Рішення № 10362622, 09.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 42/226-7/11009.07.10 За позовом Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”

до Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго”

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Київська міська державна адміністрація

про стягнення сум за прострочення виконання боржником грошового зобов’язання, ціна позову 49 490 698,21грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача: Лебедюк Ю.А.- довіреність №82/10 від 28.12.09;

від відповідача: Матвєєва В.П.- довіреність №Д07/2010/01/04-2 від 04.01.2010;

від 3-ої особи: Грама А.М.- довіреність №001-337 від 13.05.2010;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.07.2009 у справі №42/226, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2009 провадження у справі № 42/226 в частині вимог про стягнення 9832700,0 грн. боргу припинено; позов в іншій частині задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 23255960,47 грн. боргу, 2313194,83 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 357386,74 грн. три проценти річних з простроченої суми, 2867810,67 грн. пені, 19902,52 грн. витрат по оплаті державного мита, 92,10 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.02.2010 постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2009 р. та рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2009 р. у справі № 42/226 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 05.03.2010 справу прийнято до свого провадження суддею Якименком М.М., присвоєно їй номер 42/226-7/110 та призначено до розгляду на 22.03.2010.

22.03.2010 розгляд справи не відбувся, у зв”язку з поданням відповідачем клопотання про призначення колегіального розгляду даної заяви.

Ухвалою В.о. Голови Господарського суду м. Києва від 24.03.2010 заяву про призначення колегіального розгляду заяви залишено без задоволення.

Ухвалою від 25.03.2010 розгляд справи призначено на 12.04.2010.

12.04.2010 представником відповідача подано клопотання про залучення до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Київську міську державну адміністрацію. Ухвалою суду клопотання представника відповідача було задоволено, розгляд справи відкладено на 13.05.2010.

13.05.2010 представник 3-ої особи у судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено до 10.06.2010.

10.06.2010 представник 3-ої особи у судове засідання повторно не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином. За клопотанням представника відповідача судом було витребувано у 3-ої особи інформацію про перерахування АК “Київенерго” бюджетних коштів з різниці в тарифах на погашення штрафних та фінансових санкцій за прострочення розрахунків за спожитий природний газ протягом жовтня-грудня 2008 року за Договором від 16.10.2008 №06/08-2043 ТЕ-41, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено до 01.07.2010.

01.07.2010 у судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на відсутність доказів, що встановлюють дату, з якої відповідач допустив прострочення розрахунків за Договором.

Також, відповідач вказав, що заборгованість за Договором № 06/08-2043 ТЕ-41 від 16.10.2008 р. виникла як різниця в тарифах на теплову енергію, що постачалась населенню, внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджуються відповідним органом місцевого самоврядування та на сплату яких державою перераховуються субвенції.

На думку відповідача, у разі задоволення позовних вимог про стягнення безпосередньо з відповідача коштів, що є предметом розгляду у даній справі, рішення буде суперечити ст. 53 Закону “Про Державний бюджет України на 2009 рік”, Постанові Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. № 193, ст. 54 Закону України “Про Державний бюджет України” на 2008 рік, Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2008 р. № 440, якими законодавцем спеціальними нормами встановлені джерела, підстава та спосіб відшкодування позивачу боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, відсотків річних та пені.

Представник 3-ї особи вимог ухвал суду не виконав, витребуваних судом документів не надав.

За клопотанням представника відповідача у судовому засіданні оголошувалася перерва в розгляді справи для виготовлення повного тексту рішення до 09.07.2010.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 09.07.2010 оголошено повний текст рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16 жовтня 2008 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено Договір поставки природного газу Житлотеплоенерго Київенерго для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 06/08-2043 ТЕ-41 (далі по тексту рішення –Договір).

У відповідності до умов зазначеного Договору позивач зобов’язався передати протягом жовтня-грудня 2008 року газ в обсязі до 76736 тис. м3, а останній –прийняти та оплатити його вартість за цінами, погодженими у розділі 5 Договору.

Актами приймання-передачі природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 31 жовтня 2008 р., 30 листопада 2008 р., 31 грудня 2008 р., банківською випискою з особового рахунку відповідача за 6 квітня 2009 р., стверджується факт передачі позивачем відповідачу природного газу за вищевказаний період та надання послуг з його транспортування в обсязі 65602 тис. м3 вартістю 55808043,82 грн., а також часткової оплати останнім одержаного товару та послуг у розмірі 32552083,35 грн., у т.ч. 9832700 грн. після звернення позивача в суд з указаним позовом.

Проте така оплата була здійснена з порушенням встановленого Договором строку лише 06.04.2009, що не заперечується відповідачем.

Справа розглядається в частині стягнення з відповідача 2313194,83 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення виконання зобов’язання, 357386,74 грн. три проценти річних з простроченої суми, 2867810,67 грн. передбаченої п. 7.2 договору пені, слід зазначити наступне.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи та досліджені в судових засіданнях докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Грошове зобов'язання складається із грошової суми, яку боржник зобов'язаний заплатити кредитору на інших підставах, крім цивільно-правового договору, що передбачені цивільним законодавством.

Такі підстави передбачені ст. 625 ЦК України, згідно з якою боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні втрати за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені.

Таким чином, позивач не порушуючи норми чинного законодавства звернувся із позовом до господарського суду про стягнення інфляційних витрат та трьох відсотків річних за несвоєчасне виконання зобов'язання.

Посилання відповідача на відсутність доказів, що встановлюють дату, з якої відповідач допустив прострочення розрахунків за Договором спростовуються наступним.

Відповідно до ч. 1 п.6.1. Договору оплата відповідачем газу проводиться грошовими коштами у наступному порядку від запланованих місячних обсягів (п.2.1. Договору):

- 34% вартості - не пізніше 10 числа поточного місяця (місяця поставки);

- 33% вартості - не пізніше 20 числа поточного місяця (місяця поставки);

- 33% вартості - не пізніше 30 (31) числа поточного місяця (місяця поставки).

Отже, з урахуванням вимог ст.254, 530 ЦК України, обов'язок відповідача розрахуватися з позивачем завершується останньою календарною датою місяця поставки.

Однак, лише із підписанням сторонами Актів передачі-приймання газу Договір (п.6.1.) надає можливість відповідачу завершити остаточний розрахунок пізніше, а саме:

- 34% вартості - оплатити відповідачу не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки;

- 33% вартості - оплатити відповідачу не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки;

- 33% вартості - оплатити відповідачу не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що укладені сторонами Акти передачі-приймання газу є підставою для завершення розрахунків відповідача з позивачем до 10 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки.

Відповідно, днем прострочення відповідачем розрахунків (за наявності Актів) вважається 11 число місяця, наступного за місяцем поставки. Якщо Акти не підписані сторонами, відповідач повинен розрахуватися із позивачем згідно частини 1 п.6.1. Договору - тричі (34%, 33%, 33%) на місяць і лише протягом місяця поставки.

Єдиною датою (дата, яка вказана на Актах передачі-приймання), з якою чинне законодавство та Договір пов'язує встановлення цивільних прав та обов'язків позивача та відповідача у сфері господарювання щодо певних обсягів газу та його вартості, а саме:

- 25 березня 2008 року (відповідний Акт передачі-приймання газу);

- 25 березня 2008 року (відповідний Акт передачі-приймання газу);

- 31 березня 2008 року (відповідний Акт передачі-приймання газу).

У відповідності до ч. 3 ст.631 ЦК України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Акти і Додаткові угоди є невід'ємною частиною Договору та визначають встановлення певних прав та обов'язків на виконання умов Договору.

Таким чином, сторони вказівкою на дату укладення відповідного Акту передачі-приймання газу (як невід'ємної частини Договору) визначили час (дату), з яким позивач та відповідач пов'язали настання права позивача на оплату коштів та обов'язок відповідача оплатити грошову суму.

Закон, таким чином, встановлює юридичні наслідки щодо встановлення прав та обов'язків не з календарної дати підпису правочину (договору), хоча як правило календарна і встановлена дати збігаються, а з юридичної дати, тобто такої, яка лише (єдина) вказана у правочині (договорі, акті, додатковій угоді).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заперечення відповідача щодо ненастання його прострочення, якщо його зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення позивача (кредитора), є безпідставним та не ґрунтується на вимогах закону та умовах Договору.

У відповідності до п.7.10. Договору пеня нараховується постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом.

Відповідно до даного пункту позивачем було проведено нарахування пені на загальну суму 2867 810,67 грн. Нарахування інфляційних витрат та трьох відсотків річних розпочалося з листопада 2008 року по квітень 2009 року включно, оскільки у відповідності до умов Договору № 06/08-2043 БО-41 від 16.10.2008 остаточний розрахунок за фактично спожиті та про транспортовані обсяги газу здійснюється на підставі Акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно листа Верховного Суду України від 03.04.1997 року №62/97р. “Про рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ” при застосуванні індексу інфляції треба мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід рахувати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується зі звітного місяця, а якщо сума оплати здійснена з 16 по 30 (31) число, то розрахунок починається з наступного за звітним місяцем.

Таким чином, при нарахуванні індексу інфляції треба мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід рахувати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад березня, індексується за період з урахуванням березня, а якщо з 16 по 30 (31) число, то розрахунок починається з наступного місяця - квітня.

Суд звертає увагу на те, що регулювання порядку перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію передбачене:

- Порядком перерахування у 2008 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися і постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, затвердженим органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2008 р. №440 та Порядком перерахування у 2009 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. №193.

Умовами перерахування вказаних субвенцій згідно Порядку перерахування у 2008 року та Порядку перерахування у 2009 року є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається між учасниками розрахунків на підставі документа, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості (з урахуванням пені, штрафних та фінансових санкцій, які нараховані підприємствам теплоенергетики на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1998 р. по 1 жовтня 2009 року).

Згідно п.3. перерахування у 2008 року та Порядку перерахування у 2009 року у договорах обов'язково передбачається умова, що вони є дійсними лише у разі проведення відповідного фінансування.

Таким чином, підставою для перерахування коштів є укладений договір та наявність фінансування, тобто коштів для проведення розрахунків.

Крім того, саме вказаним договором визначається сума коштів, якій залежить від реальних обсягів невідповідності поточних тарифів на оплату споживачами теплової енергії та фактичній вартості виробленої теплової енергії, яка є відмінної в залежності від календарних умов функціонування відповідача, цін на імпортні енергоносії тощо.

Таким чином, договір може бути неукладеним і у випадку відсутності різниці у тарифах на оплату та фактичної вартості теплової енергії.

Однак, суду не надано будь-яких договорів щодо перерахування субвенцій.

Крім того позовні вимоги виникли із зобов'язання, укладеного між позивачем та відповідачем, і неналежно виконаного останнім.

Законом чи іншим нормативно-правовим актом, прийнятим на підставі у межах повноважень та у спосіб, передбачений законом, будь-які права впливати на позовні вимоги у будь-яких осіб відсутні.

Відтак, заперечення відповідача не знайшли свого документального підтвердження.

Наданий позивачем розрахунок збитків внаслідок інфляції за час прострочення зобов’язання, 3% річних з простроченої суми та пені передбаченої п. 7.2 Договору здійснено відповідно до вимог чинного законодавства, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 2313194,83 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення виконання зобов’язання, 357386,74 грн. 3% річних з простроченої суми та 2867810,67 грн. пені підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І Франка, 5, код 00131305) на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827) 2313194,83 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 357386,74 грн. три проценти річних з простроченої суми, 2867810,67 грн. пені, 19902,52 грн. витрат по оплаті державного мита, 92,10 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його оголошення.

Суддя М.М. Якименко