Рішення № 10362609, 06.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/29406.07.10 За позовом Дніпровської районної санітарно-епідеміологічної станції м. Києва

до Поліклініки №1 Дніпровського району м. Києва

про стягнення 54915,50 грн.

Суддя: Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

Від позивача: Шаповал Я.К. за довіреністю від 17.05.10 №1004

Від відповідача: Шевченко Ю.М. за довіреністю від 05.07.10 №641

У судовому засіданні 06.07.10 суд у відповідності до ч.2 ст.85 ГПК України за згодою представників сторін оголосив вступну і резолютивну частини рішення;

Обставини справи:

До Господарського суду м. Києва звернулася Дніпровська районна санітарно-епідеміологічної станція м. Києва з позовом до Поліклініки №1 Дніпровського району м. Києва про стягнення суми заборгованості за договором №30 від 06.03.07 у розмірі 45230,05 грн., пеню у сумі 5 250,91 грн., 3% річних у сумі 1390,87 грн., інфляційні витрати у сумі 3043,67 грн. та відшкодувати позивачу понесені ним судові витрати у зв’язку зі зверненням до суду.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.06.10 порушено провадження у справі №40/294 за даним позовом, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 06.07.10.

06.07.10 у судове засідання з’явились представники усіх учасників судового процесу. Позивач заявив про уточнення позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за Договором №30 від 06.03.07 у розмірі 45230,05 грн., збитки від інфляції –3 043,67 грн., 3% річних –1390,87 грн. та відшкодувати позивачу понесені ним судові витрати у зв’язку зі зверненням до суду.

Відповідач, в свою чергу, на виконання вимог суду, надав відзив на позов, у якому просить суд вирішити питання щодо задоволення позовної заяви в частині стягнення основного боргу, відмовити у задоволенні позову у частині стягнення пені. При цьому просить погашення заборгованості розстрочити на період 2 роки.

Таким чином, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, беручи до уваги надані суду пояснення представників сторін, суд встановив.

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Дніпровської районних санітарно-епідеміологічної станції м. Києва (надалі за текстом –позивач, Дніпровська СЕС) до Поліклініки №1 Дніпровського району м. Києва (надалі за текстом –відповідач, Поліклініка) про стягнення суми заборгованості за договором №30 від 06.03.07 у розмірі 45 230,05 грн, пеню у сумі 5 250,91 грн, 3% річних у сумі 1 390,87 грн, інфляційні витрати у сумі 3 043,67 грн та відшкодувати позивачу понесені ним судові витрати у зв’язку зі зверненням до суду.

В процесі розгляду справи позивач у відповідності до ч.4 ст. 22 ГПК України уточнив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за Договором №30 від 06.03.07 у розмірі 45 230,05 грн, збитки від інфляції –3 043,67 грн, 3% річних –1 390,87 грн та відшкодувати позивачу понесені ним судові витрати у зв’язку зі зверненням до суду.

Зазначена заява прийнята судом до провадження у встановленому порядку та розглядається судом як заява про зменшення розміру позовних вимог.

В обґрунтування позовних вимог повідомив суд про укладення 22.04.08 між позивачем як виконавцем та відповідачем як замовником договору про надання послуг №28, за яким виконавець взяв на себе зобов’язання виконати роботу по проведенню лабораторних, бактеріологічних досліджень для Замовника. За час дії договору виконавець, на виконання його умов, здійснював відповідні лабораторні дослідження, свідченням чого наявні у справі акти виконаних робіт. В свою чергу відповідач зобов’язався згідно з п. 3.1 договору здійснювати розрахунок за виконані роботи раз на місяць, але не пізніше 3-х банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури. Проте свої зобов’язання за договором в частині своєчасності та повноти внесення платежів відповідач не виконав, тому за ним облікується заборгованість у розмірі 45230,05 грн.

Претензія, направлена відповідачу 22.09.09 №1685, залишена відповідачем без належного реагування, оскільки заборгованість, що є предметом спору, - не погашена. Зазначене стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Крім того, у прохальній частині, окрім наведеного вище, ставить вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1 390,87 грн та інфляційних витрат у сумі 3 043,67 грн.

Відповідач у поданому суду відзиві на позов з посиланням на підписаний сторонами акт звірки взаєморозрахунків повідомив, що станом на 06.07.10 його заборгованість перед позивачем склала 45 250,05 грн. Проте, за його переконанням, затримка у розрахунках виникла з обставин, на які він не може вплинути, які, перш за все стосуються того, що Поліклініка є неприбутковою бюджетною організацією, що заснована на комунальній власності, витрати на утримання якої фінансуються за рахунок бюджетних коштів та інших джерел, передбачених законодавством. Недоліки по оплаті виникли з причин недостатньої суми кошторисних призначень та особливостей бюджетного фінансування. З наведених підстав просить суд вирішити питання про задоволення позову в частині стягнення основного боргу та відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення пені у заявленому позивачем розмірі.

Таким чином, спір у справі виник із дій відповідача, що стосуються неналежного/невиконання умов договору про надання послуг №28 від 22.04.08 в частині своєчасності та повноти внесення платежів, передбачених умовами цього договору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, про задоволення позовних вимог за таких підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

За договором №28 про надання послуг, що укладений позивачем як виконавцем та відповідачем як замовником 22.04.08, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов’язання виконати роботу по проведенню лабораторних, бактеріологічних досліджень, перелік, вартість та строки виконання яких вказуються у Додатку №1 до договору, що є його невід’ємною частиною.

За домовленістю сторін (п.2.3 договору) кожна партія виконаних робіт оформлюється Актом виконаних робіт, підписується представниками сторін.

У матеріалах справи наявні акти-рахунки, скріплені підписами і печатками обох сторін, додані позивачем на підтвердження обставин належного виконання позивачем умов договору №28, а саме що виконавець виконав, а замовник прийняв об’єм робіт, наведений у актах, зокрема, акт-рахунок 1451 від 25.11.08 на суму з ПДВ 21362,85 грн., акт-рахунок 1310 від 22.10.08 на суму з ПДВ 2355,91 грн., акт-рахунок 1316 від 22.10.08 на суму з ПДВ 13448,91 грн., акт-рахунок 1458 від 25.11.08 на суму з ПДВ 3349,65 грн., акт-рахунок 1181 від 23.09.08 на суму з ПДВ 1069,24 грн., акт-рахунок 1642 від 23.12.08 на суму з ПДВ 513,67 грн., акт-рахунок 1643 від 23.12.08 на суму з ПДВ 4149,82 грн.

Після виконання робіт, відповідно до п. 2.4 договору, замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконані роботи у строки, встановлені у п.3 договору.

Так, відповідно до п.3 договору, розрахунок за виконанні роботи проводиться раз на місяць, але не пізніше 3-х банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури, шляхом перерахування замовником коштів на р/р виконавця на підставі виставленого виконавцем рахунку-фактури.

За умовами договору (п.2.5) сторони зобов’язались проводити звірки взаєморозрахунків та оформляти відповідний акт звірки.

У матеріалах справи наявний Акт №9 звірки взаємних розрахунків між Дніпровською районною санітарно-епідеміологічною станцією м. Києва та Поліклініка №1 Дніпровського району м. Києва (далі Акт), що підписаний та скріплений печатками обох Сторін, по договору №28 від 22.04.08 станом на 06.07.10.

Дані, які містяться у Акті, свідчать про те, що за Відповідачем перед Позивачем числиться заборгованість у сумі45250,05 грн.

Такий Акт, згідно з пунктом 9.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена Постановою Правління Національного банку України 21 січня 2004 року за N 22, розглядається судом як підстава для здійснення розрахунків між Позивачем та Відповідачем.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. У п. 1 ст. 903 ЦК України зазначається, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до вимог ст. 854 ЦК України після остаточної здачі роботи, яку виконано належним чином і в погоджений строк, замовник зобов'язується сплатити виконавцеві обумовлену ціну, якщо договором про надання послуг не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів.

Згідно статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріалами справи, з урахуванням поданих сторонами у судовому засіданні 06.07.10 доказів, підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем на день розгляду справи в сумі 45250,05 грн.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу за надані послуги в сумі 45250,05 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Крім того, Позивачем в порядку ст. 625 ЦК України заявлені вимоги стосовно стягнення з Відповідача три відсотки річних у сумі 1390,87 грн. та інфляційні втрати у сумі 3043,67 грн.

Так, відповідно до положень ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, на день розгляду справи заборгованість Відповідача складає 49664,59 грн. а саме: 45230,05 грн. –сума основного боргу; 1390,87 грн. –три відсотки річних; 3043,67 грн. –інфляційних витрат.

Стосовно заяви відповідача, зазначеної у відзиві на позов про розстрочку погашення заборгованості на період 2 роки, суд повідомляє про таке.

Відповідно до ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони господарський суд у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Як вбачається з вищезазначеної норми, питання задоволення заяви сторони у справі про розстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення (ухвали) суду вказуються мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство, докази, на підставі яких прийнято рішення, і, зокрема, обґрунтування відстрочки або розстрочки виконання рішення.

З огляду на наведене, суд здійснює розгляд такої заяви виходячи з обставин, якими вона обґрунтована та на підставі доказів, забезпечених заявником у порядку ст.ст. 33,34 ГПК України в обґрунтування необхідності розстрочки виконання судового рішення. При цьому суд не уповноважений переоцінювати реальність загрози неможливості або утруднення виконання судового рішення як підстави для розстрочки його виконання відповідно до положень ст. 121 ГПК України.

Підставою звернення відповідача із заявою про відстрочку виконання рішення суду є, за його твердженням, скрутне становище з бюджетним фінансуванням, а відтак відповідач не має можливості виплатити вищезазначену суму.

Проте заявник (відповідач) не надав жодних доказів, в розумінні ст. 34 ГПК України, скрутного фінансового становища, не навів даних про те, що господарське та фінансове становище відповідача є дійсно скрутним та ускладнить виконання судового рішення або зробить його неможливим, як і, врешті, не навів та не підтвердив обставини, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим.

Виходячи з цього, господарський суд дійшов висновку, що обставини, викладені відповідачем в заяві про розстрочку виконання рішення, в розумінні ст. 121 ГПК України не можуть вважатися такими, що ускладнюють виконання рішення або роблять його виконання неможливим у встановлений строк та спосіб, а відтак - про відмову у задоволенні заяви відповідача про розстрочку виконання судового рішення.

Позивачем при поданні позовної заяви сплачено на підставі платіжного доручення №164 від 30.03.2010 року 549,15 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на підставі платіжного доручення №167 від 30.03.2010 року.

Судові витрати, відповідно до ст. 44 ГПК України складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Державне мито, згідно зі ст. 49 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Таким чином, зважаючи на наведене, на відповідача відносяться витрати по сплаті державного мита в сумі пропорційній розміру позовних вимог, а саме 496,64 грн. державного мита, 236,00 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Поліклініки №1 Дніпровського району м. Києва (02125, м. Київ, вул. Петра Запорожця, 26 код 26188946) на користь Дніпровської районної санітарно-епідеміологічної станції м. Києва (02094, м. Київ, Дніпровський район, вул. Краківська, 28-Б код 05496945) суму заборгованості за договором №28 від 22.04.08 у розмірі 45 230,05 грн (сорок п’ять тисяч двісті тридцять гривень п’ять копійок), інфляційні витрати у розмірі 3 043,67 грн (три тисячі сорок три гривні шістдесят сім копійок), 3% річних у сумі 1 390,87 грн (одну тисячу триста дев’яносто гривень вісімдесят сім копійок), державне мито у розмірі 496,64 грн (чотириста дев’яносто шість гривень шістдесят чотири копійки) та 236,00 грн (двісті тридцять шість гривень нуль копійок) витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.

Суддя Пукшин Л.Г.

Дата підписання рішення 07.07.2010р.