Рішення № 10362761, 08.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/17508.07.10 За позовом Закритого акціонерного товариства «Куренівський ринок»

До 1. Інспекції Державного архітектурно –будівельного контролю м. Києва

2. Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної

інвентаризації та реєстрації власності на об’єкти нерухомого майна»          

про визнання права власності та спонукання вчинити певні дії

                                                                                          Суддя Бондаренко Г.П.

Представники:

Від позивача Берковський Р.О. (дов. № 57 від 11.05.10р.)

Від відповідачів 1) Шаповал В.П. (дов. № 7/26-2706/07 від 21.06.10р.)

2) Кулєшова О.М. (дов. № 6351 від 14.02.08р.)

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Закритого акціонерного товариства «Куренівський ринок»до Інспекції Державного архітектурно –будівельного контролю м. Києва та Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації власності на об’єкти нерухомого майна»про:

- визнання права власності за Закритим акціонерним товариством «Куренівський ринок»на нежитлову будівлю під літерою «М»по площі Фрунзе, 1 в м. Києві загальною площею 1004,5 кв.м.;

- зобов’язання Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації власності на об’єкти нерухомого майна»зареєструвати за Закритим акціонерним товариством «Куренівський ринок»право власності на нежитлову будівлю під літерою «М»по площі Фрунзе, 1 в м. Києві загальною площею 1004,5 кв.м.;

- зобов’язання Інспекцію Державного архітектурно –будівельного контролю м. Києва видати Закритому акціонерному товариству «Куренівський ринок»сертифікат про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил на нежитлову будівлю під літерою «М»по площі Фрунзе, 1 в м. Києві загальною площею 1004,5 кв.м.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2010р. порушено провадження у справі № 9/175, розгляд справи призначено 30.06.10р.

В судове засідання 30.06.10р. представник відповідача-2 не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, у зв’язку з чим ухвалою суду від 30.06.10р. розгляд справи було відкладено на 08.07.10р.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Представник Позивача у судових засіданнях підтримував викладені у позові обставини, та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представники Відповідачів проти позову заперечували, з підстав наведених у наданих суду відзивах на позов.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 08.07.10р. за попередньою згодою представників сторін було оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами письмові пояснення, заслухавши усні пояснення присутніх представників сторін, оглянувши надані сторонами оригінали документів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, та копії яких долучені до матеріалів справи, оцінивши наявні докази за власним внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на вимогах закону, суд —

ВСТАНОВИВ:

Позивачу згідно рішення Київської міської ради № 549/709 від 26.06.2003 року було передано у довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку загальною площею 1,53 га., для експлуатації та обслуговування ринку по площі Фрунзе, 1, в м. Києві.

На підставі цього рішення 03.06.2006 року між Київською міською радою та Позивачем було укладено договір оренди строком - 25 років (зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів КМДА 03.07.2006 року за № 78-6-00376).

Станом на кінець 2008 року на вищезазначеній земельній ділянці було розташовано ряд торгівельних павільйонів Позивача. Позивачем було проведено реконструкцію нежитлової будівлі під літерою «М»у м. Києві по площі Фрунзе, 1 на земельній ділянці, наданій йому в користування.

Для проведення зазначених дій Позивачем було замовлено у ТОВ «Проектний інститут «Промагропроектбудсервіс»(ліцензія серії АВ № 314371) та виготовлено проект «Розміщення сучасного торгівельного павільйону на території ЗАТ «Куренівський ринок площа Фрунзе, 1, Оболонського району м. Києва»за 2008 рік. (копія у матеріалах справи).

Починаючи з кінця 2008 року Позивачем було розпочато ремонт та переробку вищезазначених торгівельних павільйонів. На початку вересня 2008 року будівництво торгівельного павільйону по площі Фрунзе, 1 Оболонського району –завершено. Після чого загальна площа об’єкту дорівнює –1004,5 кв.м. згідно обмірів БТІ та копії технічного паспорту на об’єкт нерухомості (копія наявна у матеріалах справи).

Технічні рішення реконструкції та добудов відповідають вимогам екологічних, санітарно-гігієнічних, протипожежних ті інших діючих норм і правил та забезпечують безпечне для життя і здоров’я людей експлуатацію об’єкта, що підтверджується висновком ТОВ «Судова незалежна експертиза України»(свідоцтво про реєстрацію № 36790222) № 0002 від 06 квітня 2010 року, згідно якого торгівельний павільйон на площі Фрунзе, 1 в м. Києві відповідає вимогам нормативної документації в галузі будівництва та проекту.

Крім того, висновком експертного будівельно-технічного дослідження від 16.07.2009 року за № 4877, визначено, що нежитлова будівля за адресою м. Київ, площа Фрунзе, 1 за своїми технічними характеристиками та показниками, а також конструктивним вирішенням не може бути віднесена до тимчасових, оскільки при його будівництві виконані будівельно-монтажні роботи зі зведення і влаштування конструкцій та елементів (заглиблений бетонний фундамент, бетонний цоколь та бетонні зовнішні сходи перед входами у будівлю, бетонна підлога), які не можуть бути легко демонтовані та передислоковані на інше місце без руйнування цих конструкцій та елементів.

Враховуючи вищезазначене та з метою належного володіння нежитловою будівлею по площі Фрунзе, 1 в м. Києві Позивач звернувся до Інспекції Державного архітектурно –будівельного контролю м. Києва з заявою прийняти в експлуатацію та видати сертифікат про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, без чого належне володіння нежитловою будівлею по проспекту площі Фрунзе, 1 в м. Києві неможливе; на це звернення Позивач отримав відмову.

Одночасно з цим Позивач звернувся до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації власності на об’єкти нерухомого майна»з заявою про реєстрацію права власності на реконструйовану нежитлову будівлю по площі Фрунзе, 1 в м. Києві, але також отримав відмову в реєстрації права власності.

Відмова у реєстрації права власності на думку позивача є порушенням його прав як власника майна, що зумовило звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Розглянувши подані сторонами документи, оцінивши наявні докази за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на вимогах закону, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Постановою Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2006 р. № 428 «Про утворення Державної архітектурно-будівельної інспекції» утворено Державну архітектурно-будівельну інспекцію.

Пунктом 4. підпункту 6) Постанови Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2006 р. № 1434 «Про затвердження Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію»визначено, що державна архітектурно-будівельна інспекція бере участь в роботі комісій з прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1993 р. № 225 «Про затвердження Положення про державний архітектурно-будівельний контроль»визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль і нагляд з питань будівництва, містобудування та архітектури здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція (Держархбудінспекція) та її територіальні органи та приймають участь у встановленому порядку в роботі комісій з прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, а також у розслідуванні причин аварій на будівництві.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 р. № 923 (зі змінами) «Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів»затверджено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів.

Згідно п. 2 зазначеної постанови визначено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів здійснюється на підставі свідоцтва про відповідність збудованого об’єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, що видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю. Сертифікат —документ, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об’єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 р. № 923 (зі змінами) визначено, що:

- пункт 12- за результатами розгляду заяви з документами, що додаються до неї, та підсумкової перевірки інспекція протягом двох робочих днів приймає рішення про видачу свідоцтва або відмову.

- пунктом 14 - у разі прийняття рішення про відмову у видачі свідоцтва інспекція видає протягом двох робочих днів замовникові або уповноваженій ним особі письмову відмову, про що робиться відповідний запис у журналі реєстрації виданих свідоцтв та відмов у їх видачі. Відмова у видачі свідоцтва може бути оскаржена до суду.

Судом встановлено, що у позивача був розроблений проект на будівництво об’єкту нерухомості, однак позивачем не було отримано у встановленому порядку дозвіл на здійснення будівництва.

Відповідно до ч.1,5 ст.375 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Суд приходить до висновку, що оскільки позивач є користувачем земельної ділянки, на його вимогу сдом може бути визнано право власності на об’єкт нерухомого майна.

Разом з тим, матеріалами справи, зокрема висновком експертного будівельно-технічного дослідження від 16.07.2009 року за № 4877 встановлено, що об’єкт нерухомості на території ЗАТ «Куренівський ринок», площа Фрунзе, 1 в м. Києві відповідає вимогам нормативної документації в галузі будівництва та проекту (складений ТОВ «Промагропроектбудсервіс»).

За таких обставин, відповідач-1 безпідставно за наявності проекту у позивача та за встановленої обставини відповідності об’єкта будівництва проекту та нормативній документації в галузі будівництва відмовив позивачеві у видачі сертифікату відповідності.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно зі ст. 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення прав власності, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, судових захист цивільного права та інтересу.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи (в тому числі юридичної) на захист свого цивільного права у разі його невизнання та право на захист свого інтересу, який не суперечить засадам чинного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого права та інтересу одним із наступних способів: визнання права, примусове виконання обов'язку в натурі, визнання незаконними дії чи бездіяльність органу місцевого самоврядування. В той же час суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (ст. 16 ЦК України).

Пунктом 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що визнання права власності на майно є одним із способів захисту права власності.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 331 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оскаржене або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом. Статтею 4 цього ж Закону визначено, що право власності на нерухоме майно підлягає обов’язковій державній реєстрації.

Відповідно до п. 7, 8 Тимчасового положення про державну реєстрацію об'єктів нерухомого майна та прав власності на них в місті Києві, від 20 червня 2002 року № 74/74 підлягає державній реєстрації право власності на об'єкти нерухомого майна, що розташовані в місті Києві, будівництво або реконструкція яких закінчені, незалежно від форм власності та які прийняті в експлуатацію в установленому порядку при наявності актів прийняття об'єктів в експлуатацію та матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна.

Державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна, які розташовані в місті Києві є обов'язковою для суб'єктів цих прав - фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, держави Україна в особі відповідних органів влади, а також територіальної громади міста Києва, територіальних громад районів у місті Києві в особі органів місцевого самоврядування з одного боку та Бюро з іншого боку.

Як зазначається у пункті 18 Листа Вищого арбітражного суду України від 31.01.2001 р. N 01-8/98 „Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом" названі у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" органи єдиної системи реєстрації відповідних прав можуть бути відповідачами за позовами про офіційне визнання права власності на об'єкт нерухомого майна. Оскільки відповідно до пункту 5 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації, останні можуть бути відповідачами у таких справах.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи все вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, заявлені Позивачем позовні вимоги є нормативно і документально обґрунтованими, доводяться належними засобами доказування, а тому є такими, що підлягають задоволенню; натомість наведені відповідачами заперечення спростовуються матеріалами справи і тому судом не приймаються.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.          Визнати право власності за Закритим акціонерним товариством «Куренівський ринок»(04073, м. Київ, площа Фрунзе, 1; код ЄДРПОУ 05476262) на нежитлову будівлю під літерою «М»по площі Фрунзе, 1 в м. Києві загальною площею 1004,5 кв.м.

3.          Зобов’язати Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації власності на об’єкти нерухомого майна»(01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4; код ЄДРПОУ 03359836) зареєструвати за Закритим акціонерним товариством «Куренівський ринок» (04073, м. Київ, площа Фрунзе, 1; код ЄДРПОУ 05476262) право власності на нежитлову будівлю під літерою «М»по площі Фрунзе, 1 в м. Києві загальною площею 1004,5 кв.м.

4.          Зобов’язати Інспекцію Державного архітектурно –будівельного контролю м. Києва (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26; код ЄДРПОУ 35647677) видати Закритому акціонерному товариству «Куренівський ринок»(04073, м. Київ, площа Фрунзе, 1; код ЄДРПОУ 05476262) сертифікат про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил на нежитлову будівлю під літерою «М»по площі Фрунзе, 1 в м. Києві загальною площею 1004,5 кв.м.

5.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

6.          Рішення може бути оскаржено в передбаченому законодавством порядку.

Суддя                                                                                                              Г.П. Бондаренко

Рішення підписано –12.07.10р.