Ухвала суду № 103614090, 03.03.2022, Воловецький районний суд Закарпатської області

У Х В А Л А

про застосування запобіжного заходу

Справа № 936/279/22

Провадження № 1-кс/936/60/2022

03.03.2022 року смт. Воловець

слідчий суддя Воловецького районного суду Закарпатської області Павлюк С.С. при секретарі Собран Ю.О., з участю прокурора Кюкало П.П., слідчого Коршака В.І., підозрюваного ОСОБА_1 та його захисника Русина Ю.І., розглянувши в режимі відеоконференції клопотання слідчого СВ ВП№2 Мукачівського РУП ГУНП у Закарпатській області Коршака В.І., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Російської Федерації, зі слів уродженець Ізраїлю, громадянина Російської Федерації, має право на тимчасове проживання на території України, мешканця АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , зі слів має на утриманні двоє дітей та перебуває в громадянському шлюбі, не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України,-

в с т а н о в и в:

слідчий СВ ВП№2 Мукачівського РУП ГУНП у Закарпатській області Коршак В.І. звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_1 . Обґрунтовує клопотання тим, що ОСОБА_1 у невстановлений слідством точний день та час, а також у невстановленому слідством місці придбав у невстановленої особи 32 патрони калібру 9 мм, 26 патронів калібру 5,45 мм, до вогнепальної зброї та одну ручну гранату РГД-5, і маркувальними позначеннями 2908-24-91 Т УЗГРМ 583, які відносяться до категорії боєприпасів та які без передбаченого законом дозволу зберігав та перевозив в автомобілі марки «AUDI» моделі «А6» реєстраційний номер НОМЕР_1 до 23.00 години 01.03.2022, де був зупинений працівниками поліції на дорожній поліцейській станції «Нижні Ворота» на 717 км. + 500 м. авто дороги М-06 сполученням «Київ-Чоп», які в подальшому були вилучені працівниками поліції.

В обґрунтування поданого клопотання покликається на те, що 02.03.2022 року повідомлено ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, який є тяжким, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років. ОСОБА_1 офіційно в Україні не працює, враховуючи наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3 та 5 ч.1 ст.177 КПК України, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, можливу міру покарання за діяння, у вчиненні якого підозрюється, його вік, стан здоров`я, може продовжувати злочинну діяльність, переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Захисник підозрюваного відносно обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечив, вважає клопотання необґрунтованим, оскільки відсутні будь-які докази його вини.

Підозрюваний в суді пояснив, що його підставили, він є жителем Європи, а висунуте обвинувачення є абсурдним. Разом з тим, додатково пояснював, що він є уродженцем Ізраїлю та від російського громадянства чотири роки тому відмовився та проживав в Україні.

Заслухавши думку підозрюваного та його захисника, слідчого, прокурора оглянувши та перевіривши надані матеріали клопотання, вважаю, що клопотання підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Слідчим суддею встановлено, що у провадженні слідчого СВ ВП№2 Мукачівського РУП ГУНП у Закарпатській області Коршака В.І. знаходяться матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12022071090000029 від 02.03.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.

02.03.2022 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України.

Вчинення підозрюваним ОСОБА_1 інкримінованого правопорушення підтверджується отриманими у кримінальному провадженні доказами, а саме: копією витягу з ЄРДР №12022071090000029; протоколом огляду місця події від 01.03.2022 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_2 від 02.03.2022 року, протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 02.03.2022 року, повідомленням про підозру від 02.03.2022 року, протоколом допиту підозрюваного від 02.03.2022 року.

Проаналізувавши та оцінивши досліджені докази, вважаю, що всі вищезазначені докази є належними та допустимими, а також достатніми для висновку суду про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 , оскільки існують факти, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що останній вчинив дане кримінальне правопорушення.

Питання щодо наявності чи відсутності в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, належність та допустимість цих доказів, можуть бути більш ретельно досліджені в подальшому органами досудового розслідування та/або судом при розгляді кримінального провадження в судовому засіданні.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за який законом передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.

Згідно з п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Доказів неможливості підозрюваного за станом здоров`я перебувати в місцях ув`язнення не надано.

Слід звернути особливу увагу на наступне.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року на всій території України введено воєнний стан, строком на 30 днів. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правовогорежиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнногостану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

В таких умовах незаконне поводження із зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами створює додатковий неспокій та можливу паніку серед мирного населення, а тому до таких випадків повинна бути особлива увага.

Підозрюваний у судовому засіданні пояснив, що його хтось підставив, зокрема боєприпаси та гранату йому підкинули.

Також, зі слів підозрюваного, він є уродженцем Ізраїлю та від громадянства Російської Федерації відмовився, однак як вбачається із копії його посвідки на тимчасове проживання, видане 31.05.2021 року на ім`я ОСОБА_1 , останній є громадянином та уродженцем Російської Федерації, що у свою чергу викликає обґрунтовані сумніви у правдивості його пояснень та розцінюється як спосіб уникнення від передбаченої законом відповідальності.

Враховуючи також те, що підозрюваний не є резидентом України та на нього не розповсюджується обмеження щодо виїзду за кордон України в умовах військового стану, а тому є високий рівень ризику покинути межі території України.

Як встановленоу судовомузасіданні,підозрюваний немає чітковизначеного місцяпроживання натериторії України,доказів йогостійких соціальнихзав`язків,як застереженнявиконання законнихвимог підчас досудовогорозслідування,зокрема сімейногостану танаявність утриманців,а такожпрацевлаштування,стороною захистуне надано, а відтак відсутня можливість органів поліції постійно контролювати виконання такого запобіжного заходу як то домашній арешт чи особисте зобов`язання.

У сукупності всі вище вказані обставини свідчать про наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме про наявність високого ступеню ймовірності того, що перебуваючи на волі ОСОБА_1 може вчиняти інші злочини, буде переховуватися від суду з метою уникнути покарання, що йому загрожує у разі доведення винуватості в інкримінованому йому злочині.

Слідчим та прокурором повністю доведені обставини, передбачені ч.1 ст.194 КПК України.

Між тим, стороною захисту не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що ризик переховування підозрюваного, а також ризик його впливу на учасників процесу, або взагалі не існує, та й такий запобіжний захід який не пов`язаний із позбавленням волі здатний їм запобігти, а тому підстав для застосування запобіжного заходу не пов`язаного із позбавленням волі не вбачаю. А застосування більш м`яких запобіжних заходів особисте зобов`язання, особиста порука, домашній арешт та застава, будуть недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно із взяттям під варту.

Також зверну увагу на те, що більш м`які запобіжні заходи не можливо застосувати у зв`язку з тим, що дані запобіжні заходи вимагають наявність особливої довіри до підозрюваного в підтвердження можливості дотримання процесуальних обов`язків. Враховуючи вказані обставини, вимагається постійний контроль за поведінкою підозрюваного, що може бути досягнуто лише при застосуванні запобіжного заходу, пов`язаного із триманням під вартою.

Враховую і те, що навіть якщо підозрюваний і не має на меті ухилятися від суду, впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, однак, обставини, за яких вчинено кримінальне правопорушення (вчинено злочин проти громадської безпеки, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку в умовах військового стану в Україні), його тяжкість та інші наведені вище обставини, у тому числі й дані про особу підозрюваного (його вік, не одружений, зі слів на має двох дітей), дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Так, запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зав`язків, будь яких зав`язків з іншою країною, або наявність зав`язків в іншому місці, що й було враховано вище.

В п.36 Рішення від 20.05.2010р., яке ухвалено у справі «Москаленко проти України» (заява № 37466/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

Також, СПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з врахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.

Таким чином, під час розгляду вказаного клопотання встановлено існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та неможливість запобігти вказаним ризикам шляхом застосування до підозрюваного запобіжного заходу, менш суворого ніж тримання під вартою, що відповідно до ст.ст. 183, 194, 199 КПК України є підставою для обрання такого запобіжного заходу як тримання під вартою.

Окрім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання піж вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків передбачених цим кодексом. При цьому, згідно вимог ч.4 ст.183 КПК України суд має право не визначати розмір застави щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Відтак, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає за неможливе визначити підозрюваному розмір застави, оскільки дана категорія злочинів в умовах введеного військового стану в країні зумовлює особливу небезпеку для мирного населення.

Разом з тим, звертаю увагу, що доцільність необхідності подальшого утримання підозрюваного під вартою буде перевірена через нетривалий час в порядку ст.199 КПК України, в тому числі і з урахуванням результатів досудового розслідування, під час якого також будуть перевірені факти щодо існування обґрунтованості оголошеної підозри.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176, 177, 181, 183, 184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя,-

п о с т а н о в и в:

клопотання слідчого СВ ВП№2 Мукачівського РУП ГУНП у Закарпатській області Коршака В.І. про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Російської Федерації, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Встановити строк тримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 під вартою строком 60 днів з моменту затримання, тобто до 30.04.2022 року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом 5 діб з дня її винесення.

Повний текст ухвали виготовлено 04.03.2022 року.

Слідчий суддя Павлюк С.С.