банк».

Відтак, суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача на користь вигодонабувача (третьої особи) страхового відшкодування в сумі 37240896, 00 грн. правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно із ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 193 ГК України та ст.ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Альфа Страхування»(04073, м. Київ, пр. Московський, 9 БЦ «Форум Парк Плаза», оф. 2-204; код ЄДРПОУ 30968986), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»(01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6; код ЄДРПОУ 23494714) страхове відшкодування у розмірі 37240 896 (тридцять сім мільйонів двісті сорок тисяч вісімсот дев’яносто шість) грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 25 500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. 00 коп., та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяДідиченко М.А.